ПОЧАТКОВЕ СПРИЙНЯТТЯ:

• Питання протистояння – наскільки можу розпоряджатися своєю свободою, наскільки поважати свободу іншого, наскільки підпорядковуватися правилам, які диктує суспільство. Свобода – моя дійсна цінність. Можу досить емоційно відстоювати свою свободу – і прагну менш емоційно реагувати.
• Наш світ глобалізується і соціальні мережі нав’язують стереотипи, тиснуть на мене. Яскравий приклад – 2 літри води на день як жорстка норма, а виявляється це зовсім не так. Варто бути дуже сміливим і користуватися критичним мисленням, аби вистояти. Получается, что нахожусь в постоянном конфликте с общественнім мнением, и добраться до себя сложно.

ЧОМУ, ЯКЩО СВОБОДА, ТО ОСОБИСТА, А ЯКЩО ДИКТАТ, ТО СУСПІЛЬНИЙ? ЩО ЗА ПРИРОДА СВОБОДИ І ДИКТАТУ?

• Свобода може бути суспільною.
• Свобода живиться повагою до себе та до інших. Сплутати її можна зі свавіллям.
• Диктатура пролетаріата була безособистісною, не до конкретної особистості, а до всіх.
• Диктат не з боку суспільства відбувається, а є нашим рішенням вважати котрусь із думок єдино можливою. Інша справа – коли ти в тоталітарном суспільстві, в якому не можеш познайомитися з іншою думкою, уникнути домінуючого впливу.
• Суспільство здатне і спонукати, мотивувати, не лише диктувати та обмежувати.
• Суспільство починається з нас самих. Що посієш, те і виросте. Якщо свобода живиться повагою до прав людини, то потрібно почати з поваги до самого себе.
• Здорове суспільство реагує на свавілля обмеженнями заради співжиття. Нездорове суспільство саме порушує правила (обмеження) співжиття.
• Концепт свободи виписаний авторами, бо вони були носіями свободи, вона жила в них і просилася назовні.
• Тоталітаризм інтернету – множина думок створює бульбашку, обмеження.
• Свобода може бути у спільноті – дауншифтери як приклад такої свободи, як у Бредбері «451 за Фаренгейтом».
• Свобода живиться повагою та гідністю. Важливо отримувати повагу з боку інших. Взаємність поваги є основа свободи, на відміну від свавілля. Саме без взаємної поваги до гідності людини плутаємо свободу зі свавіллям.
• Диктат може бути стосовно нації.
• Хейтери в інтернеті – приклад диктату.
• Суспільство може не диктувати. Протилежністю диктату є демократія, права людини. (Сказала б, що плюралізм та лібералізм, а вони не кожну демократію характеризують – від модераторки).
• Диктатом суспільство реагує на порушення правил.
• Свобода – висловлювати свою думку без (поганих – від модераторки) наслідків.
• Все починається з дискурсу – що вкладаємо в поняття свободи, крім свободи слова та самоповаги. Чи пам’ятаємо, що існують залежності – і саме в реагуванні на них виявляється уміння людини розпорядитися своєю свободою. Можливо, хтось зацікавлений в твоїй залежності від інтернету.
• Що таке диктат? В диктаті беруть участь дві сторони – сильніша (диктує) і слабша (утиснена, пригнічена). Диктатор самостверджується і перетворюється на цілковитого деспота – вимагає максимальної самовіддачі, дій аж до загибелі, від пригнобленого, аби посилити свою вагу, владу. Утиснений терпить диктат до певного моменту – відчуття крайнього вторгнення до його особистого простору.
• Диктат – безапеляційність тверджень, спонукань, без врахування думки іншого, підкорення, превалювання, установки «я вищий за решту», «я головний», «мої інтереси та думки найважливіші». Утиснений є таким, бо переконаний в тому, що «він сильніший», «я змушений, повинен», «всі так чинять», «я – як усі», «нічого не змінити». Ним керує безвілля, страх протидіяти.
• Диктат – насилля, в т.ч. фізичне, нав’язування правил, укладення кабальних договорів. Коли батьки забирають телефон чи комп’ютер у дитини, зачиняють вдома і забирають ключ з собою.
• Диктувати на рівні тіла – отруїти, щоб потім мав потребу в ліках, був залежним від них.
• Дискримінувати за форму носа чи шантажувати «пошт» залежністю від краси «очільниці»: «я красуня – і тому покорися, а інакше викину тебе з гурту, і не матимеш доступу до спілкування з чоловіками». Нав’язувати вегетаріанство або м’ясоїдство як єдино правильну лінію поведінку. Усе це – форми диктату.
• Почуття провини та почуття сорому – важіль впливу диктатора. Впливає на рівень мислення, а через нього змінює поведінку.
• Радянська кухня – одноманітна, обмежена у виборі інгредієнтів – диктат на рівні тіла, харчування.
• Диктат на рівні поведінки – дій як ми, без питань, а інакше – ізгой. Збори коштів в школі – диктат на рівні поведінки, бо боїшся того, що дитину можуть піддати обструкції. Залякування – важіль диктату на рівні тіла.
• Крик – засіб диктату на рівні тіла (злякати).
• Релігійний фанатизм, сектанство – диктат на рівні думки.

