ДУМКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ ДІАЛОГУ:

• Зіткнення саморозвитку і насилля над собою – у виході з зони комфорту. Саморозвиток відбувається через дискомфорт.
• Буває, що наснажений – і все легко, а буває, що доводиться робити щось складне, неприємне.
• Саморозвиток може бути легким, а може бути важким – роблю зусилля над собою, щоб вивчити німецьку. Як зробити так, щоб розвиток не був насиллям?
• Зона комфорту часто буває обмежуючим переконанням. Як перейти від гарного до кращого? Вилучити момент насилля.
• Мета, самообмеження, дисципліна – основа саморозвитку.
• Як домовитися з собою? – це є першим етапом.
• Немає дисципліни, немає лінощів, є мета і рух до неї.

ЩО Є ПСИХОЛОГІЧНИМ НАСИЛЛЯМ НАД ІНШОЮ ЛЮДИНОЮ?

• Маніпуляції
• Авторитаризм (придушити авторитетом)
• Сарказм, насмішки, висміювання, кепкування
• Погрози, залякування
• Обмеження свобод, права вибору
• Нав’язування думок, комплексів (якщо не хочеш розвиватися, то ти дурень)
• Порівняння з іншими (неприємні)
• Приниження
• Знецінення

ЩО Є ПСИХОЛОГІЧНИМ НАСИЛЛЯМ НАД СОБОЮ?

• Самознецінення
• Прискіпування до себе
• Ресурсність вичерпується, бо борешся сам із собою.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Чим більше намагаюся тиснути на дружину, тим більше спротиву з її боку.
• Коли сильно не хочу діяти певним чином, то починаю шукати інші варіанти досягнення мети або змінюю мету.
• Значуще питання – у збільшенні ресурсності, бо коли ресурсність є більшою за спротив, то розвиток відбувається. Варто змінити джерела і самому їх активувати.
• Коли ресурсу достатньо, то відсутнє насилля.
• Коли сама мета слугує ресурсом.
• Коли людина бачить ресурс для досягнення мети.
• Неусвідомлений спротив насиллю – самообман, що «не так важливо», «не так терміново», «обійдуся без цього», «зроблю завтра» – саме він і впливає на ресурсність.
• Загорнути в солодке – і підвищити результат.
• Проблема – культ показухи, який тягнеться ще з радянських часів. Не хочеться визнавати, що чогось не знаєш, що є, куди розвиватися, засуджуєш помилки.
• Люди часто не готові визнати, що їх життєвий план не спрацював. Визнавати помилки – заглиблюватися, ставити питання, дійти до того, коли щось не вийшло, чому зійшов зі шляху. Дрібні невдачі обростають сніговим комом – і перетворюються на перепону.
• Одна справа, коли у людини самої є мета, а інша – ще не визрів запит.
• Стикаюся з агресією близьких. Заглиблення в пошук запиту викликає агресію саме у близьких.
• Коли людина краще розбирається в собі, то і іншого краще розуміє.
• Конфлікт існує – межа між саморозвитком та насиллям над собою, і варто зрозуміти, як промоніторити, щоб залишатися в зоні саморозвитку. Визначити власні маркери переходу в насилля над собою.

ПІДСУМКИ:

1. Попросити слайди – прикольна шпаргалка.
2. З робочих питань приходить людина і руйнує тебе, і тоді сьогоднішня тема – шпаргалка, як себе зберегти; тема навіть глобальніша, ніж суто саморозвиток.
3. Варто акуратно з іншими людьми, розуміти маркери, що дійшов до певної межі, – прислухатися до себе, зупинитися, переосмислити, не знищуючи себе.
4. Не сприймати трансляцію іншими їх проблем як звинувачення нас історією про нас.
5. Завжди пам’ятати, задля чого розпочав, коли хочеться кинути та піти, – згадати, наскільки важливою є мета.
6. Важливо розуміти маркери – отримав їх сьогодні, і тепер потрібно звірятися, щоб дійшло до автоматизму, сформувати неусвідомлюваню компетентність через усвідомлювану.
7. Буває, що схиляюсь до насилля – в такі моменти робити паузи та звіряти себе з «картою», чи перейшов «рубікон», чи ні.
8. «зона комфорту» – сталий вираз, а варто бути чесним із собою, що досягнути комфорту ще варто прагнути, а люди живуть в зоні звичок, навіть у дискомфорті.

ДУМКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ ДІАЛОГУ:

• Це дві крайнощі – і ти балансуєш десь посередині. Ці поняття або надто звужені, або заширокі.
• Мама наголошує, що зобов’язання – понад усе, керуєшся «потрібно». У задоволеннях ключове слово – «хочу». Хтось живе у зобов’язаннях і забороняє собі бажання. Мені не дуже імпонує ставити «потрібно» понад «хочу» – шукаю баланс.
• В темі приховано конфлікт поколінь, бо у молоді переважають бажання. Нас формує суспільство. Старшим варто прийняти те, що світ змінився. Хочу обрати стратегію, як ставитися до того, як молодь ігнорує зобов’язання.
• «Ніхто нікому нічого не винен» – чи дійсно це так? Чи не є це інфантилізмом?
• Чи життя у задоволеннях не призведе до повернення до життя у зобов’язаннях, важкій праці?

ЩО Є ЖИТТЯ?

• Життя – існування в матеріальному світі, в просторі, в часі.
• Матеріальна частина, наділена якоюсь енергією.
• Спосіб існування білкових тіл.
• Спосіб існування, стрибок в часі, диво.
• Відчуття. Відчуваєш щось довколишнє та всередині, куди тебе тягне, усвідомлення.
• Життя – сукупність якихось подій, призначених певній людині. Людина прийшла, їй дали життя, аби змогла змінити себе на краще. Життя – набір певних років, що дозволяють ці зміни.
• Коли все гармонійно розвивається, то і життя є більш наповненим.

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ:

• Це усвідомлення того, що ти пов’язаний з іншими людьми, не існуєш сам по собі, твоє життя впливає на інших. Це накладає відповідальність. Ти є не один, а частина великого. Дізнаємося про все це з виховання.
• Це якісь дії, які люди здійснюють за якоюсь попередньою домовленістю.
• Виникають у взаємодії з іншими людьми, є внеском в стосунки в спільну справу. В дитинстві батьки просять прибрати в кімнаті – так виникає внесок в родину. Далі зростають масштаби.
• Відповідаєш (несеш зобов’язання) сам перед собою, перш за все. Прийшла до цього не одразу, не в дитинстві, не в юності. В певний момент вирішила пересунути себе на перше місце.
• Виникає, коли виникає усвідомлення життя.
• Не бачу відмінностей між зобов’язанням перед собою та перед суспільством – собі бажаєш життя і іншим, плюси для всіх.
• Коли у мене народилися діти, були малими. Взяла на себе зобов’язання, а мама – мені: «що, жалієш себе? Нічого, для себе ти вже пожила, а тепер поживи для дітей».

ЖИТТЯ БЕЗ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ:

• Якщо зобов’язання щезнуть, нічого гарного не відбудеться. Без них не досягнеш цілей.
• Держава створена для захисту своїх громадян, а наша держава не зовсім якісно виконує свої зобов’язання стосовно своїх громадян. Зобов’язання стосовно родини – від того, як домовилися, і як ти це оцінюєш, як заявляєш про очікування з оцінки з боку інших.
• Завжди наші стосунки – наслідок того, як ми домовилися. Коли одна сторона не виконує своїх зобов’язань, потрібно передомовитися.
• Зобов’язання є завжди – гнучкі, м’які, в т.ч.

ЗАДОВОЛЕННЯ:

• Це – фізична реакція, коли тобі приємно, легко. Виникає у відповідь на подразники.
• Існує як інший бік, щоб життя не було нудним, важким.
• Відпочинок від зобов’язань.
• Задоволення пізнаємо з часу буття немовлятою, малятком – від доторку мами, годування грудним молоком тощо.

ЖИТТЯ БЕЗ ЗАДОВОЛЕНЬ:

• Збільшення психічних захворювань, погіршення ментального здоров’я.
• Людина шукатиме задоволення будь-де, бо без них людина ментально зникає.
• Тільки смерть позбавляє задоволень. Поки живеш, неможливо не відчувати задоволення.

ЗАДОВОЛЕНІСТЬ ЖИТТЯМ:

• Є задоволення від виконання зобов’язань. Виконання зобов’язань з власної волі додає задоволеності.
• Людина, яка не уміє отримувати задоволення.
• Коли кажемо про співпричетність, у людини мають співпадати цінності.
• Витрати на готелі, ресторани, меблі – про відпочинок. Витрати на страхування – думка про крихке життя, тривожна річ. Мобільні телефони – буденна річ. Момент того, що страхування – рутина, яка не викликає додаткової радості.
• Задоволеність життям – окрема навичка, яка не у всіх розвинена.
• Бути задоволеним тим, що маєш, радіти дрібницям – окрема навичка, наслідок самовиховання.
• Якщо ти людина зобов’язань, то ти і від їх виконання відчуваєш легкість.

