ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАПИТИ:
- Тема про удосконалення, перфекціонізм, саморозвиток.
- Про вимушеність, безсилля. Чим люди активуються?
- Постійна гонитва – штурхани, копняки, зовнішні активатори. Достатньо знайомий спосіб дії. Свідомий вибір – про внутрішню активацію. Менш знайомий мені спосіб дії.
- Саме про прийняття рішень та перехід до дій. Гонитва – автоматичні дії, без обмірковування. Свідомий вибір – продуманий план дій.
СПІЛЬНЕ МІЖ «ТРЕБА ПОСПІШАТИ» (мотив гонитви) ТА «НЕ ХОЧУ, БУДУ» (обов’язок як активатор)?
- Дія виконується в обох випадках.
- Так чи інакше, але щось вчиняєш. Гонитва – обов’язок, вплетений в загальну канву, загально прийнята норма робити через «не хочу», бути в постійній гонитві. Спільне між «треба поспішати» та «не хочу, буду» – тиск зовні, нав’язано як норма.
- Зробити швидко – і забути. (не довго страждати).
СПІЛЬНЕ МІЖ «Є НАВІЩО ДІЯТИ» (мотив свідомого вибору) ТА «ХОЧУ, БУДУ» (ентузіазм як активатор)?
- «Є навіщо діяти» – теж примус, обов’язок. Тому це теж «не хочу, буду». Не бачу зв’язку з «хочу, буду». Керівництво пояснило, навіщо, і ти робиш.
«ТРЕБА ПОСПІШАТИ» – ЦЕ ПРО ЩО?
| Пресинг часу | Пресинг часу – уникнення покарання. Задля цього треба імітувати діяльність. Оцінка термінів, і не завжди як власна помилка, а ці помилково оцінені терміни могли бути зверху протиснені. |
| Ненаситність | Треба поспішати, бо всесвіт такий великий, і хочеться встигнути побачити, спробувати, осягти – ненаситність до вражень. Формальне отримання благ, володіння. Статусне, не лише через неякісність продукту (швидке зношування), а і через бажання «бути в тренді», бути прийнятим, своїм. Ненаситність на враження стимулюється тим, коли турагенція показує за 5 днів 6 країн. Такий вибір – про «мати вигляд замість бути». Адресування надмірного споживання до капіталізму не зовсім доречне, бо ми були голодними 100 років, і тепер живемо не так скромно, як в капіталістичному світі – ненаситно споживаємо. Ненаситність зараз тренд, в парі з поверхневістю. |
| Розгубленість | Клієнти скаржаться, що у нас завеликий вибір, через що вони витрачають багато часу, щоб обрати. Аналоги відрізняються малими нюансами. Надмір вибору спричиняє розгубленість. У людини відсутній вектор – її легко відволікти, переключити. |
ВИХІД ІЗ СЦЕНАРІЮ «ТРЕБА ПОСПІШАТИ»:
- Є певна кількість питань в екзаменаційному квитку – і вона викликає думку «треба поспішати». Повертаєш собі спокій щодо результату його складення, що твоя самооцінка не постраждає в разі відхилення від максимального результату.
- Автоматичне виконання вже не вводить в напругу – не виникає «треба поспішати». Тому варто розвивати майстерність. З майстерності виникає спокійне сприйняття часу.
З ЯКОЮ АКТИВАЦІЄЮ – ХОЧУ-БУДУ, НЕ ХОЧУ-БУДУ, ХОЧУ-НЕ БУДУ, НЕ ХОЧУ-НЕ БУДУ – ДО ЯКОГО ЖАНРУ «СЕРІАЛУ» ПОТРАПЛЯЄМО?