ОСОБИСТА СВОБОДА І НЕСВОБОДА:

• Свобода самовираження, бо забагато заборон було в дитинстві, і тепер є прагнення говорити те, що думаєш, їсти та одягати те, що забажаєш.
• Свобода прийняття рішення, можливість жити в зоні комфорту.
• В природі людини обидва вектори – і свобода, і несвобода, які подібні своєю нероздільністю до добра і зла.
• Чи дійсно свобода дана від природи? – людина народжується вільною, а далі набуває несвободи в процесі дорослішання, коли вводять обмеження, навчають захищати свої межі та дотримуватися меж іншого. В якийсь момент виникає відчуття замкненості в клітці – і прагнемо вирватися з несвободи.
• Чи вільна я – свобода мого вибору. В чомусь сама себе обмежую заради якогось певного результату, важливого для мене. Коли ти сама господиня свого вибору – це і є свобода. Якою сама себе відчуваєш, так і інші нас відчувають.

ОЗНАКИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я СУСПІЛЬСТВА:

• Приписи з боку суспільства мають за мету розвиток, прогрес спільного блага, для всього народу. Мета свободи – особистий розвиток, прогрес. У скандинавських країнах люди довіряють державі, сплачують високі податки, і отримують натомість багато благ. Довіра – ключ. Помірність, поміркованість, асертивність – ключ.
• Суспільство диктує особистості будь-що заради спільного комфорту, щоб у спільному домі було всім безпечно і комфортно, незалежно від сфери зайнятості. Мета свободи – зробити власне життя комфортним. Є позиції, а є інтереси. Проблема – у відмінностях тлумачення комфорту та у виборі методів його забезпечення для всіх та для кожного, для себе. Важливо починати з себе – навчитися помічати колоду у власному оці замість вишукувати скалку в оці іншого, припинити брехати собі.
• Суспільство прагне розвивати своїх співгромадян, аби вони рухали державу вперед.
• Важливо, аби суспільство цінувало кожного як особистість, вільну та щасливу.

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО:

