ЗАПИТИ ДО ТЕМИ:

• Чи варто сприймати цілісно людину, з якою випадково спілкуєшся в магазині?
• Що означає фрагментарно сприймати людину, а що означає – цілісно? І чи варто сприймати цілісно?
• Вважаю, що варто сприймати цілісно, а часто не виходить. Як бути?
• Де межа психічного здоров’я, якщо кожного сприймати цілісно?
• Чи є відповіддю на тему посил «буди простішим»?

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

• Сприйняття – комплексний механізм, завдяки якому складаємо уявлення про об’єкт, базуючись на відчуттях (свого стану, відстані, повідомлень органів чуттів) та досвіду.
• Зовнішній світ потрапляє до нашої свідомості крізь досвід, ніби крізь вікно. На склі цього вікна може бути щось зображено тим самим досвідом. Відбиток – сприйняття – залежить від зображення на склі вікна.
• Сприймаємо багатогранно і суб’єктивно. Намагаємось класифікувати, віднести до чогось – тому суб’єктивно.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

АНАЛІЗ НАСЛІДКІВ ВИБОРУ «ЦІЛІСНІСТЬ/ФРАГМЕНТАЦІЯ СПРИЙНЯТТЯ»

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Показові приклади людей з порушенням синтезу – порушується сприйняття. Тобто сприйняття залежить від синтезуючого мислення.
• Сприйняття впливає на соціалізацію – як сприймеш людину, так і поставишся, і це може виявитися помилкою – образиш чи людину, чи себе.
• Досліджуючи своє сприйняття, можливо його виправити, а тому точніше випрацьовувати модель поведінку.
• Коректне сприйняття здатне захищати від зайвого емоціонування та розчарування.
• Сприйняла образ, а не людину цілісно, – і взаємодію з образом, а отримую неприємності від конкретної людини.
• Часто буваю упередженою – і ототожнюю людей з собою, лише за однією ознакою. Прив’язуюсь, сприймаючи «своїми», а потім виявляється розходжень набагато більше, ніж це єдине спільне – і це боляче.
• Цілісність особистості приводить людну в певне місце в певний час, і людина згідна з цими обставинами.
• Варто зуміти відсторонитись від стереотипів, щоб випрацювати цілісне адекватне сприйняття.
• Уява залежить від обізнаності. Чим ширша обізнаність, тим точніша уява про об’єкт, його сприйняття, і простіше домовитися.
• Фрагментація завжди при першому сприйнятті, завжди вихоплює щось одне з контексту, і завжди звужує пізнання до одного інструменту.
• Колаж, як метод пізнання, використовує фрагментарне сприйняття (вирізаємо фрагмент з цілого, вирізняємо його серед подібного, вириваємо з контексту), а розвиваємо цілісне, бо розмірковуємо про всі моменти життя, емпатуємо сприйняття глядача, творимо новий образ в новому контексті. Творимо образ через призму власного досвіду та світобачення, обізнаності – і тому він може бути незрозумілим глядачеві, бо спрацьовує фрагментарне сприйняття.
• Якщо новостворений образ читається, то синтез відбувся, спрацювала цілісність сприйняття.
• Коли порівнюєш, тобі треба знайти ознаки, оцінити за параметрами.
• Не було б фрагментації, не вийшли б на параметри для аналізу та оцінювання.
• Призначення фрагментованого сприйняття – побудова системи параметрів.
• Сприйняття залежить від якості мислення, бо без нього не розкладеш на частини, не оціниш, не вибереш, не складеш в нове ціле.
• Коли йдеться про довершений образ, то йтиметься про цілісне самовираження.
• Без критичного мислення (аналіз, синтез, оцінювання) цілісне сприйняття неможливе.
• Упередженість, передсудження, ореол, перенесення, імідж, заангажованість, стереотипність, клішетизація, абсолютизація оціночних суджень – всі ці характеристики/чинники сприйняття блокують аналіз, заважають подивитись ширше, відключає критичне мислення.
• Перенесення висновків без аналізу ситуації викривлює сприйняття.
• Правда претендує на цілісне сприйняття, але усе ж частіше є фрагментованим.
• Прояви цілісного сприйняття: вислухати усіх, визначити послідовність застосування різних кутів зору (аналізу), пояснити цей алгоритм застосування.
• Правда, милосердя, доброта, правосуддя – приклади фрагментованого сприйняття, і висновок варто робити на основі їх поєднання, прагнучи цілісного сприйняття.
• Абсолютизація досвіду сприяє фрагментації і заважає цілісності сприйняття.
• Правдива широка поінформованість сприяє цілісності сприйняття.
• Ставлення сприяє фрагментації, вибірковості, викривленню сприйняття.
• Варто переключатися з цілісного на фрагментоване, щоб краще, глибше зрозуміти нюанси цілого. На це працюють колажі та схематизація.

