Вчити все VS Вчити те, що легше дається

Ми народжуємося рівними, а середовище застосовує до нас різні кліше – ось і втрачаємо свою рівність, а потім удаємося до інших кліше, аби урівняти інших під себе, і дивуємось спротиву, харчуючи свою пиху та все далі зрощуючись з тим кліше, яке випало саме нам.

«Вчити те, що легше дається» – одне із кліше, які посилюють нерівність.

Звичайно, є певні схильності, що творять різноманіття за всієї рівності, на зразок сніжинок. Тільки аби наші схильності перетворилися на нашу силу замість зробити нас вразливими, ми потребуємо розвитку усього кращого, що притаманне людині, і тоді саме життя підкаже нам поле для само здійснення замість збідніти то диктату щодо виживання.

Серед мовленевих кліше можемо знайти твердження стосовно того, що «генії не доживають до сорока». Цікаво, а чому це? І якщо геній пережив сорокаріччя, то він перестав бути генієм? І навіщо нам обмірковувати тривалість життя геніїв – ми хіба рівняємось? А хіба геній – це не самоздійснена особистість? Тобто, хіба не кожному від народження дано вибір, наскільки якісно прожити життя. Постійно мислити про виживання? Замірятись на самореалізацію? На самоактуалізацію? На самоздійснення? Звичайно, що особистості, які прагнуть самоздійснення, викликають лише негативні емоції з боку людей, які обрали суто виживання, бо занадто яскравою є відмінність цих виборів, і вибачити комусь прагнення більшого дуже важко, бо треба визнати свої духовні лінощі.

Ще одне мовленеве кліше щодо видатних самоздійснених особистостей, що вони є «непристосовані до життя, по-дитячому безпорадні у побуті». Цікаво, чи замислювався кожен, хто послуговується цим кліше над тим, що аби здійснити себе у тій чи іншій галузі, змінивши її розвиток на декілька поколінь наперед, необхідно вкласти досить багато життєвого ресурсу, і аби це вдалося потрібна якісна підтримка середовища, замість якої занадто часто відбувається спротив через заздрощі, який відтягує на себе життєвий ресурс особистості, яка стала на шлях самоздійснення. Організація побуту є дуже ресурсоємною діяльністю, то хіба ж вистачить одного ресурсу на все?