Дратують: вчинки дітей VS власні невирішені питання. 11.11.2019

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

  • Мене дратує, коли щось йде не за моїм планом. Коли мене «напрягають» (дають додаткові завдання, ставлять складні питання), то це теж мене дратує. Коли я перед тим був в гарному настрої, то ці подразники менше дратують.
  • Мене дратують когнітивний дисонанс та порушення меж – тупість, хамство. Коли вже роздратована, то вже не має значення те, наскільки. Не умію кричати, щоб виплеснути роздратування.
  • Мене дратують візуальні речі, хаос, поведінка людей, яка не співпадає з моїми уявленнями, особливо, коли мене пригноблюють, показують владу. Дратівливість залежить від стартового настрою. Моя дратівливість залежить від стартового настрою.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ВПЛИВ МОГО РОЗДРАТУВАННЯ
НА МЕНЕНА ДРАТІВНИКІВ
·         Бішусь, переходжу на «металевий» голос, виходжу за рамки власних дозволів собі, а потім жалкую та докоряю собі, соромлюсь сама себе.

·         Знесилює, бо довго накопичую своє роздратування, не даю йому жодного виходу, а потім обриваю комунікацію, і роблю це дуже зверхньо.

·         Виводить з рівноваги, починається істерика, агресія, не цензурна лексика – і настає знесилення. Пост-фактум жалкую за скоєним та звинувачую себе.

·         Якщо моя лють і була метою дратівника, то він задоволенний. Якщо ж мети такої не було, то людина лякається.

·         Ображаються, бо не розуміють такої реакції. Часто «останньому» в серії дратівників достається найбільше, бо довго «вариться» всередині мене.

·         Коли дратівниками є діти, то вони лякаються такої реакції. Коли чоловік, то дає відсіч, присаджує мене. Коли колеги по роботі, то отримують сатисфакцію через мої вибухи.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

  • Опанування свого роздратування – робота неокортексу, а сама дратівливість – робота мімбічної системи. Неокортекс вимагає багато енергії для своєї роботи, а тому його можливо повноцінно задіяти, лише відключивши панування лімбічної системи, а для цього потрібні здорове харчування, сон тощо.
  • Є знайомий, який любить скандали, і «харчується» енергією сварки.
  • Коли даєш яскраво емоційно забарвлений виплеск роздратуванню, то виглядаєш слабкою. Тобто розратування – ознака боротьби за домінування.
  • В дитинстві був сценарій «стимул-реакція», а тепер реакція стала відкладеною (цьому навчилися в ході дорослішання), але ще не трансформованою (ще варто навчитися трансформувати негативні переживання в позитивні, роздратування у замилування, зокрема).
  • Племінник був у збудженому стані і я не міг його заспокоїти – і мене дратувало, що не можу впоратись. (знову ж – баротьба за домінування. Від модератора).
  • Онук намагався щось засунути в розетку. Подіяла суміш страху та роздратування – включилася швидка реакція, без обдумування варіантів, дала сильного фізичного стусана. Тоді його батьки дали мені відсіч, дуже різкі критичні зауваження стосовно меж та методів мого втручання у виховання.
  • Не витримувала і вибухала в дитинстві, коли старша сестра насміхалася, дражнилася.
  • Дратуюсь, коли син відкладає до останнього. Вважаю це неконструктивним використанням часу, а розмови з ним про наслідки такої поведінки вважаю менш дієвими, ніж мій постійний жорсткий контроль та нагадування. (знову ж – баротьба за домінування. Від модератора).
  • Батька дратували мої погані оцінки та сутички з вчителями. Йому було «соромно перед людьми». (знову ж – баротьба за домінування. Від модератора).
  • Бабуся віднесла мене до категорії «лінива, але розумна» – і дратувалася через те, що мені важко давалась фізична робота (саме тому називала лінивою). Водночас не коректно ставила задачу на легшу фізичну працю, не пояснюючи ситуативної мети її здійснення, – і лаяла: «що, у тебе клепки немає?».
  • Дратувало в дитинстві, чому не можна ночувати у подружки. Це мене обмежувало. Усім можна, а мені – ні.
  • Постійна тема «що скажуть люди».
  • Мати та свекруха втягують в роль «рятівника».
  • Батьки перекладають свою тривожність та шаблони миследій на мене – і це вже нав’язливість.

ПІДСУМКИ:

  1. Батьківський авторитет може бути присутнім за відсутності людського авторитету – і буде виникати спротив дитини повчанням/проханням/настановам батьків. Варто перевіряти рівень свого авторитету, запитуючи себе про те, чи був би авторитетом для цієї дитини, якби це був не мій син/не моя дочка.
  2. Несподівано, що не заражався сьогодні чужою негативною емоцією – не резонували подразники, хоча часто відбувається навпаки.
  3. Я відповідаю за себе, і не на все впливаю.
  4. Сподобалась ідея перетворювати роздратування на замилування, хоча поки незрозуміло, як саме.
  5. Цікаво, що поведінка «стимул-реакція» є дитячою, а володіння собою полягає не у придушенні реакції, а у відтермінуванні заради переробки реакції.
  6. Я вважала себе перфекціоністом, а виплили категоричність та залежність від думки оточуючих. Давно працюю над звільненням від залежності від думки інших – і маю значні позитивні зрушення, а виявляється, що потрібно продовжувати працювати над собою.
  7. Жорсткі рамки, «боротьба лекал» постійно присутні в моєму житті.
  8. Варто навчитись слухати себе, розрізняти слабкі сигнали, щоб не давати подиву перерости в роздратування, а навпаки, допомогти виникнути замилуванню. Можливо, за посередництва гумору (самоіронії та іронії. Від модератора).