ПІДСУМКИ:

1. Неочікуване.
   1. Стало цікаво, яке у мене зараз сприйняття – наскільки збалансоване.
   2. Інколи власний досвід заважає об’єктивно оцінювати.

• Інколи бракує широти світогляду.

2. Застосовне.
   1. Варто використовувати і фрагментарне, і цілісне сприйняття – обидва мають свої призначення та обмеження.
   2. Чим ширший світогляд, тим цілісніше сприйняття.

• Поінформованість буває недостатньою для цілісного та невикривленого сприйняття.

3. Поставлю собі за правило.
   1. Не поспішати, виокремлювати параметри, оцінюємо за ними, аналізуємо, робимо висновки, вибудовуємо цілісне.
   2. Варто цілісно сприймати, щоб уникати помилок першого враження та змінити ставлення до об’єкта.

• Якщо хочеш вибудувати цілісне, то попіклуйся про фрагменти.

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

• Мене дратує, коли щось йде не за моїм планом. Коли мене «напрягають» (дають додаткові завдання, ставлять складні питання), то це теж мене дратує. Коли я перед тим був в гарному настрої, то ці подразники менше дратують.
• Мене дратують когнітивний дисонанс та порушення меж – тупість, хамство. Коли вже роздратована, то вже не має значення те, наскільки. Не умію кричати, щоб виплеснути роздратування.
• Мене дратують візуальні речі, хаос, поведінка людей, яка не співпадає з моїми уявленнями, особливо, коли мене пригноблюють, показують владу. Дратівливість залежить від стартового настрою. Моя дратівливість залежить від стартового настрою.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Опанування свого роздратування – робота неокортексу, а сама дратівливість – робота мімбічної системи. Неокортекс вимагає багато енергії для своєї роботи, а тому його можливо повноцінно задіяти, лише відключивши панування лімбічної системи, а для цього потрібні здорове харчування, сон тощо.
• Є знайомий, який любить скандали, і «харчується» енергією сварки.
• Коли даєш яскраво емоційно забарвлений виплеск роздратуванню, то виглядаєш слабкою. Тобто розратування – ознака боротьби за домінування.
• В дитинстві був сценарій «стимул-реакція», а тепер реакція стала відкладеною (цьому навчилися в ході дорослішання), але ще не трансформованою (ще варто навчитися трансформувати негативні переживання в позитивні, роздратування у замилування, зокрема).
• Племінник був у збудженому стані і я не міг його заспокоїти – і мене дратувало, що не можу впоратись. (знову ж – баротьба за домінування. Від модератора).
• Онук намагався щось засунути в розетку. Подіяла суміш страху та роздратування – включилася швидка реакція, без обдумування варіантів, дала сильного фізичного стусана. Тоді його батьки дали мені відсіч, дуже різкі критичні зауваження стосовно меж та методів мого втручання у виховання.
• Не витримувала і вибухала в дитинстві, коли старша сестра насміхалася, дражнилася.
• Дратуюсь, коли син відкладає до останнього. Вважаю це неконструктивним використанням часу, а розмови з ним про наслідки такої поведінки вважаю менш дієвими, ніж мій постійний жорсткий контроль та нагадування. (знову ж – баротьба за домінування. Від модератора).
• Батька дратували мої погані оцінки та сутички з вчителями. Йому було «соромно перед людьми». (знову ж – баротьба за домінування. Від модератора).
• Бабуся віднесла мене до категорії «лінива, але розумна» – і дратувалася через те, що мені важко давалась фізична робота (саме тому називала лінивою). Водночас не коректно ставила задачу на легшу фізичну працю, не пояснюючи ситуативної мети її здійснення, – і лаяла: «що, у тебе клепки немає?».
• Дратувало в дитинстві, чому не можна ночувати у подружки. Це мене обмежувало. Усім можна, а мені – ні.
• Постійна тема «що скажуть люди».
• Мати та свекруха втягують в роль «рятівника».
• Батьки перекладають свою тривожність та шаблони миследій на мене – і це вже нав’язливість.

