Залежність VS Впевненість. 03.06.20

КОРЕНІ ПОНЯТТЯ ЗАЛЕЖНОСТІ:

• Від давньої Греції, мабуть, бо все придумали давні греки.
• Залежність дитини від матері – в цьому корінь.
• Не так давно, думаю. В професійному середовищі психологів, можливо, було раніше, а до широкого вжитку поняття потрапило не так давно.
• На побутовому рівні говоримо про шкідливі звички, адикцію, а зараз більше класифікуємо.
• В СРСР ще не розглядали особистість, її стани. Прийшло до вжитку років 20 як.
• У всіх мовах є, і тому, мабуть, давніше поняття, ще часів відсутності кроскультурних впливів.
• Ще прадавні культи відображають залежність людини від природи, а зараз відбулася революція розуміння нездорових стосунків – і поняття поширилося в маси.
• Достатньо давнє поняття, але у значно вужчому розумінні, ніж зараз. Давніше – залежність від суспільства, потім – від реовин. Зараз більший розвиток цивілізації – більший спектр залежностей. Тобто залежність існувала завжди – було і відчуття, і поняття.

ПРИРОДА VERSUS МІЖ ЗАЛЕЖНІСТЮ ТА ВПЕВНЕНІСТЮ:

• Залежність – антонім незалежності. Незалежність є прояв впевненості. Тоді залежність – прояв невпевненості, несамостійності.
• Залежність – ознака браку впевненості, якихось рис, які доповнюють за рахунок когось, чогось.
• Незалежність – ширше поняття, ніж впевненість.
• VERSUS між ними проходить по самооцінці.
• СПРИЙНЯТТЯ СЕБЕ ТА МОДЕРАТОРА В РОЗРІЗІ ТЕМИ:

СУМНІВИ?

• Ознака невпевненості, деструктивні, не просувають людину, а блокують. Впевнена людина рухається, і не лише в просторі, а в думках та часі.
• Міркування – це аналіз ситуації. Сумнів – фокус на проблемі, не на її вирішенні. Цікавить питання «я впораюсь/ не впораюсь».
• Сумніви усе ж мають право на присутність. Питання блансу – де закінчуються сумніви і починається страх. Подобається латеральне мислення.
• Сумнів як наслідок відсутності позитивного результату.
• Сумнів, що отримаємо результат, якщо підемо цим шляхом.
• У сумнівах присутня ціна – що вкладу, що отримаю.
• Є сумнів, а є міркування. Сумнів виникає із чуттєвого досвіду, стану, інтуїції, нераціональних мотивів.
• Навіть, якщо щось добре пояснюється раціонально, хтось може занурити тебе в сумніви.
• Вибір – на чому фокусуватися, на сумнівах чи на можливостях. На чому зосереджуєш увагу, те і підживлюєш.
• Розсудлива людина бачить ризики, аналізує їх, приймає зважене рішення.
• Почув тезу – засумнівався в істиності, і почався аналіз.

ДОЛАТИ СУМНІВИ!

• Як я долаю сумніви? Я його називаю. Тоді запитую, а що саме його викликало, де ланка невідомого, яке запустило сумнів.
• Маю в житті правило, що в житті все досяжне, бо людські можливості не вивчені. Щороку відбуваються якісь відкриття. Потрібно лише проаналізувати, як досягти.
• Чому варто долати сумніви? Сумніви звужують, а аналіз розширює життєвий простір.
• Коли бракує драйву, причина може бути в надлишку сумнівів, тобто варто переключитися на аналіз, і долати сумніви.
• Звертатися до позитивного досвіду, щоб долати сумніви.

ЧИ ЗАВЖДИ НЕВПЕВНЕНІСТЬ ПРИЗВОДИТЬ ДО ЗАЛЕЖНОСТІ?