• Частина суспільства є активною освіченою, готовою діяти заради блага суспільства, віддавати, вкладати сили, час, засоби.
• Навіщо прагнути прогресу? Громадянське суспільство і є рух до прогресу – від тоталітаризму через байдужість до того, що люди готові докласти зусиль заради спільного блага, стати динамічнішим суспільством.
• Громадянсько активні люди роблять свій усвідомлений вибір – це і є свобода. Ще вищого порядку історія, коли підтримуєш розвиток суспільства якоїсь іншої країни, бо відчуваєш планетарну спільність блага.
• Соціальна згуртованість – результат соціальної домовленості.
• Соціальна згуртоаність суспільства призводить до державницької єдності народу. Поки що ці терміни та механізми зрозумілі, але до української ситуації не застосовні.
• Громадянське суспільство – вільне рішення відповідати за спільне благо.
• Без соціальної згуртованості спільне благо є недосяжним.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Боротьба за свободу як відповідь на що? – на несправедливість, утиски, гноблення.
• Класичні питання «Хто владарює?» та «Кому це вигідно?». Ще Аристотель вказував, що крім демократії є тиранія, олігархат, монархія, аристократія, політія – різні типи владарювання, «правильні і неправильні».
• Якщо громадяни підтримують політику, то держава живе.
• Вітаю рішення починати зміни стану суспільства із себе. Бажаємо жити у вільному суспільстві? – привчаємо себе до поведінки «мені не потрібне куріння» замість жити з наміром «кинути курити». Ось це буде свободою від залежності, диктат якої раніше був непоборним.
• З давній часів існує диктат спільноти – коли того, хто чимось відрізнявся/ був незручним/ нелюбим вождю/ жерцю – виганяли з племені. Диктат є прадавнім явищем, з початку формування спільноти.
• Свобода є відповіддю на диктат – як дія та протидія (лише, коли наявна достатня сила духу – від модераторки – а інакше виникає упокорення як відповідь на диктат). Людина могла і не усвідомлювати, що вільна, а під тиском усвідомила цінність свободи і почала виборювати свою свободу.
• Раніше релігія була способом стримування.
• Між людиною та суспільством постійно виникають конфлікти, більші чи менші. За демократії сила конфлікту мінімальна. За тиранії – максимальна. Відмінності – лише у силі та масштабі конфліктів. В будь-якому разі діє диктат з боку держави. Таке зіткнення особистості та спільноти є природньою історією, і саме це породжує державотворення.
• Коли мені звідусіль пропагують якусь нову модель життя суспільства, то це і є елемент диктатури, бо я можу і не хотіти прогресу.
• Мова – про вибір. Коли люди з власної волі ладні застосовувати самообмеження – це їх особисте право. Оскільки вибір вільний, то і нігілізм (самознецінення) тоді відсутній. Збоку можуть насміхатися над таким вибором, але вірність своєму вибору, своїй лінії поведінки переконає у цінності такого вибору і них, інших.

ПІДСУМКИ:

1. Відсутнє протиставлення обмежень та свободи. Багато працювала над звільненням голови від вантажу піонерського дитинства. Приємно, що скільки нас, стільки і різних думок.
2. Тема розширилася для мене, набула глобальних масштабів. Цікаво, що звернулися до думок філософів. Відчуваю внутрішній дискомфорт від протистояння із тією чи іншою спільнотою, суспільством назагал. Є над чим далі поміркувати. Весір став свободою самовираження.
3. Зміцнів в своїх переконаннях. Чіткіше сформулював для себе те, чим є громадянське суспільство. Цікаво, що стартували з диктату суспільства, а прийшли до громадянського суспільства як зміни сценарію.
4. Свобода прийняття рішень та збереженість своїх меж. Варто поміркувати, як це все реалізувати. Ще не в кінці свого шляху.

ПОЧАТКОВЕ СПРИЙНЯТТЯ:

• Мотивація більше про цілі, досягнення, роботу, прагматизм.
• Натхнення – про творчість, креатив, свободу. І цього мені дещо бракує в моєму житті.
• Про versus поки що не розумію, в чому він полягає, бо для мене мотивація і натхнення – зовсім різні, не порівнювані поняття, як червоне і солодке.
• Натхнення – зсередини. Потрібне навіть для приготування смачної манної каші.
• Мотивацію привносять ззовні, хоча існує і самомотивація, пізніше. Мотивація – інструмент спонукати досягати мети, частіше – виробничої.
• Натхнення мало залежить від тебе. Можеш створити умови для нього, але не його самого.
• Мотивація – чіткий ланцюжок «зроблю – отримаю». Чи є це передумовою виникнення натхнення? – важко відповісти, бо складно зазначити, коли востаннє я відчував натхнення.

