ДУМКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ ДІАЛОГУ:
- Це дві крайнощі – і ти балансуєш десь посередині. Ці поняття або надто звужені, або заширокі.
- Мама наголошує, що зобов’язання – понад усе, керуєшся «потрібно». У задоволеннях ключове слово – «хочу». Хтось живе у зобов’язаннях і забороняє собі бажання. Мені не дуже імпонує ставити «потрібно» понад «хочу» – шукаю баланс.
- В темі приховано конфлікт поколінь, бо у молоді переважають бажання. Нас формує суспільство. Старшим варто прийняти те, що світ змінився. Хочу обрати стратегію, як ставитися до того, як молодь ігнорує зобов’язання.
- «Ніхто нікому нічого не винен» – чи дійсно це так? Чи не є це інфантилізмом?
- Чи життя у задоволеннях не призведе до повернення до життя у зобов’язаннях, важкій праці?
ЩО Є ЖИТТЯ?
- Життя – існування в матеріальному світі, в просторі, в часі.
- Матеріальна частина, наділена якоюсь енергією.
- Спосіб існування білкових тіл.
- Спосіб існування, стрибок в часі, диво.
- Відчуття. Відчуваєш щось довколишнє та всередині, куди тебе тягне, усвідомлення.
- Життя – сукупність якихось подій, призначених певній людині. Людина прийшла, їй дали життя, аби змогла змінити себе на краще. Життя – набір певних років, що дозволяють ці зміни.
- Коли все гармонійно розвивається, то і життя є більш наповненим.
ЗОБОВ’ЯЗАННЯ:
- Це усвідомлення того, що ти пов’язаний з іншими людьми, не існуєш сам по собі, твоє життя впливає на інших. Це накладає відповідальність. Ти є не один, а частина великого. Дізнаємося про все це з виховання.
- Це якісь дії, які люди здійснюють за якоюсь попередньою домовленістю.
- Виникають у взаємодії з іншими людьми, є внеском в стосунки в спільну справу. В дитинстві батьки просять прибрати в кімнаті – так виникає внесок в родину. Далі зростають масштаби.
- Відповідаєш (несеш зобов’язання) сам перед собою, перш за все. Прийшла до цього не одразу, не в дитинстві, не в юності. В певний момент вирішила пересунути себе на перше місце.
- Виникає, коли виникає усвідомлення життя.
- Не бачу відмінностей між зобов’язанням перед собою та перед суспільством – собі бажаєш життя і іншим, плюси для всіх.
- Коли у мене народилися діти, були малими. Взяла на себе зобов’язання, а мама – мені: «що, жалієш себе? Нічого, для себе ти вже пожила, а тепер поживи для дітей».
ЖИТТЯ БЕЗ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ:
- Якщо зобов’язання щезнуть, нічого гарного не відбудеться. Без них не досягнеш цілей.
- Держава створена для захисту своїх громадян, а наша держава не зовсім якісно виконує свої зобов’язання стосовно своїх громадян. Зобов’язання стосовно родини – від того, як домовилися, і як ти це оцінюєш, як заявляєш про очікування з оцінки з боку інших.
- Завжди наші стосунки – наслідок того, як ми домовилися. Коли одна сторона не виконує своїх зобов’язань, потрібно передомовитися.
- Зобов’язання є завжди – гнучкі, м’які, в т.ч.
ЗАДОВОЛЕННЯ:
- Це – фізична реакція, коли тобі приємно, легко. Виникає у відповідь на подразники.
- Існує як інший бік, щоб життя не було нудним, важким.
- Відпочинок від зобов’язань.
- Задоволення пізнаємо з часу буття немовлятою, малятком – від доторку мами, годування грудним молоком тощо.
ЖИТТЯ БЕЗ ЗАДОВОЛЕНЬ:
- Збільшення психічних захворювань, погіршення ментального здоров’я.
- Людина шукатиме задоволення будь-де, бо без них людина ментально зникає.
- Тільки смерть позбавляє задоволень. Поки живеш, неможливо не відчувати задоволення.
ЗАДОВОЛЕНІСТЬ ЖИТТЯМ:
- Є задоволення від виконання зобов’язань. Виконання зобов’язань з власної волі додає задоволеності.
- Людина, яка не уміє отримувати задоволення.
- Коли кажемо про співпричетність, у людини мають співпадати цінності.
- Витрати на готелі, ресторани, меблі – про відпочинок. Витрати на страхування – думка про крихке життя, тривожна річ. Мобільні телефони – буденна річ. Момент того, що страхування – рутина, яка не викликає додаткової радості.
- Задоволеність життям – окрема навичка, яка не у всіх розвинена.
- Бути задоволеним тим, що маєш, радіти дрібницям – окрема навичка, наслідок самовиховання.
