ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

• Сперечалися з сином. Я закликала до гнучкості. Він наполягав на нерухомості принципів. Для нього гнучкість – синонім безхребетності. Я не змогла переконати його в іншому.
• Гнучкість може справляти враження безхребетності, коли поступаєшся в чомусь, здаєш позиції, підлаштовуєшся всупереч своїм переконанням.
• Гнучкість – готовність змінити свою думку. Сприймається підлаштуванням під чийсь світогляд, тобто безхребетністю.
• Людина з хребтом має етичні максими, від яких не відступає. Для мене такою є гідність. Її порушення несумісне з життям.

СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ:

ЯК РОЗРІЗНИТИ ПРОДУКТИВНІ ЗМІНИ ТА НЕСТІЙКІСТЬ?

• Продуктивна зміна – внаслідок рефлексії. Нестійкість – сказав і відмовився.
• Частота відхилень як водорозділ між продуктивними змінами та нестійкістю.
• Послідовність на наявність стратегії – те, чим гнучкість відрізняється від безхребетності.
• В безхребетності немає логіки змін, вони всі різновекторні. Відбуваються хитання з боку в бік, без жодного плану.
• Водорозділ – спосіб вирішення проблеми/задачі. Якщо шукає кращий спосіб реалізації своїх цінностей, то зміна продуктивна. Коли змінює принципи, базис – нестійкість.
• Є технічна задача. Рішення стало не ефективним. Учасники проекту креативлять – це гнучкість. Інший сценарій – перебрати десятки випадкових варіантів, не аналізуючи, не обдумуючи, здійснюючи хаотичний пошук – безхребетність.
• Спрямованість продуктивних змін VS хаотичність нестійкості.

ЧИМ ВАЖЛИВА СТІЙКІСТЬ?

КОЛИ НЕОБХІДНІ ЗМІНИ?

• Коли потрібна адаптація.
• В стресових ситуаціях. Змінюєш все, включно зі своїми реакціями на стрес.
• Коли прагнемо досягнути нового, вийти за власні межі.
• Світ змінюється – треба розвиватися.
• Зміни можуть бути проактивними (обираємо щось нове) та реактивними (адаптуємося).
• Коли поточний порядок дій, справ не приносить задоволення, вигод.

ПРИКЛАДИ ПРОДУКТИВНИХ ЗМІН:

• Поки фітнес зал недоступний, ходжу по сходах на 9й поверх і назад. Мета стабільна, стійкість меж присутня, а шлях інший – продуктивна зміна, бо включилася креативність.
• Якщо вважаєш, що ця зміна спричинила покращення в тобі (нова сходинка життя), то оцінюєш зміну продуктивною.
• Переїзд до Києва з обласного центра – продуктивна зміна.
• В новій компанії, меншій за попередню, будую її процеси з нуля, і це вимагає гнучкості, бо, хоча я тут на вищий посаді, а роблю те, що на попередньому місці роботи вже давно залишилося в минулому, було каскадовано на два структурні рівні вниз. Тут я бачу потенціал компанії, і тому ці зміни продуктивні.

КОТРІ ЗІ ЗМІН ЗНИЩУЮТЬ НАШУ ІДЕНТИЧНІСТЬ?

• Втрати значущих людей (смерть дитини, розлучення тощо) або роботи.
• Коли ми падаємо в кар’єрі та ресурсі і не піднімаємося – збитий льотчик.
• Не керовані зміни статусу, банкрутства, рейдерські захвати. Людина мала багато влади і статусу, а в один день все зникло – це знищує.

КОЛИ КАЖЕМО «ТАК» ЗАМІСТЬ СКАЗАТИ «НІ», ЦЕ…

• Страх впливає, скепсис.
• Відступаємо вбік, даємо шанс упертюху зробити власні помилки. В такому випадку – це наша гнучкість та далекоглядність.
• Безхребетність, якщо так стається постійно, і не висуваємо зустрічних додаткових умов.
• Буде гнучкістю, якщо висуваємо додаткові умови, присутній процес торгу, стратегічність угоди.
• Прояв безхребетності заради економії ресурсу, коли він вже раніше виснажився – втомлена ввечері в супермаркеті на закупах, і на касі виявляється «інший цінник», і погоджуєшся з обманом, щоб зберегти сили.

ПРИНЦИПИ, ЯКІ САМІ ПОРУШУЮТЬ МЕЖІ:

• Лох повинен платити.
• Ми працюємо так, як вони нам платять.
• Грабуй награбоване.

ПРИНЦИПИ З ПОВАГОЮ ДО МЕЖ:

• Кожна праця повинна бути оплаченою.
• Ми платимо ринкову ЗП.
• Ми виконуємо всі наші зобов’язання.
• Доброчесність іншої сторони має значення.

ПРОМІЖНІ ІНСТАЙТИ:

