АНАЛІЗ ПЕРСОНАЛЬНИХ СТОСУНКІВ ЗА СТРАХОМ:
| № ситуації | Питання для аналізу | Модель «Дослухалися порад страху» | Модель «Не дотрималися, відкинули поради страху» |
| 1 | Що за ситуація – що саме викликало страх? | Лазили з друзями по незавершеному будівництву. В певний момент не поліз вище – злякала висота. | Перший стрибок з парашутом. Страх викликало усвідомлення втрати точки опори. |
| 2а | Коли молодший син впав до кип’ятку – страх за його життя та здоров’я на фоні руїни в країні, коли потрібно за власні кошти навіть бензин залити в бак швидкої, щоб приїхала. | Коли 20-річними брали шлюб з чоловіком, і його батьків не влаштовувала моя національність. Відкинула страх, що це завадить бути нам щасливими в шлюбі. | |
| 2б | Коли на 4й тиждень після отримання опіків запропонували перельот на подальше лікування в Будапешт. Злякало те, що в повітрі може щось піти не так. | ||
| 3 | Боюся літати в літаках. Був тривалий переліт з пересадками, вже 4й переліт тривав. Перед заходом на посадку повідомили про сильний туман і рішенні вилітати паливо, щоб робити аварійну посадку. Потім змінили рішення – летіти в Київ замість Донецька. Вже в Києві повідомили: «погода в Донецьку покращилася – і полетимо в Донецьк». | Після гулянки на природі сіли в машину, за кермом якої була нетвереза людина. | |
| 4 | Мені було років 11, і ми з батьком, який умів порушувати правила, вирішив навчити їздити на конях. Ми їх брали без дозволу з колгоспу. Привчив мене не боятися діяти поза правил, а пізніше сталася історія, про яку домовилися не розказувати мамі. Неслась галопом на коні. Вискочила лисиця під ноги коню. Кінь злякався. Я впала. Було боляче, плакала. Тато наполіг: «ти маєш сісти та продовжити їхати. Ти зараз показала коню, що тебе можна скинути. Якщо зараз не сядеш на нього знову, то вже ніколи не повезе тебе, а буде скидати, бо запам’ятає, що так можна. І на інших коней ти не сядеш тоді, бо теж знатимеш, що програла, слабкіша за них». Дав мені час подумати. | ||
| 1 | Що саме казав тоді страх? | «Я не зможу це зробити». | «Можна травмуватися». |
| 2а | «Зараз зроблю хибний крок – і син помре». | Не пам’ятаю. Пам’ятаю натомість підтримку з боку власних батьків. | |
| 2б | «Не ризикуй замарно. Вже тут три тижні позитивної динаміки». | ||
| 3 | Не пам’ятаю. | Були два голоси страху – страх за своє життя і страх осуду. Страху за життя не дослухалася, хоча він казав: «неможна, небезпечно». | |
| 4 | Страшно було знову впасти. | ||
| 1 | Як саме вчинили тоді? | Зупинився і не поліз далі. | Акуратно вийшов, дотримався всіх правил, отримав усі «5». Довірився системі, застосував навички, здобуті при підготовці. |
| 2а | Обрала опіковий центр, до якого далі везти дитину, а не дитячий, який майже поруч, бо спеціалізація кваліфікації переважила як критерій вибору. Одразу додзвонилася і запитала про те, яку першу допомогу надати. | Вийшла заміж, відмахнувшись від страхів та пересторог. | |
| 2б | Не підписала дозвіл на переліт. | ||
| 3 | Підняла руку і сказала, що вийду з літака. Мене запитують, чи розумію, що повітряна безпека вимагає в такому випадку висадити усіх, вивантажити усі речі, заново пройти перевірку на безпеку, бо я могла залишити бомбу на борту. Всі пасажири готові були мене розірвати в шмаття. | Не протиставила свою думку, не наполягла. | |
| 4 | Сіла знову на коня і поїхала. | ||
| 1 | Чому саме так? | Повірив в те, що суто фізично не зможу це зробити. | «Що було робить?». Не чекати ж, коли інструктор виштовхне з літака. |
| 2а | Щоб ризик смерті сина, про який попередив страх, не спрацював, потрібно швидко і виважено діяти, не чекати невідомо чого і не панікувати. | Завдяки підтримці батьків. | |
| 2б | Зважила між ризиком життю під час перельоту та імовірністю ще кращих результатів лікування, ніж там, де вже врятували життя. Обрала менший ризик. Вже була довіра до лікарів нашого опікового центру. | ||
| 3 | Вже був досвід, коли поступилася тиску і сіла в ту машину з нетверезим водієм. | Я поступилася тиску, в т.ч. з боку чоловіка. | |
| 4 | Зрозуміла, що буду нести в собі далі те, як вчиню зараз. | ||
| 1 | Куди вас завело те рішення? | Здоровий лишився. | Маю ще 4 стрибка і займаюся парапланеризмом. |
| 2а | Сина врятували, хоча площа та важкість опіків були суттєвими. | Уже 42 роки разом, виростили двох синів, маємо онуків, щасливі. | |