- Якщо ти людина зобов’язань, то ти і від їх виконання відчуваєш легкість.
ПЕРЕТІКАННЯ ОДНОГО В ІНШЕ:
- Чи протиставляти зобов’язання та задоволення – вибір кожного. Задоволення можливо отримати і від зобов’язань. Головне – не заганяти себе в кут, розуміти в момент взяття зобов’язань, чи зможеш їх виконати.
- Отримуючи задоволення, фіксувати цей момент, смакувати, бо від цього залежить стан нашого мозку.
- Власне ставлення перетворює зобов’язання на задоволення і навпаки – ти обираєш, що це для тебе. Вчитися бути щасливим.
ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:
- Синоніми до зобов’язань – відповідальність (позитивна конотація зобов’язань), жертовність (негативна конотація зобов’язань).
- Стаючи дедалі старшою, стаю дедалі менше матеріалістом, попри медичну освіту.
- Власне визначення життя вартує давати ще у певному проміжку часу.
- Варто намагатися дати визначення всьому, бо інакше десь ляже не туди і пізніше «аукнеться».
- Ставлення до вибору «життя у задоволеннях / у зобов’язаннях» виникає з власного визначення життя.
- У людини відсутня історія, що вона весь час щось «повинен» – різне в різний час (колись – роздача боргів, колись – творчість тощо) – індивідуальна історія.
- Зіткнення наших «хочу» та «повинен» забезпечує все протікання життя. «Хочу» – більш розслаблене, творче. «Повинен» – рутина, досягнення мети, завершення процесів. Задоволення – розслаблення від рутини.
- Ті, хто живе лише у задоволеннях, – до них всі інші мають зобов’язання.
- Коли дозволяєш собі змінитися, то зміни – в радість.
- Життя у зобов’язаннях простіше – знаєш, що тобі робити завтра, післязавтра. Тому – легкість. І заважає легкості лише невелике неприємне відчуття, що щось не так, хоча не знаєш, що саме.
- Коли кажемо про вибір, то це щось свідоме, а людина може і не усвідомлювати, як живе. Щоб робити вибір, треба розібратися із собою, розуміти, що може бути так і інакше. Більшість живе за аналогіями, які закладені родинами. Свідомо життя у зобов’язаннях обирають за винагороду чи тому, що звикла бути жертвою. Жертовність як спосіб життя.
- Тягар виникає, коли відмовляєшся від своїх бажань, ототожнюєш зобов’язання і жертовність. Інша справа – коли усвідомлено береш обов’язок, виходячи з внутрішньої свободи.
- Жертовність чи добра воля – власна оцінка. Якщо щось оцінюєш жертвою, то очікуєш жертовності від інших.
- Якщо самостійно береш зобов’язання, відповідальність, сам встановлюєш зручні для себе правила, щоб не перетворилося на використання тебе.
- Щоб праця була не тягарем, а цінністю, потрібно з дитинства показувати її цінність.
- В стосунках з державою я дорослий. Історія із задоволенням – я дитина. Зобов’язання в родині – я батько, живу зобов’язаннями.
- Якщо людина обирає жити у задоволеннях, то це її мета. Твій вибір має бути таким, щоб ти потім радів зі свого вибору.
- Життя в задоволеннях – люди не утискають свої бажання. Життя в зобов’язаннях – люди утискають свої бажання.
- Життя в задоволеннях – присвята часу собі, менше турбується про інших.
- Вважаю, що є час працювати, а є час розважатись, а є люди, які не усвідомлюють, що життя змінилося.
- Варто усвідомити свої бажання, коли став дорослим.
- Люди плутають жертовність та служіння – і в усьому вбачають жертовність, зобов’язання, і не вбачають служіння, задоволення.
- Жертовність – один з наслідків православ’я.
- Цілі життя у задоволеннях – відпочинок, свобода.
- Зобов’язання – соціальне. Задоволення – фізіологія.
- Якщо у тебе вже щось є, то далі ти прагнеш лише кращої версії того, що вже маєш.
- Цінності плекаються – це робота. Перехід задоволення (ти це робив натхненно) – і мета стала тягарем. Все залежить від власного вибору – де тобі напружувалися, працювати, де розслабити.
ПІДСУМКИ:
- Не таке вже і зіткнення, а все залежить від ставлення.
- Потрібно перетворювати жертовність на служіння – показувати іншим різницю.
- Неможливо навчити того, хто не хоче навчитися.
- На вході бачила протилежним, а на виході задоволення і зобов’язання перетворилися на перетікання одного в одне, потребу шукати баланс, гармонію.
- Які у тебе цінності, як сформувалися – чому не відчуваєш задоволення.
- Цінності можеш переглядати, бо живеш в сучасному світі.