• Зміна форми – точка дотику гнучкості та безхребетності. Через це їх плутають.
• Хаотичний рух не дає просування через неузгодженість векторів.
• Гнучкість пов’язана із задачею, а у безхребетності відсутня задача. Безхребетні керовані сумнівами і спокусами замість задач.
• Зрада себе – зрада принципів, порушення своїх меж.
• Для цілісності важливі і характер, і межі.
• Межі можуть змінюватися протягом життя – розширюватися, звужуватися, прогинатися, але є ядро, порушення якого є втратою себе.
• Мені протягом життя зустрічалися безхарактерні люди, які дуже сильно відстоюють свої межі: «не чіпайте мої речі, не лізьте в моє життя, не вказуйте мені».
• В гуртожитку межі стиснені, а характер залишаться стійким.
• Необхідно набратися ресурсу – обрати момент для змін.
• Часом, оцінюєш щось кроком назад, а після того відбувається ривок.
• Одні зміни можуть призводити до інших.
• Чим швидше включається гнучкість у відповідь на крах ідентичності, ти швидше відновлюється ідентичність.
• Водорозділ між гнучкістю та безхребетністю – ти тримаємо свої інтереси в фокусі уваги чи ні.
• «З вовками жити – вовком вити» – про асиміляцію, адаптивність.
• Безхребетність – про слабкі межі. Гнучкість – про здорові.
• Ригідність підвищує ризик інфарктів, інсультів, бо відсутня і швидке пристосуванство безхребетної поведінки, і креативність як прояв гнучкої поведінки.
• Вихід на пенсію може означати крах ідентичності, погіршення якості життя, а може і покращити її, і нічого не змінити. Все залежить від того, як перед тим ідентифікував себе.
• Необхідність чіплятися за форму, щоб почувати себе захищеним.
• Людина тримає свої інтереси в фокусі – і йде вперед, огинаючи перепони. Тому гнучкість – ознака хребта.
• Загальні кліше заважають йти до успіху, затискають в рамки.
• Хребці рухливо поєднані в хребет – і тому він гнучкий.
• Безхребетність – залежність від зовнішніх рамок, які сам собі «наростив», ригідність, бо всередині немає «хребта», власної думки – немає, що вигинати, гнути.
• «У Англії немає постійних друзів, у Англії є постійні інтереси» – про гнучкість і сталість.
• «Якщо дерево промаслити, воно стане гнучким» – наповненість («хребет») як передумова гнучкості.
• Ми можемо не знати своїх потреб, інтересів.
• Смаки треба розвивати – і цьому сприяє еластичне мислення (когнітивна гнучкість), а фіксоване мислення (ригідність) може нас зупинити в розвитку. У Кіси Вороб’янінова було фіксоване мислення, а у Бендера – еластичне.
• При фіксованому мисленні не помітимо своїх нових потреб.
• Коли людина щоразу відповідає собі на питання «хто я, які маю інтереси», то є гнучкою.
• Рефлексія-ревізія ідентичності, соціалізації, цінностей, потреб, інтересів – прояви гнучкості.
• У мінливому світі фіксоване мислення породжує конфлікт особистості, яка тягнеться до світу, якого вже немає.
• Оціночне судження може бути маніпуляцією, навіть вікном Овертона. Якщо воно не подобається, то крути інше, щоб змінити рух світу.
• Мене жахають люди, які наполягають на праві не змінюватися, бо з земної кулі не зійдеш.
• Еластичне мислення – про зацікавленість.
• Що тоді за сенси в «не стоит прогибаться под изменчивый мир, пусть лучше он прогнется под нас»? – стійкість характеру, наміру, меж, які реалізуються гнучкістю вибору методів реалізації наміру та збереження цілісності своїх меж, трансформацію світу, крутіння альтернативних «вікон».
• Ригідні середня та нижня ланки. Доводилося тиснути на них, що перевитрачало мою енергію, а потім призводило до розриву.
• З ригідних може бути виконавець рутинної роботи – там, де творча людина не витримає, бо немає, як проявити гнучкість.

ПІДСУМКИ:

1. Безхребетний морський їжак – приклад ригідності, агресивного захисту штучно встановлених меж при відсутності стійкості характеру. Голочки, щоб не дісталися м’якого безформеного тіла.
2. Гнучкий має хребет, а ригідний навпаки – ні.
3. Гнучкість як риса віку, бо поки ресурсність на максимумі, то думав, що не пробив стіну через поганий розгін. Коли ресурсу меншає, то більше розумієш та цінужш гнучкість.
4. Цікаво, як керувати ригідними безхребетними, які тримають оборону, щоб виглядати сильними. Як донести, що сила – в здорових межах, умінні бути гнучким, щоб реалізувати свої інтереси в будь-яких умовах.

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

• Особисті межі – коло моїх інтересів, вчинків, бажань. Щось з цього пов’язане з вихованням, щось – з традиціями народу, щось є набутим з досвіду. Бувало, спробував щось опротестувати з юнацьким запалом, а виявилось, що було недоречним. Право на свій інтерес, роботу, діяльність.
• Межі є нормальні та деформовані. Комплекс правил взаємодії з зовнішнім світом, принципів, побудови стосунків, матеріальних, нематеріальних, духовних.

УСВІДОМЛЕННЯ ТОГО, ДЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ МЕЖА ІНШОГО

МАРКУВАННЯ МЕЖ:

• Налагоджуємо мову, словник, дозволяємо зменшувальні імена.
• Маркування меж – наші очікування певної відповідності ситуації, і ставимо на місце в разі перетину меж.
• Весь етикет придумали саме для попередження ситуацій невідповідності манери спілкування рівню меж та зв’язків.

МАРКУВАННЯ ПОРУШЕННЯ ВЛАСНИХ МЕЖ:

• Якщо у чомусь себе утискаєш, то ведеш рахунок – обмірковуєш, чого забажати в майбутньому, якої поступки. Це свідомо, і це – про збереження своїх меж.
• Був блокнот для запису часу відсутності кожного з батьків вдома – хто скільки особистого часу отримав, щоб потім його отримав інший з батьків, підтримувати баланс часу з дітьми та особистого.
• Я не фанат проговорювання. Воно не працює.

УСПІХИ ТА ХИБИ ЗАХИСТУ:

• Є така форма захисту – коли у відповідь на критику заявляють: «так, я такий». У мене наступає ступор в таких випадках.
• У всіх межі порушуються. Їх завжди перевіряють на міцність, досліджують, щоб зрозуміти, хто ти.

ЯК ОСОБИСТІ МЕЖІ ДОШКУЛЯЮТЬ?

• Оцінюємо власні втрати на рівні стосунків, ускладнення, і котре з кіл це зачіпає (близьке/дальнє).
• Долучаються ілюзії, зокрема, стосовно оцінки себе. Маніяк може вважати свою поведінку адекватною.
• Якщо людина звикла жити в цих межах, нав’язаних іншими. Не виходила за них, то незадоволеність обмеженістю відсутня.
• Деформовані межі спричинюють дискомфорт.
• Вибір «бути слухняним чи незручним, поважаючи свої межі». Відстоювати здорові межі теж може спричиняти дискомфорт, бо суперечить бажанню мати репутацію «гарного хлопця», а в момент захисту своїх меж ти маєш інший вигляд. Дискомфортним може бути процес відстоювання меж.
• Чим більші твої межі, тим більшого захисту вони потребують.
• Думка про свої межі може дошкуляти, якщо цінуєш себе менше, ніж ти є.