• Думаю, що системна невпевненість – так, завжди призводить до залежності, бо постійний стрес спонукає шукати опору, щоб симптоматично позбавитися стресу, не лікуючи його причину. Ситуаційна невпевненість – ні, не завжди призводить.
• Залежить від того, чи ситуативна невпевненість, а чи риса особистості. Риса формується, коли дорослі не дають дитині жити, пробувати, робити помилки, висновки, рухатися вперед. Невпевненість – тупцювання на місці. Очікуємо, що хтось компенсує нашу невпевненість – і виникає системна залежність. Це ще на дитячому майданчику – чи дитина сама знайомиться, а чи чекає, що ти її познайомиш.
• Якщо невпевненість спонукала до аналізу, то залежність не виникне.
• Бесіда про невпевненість є бесідою про локус контролю. Чи добре, чи ні мати зовнішній локус контролю? Постійно апелює до ролі «батько», сторонньої оцінки, а тому і залежності, шукає того, хто буде домінувати.
• Якщо відсутня впевненість в своєму світогляді, то падаємо в залежність від чужих світів.

ВПЕВНЕНІСТЬ:

• Поняття існує давно. Конотація змінилася. Життя в СРСР і після нього диктує різне ставлення до впевнених людей. Раніше впевнену людину клеймили вискочкою, а зараз впевненість заохочується.
• Конотація змінилася з відмовою від тоталітаризму.
• Поняття існує з часів наукових винаходів, технічних досягнень. Людина діяла, навчалась чомусь – з’являвся знак тотожності між «можу» та впевненістю.
• Зараз впевненість стає особистісною рисою і культивується в кожному, а раніше була кастовою.
• Упевненість як нормальний локус контролю – людина розуміє сферу свого впливу і момент виникнення залежності.
• VERSUS проходить по відповідальності.
• Коли ти впевнений, то складаєш свій сценарій сам, а коли залежний, то живеш за чужим сценарієм.
• Усвідомлення та утримування локусу всередині не відміняє залежності, але ментальний стан при усвідомленні залежності і прийнятті цього факту кращає.
• Не завжди впевненість розрізає залежності, але дає сили примиритися з самим собою, і не дає розвиватися залежності як передачі локусу назовні.

ЧИ ДОСТАТНЬО НЕЗАЛЕЖНОСТІ ДЛЯ ВПЕВНЕНОСТІ?

• Незалежність може бути фізична, фінансова – багато різних складових та різновидів. Їх сукупність може давати впевненість.
• Ні, недостатньо, бо можна бути зовнішньо незалежним, а в середині залишаються сумніви – і немає впевненості тоді.
• Ні, недостатньо. Незалежність – нульовий стан, а у впевненості є динаміка. Незалежність вужча категорія, ніж впевненість, перша ступінь особистісного розвитку, а впевненість – друга.
• Необхідна умова, але недостатня.
• Достатньо для базової впевненості, але ми живемо в соціумі, і впевненість має ширшу конотацію, потребуємо більше впевненості, ніж базова.
• Внутрішня самооцінка на базисі незалежності, внутрішній локус і додатковий рівень енергії, щоб за тобою пішли інші – впевненість лідера.
• Другий рівень впевненості – з мотивації – здатен заражати інших впевненістю.
• Для впевненості необхідна ще і віра на додачу до незалежності.

ЧИ ВБЕРІГАЄ ВПЕВНЕНІСТЬ ВІД ЗАЛЕЖНОСТЕЙ?

• Коли йдеться про соціальні залежності, то за умови впевненості в собі, своїх діях, правах існуєш в реальності Я ОК+/ ТИ ОК+ та не залежиш від оцінки інших людей, і це не допускає в твій світ кліше, архетипи, стереотипи.
• В цілому залежність від оцінок є, коли взаємодіємо з людьми. Можемо сказати, що не пускаємо щось в себе, але воно однаково потрапляє в нас.
• Коли йдеться про психологічні залежності, впевнена людина не впадає в них, бо не потребує «милиць» в особі інших для компенсації того, чого їй бракує. Відсутнє відчуття неповноцінності.
• Коли йдеться про фізичні залежності, то впевненість захищає від них через повагу до тіла.
• Втеча в тіло – залежність від гормонів та статусу.
• Коли йдеться про духовні залежності, то фанатики повністю підкорені чужій думці, відсутня критичність, заборонено розмірковування, культивується невпевненість. Впевнена людина аналізуватиме, чому пропонують саме таку думку, і тому убезпечена від потрапляння в такий вид залежності.
• Упевненість, базована на самоповазі, уникає духовних залежностей. Приєднання до релігійних спільнот як спроба розширення, експансії, реалізації прагнення більшого. Відчування права на вторгнення лежить в основі прагнення до духовного. Людина не перетворюється на фанатика, якщо впевнена та цікавиться лише для власної експансії.

