ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

• Університет третього віку більше розвиває, ніж батьківство.
• Обидва варіанти розвивають. Просто цілі відрізняються, напрямки розвитку.
• Безперервна освіта – цікаво. Обожнюю навчатися, отримую задоволення. Це – моє хобі.
• Якщо ти зайнятий, працюєш, навчаєшся, то менше непотрібних (неекологічних) думок крутиться в голові.
• Безперервна освіта – щоб орієнтуватися в житті, соціальних питаннях, підтримувати себе, свій інтелектуальний рівень, упевненість; знати, про що розмовляти з дітьми, не впадати в депресію, зайняти мозок, аби не лізли дурні думки.
• Я вічний студент. Це мені цікаво. Ще у 1му класі робила «зошит знань», а пізніше – «щоденник читача». Це зараз актуально, бо змінюється ставлення до знань, підхід до їх отримання. Якщо не прагнути чогось, то опиняєшся поза грою. Завдяки безперервності освіти підтримуєш свою значимість. З віком маєш досвід, і при отриманні нових знань робиш їх синтез, накладаєш одне на одне – можеш цим ділитися з молодшими, бути корисним суспільству.

ЧИННИКИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ПАРАДИГМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ:

• Тривалість життя збільшується і рівень активності людей передпенсійного та пенсійного віку. Виникає питання, чим зайняти цих людей?
• Зараз настільки покращено рівень життя, настільки техніка заполонила побут, що можеш «відстати від життя».
• Бажання розібратися в своїй життєвій ролі спонукає навчатися, розбиратися в нових речах, включно з суспільними течіями, політичним станом, юридичних аспектах.
• Людина розуміє, що займалась не тим, а тепер навчається новому.
• Під час навчання зрозумів, що не подобається, і змінив спеціальність, за якою навчатися.
• Ускладняються знання.
• Суспільство повертається обличчям до старших людей, бо шукає професіоналів через кризу професіоналізму.
• Стали легше жити і почали шукати сенс життя – і вдарились в науку.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ЖИТТЯ СУЧАСНИКІВ ПОЗА ПАРАДИГМИ БЕЗПЕРЕРВНОСТІ ОСВІТИ:

• В нашому суспільстві маса людей, які зупинилися на навичках читати-писати, послуговуються суто лимбічною системою, і досягають матеріального добробуту.
• Погані згадки про школу, вчителів блокують зацікавленість в безперервності освіти.
• Біологічний сценарій – базовий, і не всі здатні вийти за його межі.
• Люди, що залишаються в межах біологічного сценарію, не включаються в безперервність освіти, не припускають різноманіття, варіативність, міряють всіх по собі, засуджують всіх.
• Постійне протистояння молоді та старших людей, ейджизм, відсутність інклюзії, брак толерантності.

РУТИННІ ЗВИЧКИ НА ПІДКРІПЛЕННЯ БЕЗПЕРЕРВНОСТІ ОСВІТИ:

• Починаю день з прослуховування лекцій на ютуб за обраними темами.
• Ділюся з усіма новими знаннями, які розвінчують міфи, переглядають стандарти, в моєму фахові перш за все (наприклад, про роль холестерину та статинів).
• Пишу дисертацію. Регулярно шукаю інформацію за її темою.
• Беру участь у верзусах.
• Читаю та дивлюся те,. Що читає та дивиться дочка.
• Ходжу на фітнес.
• Спілкуюся з людьми.
• Свідомо змінюю звичний алгоритм дій.
• Дивлюся відео з альтернативною історією.
• Займаюсь музикою.
• Читаю книжки.
• Ходжу на курси, за потреби.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Батьківство часто перетворюється на самовдоволеність через установки «спочатку народи своїх», «будеш в моєму віці – дізнаєшся».
• Програми університетів третього віку відрізняються в Україні та західних країнах, бо ми лише починаємо йти шляхом безперервності освіти, а вони давно йдуть.
• Питання прийняття себе – тоді настає час насолоджуватись життям.
• Різні пріоритети у різних суспільств: задоволення від життя vs корисність людини.
• Інші сприймають твоє відсторонення від свята на честь спільного досягнення як твою пиху.

