ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ УЧАСНИКІВ ДІАЛОГУ:
| ПРОЯВИ | ||
| ЗОВНІШНІ | ВНУТРІШНІ | |
| · Зовнішній вигляд відповідно до ситуації, не потрапляти в ситуації, які наперед відомо, що ні до чого доброго не доведуть. · Заклик «май до себе повагу» в давці – не втягуватися в поведінку натовпу. · Чемність, дрес-код, спокійний голос, людина тримає себе в руках, не йде за натовпом, повага до інакшості, морально виважені вчинки. | · Внутрішній критик, корекція своєї поведінки, вибір того, про що та як думати (позбавлятися дурних думок). · Тобі не соромно за свої вчинки. Суддя тобі – ти сам або Вища Сила. Не зраджуєш свої ідеали. · Збереження власних цінностей, кордонів, незалежність від зовнішніх умов, збереження традицій, світлі думки. | |
| РОЗРІЗНЕННЯ З БЛИЗЬКИМИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ ПОНЯТТЯМИ: | ||
| Гідність | Складова самоповаги, зовнішня рамка, зовнішній прояв. Відношення до думки соціуму – соціум, а не людина сама, оцінює вчинок гідним. | |
| Самооцінка | Складова самоповаги, погляд всередину себе, внутрішня розмова з собою. Допомагає робити висновки для самоповаги. Людина сама створює межі, планку (вимоги). | |
| Самовпевненість | Віра в себе, свій вибір. Коли людина сама виставляє до себе вимоги, які відрізняються від типових вимог соціуму. | |
| Самоповага | Витікає з того, чи відповідає людина своїй планці, шлагбауму. Результат застосування рамок, шаблонів, тобто гідності, самооцінки, самовпевненості. | |
СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ. АНТОНІМИ:
- Знецінення, приниження, ігнорування.
- Знецінення, байдужість, розчинення.
- Хамелеон, переступлю через принципи – потім забудуть, пристосуванець. Зламана людина, знеособлена.
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:
- Соціальна потреба стоїть вище за необхідність. Необхідність – про виживання.
- Соціальна потреба – вимога суспільства для функціонування суспільства, але без цього можна існувати. Необхідність – те, без чого не можна існувати.
- Соціальна потреба – запит більшості на існування більшості. Необхідність – відповідь на виклики, змін реальності, непереборні обставини.
- Навички набув, але не обов’язково використовуєш, а звички діють поза нашої волі, постійно.
- Навички – результат зусиль на їх здобуття. Звички часто виникають без зусиль.
- Не кожна навичка переходить у звичку. Не кожна звичка є навичкою.
- Позитивні звички потребують зусиль для свого вироблення та закріплення. Негативні – виникають самі.
- Навички – усвідомлювані повторювані зусилля. Звички – не усвідомлювані зусилля.
- Звичка – робота, яка не сприймається зусиллям, спрацьовує автоматично.
- Мета та користь є спільними ознаками для роботи та самоповаги, тобто самоповага є роботою.
АНАЛІЗ ХАРАКТЕРУ ВПЛИВУ ЗВИЧОК ТА НАВИЧОК НА САМОПОВАГУ:
| ЗВИЧКИ, які | |
| ПЛЕКАЮТЬ САМОПОВАГУ | РУЙНУЮТЬ САМОПОВАГУ |
| · Кристалізація своїх цінностей, віра в правильність своїх цінностей. · Аналіз та самооцінка, постановка мети, бажання досягнути результату, вміння піднятися після падіння. · Ставити собі «+» – помічати та визнавати свої локальні успіхи, перемоги. | · Гризота, не піднімаєшся після падіння, не вибачаєш собі помилки, не робиш з них уроки, зневажаєш себе. · «знати своє місце» – самообмеження та самознецінення. · Боягузтво, уникнення невдачі, провалу, зневіра щодо власних сил. · Знецінення, відмова від аналізу, закоренілість думок та дій. |
| НАВИЧКИ З РОЗВИТКУ САМОПОВАГИ ТА УБЕЗПЕЧЕННЯ ЇЇ ВІД ВИРОДЖЕННЯ НА САМОЗАКОХАНІСТЬ | |
| · Критичне мислення. · Пошук чогось нового для себе, підняття своєї планки, погляд на себе зі сторони як на частинку суспільства, громадянина. · Дивитися, щоб твоя любов до себе не була токсичною, пам’ятати про недоторканість самоповаги іншого. · Поєднувати любов та повагу до себе з любов’ю та повагою до іншого. | |
ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:
- Самоповага – це самостійність.