СУТЬ ТА СПОРІДНЕНІСТЬ ПОНЯТЬ – АНАЛІЗ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ:

• Всі ці поняття – інсайт, спонтанність, натхнення – можна об’єднати під кутом переліку дій. Є мислення і його результат – дія. В інсайті результат виникає не безпосередньо, а побічно. Важить більше не цілеспрямоване мислення саме в поточний момент, а кількість часу обмірковування перед тим. Кількість обмірковувань переходить у якість міркувань, виникає інсайт.
• Спонтанність – спочатку дія, а потім усвідомлення або і відсутність такого. Йшла собі – і зробила колесо, стійку на руках, і лише потім усвідомила, що щаслива і вільна.
• В натхненні зустрічаються в одному моменті часу і думка, і дія – ти в потоці.
• Інсайт – абстрактна картинка про якесь світло в кінці тунелю.
• Танок в променях заходу сонця- і натхнення, і спонтанність.
• Стрибок угору – натхнення.
• Інсайт – осяяння, прозріння, а маркетологи прив’язали до реклами, маніпулюють ними.
• Спонтанність – те, що виплескується назовні після тривалих внутрішніх дій. Спонтанний вчинок – вихід організму, не контрольований з нашого боку. Короткочасної дії.
• Натхнення – також внутрішня робота. Підживлює нас енергією тривалий час.
• Людина, що обіймає схід сонця, – щира радість зустрічі, спонтанність та інсайт.
• Спонтанність – дівчина, що стала на руки, та дівчина, що підстрибнула догори.
• Танок на природі – натхнення.
• Подібність картинок про різні стани між собою – фіксація стану спонтанного поривання.
• Всі ці картинки – мотивація, активація, наснага – про покращення результату.
• Є картинки про самомотивацію – біжить з портфелем та вудочкою з наживкою поперед себе, сидить на петарді та підпалює її позаду себе, стрибає через прірву. Перетворюючи неможливе у можливе. Є про мотивацію ззовні – вмотивовані лідером.
• М’яз виділено червоним – про активацію, бо є динаміка, рух.
• Козак піднімає штангу, на якій на додачу до ї ваги повисли ще двоє козаків – наснага, бо чи то навіть не помічає цієї додаткової ваги, а чи навпаки демонструє надзусилля-надрезультат на публіку.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Всі піфії-оракули були дуже молодими дівчатами, і завжди була задіяна димова завіса, яка їх вводила в транс, а для відвідувачів додавала містичності та переконливості процесу. От і у Семирадського – те саме.
• Натхнення має в основі базові речі – фантазію та розум.
• Натхнення та зваженість не пов’язані, зовсім різне як червоне і трикутне.
• Натхнення і фантазія пов’язані.
• Митець показує так, як відсуває.
• Сальвадор Далі в промові на своє 90-ліття визнав, що певний період часу відверто кепкував зі смаків публіки, її прагнення в усьому вбачати прихований глибокий сенс – і малював, підлаштовуючись під це сприйняття. (перевага мотивації над натхненням – коментар модераторки).
• Наснага – мотивація винагородою. «Мені не до снаги» – відсутня у мене така мета.
• Натхнення бачимо на фото, а мотивацію – у схематичних зображеннях, бо вона не має прямого відображення, зовнішнього прояву.
• В мотивації більше акцент на меті, ніж в натхненні.
• Наснага – ресурс для дії. Коли вона наявна, то можеш гори згорнути.
• Наснага здатна досягати піку та розчинятися, а мотивація, за умови регулярного позитивного підкріплення (винагороди та заохочення), триває довго. Натхнення – найшвидкоплинне. Застосував – і воно промайнуло, переключився на інше.
• Якщо наснага призвела до натхнення, то отримали приз за креативність.
• Негативна мотивація погано позначається на натхненні – страждають і людина, і процес.
• Натхнення без мотивації може бути, бо внутрішній процес може відбуватися незалежно від зовнішніх впливів.
• Спільне між мотивацією і натхненням – обидва про дію і процес. Різнить їх те, що натхнення завжди позитивне, а мотивація може бути і негативною, а також натхнення – суто внутрішній процес, а мотивація має зовнішні регулятори.
• Мотивація без натхнення – це прагматизм.
• Натхнення без мотивації – невизначений творчий процес невизнаного генія.
• Негативна мотивація забиває собою натхнення, знищує його.
• Стосунки натхнення, наснаги, мотивації з винагородою залежать від контексту. Все потребує винагороди. Задарма лише пташки співають.
• Не можна бути вільним від часу. У вмотивованих людей стосунки з часом є вдалими. Натхнення є примхливим, і може бути не дуже в ладу з часом.
• Мотивація – про задоволення кінцевим результатом. Натхнення – про задоволення від самого процесу.
• Мотивація без натхнення призводить до вигорання. Процес нагадує «на санчатх без снігу».
• Натхнення без мотивації – витрати ресурсу в невідомість.
• Наснага та натхнення і є винагородою за зайнятість, а мотивація потребує ресурсів та заохочення для її активації.
• Хочеться, щоб наснага та натхнення були якомога довше з нами, а мотивацію варто деактивувати після досягнення мети, щоб дати собі відпочити.