ПІДСУМКИ:

• Батьківство є марним для безперервної освіти. Завершує батьківство – і йдеш далі вчитися.
• Цікаво, що в Україні теж є університети третього віку.
• Є люди, які все життя вчилися, і йдуть далі вчитися, в т.ч. до університетів третього віку.
• Коли знецінюємо себе, то втрачаємо віру.
• Знецінюється внаслідок браку відчуття причетності або надлишкової вимогливості.
• Самообмеження суперечить безперервності навчання.
• Варто визнавати, фіксувати, святкувати досягнення.
• Перестати топтати свої бажання. Дозволяти собі втілювати бажання.
• Можливостей для безперевної освіти в Україні є безліч.

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ РОЗПОВСЮДЖЕНОСТІ ТА ДІЇ МОТИВІВ CHILDFREE:

КОНТРАРГУМЕНТИ ДО МОТИВІВ CHILDFREE:

• Діти дійсно обмежують. Люди, які мають сумніви щодо народження дітей, мають право на це. Наприклад, час вчитися для батьків зменшується, але той, хто бажає мати дітей, вважає їх подарунком, той знайде час на все.
• Питання дискомфорту від народження дітей подібне до питання якоїсь іншої завади, наприклад розміщення чогось громіздкого на балконі, яке заважає вільно ним користуватись. Якщо стоїть велосипед, то він займає місце, заважає заходити-виходити, але я їм користуюся, і тому мирюся з незручностями. Коли стояв тренажер і теж заважав, а мама лише розказувала, що буде користуватися, і не користувалась, то я його прибрав з квартири. Іншими словами, треба розуміти, чого саме хочеш від свого батьківства, навіщо діти. Єдина відповідь для мене на цей момент – задля того, щоб щось передати дитині, свою спадщину, нематеріальну, перш за все.
• Навпаки саме завдяки дітям відчуваю комфорт, бо щось вкладала і бачу результати, і мені приємно від цих результатів та від факту продовження роду, пишаюсь за їх досягнення, хоча буває не все гладко. Зараз не мислю життя без дітей.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ МАЙБУТНЬОГО:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Одностатеві пари розуміють страхи та переживання дитини, здатні краще за різностатеві пари емпатувати, бо самі натерпілися з дитинства – і тому здатні бути хорошими батьками.
• Якщо вибір одностатевих стосунків є наслідком відрази до протилежної статі через сексуальне насилля в дитинстві, то питання набуття батьківства не виникає в одностатевих парах.
• Тиск на жінку в суспільстві проявляється в «прошивці» про сприйняття жінки через народження нею дітей.
• Діти – природній наслідок стосунків з чоловіком. Не думала про комфорт чи дискомфорт. Зараз не знаю, що було б зі мною без них. Діти – стимул в усьому.
• Багато речей виникають вперше в нашому житті – і ми заново формуємо своє ставлення. Варто цікавитися новими процесами, щоб бути готовими до діалогу з дітьми та іншими молодшими. Якщо у дитини вже сформувалася думка, а у нас ще ні, і ми просто стоїмо на стереотипах, то виникає жорстка дискусія.
• Дисонанс в поведінці сучасної молоді – коли водночас не дуже переймаються тим, чи триватиме далі життя на планеті, та переймаються екологією.
• Розмноження втрачає сенс, бо зникає біологічний стимул (діти виживають).
• Забули, що ми – частинка суспільства, колективні створіння.
• Вчасно для певного рішення – це про рівень енергії, а не про вік.
• Стиль мислення «або-або» призводить до диктату в полі соціалізації – або «я же мати», або «лупання скали» (кар’єра).
• Довго жили в системі, яка не припускала інакшості. Якщо ти інший, то ти вигнанець.
• Століттями домінував біологічний погляд та соціалізацію жінок – неродючу вишню викорчовують з саду.
• Страхи виникають з темного минулого, з інформаційного поля, спостереження за друзями.
• Бажано мати різноманіття сенсів, бути самому собі цікавим, а не лише повторювати «коли вже будуть онуки?» чи «я потрібна своїй сім’ї».
• Шукаючи, варто розширювати коло пошуку.