| 2б | Пізніше взяли у нас зразки, відвезли в Будапешт, виростили з них штучну шкіру, зробили пересадку. Знайшли альтернативний спосіб вирішення. | ||
| 3 | Я вийшла і поїхала поїздом. Зі мною тоді теж повністю зійшли з літака 10 чоловік. | Потім шкодувала. І всі шкодували, бо ледь доїхали – гнав понад 200 км/год. | |
| 4 | Саме ця ситуація заклала розуміння того, коли здаватися, а коли – ні. | ||
| 1 | Яке рішення у такій самій ситуації тепер прийняли б? Чому? | У ситуації невиправданого ризику (тут більше небезпеки, ніж в стрибку з парашутом, і не було певної мети; хоча і в стрибку не було певної мети), теж дослухався б поради страху зупинитися. | Знову переконав би себе зробити стрибок – довіряти системі. |
| 2а | Діяла б так само – полишала б емоції на потім, швидко приймала б рішення, ретельно раціонально зважувала б критерії прийняття рішення. Знову б обрала опіковий центр за спеціалізацію на травмі, а не на віці пацієнта. | Діяла б так само. | |
| 2б | Обрала б залишитися, і просто інакше повелася в перемовинах, менш емоційно, і щось раніше отримала як альтернативу. | ||
| 3 | Сьогодні я так само слухала б себе, своє тіло, розум, хоча стала спокійніше переносити перельоти. | Зараз не сяду в машину з нетверезим водієм. | |
| 4 | Щоразу, коли черговий «кінь скинув», то плачу, але «сідаю на нього» знову. |
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:
| РИЗИКИ | ЗАГРОЗИ |
| · Можна керувати ними, залежать від нас.
· Імовірний характер. · Штучна ситуація. · Все ще «на плаву». · Ліквідація наслідків менше, ніж наслідки загрози. |
· Їх не можна ігнорувати.
· Зовнішні, від нас не залежать. · Об’єктивні. |
| ТРАНСФОРМУВАТИ СТРАХ | ДОЛАТИ СТРАХ |
| · Точніше передає суть, бо відсутній примус. Коли з перешкоди зробити трамплін, то залишиться трамплін.
· Трансформація – рух всередині себе, використати енергію страху для руху. · Для трансформації використовуємо енергію самого страху. · Дуже самонадіяно ставитися до трансформації страху як до свідомого процесу. · На картинці – трансформація, бо хлопчик помстився привиду, а не втік. · Трансформація – це «мені страшно, але я борюсь». · Коли є дія, тоді є трансформація. Енергія страху – проти нього самого. |
· Перестрибнути через страх.
· На подолання треба брати енергію зовні. · Не факт, що подолавши страх, залишили його в собі. · На подолання страху енергія не витрачається, а трансформація – та ще робота. · На картинці – долання, бо хлопець зреагував на образ на простирадлі. Це реактивний рух. Його навчили атакувати – і він атакує, але ілюзію. Ніякого результату не буде. |
ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:
- Мене страх мобілізує – починаю краще розуміти та контролювати себе та ситуацію. Під впливом страху за життя членів родини приймаю правильні рішення в кризових ситуаціях.
- В обох ситуаціях – машина та літак як джерела небезпеки – був вибір та був тиск. Раніше тиск був значущим чинником, не була готовою відстоювати себе, свою позицію.
- В принципі, теж цікаво, як формується патерн. Є якийсь момент, в який знайомимося зі страхом, і в цей момент формується базова модель реагування на страх.
- Є маса ситуацій, щоб сказати собі: «стоп, це небезпечно і не має сенсу». Важливо розуміти, що «ще є можливість вийти переможцем», а інакше люди припиняють боротися. Для дорослішання важливо навчитися долати страх.
- Якщо ризик – примха, позбавлена глибшого сенсу, або не сама керуєш ризиком, то не берися, бо ризик є невиправданим.
- Майбутнє лякає, коли в дію включено багато людей, а не сама несеш відповідальність, то не розумієш, де спрацює людський чинник. В цьому випадку краще обрати менш ризиковану альтернативу, в якій розумієш, як керувати ризиками.
- Імперативність голосу страху визначає його здатність блокувати дію/бездіяльність. «Можна травмуватися» – це ризик, імовірність, свобода дій. «Не зможеш (вижити)» – це вирок, блок дій.
- Долати страх допомагає довіра чомусь (ситуація стрибка – довіра системі підготовки) чи комусь, на чию кваліфікацію (ситуація опікового центру) чи кращі наміри (ситуація з батьківською порадою щодо коня) можеш покластися.
- Питання ставок – коли на вагах життя/здоров’я, то час швидких рішень.
- Ставки можуть бути явними/не явними, високими/низькими, матеріальними/не матеріальними (самоповага тощо).
- Якщо ставка не висока, то страх відсутній. Висока ставка включає страх.