ПІДСУМКИ:

1. Верзус між натхненням та мотивацією проходить по витривалості. Натхнення примножує сили, а мотивована людина біжить на тому ресурсі, що є, і може бігти швидко, але не довго.
2. Мотивація – про необхідність, натхнення – про справжнє бажання. Варто спробувати дещо більше прислухатися до себе, своїх дзвіночків.
3. Мотивація та натхнення виявилися пов’язаними за посередництва наснаги. Варто над цим ще поміркувати додатково. Поки отримала ланцюжок «натхнення – наснага – мотивація».
4. Сподобалося, що все це – про дію, а бездіяльність не про це.

ПОЧАТКОВЕ СПРИЙНЯТТЯ:

• Ніяк не можу зрозуміти, чи це лінощі, а чи відпочинок, коли максимально відтягую задачу, щоб не робити, а потім швидко роблю. Я усе ж лінивий чи мислитель? – шпиняти себе чи ні?
• Для себе – без versus, бо себе вже кваліфікувала, дозволяю собі і зволікати. Відрізняю зволікання та відпочинок. Хочу більше відпочивати і хочу навчити своїх хлопців відпочмвати.
• Гарна навичка – вміти вчасно відпочити і не відчувати провину за паузу.

СУТЬ ТА СПОРІДНЕНІСТЬ ПОНЯТЬ – АНАЛІЗ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ:

• Демотивація – стан, коли не розумієш, навіщо діяти, відсутність мотиву, цілі, бажання.
• Саботування – супротив примусу, тиску. Картинка з пакетами на голові – приховування справжніх емоцій, ставлення.
• Втома – чоловік, що вже впав і лежить. Фізичне та/або психологічне виснаження, вже не можеш працювати.
• Зволікання – брак швидкості, розмірковування, відсутнє бажання встати і зробити.
• Відпочинок – стан, коли організм відновлює свій ресурс.
• Дауншифтинг – рухаєшся вниз соціальною драбиною.
• Відпочивати не дауншифтувати.
• Всі поняття – про відсутність енергії, за виключенням саботажу, в якому вона є, але негативна.
• Втома – чоловік в краватці вже лежить без сил.
• Пара на дивані втомилася від стосунків – не дивляться одне на одного, схрещені руки у кожного, але торкаються стегнами одне одного, тобто прагнуть близкості.
• Демотивація – хлопець з питаннями довкола голови, схилившись над ноутом. Коли відсутні мета та бажання, то виникає багато питань, і на них витрачається вся енергія.
• Саботаж – пакети на головах та «soon» на годиннику. Коли людина не бажає щось робити, то говорить: «так-так-так – вже незабаром». Пакети як символ знеособлення, тихого саботування.
• Зволікання – хлопець грає в комп’ютерну гру, лежати поверх купи справ.
• Відпочинок – хлопець над каньйоном сидить, пара у шезлонгах відпочиває, гамак на Мальдівах.
• Сильно втомився кіт після полювання на мишей – морда без задоволення.
• Демотивація – з пакетами на голові, бо замість обличчя – маска.
• Втома – впав на ноутбук.
• Грає, ігноруючи купу справ, – саботує. Він знає про всю цю купу, а йому цікавіше – у віртуальній реальності.
• Дауншифтер забагато відпочивав, і це потягнуло його донизу. Людина має сама себе підштовхувати до руху. Тому той, хто вже лежить, в краватці, та грюкає кулаком – дауншифтер, вже долетів.
• Відпочинок – з пальмами, валізами, видом на річку, каньйон.
• Зволікання – коли лежить на гілці дерева над водою і дивиться кудись в нікуди. Так лежати не дуже зручно, і тому це не відпочинок, хоча і пауза. Складно уявити, що для відпочинку обрала не гамак, а гілку дерева, і над водою – ризиковано. Людина більше вмовляє себе на паузу, хоча і в незручних умовах.

