КОРЕНІ ПОНЯТТЯ ЗАЛЕЖНОСТІ:
- Від давньої Греції, мабуть, бо все придумали давні греки.
- Залежність дитини від матері – в цьому корінь.
- Не так давно, думаю. В професійному середовищі психологів, можливо, було раніше, а до широкого вжитку поняття потрапило не так давно.
- На побутовому рівні говоримо про шкідливі звички, адикцію, а зараз більше класифікуємо.
- В СРСР ще не розглядали особистість, її стани. Прийшло до вжитку років 20 як.
- У всіх мовах є, і тому, мабуть, давніше поняття, ще часів відсутності кроскультурних впливів.
- Ще прадавні культи відображають залежність людини від природи, а зараз відбулася революція розуміння нездорових стосунків – і поняття поширилося в маси.
- Достатньо давнє поняття, але у значно вужчому розумінні, ніж зараз. Давніше – залежність від суспільства, потім – від реовин. Зараз більший розвиток цивілізації – більший спектр залежностей. Тобто залежність існувала завжди – було і відчуття, і поняття.
ПРИРОДА VERSUS МІЖ ЗАЛЕЖНІСТЮ ТА ВПЕВНЕНІСТЮ:
- Залежність – антонім незалежності. Незалежність є прояв впевненості. Тоді залежність – прояв невпевненості, несамостійності.
- Залежність – ознака браку впевненості, якихось рис, які доповнюють за рахунок когось, чогось.
- Незалежність – ширше поняття, ніж впевненість.
- VERSUS між ними проходить по самооцінці.
- СПРИЙНЯТТЯ СЕБЕ ТА МОДЕРАТОРА В РОЗРІЗІ ТЕМИ:
| Я (верзуківець) | МОДЕРАТОР ВЕРЗУСІВ | |
| ЗАЛЕЖНА ЛЮДИНА | На 5 з 10, бо показник змінюється від ситуації. В конфліктах намагаюся бути менш залежною.
0 з 10. Давно беру відповідальність за своє життя на себе. Виявилось, що і від їжі не залежний – можу змінити стиль життя. 2 з 10 – присутня залежність від їжі та психологічна. 6 з 10 – від одягу, від погоди. 8 з 10 – не бачу себе незалежною. Зокрема, здоров’я обмежує (маю аутоімуне захворювання). |
3 з 10.
0 з 10. 2 з 10, думаю, що теж має залежність від їжі, бо ми не залізні люди. 1 з 10 2-3 з 10 – бачимо модераторку тільки в цій ролі, тобто персону, не людину. |
| НЕЗАЛЕЖНА ЛЮДИНА | На 5 з 10. Питання незалежності – приймати рішення свідомо, не завдяки, а всупереч.
10 з 10. 8 з 10 – брала участь у марафоні здоров’я, і потрібно було відмовитися від певної їжі та кави. Зробила в часі марафону, але бажання випити кави залишилося, і по завершенню марафону одразу її випила, повернула до свого життя. 4 з 10. 2 з 10. |
7 з 10.
10 з 10. 8 з 10. 9 з 10. 7-8 з 10 – в ролі модераторки має дуже незалежний вигляд. Людина ніколи не була в мейнстрімі – це про незалежність.
|
| ВПЕВНЕНА ЛЮДИНА | На 5 з 10, аналогічно із незалежністю – показник змінюється від ситуації.
8 з 10, думав, що буде паритет, але в певних ситуаціях з’являється невпевненість через брак експертності. 7 з 10 – беру на себе відповідальність, проактивна, змінююсь у часі, з дорослішанням, але… 4-5 з 10 – не знаю, в чому можна бути впевненим. Удари серця не контролюєш. Хіба що доносимо вміст сечового міхура. |
8 з 10, з реакції на події.
9 з 10, бо 10 – ідеал, до якого ніхто не доходить. 7 з 10 – зовнішня і внутрішня впевненість – різні речі. Модератор виглядає впевненою, але якою це ціною, невідомо. 9 з 10 – джерело впевненості в контролі, в здатності приймати рішення. 6 з 10 – корелює з залежністю, бо роль модератора полягає в тому, аби не бути надлишково впевненим, упертюхом. Впевненість модератора промовляє: «знаю, як робити цю справу». |
| НЕВПЕВНЕНА ЛЮДИНА | На 5 з 10.
2 з 10. 3 з 7 – … залишається внутрішня дитина, яка потребує піклування, має сумніви. 5-6 з 10. |
2 з 10.
1 з 10 3 з 10. 1 з 10. 4 з 10. |
СУМНІВИ?
- Ознака невпевненості, деструктивні, не просувають людину, а блокують. Впевнена людина рухається, і не лише в просторі, а в думках та часі.
- Міркування – це аналіз ситуації. Сумнів – фокус на проблемі, не на її вирішенні. Цікавить питання «я впораюсь/ не впораюсь».
- Сумніви усе ж мають право на присутність. Питання блансу – де закінчуються сумніви і починається страх. Подобається латеральне мислення.