- Самоповага залежить від самооцінки.
- Самоповага – результат життя, а самовпевненість – на його початку, у витоках.
- Коли є самовпевненість, то присутня зверхність.
- Коли людина ставить планку вище за суспільство, то це – вимогливість (якщо планка – до себе та інших людей), вибагливість (якщо планка – до умов).
- Впевненість – про силу.
- Дві різні докрини стосовно ролі індивідууму в суспільстві – нуль чи одиниця. Якщо нуль, то скільки їх не додавай, а залишається нуль. Зовсім інший результат – від додавання одиниць. Відсутність самоповаги перетворює людину на такий нуль.
- Самоповага потрібна, коли немає ока суспільства.
- Як не прикро це визнати, а знецінення не потрібне, шкодить розвитку особистості.
- Самоповага – гальмо на шляху руйнівних, стосовно своєї самооцінки, дій (стосовно негідних, на нашу думку, вчинків, якщо маємо гідність – від модератора).
- Зневажання себе проявляється, щоб відповідати канонам суспільства – щоб вижити.
- Людина сама вирішує для себе, чи може собі вибачити щось, що суперечить її цінностям. Залежить від зовнішнього фактору – наскільки сильно на тебе впливає – і самоповага відступає перед виживанням (ситуація катувань, наприклад). Місце самоповазі є у звичайних обставинах.
- Оскільки самоповага – почуття, що формується під впливом соціуму, то і зовнішні вияви самоповаги відрізняються, залежно від норм конкретного соціуму. І кожен обирає свій соціум.
- Самоповага – механізм обмеження особистості, щоб була зручною соціуму.
- Соціальна потреба – це зусилля з боку індивіда для розвитку соціуму. Соціум щось вимагає від індивіду для свого блага.
- Ознаки роботи – користь, витрата енергії, винагорода, мета, алгоритм виконання, дія, зміна вихідного стану.
- Робота над змінами себе, потреба в індивідуальності, навички відстоювати свої рамки є проявами самоповаги і є необхідними для життя, бо відсутність самоповаги призведе до знищення (чи то фізично, чи то морально).
- «Знати своє місце» – гальмо, страх.
- Є люди, яку ніхто не поважає, а вона всіх зневажає та знецінює.
- Звичка – страшна штука, бо її носиш з собою і не помічаєш, не усвідомлюєш її впливу на власне життя та особистість.
ПІДСУМКИ:
- Високий рівень самоповаги – коли людина має свій всесвіт самооцінки, який ніхто не порушить. Зовнішньо збити бачення цієї людини майже неможливо.
- Перебування в такій самоповазі – велика робота по збереженню себе, віри в себе, не зневажаючи себе, усвідомленню своїх цінностей, життю в них. Тоді твої цінності помітні іншим, заражають їх теж. Робота – протистояти нападкам.
- Людина без самоповаги прагне позбавити її іншу людину.
- Самоповага – це боротьба за свої цінності та проти знецінення.
- Самоповага – обумовлений середою результат, система цінностей може жити всередині, але формується ззовні. Ти зі своєю системою цінностей, сформованих життям в одному середовищі, може перетворити тебе на бридке каченя в іншому соціумі.
- Самоповага – сукупний результат роботи над собою, над своїм саморозвитком.
- Самоповага не дається з народженням, вимагає зусиль, тобто є роботою. Треба плекати свою самоповагу.
- Найважче працювати над тим, чого не бачиш, а власних звичок не бачиш. (Вікна Джохарі у допомогу – від модератора).