ПРОМІЖНІ ІНСТАЙТИ:

• Взаємодія з батьками , коли ми подорослішали, а вони досі вторгаються на нашу територію, і нам не вдається спокійно це сприймати, ображаємося.
• Все в психології впирається в особисті межі – особистісне дзеркало. Все віддзеркалюється в особистих межах.
• Особисті межі як гарант адекватності поведінки. Структура особистості як основа особистих меж. Якщо розвинена самоусвідомлення, то і свої інтереси розумієш – коли хтось наступає на твої межі, помічаєш.
• Варто співвідносити бажання та можливості – чи не наступають на межі іншого.
• Є історії ще до пісочниці – хтось віддає/ не віддає брязкальце, ламає/ не ламає іграшку.
• У 90% населення не розвинені особисті межі. Тривалий час особистих меж не існувало, бо жили родами, одружувалися за домовленістю, а не з кохання. Ми (людство) – у віці немовляти стосовно усвідомлення особистих меж.
• У багатьох розуміння особистих меж застигає на рівні їх сформованості у 5-6 років. Постарішали, але не подорослішали.
• Двох маркетологів відрядили до Африки продавати взуття. Один звітує: «тут ніхто не носить взуття – це провал». Інший: «тут ніхто не носить взуття – у нас стільки можливостей». Можливо, те, що не у всіх є особисті межі, – можливість для того, у кого вони є.
• В різних суспільствах – різні особисті межі. Комусь дозволяли більше.
• Межі не константа, можуть змінюватися протягом життя. Різні рівні досяжні.
• Усвідомлення меж іншого складно виховується.
• В основі злиття меж лежить жадоба. Бажання злитися – прояв бажання володіти, не відрефлексоване, підсвідоме. Ніби-то поступаються, а насправді привласнюють тебе.
• Якщо ми на прийомі у лікаря, то це не про особисті межі.
• Якщо оцінюєте свої межі, то залишаєтесь в них, навіть, коли чините провокаційно, тобто на все впливає контекст.
• Ми не в вакуумі живемо. Є люди, сильніші за нас і слабкіші. Розуміння свого місця в цій ієрархії – тренінг протягом всього життя.
• Світ чоловіків=світ тварин=світ бізнесу.
• Бізнесвумен можуть бути такими акулами, що стальний канат перекусить та далі попливе. Для кар’єри такі здібності корисні, але багато негативу отримують на свою адресу, хоча якось давали тому раду.
• Межі ще і про амбіції. Новий напрямок – на межі двох функцій, і тому двоє топ-менеджерів воювали на смерть за те, щоб забрати цей напрямок собі. Втягнули дві бізнес одиниці. Кожен з них вирішив, що це – його межі. Це теж – про межі.
• Проживання та харчування – завжди битва. І одна база змогла використати енергію змагань.
• Нормальні межі – на самоповазі. Деформовані – на її відсутності.
• Якщо захистиш свої межі, то згодом повернеш собі репутацію «гарного хлопця». Дозволивши одного разу звузити свої межі, отримаєш те, що потім твої межі будуть постійно звужувати.
• Мембрана клітини корисні речовини пропускає досередини, а шкідливі виштовхує. Мембрана клітини – метафора особистих меж.
• Питання гнучкості меж як ознаки їх здоров’я.
• Захист території, влади призводить до інфарктів.
• Реальна територія може бути меншою за амбіції.
• Території та ресурси можуть бути спірними.

ПІДСУМКИ:

1. Завжди живемо в оточенні і вибудовуємо межі регулярно. Зі знайомими вони раніше встановлені. З іншими встановлюємо щоразу.
2. Ми змінюємося, а межі сильні до кристалізації. Це ригідність.
3. Може діяти ілюзія, що стосунки зрозумілі, а треба продовжувати їх обмірковувати. Тема жива та актуальна.
4. Тема – про територію та ресурси. Межа – це моє. Своє треба захищати та примножувати.
5. Якщо межі [амбіції, території] надто далеко розсунув, то їх важко утримувати. Потрібно тоді вчитися утримувати ті межі, які встановив.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАПИТИ:

• Прагну структурувати, поставити крапки над «і», бо коли є структура, розумієш, як користуватися.
• Не думав в такому форматі. Цікаво, чому взагалі виникла тема, цікавий кут зору.
• Хочу бути Sapiens і точно не Confusus, а з Ludens розібратися – чим же усе ж відрізняється від Sapiens.

ЩО У ЖИТТІ ВІДПОВІДАЄ ОЗНАКАМ ГРИ (ЗА ГЕЙЗИНГОМ)?

• В роботі гра відсутня. Роблю по-справжньому, а не наслідую життя, живу. Працюю практично 24 години на добу.
• Люди, що беруть участь в перемовинах, точно не грають, бо враховують все – хто сів з якого боку, як поклав папір перед собою. Це – вищий пілотаж і виснажлива праця.

НАВІЩО РОЗРІЗНЯТИ ОЗНАКИ ТА РИСИ – ЩО ЦЕ ЗМІНЮЄ?

• Ознаки допомагають ідентифікувати, гра чи ні. Риси – особливі умови гри.
• Риси – привернути увагу, швидко перевірити, чи це – гра. Ознаки – для глибшого аналізу.
• Слон, а не жираф, визначаємо за рисами (зовнішні обриси).
• Риси – помітити, виділити з-серед іншого. Ознаки – про застосування, про сенси.
• Люди, долучаючися до гри, окреслили риси, відокремили ознаки, наповнили ними.
• Риси допомагають сфокусувати увагу на чомусь, а ознаки – копнути глибше, пройнятися, наповнитися.