ПІДСУМКИ:

1. Батьківський авторитет може бути присутнім за відсутності людського авторитету – і буде виникати спротив дитини повчанням/проханням/настановам батьків. Варто перевіряти рівень свого авторитету, запитуючи себе про те, чи був би авторитетом для цієї дитини, якби це був не мій син/не моя дочка.
2. Несподівано, що не заражався сьогодні чужою негативною емоцією – не резонували подразники, хоча часто відбувається навпаки.
3. Я відповідаю за себе, і не на все впливаю.
4. Сподобалась ідея перетворювати роздратування на замилування, хоча поки незрозуміло, як саме.
5. Цікаво, що поведінка «стимул-реакція» є дитячою, а володіння собою полягає не у придушенні реакції, а у відтермінуванні заради переробки реакції.
6. Я вважала себе перфекціоністом, а виплили категоричність та залежність від думки оточуючих. Давно працюю над звільненням від залежності від думки інших – і маю значні позитивні зрушення, а виявляється, що потрібно продовжувати працювати над собою.
7. Жорсткі рамки, «боротьба лекал» постійно присутні в моєму житті.
8. Варто навчитись слухати себе, розрізняти слабкі сигнали, щоб не давати подиву перерости в роздратування, а навпаки, допомогти виникнути замилуванню. Можливо, за посередництва гумору (самоіронії та іронії. Від модератора).

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ. ПОРІВНЯННЯ ПРОЯВІВ

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

ДЖЕРЕЛА ЯКОСТЕЙ, ЩО ЖИВЛЯТЬ АТМОСФЕРУ ПОВАГИ:

АНАЛІЗ СИТУАЦІЙ ТА ДІЙСНИХ МОТИВІВ – ПОШУК АЛЬТЕРНАТИВНИХ РЕАКЦІЙ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Ризик сплутати «добре виховання» (лицедійство, виглядати замість бути – «виховані люди так не чинять») з повагою, а поганий смак або знервованість – з неповагою.
• Може бракувати гарного смаку – і тоді вульгаризм може видаватись цікавим проявом епатажу, а оточуючі сприйматимуть неповагою.
• Особистими передумовами атмосфери взаємоповаги є гарний смак, бажання спілкуватися, доцільність.
• Іноді почуваюся Мальвіною, яка мордує чимось нудним Буратіно.
• Мої уявлення про батьківство зараз відрізняються від тих, що були раніше – і шкода, щоб це розуміння залишалось незадіяним.
• Коли володієш знаннями, то нехтування їх застосуванням є злочином.
• Припинити нагнітати істерію пресингу часу – замість запитувати «чи маєш час» цікавитись «чи маєш натхнення/ чи в змозі», більше цікавитися станом і підкріплювати позитивні наміри, впевненість, що часу достатньо, коли ти спокійний, гармонізований, зібраний, рішучий (відпочив, добре харчуєшся, регулюєш реакцію на стрес).

ПІДСУМКИ:

1. Наші «передавачі» та «приймачі» можуть бути налаштовані на різні діапазони, і тому не розуміємо один одного – і сприймаємо неповагою.
2. Буде проявом поваги до дитини – переключитися на іншу справу, поки дитина зможе переключитися на розмову.
3. Навчитися привертати увагу до себе, не гримаючи дверима, а хоча б зовнішнім виглядом, темами розмови, манерою мовлення. Якщо хочу, щоб поважали мою територію, поважати їх територію – мати спільні інтереси, теми (музика, спорт).
4. Почати листуватися з дочкою у вайбері, якщо вона в ньому і не реагує на усне звернення.
5. Додати іронію у спілкування з дітьми – світ не впаде, якщо дитина житиме за іншими правилами, які відрізняються від наших.
6. Замість «Чи маєш час?» цікавитись: «Як почуваєшся – чи зможеш мені допомогти?».
7. Повага – бути цікавим дитині, вміти грати з нею, припинити вбачати неповагу в конфліктуванні дитини з нами, припинити вносити сенси, які відсутні і є хибними.