ПІДСУМКИ:

1. Усвідомлено підходити до народження дітей – не з т.з. грошей, а своєї моральної готовності.
2. Зустріч відбувається, коли наявна енергія, і є енергія по той бік, і енергії підходять одна одній – і тоді зникають думки про childfree.
3. Дитина – період твого життя, а не його кінець.

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

• Про саморозвиток свідчить зміна погляду на світ.
• Поки навчається дитина, навчаємось разом. Щодня пізнаємо щось нове, повторюємо шкільну програму, виконуємо саморобки, трудове навчання.
• Саморозвиток відбувається, коли відкриваєш для себе щось нове, спрямовуєш на нього свою увагу, час, сили – і отримуєш зворотній зв’язок у вигляді обізнаності. Ознаки того, що відбувається саморозвиток: розширення кола однодумців, опанування нових навичок, розширення знань. Ознаки того, що саморозвиток заблоковано: відпадають вже наявні зв’язки, навички, коло спілкування.
• Саморозвиток – зміна особистості, розширення поглядів, відступ від упереджень, відкритість, віра в зміни, набуття нових навичок, зміна кола спілкування. Саморозвиток заблоковано, коли наполягають на своїй точці зору, зневірені, вдаються до знецінення, мають замкнене коло спілкування – усе це призводить до «застояного повітря», законсрвованої свідомості.
• Саморозвиток – зміна думок, відхід від стереотипів, відкриття, які докорінно тебе змінюють, розширення кола знайомих, знань, внаслідок чого світ приймає тебе і є бажання щось змінювати.
• Зміна зовнішності як показник саморозвитку. Одна зачіска десятиліттями – ригідність.

ВЗАЄМНІ ВПЛИВИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ТА САМОРОЗВИТКУ:

• Соціалізація – простір для саморозвитку. Коли розумієш, що можеш дати щось соціуму, це робить тебе дорослим, тобто відбувається саморозвиток.
• Можуть бути взаємопов’язані, але не обов’язково саморозвиток потребує соціалізації (самітники теж розвивають свою особистість, хоча і відмовляються від контактів зі світом).
• Чим більше людина розвивається, тим легше їй соціалізуватися.
• Соціалізація – перебування в соціумі, спілкування. Саморозвиток – пізнання себе, відкриття та розкриття чогось нового в собі, бажання це робити. В процесі саморозвитку ми спілкуємося – і це є соціалізація, певною мірою.
• Перша соціалізація в нашому житті – коли принесли з родильного будинку і ми чуємо голоси близьких, розпізнаємо їх. Соціалізуючись, розвиваємось. Мауглі соціалізувався в стаї, і його розвиток відповідає стаї, але не людській спільноті.

МОМЕНТ ПОЧАТКУ БАТЬКІВСТВА:

• Психологічне батьківство відбувається пізніше за фізіологічне, а до онуків приходиш принципово іншою людиною.
• Батьківство починається з відповіді на питання «навіщо воно тобі треба?».
• Відчувала своє батьківство з моменту вагітності. Чоловік дуже хотів дитину, але був менше готовий до свого батьківства. З молодшим сином став відповідальнішим.
• Усвідомила своє батьківство, коли завагітніла другою дитиною, а перша дитина була авторок мого заміжжя.