КИМ БУВ ТОЙ, ХТО ПОРОДИВ КОНЦЕПЦІЮ HOMO LUDENS – SAPIENS ЧИ LUDENS?

• Автор Ludens був Ludens. Sapiens – дещо нижчий за розвитком, ніж Ludens. Спочатку потрібно бути мислячим, а тоді почати грати і усвідомити себе в грі, структурувати.
• Автор Ludens був сам Sapiens, бо задав собі питання, замислився, тобто був мислячою людиною.

ЯК НА SAPIENS ПОЗНАЧАЮТЬСЯ УСВІДОМЛЕННЯ РОЛІ LUDENS?

• Мисляча людина ставиться до гри позитивно. Важливий баланс.
• Усвідомлення ролі Ludens розширює світ Sapiens, додає пазл до світогляду, і людина сама собі стає зрозумілішою.
• Усвідомлення, де ти Sapiens, а де – Ludens, дозволяє керувати собою.

ЧОГО БІЛЬШЕ – SAPIENS ЧИ LUDENS – БУЛО В АВТОРАХ КОНСТРУКТУ SAPIENS?

• Автори Sapiens теж були Ludens, хоча вважали себе лише Sapiens.
• Автори Sapiens були Ludens, бо змоделювали, вийшли за рамки звичного.

ЩО ТАКОГО В КОНЦЕПТІ CONFUSUS, ЧОГО НЕ БУЛО В ПЕРЕДУМОВАХ РЕВОЛЮЦІЙ SAPIENS? ЩО, ЯКЩО НЕ CONFUSUS, РУХАЄ НАУКОВЦЯМИ?

• Не було історії з цифровою інформацією, програмування на «загляни до вікіпедії» чи «запитай свою Сірі». Діти навіть читати не бажають чи вбивати літери в пошукач, а запитують «Сірі», і тому не розуміють знаків пунктуації. Правильне написання – основа культури.
• Книга як джерело знань – ілюзія. Лише носій інформації. Знанням інформація стає внаслідок інтеріоризації. Мислення неможливо делегувати машині, бо мислення робить нас нами.
• Писемність – для передачі знань. Аудіокнига теж передає знання. Можливо, навчимося спілкуватися телепатично.

ЧИ ЦЕ РІЗНІ РЕВОЛЮЦІЙНІ ЕТАПИ, А ЧИ ПРОСТО РІЗНІ КУТИ ЗОРУ НА ОДНУ І ТУ САМУ ПОВЕДІНКУ?

• Зміни завжди відбуваються. Інша справа – оцінки змін, ставлення до них. Є точкові, а є глобальні зміни.
• Ludens в своєму вищому розвитку не буде переходити в Confusus вже тому, що розуміє, що все – гра, і вміє включатися в неї, і навіть поразку обертати на перемогу.
• Sapiens, Ludens, Confusus – різні етапи, різні концепції – наслідок революційних етапів.
• Стосовно змін, то все відносно, бо життя прискорилося через нові технології та можливості. Питання – як ти ними користуєшся. Вони тобою користуються чи ти – ними.
• Confusus – ситуація мавпи з гранатою. Варто бути Sapiens, щоб зрозуміти, як користуватися і усвідомити наслідки, і Ludens, щоб моделювати ситуації, передбачити різні сценарії, і тоді не буде Confusus.

САМОВИЗНАЧЕННЯ:

ПРОМІЖНІ ІНСТАЙТИ:

• Принцип «бути чи мати вигляд». Все залежить від іншої сторони. Кого б ти із себе не грав, а досвідчена інша сторона виявить те, хто ти є.
• Ludens – дещо вищий рівень Sapiens, і важливі різні стадії розвитку людини.
• У грі завжди є той, хто програв. Бувають ті, хто не здатен опанувати себе в разі програшу, хоча всі знали, що – гра. Вершина майстерності гри, тріумф людської думки – повернути програш на виграш наступного моменту.
• У Гейзинга вибір на користь виграшу чи справедливості – наслідки культури.
• Гра – частина життя, і це – добре.
• Сама гра не є чимось поганим. Важливо те, в яку саме гру граєш.
• Зараз потік інформації більший, а не насиченість життя. Ти можеш звузити потік для себе.
• Нове – теж гра. Приймаючи нове, приймаєш нові правила. Почав бігати – теж гра.

ПІДСУМКИ:

1. Щоб там людство не придумувало, розвивало – це будуть лише інструменти, а ти Sapiens, і тому твоя відповідальність – мислити, знайти оптимальний спосіб користуватися інструментом. Можливо, відкласти користування на певний час.
2. Було негативне сприйняття гри, асоціював з «робити вигляд», а виявилося, що «робити вигляд» того, ким домовилися – це елемент «бути».
3. Потрібно більше спостерігати за собою – про місце гри в житті, як використати. Прийти від Sapiens, коли обмірковуємо логічно, до Ludens, коли моделюємо, обіграємо.
4. Сприймати Confusus як стимул, подразник для руху.
5. За фактом народження ми лише Homo, а Sapiens ще потрібно стати завдяки постійному мисленню.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАПИТИ:

• Розібратися в собі – як себе проявляю на різних етапах в різних ситуаціях.
• Більше розуміти оточуючих, коректно реагувати.
• Нічого про це не знала. Вперше почула деякі терміни. Завжди цікаве те, чого не знаю.

ЩО У ЖИТТІ ВІДПОВІДАЄ ОЗНАКАМ ГРИ (ЗА ГЕЙЗИНГОМ)?