- Сумнів як наслідок відсутності позитивного результату.
- Сумнів, що отримаємо результат, якщо підемо цим шляхом.
- У сумнівах присутня ціна – що вкладу, що отримаю.
- Є сумнів, а є міркування. Сумнів виникає із чуттєвого досвіду, стану, інтуїції, нераціональних мотивів.
- Навіть, якщо щось добре пояснюється раціонально, хтось може занурити тебе в сумніви.
- Вибір – на чому фокусуватися, на сумнівах чи на можливостях. На чому зосереджуєш увагу, те і підживлюєш.
- Розсудлива людина бачить ризики, аналізує їх, приймає зважене рішення.
- Почув тезу – засумнівався в істиності, і почався аналіз.
ДОЛАТИ СУМНІВИ!
- Як я долаю сумніви? Я його називаю. Тоді запитую, а що саме його викликало, де ланка невідомого, яке запустило сумнів.
- Маю в житті правило, що в житті все досяжне, бо людські можливості не вивчені. Щороку відбуваються якісь відкриття. Потрібно лише проаналізувати, як досягти.
- Чому варто долати сумніви? Сумніви звужують, а аналіз розширює життєвий простір.
- Коли бракує драйву, причина може бути в надлишку сумнівів, тобто варто переключитися на аналіз, і долати сумніви.
- Звертатися до позитивного досвіду, щоб долати сумніви.
ЧИ ЗАВЖДИ НЕВПЕВНЕНІСТЬ ПРИЗВОДИТЬ ДО ЗАЛЕЖНОСТІ?
- Думаю, що системна невпевненість – так, завжди призводить до залежності, бо постійний стрес спонукає шукати опору, щоб симптоматично позбавитися стресу, не лікуючи його причину. Ситуаційна невпевненість – ні, не завжди призводить.
- Залежить від того, чи ситуативна невпевненість, а чи риса особистості. Риса формується, коли дорослі не дають дитині жити, пробувати, робити помилки, висновки, рухатися вперед. Невпевненість – тупцювання на місці. Очікуємо, що хтось компенсує нашу невпевненість – і виникає системна залежність. Це ще на дитячому майданчику – чи дитина сама знайомиться, а чи чекає, що ти її познайомиш.
- Якщо невпевненість спонукала до аналізу, то залежність не виникне.
- Бесіда про невпевненість є бесідою про локус контролю. Чи добре, чи ні мати зовнішній локус контролю? Постійно апелює до ролі «батько», сторонньої оцінки, а тому і залежності, шукає того, хто буде домінувати.
- Якщо відсутня впевненість в своєму світогляді, то падаємо в залежність від чужих світів.
ВПЕВНЕНІСТЬ:
- Поняття існує давно. Конотація змінилася. Життя в СРСР і після нього диктує різне ставлення до впевнених людей. Раніше впевнену людину клеймили вискочкою, а зараз впевненість заохочується.
- Конотація змінилася з відмовою від тоталітаризму.
- Поняття існує з часів наукових винаходів, технічних досягнень. Людина діяла, навчалась чомусь – з’являвся знак тотожності між «можу» та впевненістю.
- Зараз впевненість стає особистісною рисою і культивується в кожному, а раніше була кастовою.
- Упевненість як нормальний локус контролю – людина розуміє сферу свого впливу і момент виникнення залежності.
- VERSUS проходить по відповідальності.
- Коли ти впевнений, то складаєш свій сценарій сам, а коли залежний, то живеш за чужим сценарієм.
- Усвідомлення та утримування локусу всередині не відміняє залежності, але ментальний стан при усвідомленні залежності і прийнятті цього факту кращає.
- Не завжди впевненість розрізає залежності, але дає сили примиритися з самим собою, і не дає розвиватися залежності як передачі локусу назовні.
ЧИ ДОСТАТНЬО НЕЗАЛЕЖНОСТІ ДЛЯ ВПЕВНЕНОСТІ?
- Незалежність може бути фізична, фінансова – багато різних складових та різновидів. Їх сукупність може давати впевненість.
- Ні, недостатньо, бо можна бути зовнішньо незалежним, а в середині залишаються сумніви – і немає впевненості тоді.
- Ні, недостатньо. Незалежність – нульовий стан, а у впевненості є динаміка. Незалежність вужча категорія, ніж впевненість, перша ступінь особистісного розвитку, а впевненість – друга.
- Необхідна умова, але недостатня.
- Достатньо для базової впевненості, але ми живемо в соціумі, і впевненість має ширшу конотацію, потребуємо більше впевненості, ніж базова.
- Внутрішня самооцінка на базисі незалежності, внутрішній локус і додатковий рівень енергії, щоб за тобою пішли інші – впевненість лідера.
- Другий рівень впевненості – з мотивації – здатен заражати інших впевненістю.
- Для впевненості необхідна ще і віра на додачу до незалежності.
