ПОЧАТКОВЕ СПРИЙНЯТТЯ:

• Відсутня така історія зіткнення, протиставлення інтернаціоналізму та багатокультурності. Можливо, зрозумію наявність цієї історії в підсумку діалогу сьогодні.
• Багатокультурність – те, як людина ставиться до людей з різних культур.
• Інтернаціоналізм – радянський спадок, а багатокультурність – нова європейська течія у відповідь на великий потік мігрантів. Versus – в тому, що інтернаціоналізм виключає конфлікт, а багатокультурність містить його, бо культури живуть та не змішуються. Інтернаціоналізм бере від кожної культури щось та переплавляє.
• Інтернаціоналізм відсилає до СРСР, і його не існує, він є міфом, бо СРСР ніколи не прагнув насправді до інтернаціоналізму. Багатокультурність – прагнення поважати інші культури. Пострадянське суспільство досі є ксенофобським. Щоб сприймати ідею багатокультурності,  треба ще багато працювати.
• Культури не розчиняються в багатокультурних просторах. Люди намагаються зберегти свою культуру.
• Інтернаціоналізація проявляється через міжнародні слова – коли ми вже не звертаємо увагу на те, що вони запозичені. Багатокультурність характеризується тим, що знаю багато культур і з повагою ставлюся до кожної, без переваг однієї над іншою. Якщо беру щось з кожної, і я стаю кращим від цього, то це класно.

АНАЛІЗ СЕМАНТИКИ, МОРФОЛОГІЇ, ІСТОРІЇ:

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Завжди є тонка межа між поняттями – коли для тебе це захист, а для того, хто тисне на тебе, твій захист є спротивом.
• Якщо аналізувати природу негативного сприйняття українського націоналізму, то варто усвідомити, що воно створено окупантом за часи залежності України від нього, нас привчили засуджувати власний націоналізм.
• Якщо щось не можеш подолати, то очоль це. Так виникла багатокультурність замість інтернаціоналізму.
• Коли багато мігрантів, то це означає, що багато людей, які потребують особливої уваги та піклування для своєї інтеграції в суспільство, – і державі важко потурбуватися персонально про кожного. Тому кращим рішенням є турбота самих діаспор – нехай в їх межах тримаються один одного, допомагають один одному, і задля цього варто заохочувати їх життєдіяльність та багатокультурність. США є найбільш багатонаціональною країною, і ніхто не переймається тим, що в дитсадку няня виявилася іспаномовною.
• В нашому глобалізованому світі відсутні нації, які б не зазнали культурного впливу інших націй – в цьому і інтернаціоналізм, і і багатокультурність водночас.
• Коли студенти вчаться за кордоном, то вчаться і іншим культурам, в тому числі.
• Досі багато неадекватних людей – і тому виникають конфлікти між представниками різних націй.
• Моє сприйняття – я намагаюся зрозуміти іншу культуру, приймаю з повагою, хоча і не перетворююся на їх послідовника, носія.

ПІДСУМКИ:

1. Певно, зіткнення відсутнє, а натомість різні часи породжують різні поняття. Перед тим був інтернаціоналізм, більш інтегративний вектор. Мультикультурність не є синонімічною інтернаціоналізму.
2. Після турецько-грецького конфлікту 1923 року греки повернулися до Греції, а село заселили турки. При цьому зберегли грецьку спадщину. Вважаю це проявом інтернаціоналізму.
3. Бачу поняття полярними. Варто замислюватися, звідки пішла ідея. Гарну ідею завжди можна викривити.
4. Поняття «націоналізм/патріотизм» залежать від того, по який бік ти перебуваєш.
5. Інтернаціоналізм – войовнича історія, а багатокультурність – спокійніша історія.
6. Тільки справа часу, щоб люди звиклися одне з одним. Варто берегти історію багатокультурності, навчати інтеграції.