• Риси гри є у спортивних змаганнях (добровільно беруть участь, наслідує справжнє змагання за життя, не є ним, задовольняє життєві потреби опосередковано, обмежені певним місцем та тривалістю дії).
• Театр має ознаки гри, бо глядач приходить добровільно, і акторами стають добровільно, вистава наслідує життя, не є ним, життєві потреби задовольняються опосередковано, дія обмежена місцем і тривалістю.
• Релігійна приналежність та обряди як гра. Є свобода, в яку громаду включатися, і чи взагалі включатися. Обряди наслідують життя, не є ним, життєві потреби задовольняються опосередковано, дія обмежена місцем і тривалістю.
• Дитячі ігри мають всі ознаки.
• Перемовини як гра. Добровільний вхід-вихід, правила-умовність (наслідування, не життя), життєві потреби задовольняються опосередковано, дія обмежена місцем і тривалістю.
• Будь-яке спілкування між людьми – гра, в т.ч. сімейні відносини, міжстатеві. Якщо не постійно, то в якісь моменти точно.
• Наші діалоги versus – гра.

НАВІЩО РОЗРІЗНЯТИ ОЗНАКИ ТА РИСИ – ЩО ЦЕ ЗМІНЮЄ?

• За рисами відрізняємо один процес від інших.
• Риси можна виміряти, конкретизувати. На прикладі рис гри: повторюваність, напруга, правила гри, таємничість («секрет»). Ознаки не виміряти.
• Рисами можна керуватися, обираючи гру, бо вони відрізняються у різних ігор. Ознаки є спільними для всіх ігор і роблять гру грою, а риси розрізняють ігри між собою.
• Ознаки дають нам усвідомлення, що ми у грі. Риси підказують – у якій саме.

СУД ЯК ГРА:

• Несподівано, але справедливо.
• Ознаки гри присутні в суді в будь-якій цивілізації, а риси суду як гри залежать від рівня розвитку культури.

КИМ БУВ ТОЙ, ХТО ПОРОДИВ КОНЦЕПЦІЮ HOMO LUDENS – SAPIENS ЧИ LUDENS?

• Щоб породити нову концепцію, треба її відчути, прожити. Тому автор Ludens і був Ludens, водночас з буттям Sapiens, бо, щоб описати будь-що, треба бути мислячим. Щоб описати власний конструкт, потрібен власний чуттєвий досвід – Ludens.
• Був видатним Sapiens.

ЯК НА SAPIENS ПОЗНАЧАЮТЬСЯ УСВІДОМЛЕННЯ РОЛІ LUDENS?

• Усвідомлення себе Ludens піднімає над ситуацією.
• Спостереження іншого прояву призводить до усвідомлення ролі Ludens для буття Sapiens.

ЧОГО БІЛЬШЕ – SAPIENS ЧИ LUDENS – БУЛО В АВТОРАХ КОНСТРУКТУ SAPIENS?

• Більше Sapiens.

ЩО ТАКОГО В КОНЦЕПТІ CONFUSUS, ЧОГО НЕ БУЛО В ПЕРЕДУМОВАХ РЕВОЛЮЦІЙ SAPIENS? ЩО, ЯКЩО НЕ CONFUSUS, РУХАЄ НАУКОВЦЯМИ?

• У певної частини зростає критичність мислення, пошук інших джерел інформації. Погляди з різних сторін на один процес – просто етап розвитку мислення, а не недовіра. Критичний аналіз – про бажання зробити власний висновок, а не про недовіру.
• Коли людина виявляє, що не розуміє, де знаходиться, то відбувається запуск пошуку інформації та виходу.
• Синдром відкладеного життя був більшим в СРСР, ніж зараз. З’їсти лише, коли вже зіпсувалось.
• Зростання агресії, суїцидів – через менш серйозне ставлення до життя. Ілюзія, що можна «заново зіграти», як в комп’ютерній грі.
• Зараз людина усвідомила кінцевість ресурсу. Перша сільгоспреволюція та наукова революція – людина лише пізнавала природу та явища, а зараз усвідомила, що може зруйнувати все і себе. Цього не було, і тепер це рухає науковцями.
• Homo Ludens живе в кожному науковці, і це може бути небезпечною грою, бо її вид залежить від набору цінностей конкретного науковця.
• Типаж Раскольнікова в колі сучасних науковців – вірусотворець. У нього водночас всі три іпостасі Homo – Sapiens, Ludens, Confusus – плюс викривлена система цінностей, плюс комплекс неповноцінності.

ЧИ ЦЕ РІЗНІ РЕВОЛЮЦІЙНІ ЕТАПИ, А ЧИ ПРОСТО РІЗНІ КУТИ ЗОРУ НА ОДНУ І ТУ САМУ ПОВЕДІНКУ?

• Різні кути зору. Всі етапі існують паралельно. Гра є ознакою поведінки Sapiens. Одне без одного не існує, але, щоб це усвідомити, треба бути більш Sapiens, ніж раніше. Confusus теж завжди присутній, на різних рівнях.
• «не дай, Господь, жити в час змін» має інше звучання сьогодні. Прагнення до спокою – відсутність розвитку. Турбулентність, напруга вивільняє енергію, а енергія – рух. Коли є зміни, використовуй їх на свою користь. Це – виклик.
• Зростання числа змін, темп зростання більший і постійно далі прискорюється – почали виникати критичні ситуації, на які треба швидко реагувати. Раніше і зміни рідше відбувалися, і мислення було іншим – повільніші реакції.
• Confusus – стан для переходу на новий рівень Sapiens.

САМОВИЗНАЧЕННЯ:

ПРОМІЖНІ ІНСТАЙТИ:

• Дослухати Харарі – все не знаходила сил на це.

ПІДСУМКИ:

1. Цікаво натрапити на термін Ludens. Треба поглибити знайомство. Є проєкти, де дослуховуються до моєї думки. Можливо, отримаю додаткову аргументацію, переконливість.
2. Зважена гра, але не грайливий розум, бо це він винаходить водородну бомбу та біологічну зброю.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАПИТИ:

• Тема про удосконалення, перфекціонізм, саморозвиток.
• Про вимушеність, безсилля. Чим люди активуються?
• Постійна гонитва – штурхани, копняки, зовнішні активатори. Достатньо знайомий спосіб дії. Свідомий вибір – про внутрішню активацію. Менш знайомий мені спосіб дії.
• Саме про прийняття рішень та перехід до дій. Гонитва – автоматичні дії, без обмірковування. Свідомий вибір – продуманий план дій.