ЧИ ВБЕРІГАЄ ВПЕВНЕНІСТЬ ВІД ЗАЛЕЖНОСТЕЙ?
- Коли йдеться про соціальні залежності, то за умови впевненості в собі, своїх діях, правах існуєш в реальності Я ОК+/ ТИ ОК+ та не залежиш від оцінки інших людей, і це не допускає в твій світ кліше, архетипи, стереотипи.
- В цілому залежність від оцінок є, коли взаємодіємо з людьми. Можемо сказати, що не пускаємо щось в себе, але воно однаково потрапляє в нас.
- Коли йдеться про психологічні залежності, впевнена людина не впадає в них, бо не потребує «милиць» в особі інших для компенсації того, чого їй бракує. Відсутнє відчуття неповноцінності.
- Коли йдеться про фізичні залежності, то впевненість захищає від них через повагу до тіла.
- Втеча в тіло – залежність від гормонів та статусу.
- Коли йдеться про духовні залежності, то фанатики повністю підкорені чужій думці, відсутня критичність, заборонено розмірковування, культивується невпевненість. Впевнена людина аналізуватиме, чому пропонують саме таку думку, і тому убезпечена від потрапляння в такий вид залежності.
- Упевненість, базована на самоповазі, уникає духовних залежностей. Приєднання до релігійних спільнот як спроба розширення, експансії, реалізації прагнення більшого. Відчування права на вторгнення лежить в основі прагнення до духовного. Людина не перетворюється на фанатика, якщо впевнена та цікавиться лише для власної експансії.
ПРОМІЖНІ ІНСТАЙТИ:
- Суть залежності – відчуття «я мала людина, а світ більший».
- В родині, в критичних ситуаціях, все мобілізується – і відчуваєш емоції, дієш впевнено. Потім – яма в енергії, і треба виходити з неї.
- Усі оцінки відносні. Ведемо напівпрофесійні бесіди, міждисциплінарні.
- Будь-яка залежність руйнує волю.
- Існує залежність як втеча від реальності. Втеча в тіло – бодібілдер. В фантазії – захоплення коміксами. В спілкування – соцмережі. В роботу – легше жити, бо тут тобою керують, не потрібно приймати рішення.
- Далеко не завжди підлеглі тікають в роботу. Керівники тікають в роботу частіше – щоб не вирішувати родинні проблеми, не спілкуватися з дітьми.
- Суттєву роль відіграють гормони, дофаміновий цикл, а не лише позитивне підкріплення. Він і є базою будь-якої залежності. Розвинувся в ході еволюції, потрібен нам. От коли втрачаємо контроль і не обираємо, автоматично включаємося в щось – це і є залежність.
- Об’єктивно оцінювати ситуацію важко.
- Допомогли відрізнити сумнів від міркування. Неправильне застосування слів змінює команду мозку.
- Коли людина дійсно в критичному стані – суїцидальні думки, наприклад, – підтримка не викликає залежності.
- Нормальний локус контролю – людина чітко розуміє ситуацію, зокрема те, хто зараз здатен контролювати ситуацію, приймати рішення, і самостійно віддає локус назовні, аби потім повернути його собі.
- Свідома передача повноважень, обов’язків, відповідальності тому, хто її виконає експертніше, є формою керування ситуацією.
- Постійна тривожність – наслідок зовнішнього локусу контролю.
- Ілона Маска вважали не таким, але впевнений – і має результат.
- Є фази розвитку залежності – не усвідомлена, психологічна, а потім – фізична, бо вже змінилася хімія тіла. Соціальні залежності не переходять в фізичні, і тому їх можна регулювати.
НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ:
- Сприймати себе зі своїми резервами – працюю над цим.
- Треба зменшити свою критичність до друзів та близьких. Люди не хочуть виходити за свої межі.
- Важко дається відмова на прохання без почуття провини.
- Навчання, розширення кругозору додає впевненості.
- Зменшити кількість ілюзій, бо вони заважають впевненості – людина тоді прогинається, де немає сенсу, і наступає на п’яти іншим без потреби.
ПІДСУМКИ:
- Критерії як шлях до об’єктивності. Явно, що потрібно вміти користуватися критеріями.
- Переконався, що щастя для кожного – своє. Поняття успіху – особисте. Щоб бути щасливим, потрібно бути впевненим, що це – саме твоє уявлення і прагнення. Бо якщо вони нав’язані через твою залежність, то настане розчарування при їх реалізації. Тільки тоді ти насолоджуєшся досягненнями, коли вони були саме твоїм прагненням.
- Цікаво подумати над межею впевненості та самовпевненості.
- Подивилася на себе з цих позицій. Давно цього не робила. Порозпитувала себе. Є над якими напрямками розвитку подумати. Впевненість, асертивність – є над чим подумати.
- Відмінність між сумнівом та роздумом, міркуванням – не відкидувати результат, мету, а думати над ризиками, інструментами їх мінімізації.
- Сумнівами знецінюємо мету, відкидаємо її у нездійсненне, а потрібно думати над шляхами здійснення.