Особиста свобода VS Диктат суспільства. 29.03.2021

ПОЧАТКОВЕ СПРИЙНЯТТЯ:

  • Питання протистояння – наскільки можу розпоряджатися своєю свободою, наскільки поважати свободу іншого, наскільки підпорядковуватися правилам, які диктує суспільство. Свобода – моя дійсна цінність. Можу досить емоційно відстоювати свою свободу – і прагну менш емоційно реагувати.
  • Наш світ глобалізується і соціальні мережі нав’язують стереотипи, тиснуть на мене. Яскравий приклад – 2 літри води на день як жорстка норма, а виявляється це зовсім не так. Варто бути дуже сміливим і користуватися критичним мисленням, аби вистояти. Получается, что нахожусь в постоянном конфликте с общественнім мнением, и добраться до себя сложно.

ЧОМУ, ЯКЩО СВОБОДА, ТО ОСОБИСТА, А ЯКЩО ДИКТАТ, ТО СУСПІЛЬНИЙ? ЩО ЗА ПРИРОДА СВОБОДИ І ДИКТАТУ?

  • Свобода може бути суспільною.
  • Свобода живиться повагою до себе та до інших. Сплутати її можна зі свавіллям.
  • Диктатура пролетаріата була безособистісною, не до конкретної особистості, а до всіх.
  • Диктат не з боку суспільства відбувається, а є нашим рішенням вважати котрусь із думок єдино можливою. Інша справа – коли ти в тоталітарном суспільстві, в якому не можеш познайомитися з іншою думкою, уникнути домінуючого впливу.
  • Суспільство здатне і спонукати, мотивувати, не лише диктувати та обмежувати.
  • Суспільство починається з нас самих. Що посієш, те і виросте. Якщо свобода живиться повагою до прав людини, то потрібно почати з поваги до самого себе.
  • Здорове суспільство реагує на свавілля обмеженнями заради співжиття. Нездорове суспільство саме порушує правила (обмеження) співжиття.
  • Концепт свободи виписаний авторами, бо вони були носіями свободи, вона жила в них і просилася назовні.
  • Тоталітаризм інтернету – множина думок створює бульбашку, обмеження.
  • Свобода може бути у спільноті – дауншифтери як приклад такої свободи, як у Бредбері «451 за Фаренгейтом».
  • Свобода живиться повагою та гідністю. Важливо отримувати повагу з боку інших. Взаємність поваги є основа свободи, на відміну від свавілля. Саме без взаємної поваги до гідності людини плутаємо свободу зі свавіллям.
  • Диктат може бути стосовно нації.
  • Хейтери в інтернеті – приклад диктату.
  • Суспільство може не диктувати. Протилежністю диктату є демократія, права людини. (Сказала б, що плюралізм та лібералізм, а вони не кожну демократію характеризують – від модераторки).
  • Диктатом суспільство реагує на порушення правил.
  • Свобода – висловлювати свою думку без (поганих – від модераторки) наслідків.
  • Все починається з дискурсу – що вкладаємо в поняття свободи, крім свободи слова та самоповаги. Чи пам’ятаємо, що існують залежності – і саме в реагуванні на них виявляється уміння людини розпорядитися своєю свободою. Можливо, хтось зацікавлений в твоїй залежності від інтернету.
  • Що таке диктат? В диктаті беруть участь дві сторони – сильніша (диктує) і слабша (утиснена, пригнічена). Диктатор самостверджується і перетворюється на цілковитого деспота – вимагає максимальної самовіддачі, дій аж до загибелі, від пригнобленого, аби посилити свою вагу, владу. Утиснений терпить диктат до певного моменту – відчуття крайнього вторгнення до його особистого простору.
  • Диктат – безапеляційність тверджень, спонукань, без врахування думки іншого, підкорення, превалювання, установки «я вищий за решту», «я головний», «мої інтереси та думки найважливіші». Утиснений є таким, бо переконаний в тому, що «він сильніший», «я змушений, повинен», «всі так чинять», «я – як усі», «нічого не змінити». Ним керує безвілля, страх протидіяти.
  • Диктат – насилля, в т.ч. фізичне, нав’язування правил, укладення кабальних договорів. Коли батьки забирають телефон чи комп’ютер у дитини, зачиняють вдома і забирають ключ з собою.
  • Диктувати на рівні тіла – отруїти, щоб потім мав потребу в ліках, був залежним від них.
  • Дискримінувати за форму носа чи шантажувати «пошт» залежністю від краси «очільниці»: «я красуня – і тому покорися, а інакше викину тебе з гурту, і не матимеш доступу до спілкування з чоловіками». Нав’язувати вегетаріанство або м’ясоїдство як єдино правильну лінію поведінку. Усе це – форми диктату.
  • Почуття провини та почуття сорому – важіль впливу диктатора. Впливає на рівень мислення, а через нього змінює поведінку.
  • Радянська кухня – одноманітна, обмежена у виборі інгредієнтів – диктат на рівні тіла, харчування.
  • Диктат на рівні поведінки – дій як ми, без питань, а інакше – ізгой. Збори коштів в школі – диктат на рівні поведінки, бо боїшся того, що дитину можуть піддати обструкції. Залякування – важіль диктату на рівні тіла.
  • Крик – засіб диктату на рівні тіла (злякати).
  • Релігійний фанатизм, сектанство – диктат на рівні думки.