СПІЛЬНЕ МІЖ «ТРЕБА ПОСПІШАТИ» (мотив гонитви) ТА «НЕ ХОЧУ, БУДУ» (обов’язок як активатор)?

• Дія виконується в обох випадках.
• Так чи інакше, але щось вчиняєш. Гонитва – обов’язок, вплетений в загальну канву, загально прийнята норма робити через «не хочу», бути в постійній гонитві. Спільне між «треба поспішати» та «не хочу, буду» – тиск зовні, нав’язано як норма.
• Зробити швидко – і забути. (не довго страждати).

СПІЛЬНЕ МІЖ «Є НАВІЩО ДІЯТИ» (мотив свідомого вибору) ТА «ХОЧУ, БУДУ» (ентузіазм як активатор)?

• «Є навіщо діяти» – теж примус, обов’язок. Тому це теж «не хочу, буду». Не бачу зв’язку з «хочу, буду». Керівництво пояснило, навіщо, і ти робиш.

«ТРЕБА ПОСПІШАТИ» – ЦЕ ПРО ЩО?

ВИХІД ІЗ СЦЕНАРІЮ «ТРЕБА ПОСПІШАТИ»:

• Є певна кількість питань в екзаменаційному квитку – і вона викликає думку «треба поспішати». Повертаєш собі спокій щодо результату його складення, що твоя самооцінка не постраждає в разі відхилення від максимального результату.
• Автоматичне виконання вже не вводить в напругу – не виникає «треба поспішати». Тому варто розвивати майстерність. З майстерності виникає спокійне сприйняття часу.

З ЯКОЮ АКТИВАЦІЄЮ – ХОЧУ-БУДУ, НЕ ХОЧУ-БУДУ, ХОЧУ-НЕ БУДУ, НЕ ХОЧУ-НЕ БУДУ – ДО ЯКОГО ЖАНРУ «СЕРІАЛУ» ПОТРАПЛЯЄМО?

ВПЛИВ НА «ЖАНР» БАЛАНСУ Я ОК+/ ТИ ОК+

ЧИ МОЖЛИВИЙ СВІДОМИЙ ВИБІР ЯК ТАКИЙ?

• Складно з ним. Особистість в чомусь допоможе, 5% з усіх людей прориваються в свідомий вибір, за рамки соціальних умов. ОК+/ ТИ ОК+ не є предметом вибору, бо потрібна складна робота, щоб його вирахувати. Генетика жорсткіша, особистість пластичніша. Особистість допоможе лише, коли стає усвідомленою. Нарощування Его – задача усього життя.
• Можливий, але не всі його роблять, бо і страх, і чесність з собою, усвідомлення того, що в тебе є.
• Можливий, хоча залежить від бажання його робити.

ПРОМІЖНІ ІНСТАЙТИ:

• Людська система живиться двома факторами – гомеостаз та активація. Саморозвиток відбувається, бо є гомеостаз для нього.
• Гонитва – від зовнішнього впливу. Ми еволюціонували з сільськогосподарського темпу в пост-індустріальний темп не так давно. І в карантин чуємо спільне зітхання: «чому ми так швидко живемо? Можливо, це не наш темп?».
• Я в карантин навпаки в більш спресований час потрапив.
• Ми живемо не в вакуумі. Людина, якій забезпечено захист від тиску з боку суспільства, може робити щось через ентузіазм.
• Суспільство існує на обов’язках, і депресія через це ненормальна. Баланс – в тому, що роблячи внесок в спільне благо, не відчувати себе загубленим.
• Горгонтюа – про адикцію знову. Такі твори були повчальними. Вважаючи його прикладом ненаситності, плутаєте її з адикцією. Багато хто живе скромно, не активуючись заздрістю. Капіталізм – недавнє явище, а цикл штовхання людства в споживання давніший.
• Нам потрібно зрозуміти, наскільки ми продукт системи, і наскільки вона маніпулятивна.
• Ми перейшли в епоху споживання вражень, і тому купують не за функції, а за враження від їх наявності.
• В героїчному епосі герой переборює свої внутрішні перепони – і ззовні це може виглядати комічно, а за фактом може бути трагедією, бо не ефективно. Той самий Дон Кіхот відчував себе героєм, а для інших був смішним, і закінчив погано – трагедія.
• Різні соціонічні типи – різні стосунки з часом. Люди з іншими стосунками з ним мене напружують.

ПІДСУМКИ:

1. Якось забуваю про Я ОК+/ ТИ ОК+. Випадаю з ТИ ОК+. Треба пам’ятати та використовувати. В поганому настрої у мене глибокий Я ОК-/ ТИ ОК-.
2. Коли тебе підганяють, все просто – не потрібен свідомий вибір, копатися в собі. Але це – ілюзія. Плутають легкість з перекладанням відповідальності.
3. Різні люди – в різних контактах з часом. Хтось легко переналаштовує графік, а деякі просто ігнорують час, забувають. На пресинг часу скаржаться ті, у кого час – больова точка, бо хотіли б або адаптувати графік, або проігнорувати, а не можуть ні того, ні іншого.
4. Мені варто повернутися до визначень соціонічних типів, бо всі різні, всі мають свої стосунки з часом. Для мене розуміння того, що людина інакше не може діяти, дає можливість не очікувати від неї неможливого.
5. Тема розкрилася глибше, ніж про неї думала. Варто дообдумати, як баланс Я ОК+/ ТИ ОК+ змінює жанр та сценарій при тій самій активації на старті.
6. Пресинг є (різних сценаріїв, обставин), і що з ним робити – вирішуємо самі.

