Буття собою vs Відповідність. 06.05.2019

ВИХІДНЕ РОЗУМІННЯ СУТІ ТА ОБСТАВИН ВИБОРУ МІЖ САМІСТЮ ТА ВІДПОВІДНІСТЮ:

Уперше – в підлітковому віці, коли хтось подобався, то копіювала поведінку. Коли себе ідентифікуєш, то відбувається твоє становлення як особистості.
В процесі гендерної ідентифікації себе приміряємо ролі, і не одразу розуміємо різницю між гендерами, але згодом усвідомлюємо себе чоловіком чи жінкою – і поводимось відповідно.
Вибір між самістю та відповідністю зумовлений мотивами. Хочемо щось отримати і знаємо, що відповідність дає можливість це отримати, – тому обираємо її. Бути хорошим хлопчиком/ хорошою дівчинкою, щоб отримати щось хороше від батьків, – і це триває у дорослому житті (кар’єра тощо).
Цей вибір – між самістю та відповідністю – супроводжує усе життя. Відповідати простіше, бо інстинктивно адаптуєшся через потребу бути в зграї. Потреба бути собою виникає у вже розвиненої особистості.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ПОДІБНІСТЬ

ВІДМІННІСТЬ

· І буття собою, і відповідність – плинні стати, здатні трансформуватись.

· Бажання спокою призводить і до вибору на користь буття собою, і до вибору на користь відповідності – залежно від того, котрий із станів здатний забезпечити бажаний спокій.

· Кожен із цих станів може стати предметом спекуляцій, маніпуляцій, маркетингу.

· Думаю, що для буття собою важливо не обманювати себе, а для відповідності вибір між чесністю та самообманом не має суттєвого значення. Тобто, обираючи відповідність, можеш обманювати себе (в т.ч. стосовно того, що саме так отримаєш бажаний спокій).

· Відповідати простіше, ніж бути собою, бо вимагає менших витрат енергії (використовуєш кимось встановлені критерії та рамки замість працювати над власним мисленням, критеріями, рамками).

· Коли є канони, так легше вирішити. Це додає привабливості відповідності.

· Присутність стереотипів відчуваємо, а як відчути себе собою, не знаємо. Які це відчуття?

· За буття собою відповідаєш лише сам, а відповідність знімає відповідальність за своє буття. Навіть мертва рибка може плисти за течією.

АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ:

	ВІДПОВІДНІСТЬ	БУТТЯ СОБОЮ
САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ	Буття собою в межах відповідності. Особливо в професійній діяльності. Відповідаєш вакансії, бо ти є ти, і хтось інший цій вакансії відповідати не здатен.
САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ	Якщо я не використовую в листах смайлики, то вони виглядають ультиматумами.	ВІД МОДЕРАТОРА: Без усвідомлення своїх цінностей, прагнень, покликання – бази персональної ідентичності – важко буде мати адекватну самооцінку, незалежну самодостатню поведінку, контролювати асертивність, рішення, навчання, креативність тощо.
САМООЦІНКА	Можна знати себе і знецінювати (емоційний елемент самооцінки) через «невідповідність» при порівнянні з колом спілкування – прояв низької самооцінки.	Відповідність ВЛАСНИМ критеріям, уявленням про себе. Знати себе (когнітивний елемент самооцінки)
САМОКОНТРОЛЬ		Правило природної поведінки: тобі треба – ти і роби, бо за тебе ніхто цього для тебе не зробить. Якісь вимоги до самого себе – це вимогливість та відповідальність перед самим собою, тобто буття собою.
УМІННЯ ВЧИТИСЯ	Пасивне навчання та уникання його, підміна дійсної кваліфікації дипломами, особливо високо рейтингових закладів.	Коли є бажання, відчуваєш щось потрібним для самовираження. Активне навчання.
АСЕРТИВНІСТЬ	Власна свобода закінчується там, де починається свобода іншого.	Коли себе розумієш (і поважаєш, довіряєш собі, впевнений в собі – від модератора), то розумієш (поважаєш, довіряєш – від модератора) інших. Розумієш, що люди різні і рівні водночас.
РІШЕННЯ	Шукаємо та обираємо альтернативи дій, виходячи з їх відповідності – прийнятності для якогось дуже певного наслідку для нас.	ВІД МОДЕРАТОРА: Якщо не можемо оцінити альтернативи рішень під кутом прийнятності саме для нас, для нашого майбуття (не розуміємо себе), то не готові приймати рішення – і втрачаємо буття собою, виправдовуємо себе своєю мало значимістю.
КРЕАТИВНІСТЬ	ВІД МОДЕРАТОРА: сучасне тлумачення креативності наголошує на такій ознаці як отримання результатів, які є оригінальними та цінними, і тому творчі обмеження (результатів та/або ресурсів) стають передумовою креативності.	Якщо відповідаєш стандартам, то не є креативним. Креативний – не такий, як усі.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