ПЕРЕТІКАННЯ ОДНОГО В ІНШЕ:

• Чи протиставляти зобов’язання та задоволення – вибір кожного. Задоволення можливо отримати і від зобов’язань. Головне – не заганяти себе в кут, розуміти в момент взяття зобов’язань, чи зможеш їх виконати.
• Отримуючи задоволення, фіксувати цей момент, смакувати, бо від цього залежить стан нашого мозку.
• Власне ставлення перетворює зобов’язання на задоволення і навпаки – ти обираєш, що це для тебе. Вчитися бути щасливим.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Синоніми до зобов’язань – відповідальність (позитивна конотація зобов’язань), жертовність (негативна конотація зобов’язань).
• Стаючи дедалі старшою, стаю дедалі менше матеріалістом, попри медичну освіту.
• Власне визначення життя вартує давати ще у певному проміжку часу.
• Варто намагатися дати визначення всьому, бо інакше десь ляже не туди і пізніше «аукнеться».
• Ставлення до вибору «життя у задоволеннях / у зобов’язаннях» виникає з власного визначення життя.
• У людини відсутня історія, що вона весь час щось «повинен» – різне в різний час (колись – роздача боргів, колись – творчість тощо) – індивідуальна історія.
• Зіткнення наших «хочу» та «повинен» забезпечує все протікання життя. «Хочу» – більш розслаблене, творче. «Повинен» – рутина, досягнення мети, завершення процесів. Задоволення – розслаблення від рутини.
• Ті, хто живе лише у задоволеннях, – до них всі інші мають зобов’язання.
• Коли дозволяєш собі змінитися, то зміни – в радість.
• Життя у зобов’язаннях простіше – знаєш, що тобі робити завтра, післязавтра. Тому – легкість. І заважає легкості лише невелике неприємне відчуття, що щось не так, хоча не знаєш, що саме.
• Коли кажемо про вибір, то це щось свідоме, а людина може і не усвідомлювати, як живе. Щоб робити вибір, треба розібратися із собою, розуміти, що може бути так і інакше. Більшість живе за аналогіями, які закладені родинами. Свідомо життя у зобов’язаннях обирають за винагороду чи тому, що звикла бути жертвою. Жертовність як спосіб життя.
• Тягар виникає, коли відмовляєшся від своїх бажань, ототожнюєш зобов’язання і жертовність. Інша справа – коли усвідомлено береш обов’язок, виходячи з внутрішньої свободи.
• Жертовність чи добра воля – власна оцінка. Якщо щось оцінюєш жертвою, то очікуєш жертовності від інших.
• Якщо самостійно береш зобов’язання, відповідальність, сам встановлюєш зручні для себе правила, щоб не перетворилося на використання тебе.
• Щоб праця була не тягарем, а цінністю, потрібно з дитинства показувати її цінність.
• В стосунках з державою я дорослий. Історія із задоволенням – я дитина. Зобов’язання в родині – я батько, живу зобов’язаннями.
• Якщо людина обирає жити у задоволеннях, то це її мета. Твій вибір має бути таким, щоб ти потім радів зі свого вибору.
• Життя в задоволеннях – люди не утискають свої бажання. Життя в зобов’язаннях – люди утискають свої бажання.
• Життя в задоволеннях – присвята часу собі, менше турбується про інших.
• Вважаю, що є час працювати, а є час розважатись, а є люди, які не усвідомлюють, що життя змінилося.
• Варто усвідомити свої бажання, коли став дорослим.
• Люди плутають жертовність та служіння – і в усьому вбачають жертовність, зобов’язання, і не вбачають служіння, задоволення.
• Жертовність – один з наслідків православ’я.
• Цілі життя у задоволеннях – відпочинок, свобода.
• Зобов’язання – соціальне. Задоволення – фізіологія.
• Якщо у тебе вже щось є, то далі ти прагнеш лише кращої версії того, що вже маєш.
• Цінності плекаються – це робота. Перехід задоволення (ти це робив натхненно) – і мета стала тягарем. Все залежить від власного вибору – де тобі напружувалися, працювати, де розслабити.

ПІДСУМКИ:

1. Не таке вже і зіткнення, а все залежить від ставлення.
2. Потрібно перетворювати жертовність на служіння – показувати іншим різницю.
3. Неможливо навчити того, хто не хоче навчитися.
4. На вході бачила протилежним, а на виході задоволення і зобов’язання перетворилися на перетікання одного в одне, потребу шукати баланс, гармонію.
5. Які у тебе цінності, як сформувалися – чому не відчуваєш задоволення.
6. Цінності можеш переглядати, бо живеш в сучасному світі.