| Комедія | Тут живуть не дуже адаптовані ентузіасти («хочу/буду»). Через вимушеність дії бувають недолугими, і тому тут також активовані обов’язком («не хочу, буду»). | «хочу, не буду» потрапляє в усі жанри одразу, бо всі пристрасті – довкола Ід, Его, Суперего. Конфлікт Ід (бажання, які йдуть з дитинства) та Суперего (інтроект зовнішньої заборони). Стосовно спокус тестуємо себе в близьких стосунках. Є такий аспект в Одисеї, наприклад. |
| Трагедія | Тут живуть своєрідні Дон Кіхоти – не адаптовані і дуже націлені (з ідеєю фікс) ентузіасти. Часом через вимушеність дій виникає деструкція, і активовані «не хочу, буду» проживають трагедію. | |
| Мелодрама | Не дуже зрілі ентузіасти, які вибудовують світ за власними мірками. | |
| Жахи | Хочеш чи не хочеш, а дій, і дій швидко, бо інакше загинеш. Так живуть активовані «не хочу, буду» через дію страху смерті/ старості/ немочі/ забуття/ бідності/ голоду. «Не хочу, не буду» найяскравіше проживає жах, бо людина не знає, чого хоче і що вміє, і її розгублена бездіяльність (чи хаотична активність через ту саму розгубленість) закінчується трагедією. | |
| Героїчний епос/ Екшн/ Детектив | Ентузіасти з місією служіння. Не так яскраво проявляють себе в цьому жанрі, але теж живуть в ньому активовані «не хочу, буду». |
ВПЛИВ НА «ЖАНР» БАЛАНСУ Я ОК+/ ТИ ОК+
| Я ОК+/ ТИ ОК- | Я ОК+/ ТИ ОК+ | Я ОК-/ ТИ ОК- | Я ОК- / ТИ ОК+ | |
| НЕ ХОЧУ, НЕ БУДУ | Зверхність, звинувачувальна позиція. Жах панує. Довкола бруд, не та країна, не та планета, не з тією швидкістю крутиться. Не хочу працювати в цьому світі. Паразитую. | Змінює активацію на «не хочу, буду» щонайменше (якщо усе ж присутні нотки зверхності, недовіри до світу) – чийсь зовнішній баланс ++ діє так на носія +- (думка модератора). Перетворює активацію на «хочу, буду», якщо баланс ++ є внутрішнім, тобто «я здатний, талановитий і в світі достатньо ресурсів, є місце для мене». | Повний жах. Ми всі помремо в страшних муках, я заслуговую цей жахливий світ, мене має бути покарано, маю загинути разом зі світом. | Жертовність, самознецінення. Для глядачів – комедія. Для героя – трагедія. |
| ХОЧУ, БУДУ | Героїчний епос, комедія. | Відсутній конфлікт, нецікава мелодрама. | Артхаус, нігілізм. | Трагедія зайвої людини, зникає активація. |
ЧИ МОЖЛИВИЙ СВІДОМИЙ ВИБІР ЯК ТАКИЙ?
- Складно з ним. Особистість в чомусь допоможе, 5% з усіх людей прориваються в свідомий вибір, за рамки соціальних умов. ОК+/ ТИ ОК+ не є предметом вибору, бо потрібна складна робота, щоб його вирахувати. Генетика жорсткіша, особистість пластичніша. Особистість допоможе лише, коли стає усвідомленою. Нарощування Его – задача усього життя.
- Можливий, але не всі його роблять, бо і страх, і чесність з собою, усвідомлення того, що в тебе є.
- Можливий, хоча залежить від бажання його робити.
ПРОМІЖНІ ІНСТАЙТИ:
- Людська система живиться двома факторами – гомеостаз та активація. Саморозвиток відбувається, бо є гомеостаз для нього.
- Гонитва – від зовнішнього впливу. Ми еволюціонували з сільськогосподарського темпу в пост-індустріальний темп не так давно. І в карантин чуємо спільне зітхання: «чому ми так швидко живемо? Можливо, це не наш темп?».
- Я в карантин навпаки в більш спресований час потрапив.
- Ми живемо не в вакуумі. Людина, якій забезпечено захист від тиску з боку суспільства, може робити щось через ентузіазм.
- Суспільство існує на обов’язках, і депресія через це ненормальна. Баланс – в тому, що роблячи внесок в спільне благо, не відчувати себе загубленим.
- Горгонтюа – про адикцію знову. Такі твори були повчальними. Вважаючи його прикладом ненаситності, плутаєте її з адикцією. Багато хто живе скромно, не активуючись заздрістю. Капіталізм – недавнє явище, а цикл штовхання людства в споживання давніший.
- Нам потрібно зрозуміти, наскільки ми продукт системи, і наскільки вона маніпулятивна.
- Ми перейшли в епоху споживання вражень, і тому купують не за функції, а за враження від їх наявності.
- В героїчному епосі герой переборює свої внутрішні перепони – і ззовні це може виглядати комічно, а за фактом може бути трагедією, бо не ефективно. Той самий Дон Кіхот відчував себе героєм, а для інших був смішним, і закінчив погано – трагедія.
- Різні соціонічні типи – різні стосунки з часом. Люди з іншими стосунками з ним мене напружують.
ПІДСУМКИ:
- Якось забуваю про Я ОК+/ ТИ ОК+. Випадаю з ТИ ОК+. Треба пам’ятати та використовувати. В поганому настрої у мене глибокий Я ОК-/ ТИ ОК-.
- Коли тебе підганяють, все просто – не потрібен свідомий вибір, копатися в собі. Але це – ілюзія. Плутають легкість з перекладанням відповідальності.
- Різні люди – в різних контактах з часом. Хтось легко переналаштовує графік, а деякі просто ігнорують час, забувають. На пресинг часу скаржаться ті, у кого час – больова точка, бо хотіли б або адаптувати графік, або проігнорувати, а не можуть ні того, ні іншого.
- Мені варто повернутися до визначень соціонічних типів, бо всі різні, всі мають свої стосунки з часом. Для мене розуміння того, що людина інакше не може діяти, дає можливість не очікувати від неї неможливого.
- Тема розкрилася глибше, ніж про неї думала. Варто дообдумати, як баланс Я ОК+/ ТИ ОК+ змінює жанр та сценарій при тій самій активації на старті.
- Пресинг є (різних сценаріїв, обставин), і що з ним робити – вирішуємо самі.