«Гібридна» ідентичність (вислів Ії Ківи) – прояв балансу між буттям собою та відповідністю.
Навчилась добре відповідати вимогам батьків та суспільства, а навички буття собою розвинула гірше.
Бути собою – це мати власні бажання, бути щирою із собою, а без цього переживання життя не є повним.
Заперечую інстинктивність потреби буття в зграї, бо і буття собою є настільки ж базовою потребою – тому і бунт як стихійний прояв самості, і також про рівноцінність буття собою та буття спільнотою говорить концепція Грейвза, в якій певна якість «Я» породжує певну якість «Ми», яка в свою чергу породжує нову якість «Я» – нову якість «Ми» і т.д. Тому і спіральна динаміка – бо від полюсу до полюсу, в постійному русі, і з постіною зміною якості при поверненні до кожного з полюсів.
Бунт як інстинктивна відповідь на обставини, що загрожують самості.
Бути собою не бунт, а життєва необхідність.
Бунтарство – відмова від відповідності, але ще не є вибором на користь буття собою, бо зрозуміло, що відкидаєш, заперечуєш, але не зрозуміло, а що приймаєш, будуєш.
Сьогодні буття собою і є відповідністю, бо сформовано моду на «своєрідність», «свободу самовираження» тощо. Зелений колір волосся (будь-які інші епатажні експерименти) дозволяє відповідати певним кліше про самобутність, творити ілюзію буття собою через відповідність певним кліше про її зовнішні прояви.
Бути собою – велика праця, бо доводиться не лише пізнати власну думку, а ще і аргументувати її (а це вже є результатом критичного мислення за таксономією Блума – аналізу, синтезу, оцінювання, творення. Від модератора).
Мало інструментів буття собою.
Коли знайшов себе, то вже не доводиш нікому нічого.
Коли не емпатують, а симпатизують, то вимагають відповідності замість дозволити бути собою. І спорідненим до цього процесу є процес підміни любові турботою – замість емпатувати і дарувати безоціночне прийняття, дозвіл набувати досвіду здійснення вибору, прийняття рішень та їх наслідків, розвивати відповідальність та життєздатність симпатизують якомусь уявному образу і душать піклуванням самостійність та розвиток особистості, порушують її самооцінку.
Якщо емпатія призводить до того, що переймаєшся за людину більше, ніж вона сама, то це означає, що не переймаєшся собою, не цінуєш себе – і обираєш жити чужим життям, бо так відповідатимеш певним соціальним кліше про «ідеальну дружину», «ідеальну мати», що цілковито тануть в життях чоловіків та дітей тощо.
Коли тобі з собою комфортно, то приваблюєш цим комфортом, цікавістю до себе, своєю глибинною радістю. Це таке життя,. Коли знаєш, бо відчуваєш. Без цього життя сіре, бо з нього зникає радість кожного нового дня.
Для мене вибір на користь буття собою зумовлений вибором «бути відомим/ведучим». Мені хочеться вести, керувати своїм життям – і тому знаходжу приводи будувати саму себе.
Оцінка іншими може впливати на самооцінку.
Не відповідати агресією на агресію. Цікавитися причинами стану, поведінки. Просити про повагу з боку порушника «території» – без роздратованості, спокійно, упевнено.
Не знайшла інструмент, як відстоювати свої межі з людьми, які порушують мої межі.
Як бути з етикетом? Що в ньому – про буття собою і про відповідність?
Як бути з повагою в основі асертивності – як поважати порушника, агресора?

ПІДСУМКИ:

Буття собою – відповідальність за себе на основі досвіду. Треба працювати над цим – частіше прислухатися до себе. Ставити власні почуття – душевний комфорт,. Задоволеність собою, радість від кожної митті життя – на перше місце.
Є різні ситуації – особливо на роботі – коли краще відповідати правилам.
Варто займатися улюбленою справою – і бути собою.
Починати день з того, що тобі подобається. Помічати те, що тобі вдається. І застосовувати ресурси, закладені в цій ідентичності, на інші сфери життя.
Якщо я вагаюся, як визначитися, то обрати те, що додає душевного комфорту. Інколи краще відповідати, а не бути собою. Постійно шукати інтелектуальний баланс.
Мої завдання: 1) виписати, які ж мої переконання; 2) усі мої ролі, і що в них роблю для себе, а що – для інших; 3) власний еталон себе – і відповісти собі, заради чого бути собою.
Відповідність не завжди поганий вибір – і має право бути.
Право і закон – цивілізаційні рамки, яким завжди треба відповідати, а решта вимог з будь-чийого боку – містечкові уявлення, і можна обирати самобутність.
Щоб бути собою, треба розібратись в собі.
Відповідність не така страшна, бо здатна посилювати самобутність (якщо дослідив і розумієш свою самість), а не руйнувати її.
Страшно жити відповідністю в стосунках з близькими, бо звикаєш і не можеш повернутись до себе.
Треба навчитись викладати свої аргументи без роздратування.
Нікуди не подінемось від ролей. Їх варто просто узгодити між собою, щоб вони не конфліктували між собою, не рвали особистість зсередини, а навпаки сприяли її цілісності, силі, іррадіації.