ПОЧАТКОВЕ СПРИЙНЯТТЯ:

• Навіть гадки не маю, про що може бути цей верзус.
• Мій внутрішній голос каже: «розділяй та владарюй». Обміркувати може бути корисним на фоні всіх подій, які відбуваються.
• Чим більше приводів знайшли для об’єднання, чим більше груп підтримки собі створили, тим складніше комусь іншому буде нас покорити. Це історія про те, щоб не роз’єднувати заради персонального блага, а про об’єднання.

КЛЮЧОВІ АСОЦІАЦІЇ:

• Єдина Європа – Черчилль. Фактично це підкорення Європи Англією, а потім переважили позиції Німеччини.
• Англія ніби відпустила колонії, а всередині історія нікуди не поділася. Однаково ми на чолі більшого.
• Брекзіт з’явився через багато років. Як тільки стало зрозуміло, що Англії не по силах виконувати умови Німеччини.
• Брекзіт – спроба протесного настрою, щоб не покоритися. Ототожнили об’єднання і підкорення.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Реально має значення, для чого об’єднувати. Проти ворога – добре. Об’єднану Європу просував Черчилль, а першими увійшли у договір Франція та Німеччина.
• Всі наші інсайти – від нашого відчуття того, що відбувається, – нюанси будуть лише на рівні соціальної інтеграції.
• Варто повчитися об’єднувати когось з кимось заради чогось.
• Продуктивніше, коли на основі взаєморозуміння, переконання, без насилля над особистістю.
• Коли покора усвідомлена, бо, наприклад, вчителька є такою як є, її не змінити, а потреба отримувати знання не залежить від того, якою вона є. У такій ситуації покоритися – питання сприйняття, навчання іншому способу комунікації.
• Баланс між тим, чи більше покори з нашого боку, а чи більше покори на нашу адресу, залежить від віку та рівня енергії людини. Упокорення інших мною притаманне молодим. Випробовуєш свої сили, підкорюєш. Потім набуваєш досвіду, втрачаєш енергію – і шукаєш інші шляхи, домовляєшся замість домінувати.
•  Упокорення мене іншими – про втому, спад.
• Людство звикло до того, що хтось завжди зайнятий роз’єднанням. Це історична звичка, а не єдино можлива реальність.
• Ми звикли, що нас роз’єднують та владарюють над нами. Єврейський народ пам’ятає історію «погром», український народ пам’ятає історію «голодомор». Історія об’єднання незвична. Навіть в рамках одного колективу завжди знайдеться «миша», що доносить.
• Об’єднання – на основі доброї волі, всупереч своєму егоїзмові. Зерно об’єднання варто вирощувати.
• Завжди цей верзус – покорити/об’єднати – існуватиме, бо життя різнокольорове. Цей злам дає енергію для розвитку. Поза цього верзусу або всі згодні, або всі повбивали одне одного.
• Сучасне політичне життя дріб’язкове, заради тактичних перемог. Халіф на годину – не замислюються, що далі буде, – живуть сьогоденням.
• Нас закликають жити в сьогодні, без насилля, а люди продовжують шукати перемоги.
• Сьогодні я є частиною країни, яку роз’єднали, продовжують розгойдувати. На жаль, керівники не розуміють, що можна втратити все. Відчуваю жах стосовно того, що матимемо на виході. Я сумую за особистостями такого масштабу, як Черчилль. Вважаю його людиною-скелею. Боротьба – це нормально.

ПІДСУМКИ:

• Синонімів та антонімів у упокорення є більше, ніж у об’єднання, тобто історія переважання домінації над співпрацею не сьогоднішня, а тривала проблема.
• Варто популяризувати історію об’єднання, бо прихильників цієї концепції менше. Нехай ти борець з вітряками, але якщо полишиш це, то у молодших шансів на те, щоб жити в атмосфері об’єднання, ще поменшає.
• «Якщо не я, то хто», – моя фабула життя. Той, хто вважає за потрібне, той діє.
• Популяризувати ідею об’єднання, бо навіть в школі зараз кожен сам за себе. Об’єднання не на рівні пива разом попити. Роз’єднувати звичніше.
• Роз’єднають і без мене. Об’єднання – шанс для людства, народу вижити.