СЕМАНТИЧНО-ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ НАСЛІДКІВ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Поняття всі абстрактні, філософія в суспільстві – працювати напружено.
• Для кожного своя демотивація. Складно зобразити, що тебе дратує в роботі.
• Найчастіше демотивація, саботаж, втома завершаються вигоранням. Ланцюг є такий: втома – саботаж – демотивація – вигорання.
• Роздуми, обмірковування можуть скидатися на зволікання, але не є ним.
• Розмірковую над ідеєю, що наявність енергії – базис того, чи діємо, чи бездіяльні.
• Час збирати каміння та час їх розкидати – це про потребу в паузах, уповільненні задля відпочинку.
• Прокрастинація віднімає результат і менше впливає на відносини.
• Аналітик може працювати на знос через невміння казати «ні».
• Варто розрізняти психологічну і фізичну втому. Клітини мозку мають відпочивати, омиватися. Фізіологічно – маєш відпочивати, а інакше робитимеш помилки, і вони м.б. непоправними.
• Психологічна втома може призвести до прокрастинації замість відпочинку. Фізична – просто до млявості в тілі (сигнал про потребу в відпочинку).
• Нехтування норм відпочинку призводить до ххвороб.
• Відпочинок та зволікання пов’язані між собою – коли втомився, то схильність золікати зростає.
• Для відпочинку мало вчасно піти з роботи, а ще потрібно роботу залишити на робочому місці, виключити цю історію з голови. Японці собі у допомогу цьому мають завісу над дверима, яка торкається маківки голови зранку, коли йдеш з дому, і ввечері, коли приходиш додому. Пішов – полишив домашні клопоти вдома. Прийшов – залишив робочі клопоти поза дому. Не змішуєш ці два поля. Скандинави, з цією ж метою, сидять в машині після дороги, щоб відновити спокій, і тільки після того йдуть додому відпочивати.

ПІДСУМКИ:

1. Міхаель Лайтман популяризує Кабалу і каже, що щиро любить ледарів, бо вони не миготять, не створюють зайвих рухів у Всесвіті. Ми не замислюємося над тим, наскільки багато можна і не робити, бо воно ні до чого гарного не призведе. Сьогоднішній верзус склався продовженням цих роздумів – навчитися не миготіти.
2. Замислилася, що прокрастинація не завжди однакова зсередини та ззовні. Можливо, в конкретному випадку справа не у зволіканні, який це може мати вигляд, а у потребі людини відновити свій ресурс.
3. Багато крутилися довкола енергії – як її відновити і що з нею робити.
4. Є знайомий, що емігрував до Німеччини і сів там на соціальну допомогу, і каже, що в нього все гаразд, бо не треба кудись бігти. Мені було важко осягнути цей зоопарк.
5. Сподобалася думка про біг по колу від прокрастинації до почуття провини, і далі. Варто поспостерігати за собою – яке замкнене коло виявлю в своїй поведінці.