ОСОБИСТА СВОБОДА І НЕСВОБОДА:

  • Свобода самовираження, бо забагато заборон було в дитинстві, і тепер є прагнення говорити те, що думаєш, їсти та одягати те, що забажаєш.
  • Свобода прийняття рішення, можливість жити в зоні комфорту.
  • В природі людини обидва вектори – і свобода, і несвобода, які подібні своєю нероздільністю до добра і зла.
  • Чи дійсно свобода дана від природи? – людина народжується вільною, а далі набуває несвободи в процесі дорослішання, коли вводять обмеження, навчають захищати свої межі та дотримуватися меж іншого. В якийсь момент виникає відчуття замкненості в клітці – і прагнемо вирватися з несвободи.
  • Чи вільна я – свобода мого вибору. В чомусь сама себе обмежую заради якогось певного результату, важливого для мене. Коли ти сама господиня свого вибору – це і є свобода. Якою сама себе відчуваєш, так і інші нас відчувають.

ОЗНАКИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я СУСПІЛЬСТВА:

  • Приписи з боку суспільства мають за мету розвиток, прогрес спільного блага, для всього народу. Мета свободи – особистий розвиток, прогрес. У скандинавських країнах люди довіряють державі, сплачують високі податки, і отримують натомість багато благ. Довіра – ключ. Помірність, поміркованість, асертивність – ключ.
  • Суспільство диктує особистості будь-що заради спільного комфорту, щоб у спільному домі було всім безпечно і комфортно, незалежно від сфери зайнятості. Мета свободи – зробити власне життя комфортним. Є позиції, а є інтереси. Проблема – у відмінностях тлумачення комфорту та у виборі методів його забезпечення для всіх та для кожного, для себе. Важливо починати з себе – навчитися помічати колоду у власному оці замість вишукувати скалку в оці іншого, припинити брехати собі.
  • Суспільство прагне розвивати своїх співгромадян, аби вони рухали державу вперед.
  • Важливо, аби суспільство цінувало кожного як особистість, вільну та щасливу.

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО:

  • Частина суспільства є активною освіченою, готовою діяти заради блага суспільства, віддавати, вкладати сили, час, засоби.
  • Навіщо прагнути прогресу? Громадянське суспільство і є рух до прогресу – від тоталітаризму через байдужість до того, що люди готові докласти зусиль заради спільного блага, стати динамічнішим суспільством.
  • Громадянсько активні люди роблять свій усвідомлений вибір – це і є свобода. Ще вищого порядку історія, коли підтримуєш розвиток суспільства якоїсь іншої країни, бо відчуваєш планетарну спільність блага.
  • Соціальна згуртованість – результат соціальної домовленості.
  • Соціальна згуртоаність суспільства призводить до державницької єдності народу. Поки що ці терміни та механізми зрозумілі, але до української ситуації не застосовні.
  • Громадянське суспільство – вільне рішення відповідати за спільне благо.
  • Без соціальної згуртованості спільне благо є недосяжним.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

  • Боротьба за свободу як відповідь на що? – на несправедливість, утиски, гноблення.
  • Класичні питання «Хто владарює?» та «Кому це вигідно?». Ще Аристотель вказував, що крім демократії є тиранія, олігархат, монархія, аристократія, політія – різні типи владарювання, «правильні і неправильні».
  • Якщо громадяни підтримують політику, то держава живе.
  • Вітаю рішення починати зміни стану суспільства із себе. Бажаємо жити у вільному суспільстві? – привчаємо себе до поведінки «мені не потрібне куріння» замість жити з наміром «кинути курити». Ось це буде свободою від залежності, диктат якої раніше був непоборним.
  • З давній часів існує диктат спільноти – коли того, хто чимось відрізнявся/ був незручним/ нелюбим вождю/ жерцю – виганяли з племені. Диктат є прадавнім явищем, з початку формування спільноти.
  • Свобода є відповіддю на диктат – як дія та протидія (лише, коли наявна достатня сила духу – від модераторки – а інакше виникає упокорення як відповідь на диктат). Людина могла і не усвідомлювати, що вільна, а під тиском усвідомила цінність свободи і почала виборювати свою свободу.
  • Раніше релігія була способом стримування.
  • Між людиною та суспільством постійно виникають конфлікти, більші чи менші. За демократії сила конфлікту мінімальна. За тиранії – максимальна. Відмінності – лише у силі та масштабі конфліктів. В будь-якому разі діє диктат з боку держави. Таке зіткнення особистості та спільноти є природньою історією, і саме це породжує державотворення.
  • Коли мені звідусіль пропагують якусь нову модель життя суспільства, то це і є елемент диктатури, бо я можу і не хотіти прогресу.
  • Мова – про вибір. Коли люди з власної волі ладні застосовувати самообмеження – це їх особисте право. Оскільки вибір вільний, то і нігілізм (самознецінення) тоді відсутній. Збоку можуть насміхатися над таким вибором, але вірність своєму вибору, своїй лінії поведінки переконає у цінності такого вибору і них, інших.

ПІДСУМКИ:

  1. Відсутнє протиставлення обмежень та свободи. Багато працювала над звільненням голови від вантажу піонерського дитинства. Приємно, що скільки нас, стільки і різних думок.
  2. Тема розширилася для мене, набула глобальних масштабів. Цікаво, що звернулися до думок філософів. Відчуваю внутрішній дискомфорт від протистояння із тією чи іншою спільнотою, суспільством назагал. Є над чим далі поміркувати. Весір став свободою самовираження.
  3. Зміцнів в своїх переконаннях. Чіткіше сформулював для себе те, чим є громадянське суспільство. Цікаво, що стартували з диктату суспільства, а прийшли до громадянського суспільства як зміни сценарію.
  4. Свобода прийняття рішень та збереженість своїх меж. Варто поміркувати, як це все реалізувати. Ще не в кінці свого шляху.