КОРЕНІ ПОНЯТТЯ ЗАЛЕЖНОСТІ:

• Від давньої Греції, мабуть, бо все придумали давні греки.
• Залежність дитини від матері – в цьому корінь.
• Не так давно, думаю. В професійному середовищі психологів, можливо, було раніше, а до широкого вжитку поняття потрапило не так давно.
• На побутовому рівні говоримо про шкідливі звички, адикцію, а зараз більше класифікуємо.
• В СРСР ще не розглядали особистість, її стани. Прийшло до вжитку років 20 як.
• У всіх мовах є, і тому, мабуть, давніше поняття, ще часів відсутності кроскультурних впливів.
• Ще прадавні культи відображають залежність людини від природи, а зараз відбулася революція розуміння нездорових стосунків – і поняття поширилося в маси.
• Достатньо давнє поняття, але у значно вужчому розумінні, ніж зараз. Давніше – залежність від суспільства, потім – від реовин. Зараз більший розвиток цивілізації – більший спектр залежностей. Тобто залежність існувала завжди – було і відчуття, і поняття.

ПРИРОДА VERSUS МІЖ ЗАЛЕЖНІСТЮ ТА ВПЕВНЕНІСТЮ:

• Залежність – антонім незалежності. Незалежність є прояв впевненості. Тоді залежність – прояв невпевненості, несамостійності.
• Залежність – ознака браку впевненості, якихось рис, які доповнюють за рахунок когось, чогось.
• Незалежність – ширше поняття, ніж впевненість.
• VERSUS між ними проходить по самооцінці.
• СПРИЙНЯТТЯ СЕБЕ ТА МОДЕРАТОРА В РОЗРІЗІ ТЕМИ:

СУМНІВИ?

• Ознака невпевненості, деструктивні, не просувають людину, а блокують. Впевнена людина рухається, і не лише в просторі, а в думках та часі.
• Міркування – це аналіз ситуації. Сумнів – фокус на проблемі, не на її вирішенні. Цікавить питання «я впораюсь/ не впораюсь».
• Сумніви усе ж мають право на присутність. Питання блансу – де закінчуються сумніви і починається страх. Подобається латеральне мислення.
• Сумнів як наслідок відсутності позитивного результату.
• Сумнів, що отримаємо результат, якщо підемо цим шляхом.
• У сумнівах присутня ціна – що вкладу, що отримаю.
• Є сумнів, а є міркування. Сумнів виникає із чуттєвого досвіду, стану, інтуїції, нераціональних мотивів.
• Навіть, якщо щось добре пояснюється раціонально, хтось може занурити тебе в сумніви.
• Вибір – на чому фокусуватися, на сумнівах чи на можливостях. На чому зосереджуєш увагу, те і підживлюєш.
• Розсудлива людина бачить ризики, аналізує їх, приймає зважене рішення.
• Почув тезу – засумнівався в істиності, і почався аналіз.

ДОЛАТИ СУМНІВИ!

• Як я долаю сумніви? Я його називаю. Тоді запитую, а що саме його викликало, де ланка невідомого, яке запустило сумнів.
• Маю в житті правило, що в житті все досяжне, бо людські можливості не вивчені. Щороку відбуваються якісь відкриття. Потрібно лише проаналізувати, як досягти.
• Чому варто долати сумніви? Сумніви звужують, а аналіз розширює життєвий простір.
• Коли бракує драйву, причина може бути в надлишку сумнівів, тобто варто переключитися на аналіз, і долати сумніви.
• Звертатися до позитивного досвіду, щоб долати сумніви.

ЧИ ЗАВЖДИ НЕВПЕВНЕНІСТЬ ПРИЗВОДИТЬ ДО ЗАЛЕЖНОСТІ?

• Думаю, що системна невпевненість – так, завжди призводить до залежності, бо постійний стрес спонукає шукати опору, щоб симптоматично позбавитися стресу, не лікуючи його причину. Ситуаційна невпевненість – ні, не завжди призводить.
• Залежить від того, чи ситуативна невпевненість, а чи риса особистості. Риса формується, коли дорослі не дають дитині жити, пробувати, робити помилки, висновки, рухатися вперед. Невпевненість – тупцювання на місці. Очікуємо, що хтось компенсує нашу невпевненість – і виникає системна залежність. Це ще на дитячому майданчику – чи дитина сама знайомиться, а чи чекає, що ти її познайомиш.
• Якщо невпевненість спонукала до аналізу, то залежність не виникне.
• Бесіда про невпевненість є бесідою про локус контролю. Чи добре, чи ні мати зовнішній локус контролю? Постійно апелює до ролі «батько», сторонньої оцінки, а тому і залежності, шукає того, хто буде домінувати.
• Якщо відсутня впевненість в своєму світогляді, то падаємо в залежність від чужих світів.

ВПЕВНЕНІСТЬ:

• Поняття існує давно. Конотація змінилася. Життя в СРСР і після нього диктує різне ставлення до впевнених людей. Раніше впевнену людину клеймили вискочкою, а зараз впевненість заохочується.
• Конотація змінилася з відмовою від тоталітаризму.
• Поняття існує з часів наукових винаходів, технічних досягнень. Людина діяла, навчалась чомусь – з’являвся знак тотожності між «можу» та впевненістю.
• Зараз впевненість стає особистісною рисою і культивується в кожному, а раніше була кастовою.
• Упевненість як нормальний локус контролю – людина розуміє сферу свого впливу і момент виникнення залежності.
• VERSUS проходить по відповідальності.
• Коли ти впевнений, то складаєш свій сценарій сам, а коли залежний, то живеш за чужим сценарієм.
• Усвідомлення та утримування локусу всередині не відміняє залежності, але ментальний стан при усвідомленні залежності і прийнятті цього факту кращає.
• Не завжди впевненість розрізає залежності, але дає сили примиритися з самим собою, і не дає розвиватися залежності як передачі локусу назовні.

ЧИ ДОСТАТНЬО НЕЗАЛЕЖНОСТІ ДЛЯ ВПЕВНЕНОСТІ?