ПЕРЕДУМОВИ БАТЬКІВСТВА ЯК ДЖЕРЕЛА САМОРОЗВИТКУ:

• Ставитися до дитини як до особистості, цікавитися думкою, коли йдеться про вибір.
• Бути готовим до руйнування своїх стереотипів.
• Не порівнювати свою дитину з іншими, приймати такою, як вона є.
• Емпатувати дитині, розуміти її, цікавитися станом, почуттями, переживаннями.
• Довіряти дитині.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Японський дитячий садок – групи вертикальні за віком, а не горизонтальні. Чим різноманітніше коло спілкування, тим якісніше психологічне життя.
• Вплив творів мистецтва, як конгломерату людського чуттєвого досвіду, на соціалізацію виникає, коли людина навчається сприймати ці твори та гармонізувати себе через дотик до них.
• Дідусь переймається тим, кому ж він передасть у спадок дорогі риболовецькі снасті, якщо УЗІ показало онучку, а не онука, і після її народження не одразу ходить відвідувати, але згодом втягує в своє хобі, усьому навчає і вже не переймається статтю другої дитини свого сина.
• Вважаю, що моє батьківство і досі не найвищого рівня. Можливо, стане таким при появі онуків.
• Цікаво, що свекр присідає для розмови з онуками – щоб очі були на одному рівні.
• Семантично «тато» і «батько» розказують про різну емоційну дистанцію, силу прив’язаності. «Батько» – коли ти сепаруєшся.
• Внутрішній «батько» – про перфекціонізм, надмірний контроль, гіперопіку.
• Усвідомлений батько має розвивати «дорослого» в дитині, який координуватиме «батька» та «дитину», і не гіпербалізувати «батька», не викривлювати «дитину».
• Материнство – пуповинний зв’язок, фізіологія, матерія, безумовна любов, вирощування дитинча до стану, коли може вижити без допомоги матері.
• Біологія – в першу чергу. Якщо хтось одразу вбачає психологічний бік батьківства, тому важче наважитися на парні стосунки, щоб не ризикувати батьківством.
• Мультиплікація себе шляхом виховання – теж розмноження, не саморозвиток.
• Батьківство – від початку розмноження, а з розвитком цивілізації стало одним із джерел саморозвитку.
• Ми в своєму саморозвитку праві, коли любимо себе – і наша любов доростає до такого обсягу, що виникає бажання щось віддавати, залишити «крапочку» по собі.
• Одружуватися варто на сироті 😊
• Сирота позбавлена спілкування між поколіннями – і це може ще більше ускладнити взаємини зі старшими так само, як і блокувати батьківство як саморозвиток.
• Бога називаємо Батьком. Духовний – теж батько. Матріархат діє лише через нескінченність роду, плодючість. Не можна урівнювати батьків, бо все одно є батько і мати, і це – різні ролі, які доповнюють одне одного. Повинна бути функційність.

ПІДСУМКИ:

1. Батьківство – розмноження в усіх випадках, а саморозвиток вже, як кому поталанить. Наші діти нас розвивають, якщо ми готові до цього, і це – окремий розвиток, вихід за рамки біологічного виду.
2. Чим старшою стаю, тим більше обмірковую. Поталанило, що маю дітей замолоду. З народженням другої дитини все стало зрозумілішим, відкрились якісь «чакри», подорослішала. Батьківство в зрілому віці якісніше.
3. Батьківство – це розмноження, і саморозвиток, якщо спроможешся. З другою дитиною чоловік змінився і мені стає простіше виявляти свої помилки. З першим сином була більше «батьком» за Берном.
4. Потрібно спочатку себе пізнати та полюбити – і станеш цікавим дітям, і стане простішим «старше» батьківство (роль бабусі).
5. Варто ще обміркувати випадки, коли саморозвиток не залежить від соціалізації.
6. Тільки коли визрів в своїй любові до певної межі, уможливлюється батьківство як саморозвиток. Ця межа і є іскра Божа, і дають дитину саме в цей момент. І треба пам’ятати та вірити, що у тебе є все, щоб виховати цю дитину. Навіть наші батьки йдуть лише тоді, коли ми готові залишитися самі.