ПРОМІЖНІ ІНСТАЙТИ:

• Суть залежності – відчуття «я мала людина, а світ більший».
• В родині, в критичних ситуаціях, все мобілізується – і відчуваєш емоції, дієш впевнено. Потім – яма в енергії, і треба виходити з неї.
• Усі оцінки відносні. Ведемо напівпрофесійні бесіди, міждисциплінарні.
• Будь-яка залежність руйнує волю.
• Існує залежність як втеча від реальності. Втеча в тіло – бодібілдер. В фантазії – захоплення коміксами. В спілкування – соцмережі. В роботу – легше жити, бо тут тобою керують, не потрібно приймати рішення.
• Далеко не завжди підлеглі тікають в роботу. Керівники тікають в роботу частіше – щоб не вирішувати родинні проблеми, не спілкуватися з дітьми.
• Суттєву роль відіграють гормони, дофаміновий цикл, а не лише позитивне підкріплення. Він і є базою будь-якої залежності. Розвинувся в ході еволюції, потрібен нам. От коли втрачаємо контроль і не обираємо, автоматично включаємося в щось – це і є залежність.
• Об’єктивно оцінювати ситуацію важко.
• Допомогли відрізнити сумнів від міркування. Неправильне застосування слів змінює команду мозку.
• Коли людина дійсно в критичному стані – суїцидальні думки, наприклад, – підтримка не викликає залежності.
• Нормальний локус контролю – людина чітко розуміє ситуацію, зокрема те, хто зараз здатен контролювати ситуацію, приймати рішення, і самостійно віддає локус назовні, аби потім повернути його собі.
• Свідома передача повноважень, обов’язків, відповідальності тому, хто її виконає експертніше, є формою керування ситуацією.
• Постійна тривожність – наслідок зовнішнього локусу контролю.
• Ілона Маска вважали не таким, але впевнений – і має результат.
• Є фази розвитку залежності – не усвідомлена, психологічна, а потім – фізична, бо вже змінилася хімія тіла. Соціальні залежності не переходять в фізичні, і тому їх можна регулювати.

НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ:

• Сприймати себе зі своїми резервами – працюю над цим.
• Треба зменшити свою критичність до друзів та близьких. Люди не хочуть виходити за свої межі.
• Важко дається відмова на прохання без почуття провини.
• Навчання, розширення кругозору додає впевненості.
• Зменшити кількість ілюзій, бо вони заважають впевненості – людина тоді прогинається, де немає сенсу, і наступає на п’яти іншим без потреби.

ПІДСУМКИ:

1. Критерії як шлях до об’єктивності. Явно, що потрібно вміти користуватися критеріями.
2. Переконався, що щастя для кожного – своє. Поняття успіху – особисте. Щоб бути щасливим, потрібно бути впевненим, що це – саме твоє уявлення і прагнення. Бо якщо вони нав’язані через твою залежність, то настане розчарування при їх реалізації. Тільки тоді ти насолоджуєшся досягненнями, коли вони були саме твоїм прагненням.
3. Цікаво подумати над межею впевненості та самовпевненості.
4. Подивилася на себе з цих позицій. Давно цього не робила. Порозпитувала себе. Є над якими напрямками розвитку подумати. Впевненість, асертивність – є над чим подумати.
5. Відмінність між сумнівом та роздумом, міркуванням – не відкидувати результат, мету, а думати над ризиками, інструментами їх мінімізації.
6. Сумнівами знецінюємо мету, відкидаємо її у нездійсненне, а потрібно думати над шляхами здійснення.