- Для подолання страху потрібно одразу повторити те, що сталося, змінивши кінцівку.
- Страх – потрібна емоція, з охоронною функцією, обмежувальною, захисною. Головне, щоб не розрісся до патологічних масштабів. І питання – де та межа.
- Де відповідальність батька, коли закладаєш модель поведінки дитини/онука?
- Завжди є сенс дослухатися до голосу страху, якщо він фізіологічний.
- Виділяю для себе охоронну, превентивну, вказівну функції. Охоронна включається у відповідь на загрозу життю. Превентивна – коли щось важливе можеш втратити або набути від зміни. Вказівна виникає з попереднього досвіду, і те, куди рухається ситуація, нас пригнічує.
- Люди або ігнорують страх, або забагато думають про попередній досвід – і потрапляють в тривожність та депресію.
- Дослуховуватися голосу страху варто завжди. На превентивному рівні справа – у локусі контролю, як можемо вплинути на ситуацію, в т.ч. вийти з неї.
- Страх як запобіжник.
- Важливо розрізняти ставку та мету. Ставка – з емоційної сфери, мета – з вольової. Ставка – ціна ризику, тобто те, чим людина готова ризикнути. Ставка – завжди свідома історія і залежить від упевненості в собі. Мета – реальний предмет, виникає з потреби.
- Коли всі йшли лазити на недобудову, то ставкою було місце в хлопчачій спільноті, а мета могла бути відсутньою.
- Ставка – імовірність втрати/виграшу. Мета – керована конструкція. Цілі – або особисті, або соціальні.
- Ставки вже визначено в ситуації страху.
- Люди чинять всупереч страху, коли є мета. Мета може бути і ірраціональною – справити враження, наприклад. Є страх впасти, розбитися, але мета висока – і тоді ігноруєш страх.
- Ставка і мета – обидві з мотиваційної сфери.
- Ставка може бути матеріальною та нематеріальною.
- Страх бере гору, коли прийняла страх і зупинилася в розвитку, керуєшся реальністю, обмежену страхом. Наприклад, через страх перельотів подорожувати лише в межах руху поїздів, а через страх темряви спати зі світлом, або не підходити до краї, коли боїшся висоти тощо.
- Коли страх бере гору, то поведінка втрачає раціональність, адекватність.
- Коли страх постійно зупиняє тебе, то є ризик, що поглибиться до фобії, панічних атак.
- Долати – це працювати зі страхом, усвідомити коріння тощо.
- Коли йдеться про генетичний страх – погромів, наприклад, то чи варто його долати? Чи краще дослухатися його порад – та мати свою тривожну валізку?
- Будь-яка поведінка, коли страх бере гору, є поверненням в зону комфорту.
- У мене спрацьовує превентивний страх на процедури. Якщо дозволю йому взяти гору, то сама собі зашкоджу.
- Страх – внутрішній стан у відповідь на реальну передбачувану біду.
- Імператив/імовірність застосовно до голосу страху.
ПІДСУМКИ:
- Ми звикли ділитися враженнями і відвикли ділитися думками. Верзус – про «ділитися думками».
- До виконання домашнього завдання не думала про страх в моєму житті.
- Фізіологічний страх – гарна емоція. Питання меж, балансу.
- Давати собі звіт, що криє в собі ситуація – ризик чи загрозу.
- Вийшов на свою звичку спрощувати, ділити на чорне та біле. Не розрізняв загрозу та ризик, називав ризик загрозою, а ризиком можна керувати. Не розрізняв ставку та мету, і досі не зрозумів різницю. Було важко розірвати ототожнення «не зміг» та «отримав травму».
- Страх – зона розвитку, яка в тіні у нас.
ПІДСУМОК ВІД МОДЕРАТОРА:
- В колі учасників є дві моделі поведінки (можливо, є і інші, але можу аналізувати та класифікувати лише те, що доступне для цього). Отже, одна модель – коли голос страху виникає в момент початку історії, бо історія є несподіваною, не з власної ініціативи ми є задіяними в ній. І от в таких випадках страх здатен нас мобілізувати, відкрити додаткові ресурси, сприяти швидкості та якості прийняття рішень, рішучості та настійності. Тому до його порад дослухаємось, трансформуючи його енергію в дію. Відсутнє гальмування чи блокування дії. Навпаки страх блокує бездіяльність в такому випадку, розчищає простір для дій. І зовсім інша модель – коли ми вже всередині якоїсь дії, в яку самі включилися (свідомо чи ні), і виникає наперед відомий ризик (просто ми чомусь ігнорували його на “вході”, а тепер стикнулися ніс-до-носу), і тоді у нас є вибір, чи дослухатися голосу страху, а чи долати його.
- В другій моделі поведінки вибір “дослухатися/долати” залежить від співвідношення ставки та мети, тобто ціни в разі програшу та величини зиску в разі виграшу.
- “Долати” – дієслово з другої моделі поведінки, а “трансформувати” – з першої, нехай цей процес і не цілковито усвідомлений, а вибір – так, свідомий.