• Незалежність може бути фізична, фінансова – багато різних складових та різновидів. Їх сукупність може давати впевненість.
• Ні, недостатньо, бо можна бути зовнішньо незалежним, а в середині залишаються сумніви – і немає впевненості тоді.
• Ні, недостатньо. Незалежність – нульовий стан, а у впевненості є динаміка. Незалежність вужча категорія, ніж впевненість, перша ступінь особистісного розвитку, а впевненість – друга.
• Необхідна умова, але недостатня.
• Достатньо для базової впевненості, але ми живемо в соціумі, і впевненість має ширшу конотацію, потребуємо більше впевненості, ніж базова.
• Внутрішня самооцінка на базисі незалежності, внутрішній локус і додатковий рівень енергії, щоб за тобою пішли інші – впевненість лідера.
• Другий рівень впевненості – з мотивації – здатен заражати інших впевненістю.
• Для впевненості необхідна ще і віра на додачу до незалежності.

ЧИ ВБЕРІГАЄ ВПЕВНЕНІСТЬ ВІД ЗАЛЕЖНОСТЕЙ?

• Коли йдеться про соціальні залежності, то за умови впевненості в собі, своїх діях, правах існуєш в реальності Я ОК+/ ТИ ОК+ та не залежиш від оцінки інших людей, і це не допускає в твій світ кліше, архетипи, стереотипи.
• В цілому залежність від оцінок є, коли взаємодіємо з людьми. Можемо сказати, що не пускаємо щось в себе, але воно однаково потрапляє в нас.
• Коли йдеться про психологічні залежності, впевнена людина не впадає в них, бо не потребує «милиць» в особі інших для компенсації того, чого їй бракує. Відсутнє відчуття неповноцінності.
• Коли йдеться про фізичні залежності, то впевненість захищає від них через повагу до тіла.
• Втеча в тіло – залежність від гормонів та статусу.
• Коли йдеться про духовні залежності, то фанатики повністю підкорені чужій думці, відсутня критичність, заборонено розмірковування, культивується невпевненість. Впевнена людина аналізуватиме, чому пропонують саме таку думку, і тому убезпечена від потрапляння в такий вид залежності.
• Упевненість, базована на самоповазі, уникає духовних залежностей. Приєднання до релігійних спільнот як спроба розширення, експансії, реалізації прагнення більшого. Відчування права на вторгнення лежить в основі прагнення до духовного. Людина не перетворюється на фанатика, якщо впевнена та цікавиться лише для власної експансії.

ПРОМІЖНІ ІНСТАЙТИ:

• Суть залежності – відчуття «я мала людина, а світ більший».
• В родині, в критичних ситуаціях, все мобілізується – і відчуваєш емоції, дієш впевнено. Потім – яма в енергії, і треба виходити з неї.
• Усі оцінки відносні. Ведемо напівпрофесійні бесіди, міждисциплінарні.
• Будь-яка залежність руйнує волю.
• Існує залежність як втеча від реальності. Втеча в тіло – бодібілдер. В фантазії – захоплення коміксами. В спілкування – соцмережі. В роботу – легше жити, бо тут тобою керують, не потрібно приймати рішення.
• Далеко не завжди підлеглі тікають в роботу. Керівники тікають в роботу частіше – щоб не вирішувати родинні проблеми, не спілкуватися з дітьми.
• Суттєву роль відіграють гормони, дофаміновий цикл, а не лише позитивне підкріплення. Він і є базою будь-якої залежності. Розвинувся в ході еволюції, потрібен нам. От коли втрачаємо контроль і не обираємо, автоматично включаємося в щось – це і є залежність.
• Об’єктивно оцінювати ситуацію важко.
• Допомогли відрізнити сумнів від міркування. Неправильне застосування слів змінює команду мозку.
• Коли людина дійсно в критичному стані – суїцидальні думки, наприклад, – підтримка не викликає залежності.
• Нормальний локус контролю – людина чітко розуміє ситуацію, зокрема те, хто зараз здатен контролювати ситуацію, приймати рішення, і самостійно віддає локус назовні, аби потім повернути його собі.
• Свідома передача повноважень, обов’язків, відповідальності тому, хто її виконає експертніше, є формою керування ситуацією.
• Постійна тривожність – наслідок зовнішнього локусу контролю.
• Ілона Маска вважали не таким, але впевнений – і має результат.
• Є фази розвитку залежності – не усвідомлена, психологічна, а потім – фізична, бо вже змінилася хімія тіла. Соціальні залежності не переходять в фізичні, і тому їх можна регулювати.

НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ:

• Сприймати себе зі своїми резервами – працюю над цим.
• Треба зменшити свою критичність до друзів та близьких. Люди не хочуть виходити за свої межі.
• Важко дається відмова на прохання без почуття провини.
• Навчання, розширення кругозору додає впевненості.
• Зменшити кількість ілюзій, бо вони заважають впевненості – людина тоді прогинається, де немає сенсу, і наступає на п’яти іншим без потреби.

ПІДСУМКИ:

1. Критерії як шлях до об’єктивності. Явно, що потрібно вміти користуватися критеріями.
2. Переконався, що щастя для кожного – своє. Поняття успіху – особисте. Щоб бути щасливим, потрібно бути впевненим, що це – саме твоє уявлення і прагнення. Бо якщо вони нав’язані через твою залежність, то настане розчарування при їх реалізації. Тільки тоді ти насолоджуєшся досягненнями, коли вони були саме твоїм прагненням.
3. Цікаво подумати над межею впевненості та самовпевненості.
4. Подивилася на себе з цих позицій. Давно цього не робила. Порозпитувала себе. Є над якими напрямками розвитку подумати. Впевненість, асертивність – є над чим подумати.
5. Відмінність між сумнівом та роздумом, міркуванням – не відкидувати результат, мету, а думати над ризиками, інструментами їх мінімізації.
6. Сумнівами знецінюємо мету, відкидаємо її у нездійсненне, а потрібно думати над шляхами здійснення.