Вибір між конкуренцією та взаємодією, звичайно, набагато ширший за гендерну самореалізацію, а обрано саме таку площину для аналізу через те, що саме в гендері зустрічаються у людині біологічне з соціальним.
Тобто саме через гендерну самореалізацію якнайкраще можна дослідити те, чому у світі надміру всього все одно замість взаємодіяти обираємо конкурувати.
Вдячна учасникам верзусу від 25 квітня за дуже цікавий та плідний діалог. І маю надію, що друга група (20 червня) за цією ж темою потішить настільки ж яскравими знахідками. Зокрема, маю надію глибше дослідити саме жіночність та мужність, а також андрогінність, бо цього разу поведінка самок та самців більше піддалася усвідомленню.
Початок діалогу заклали настуцпні індивідуальні запити учасників: “Навіщо жінка? Що з нею робити? Чому, коли все добре, чоловік та жінка знаходять проблему? Як повинно бути? Як правильно?”.
Підсумковими інсайтами стали:
- жінка – також людина. Чоловік як самець залежний від самки, а тому схиляється до фізичної сили;
- важливо відчувати себе та жити у рівності прав із жінкою заради гармонії, яка забезпечує щасливе життя.
- люди здатні жити разом гармонічно за умови, що живуть з однією метою;
- ми однакові. Раніше шукала відмінності;
- жінка за кермом – такий самий учасник дорожнього руху.
Чоловіки та жінки рівною мірою емоційно реагують. Просто жінкам дозволяли спонтанність прояву емоцій, а чоловікам – ні; - змінюватись варто обом, бо відповідальність у парі на обох. Якщо “не бачу змін в тобі”, то зміни у собі так само відсутні.
Межі застосування цих інсайтів та користь від того встановили наступні:
- ставитися до жінки як до партнера з рівними правами – так комфортніше жити у суспільстві, взагалі жити, тому що так простіше знаходити порозуміння та рішення;
- ставитися так, якого ставлення хотіла б до себе. Хочеться допомогти чоловіку відчувати себе чоловіком. Коли так чинитиму, підвищиться якість життя;
- регулювати свій емоційний фон, бо це дозволяє зберігати свій ресурсний стан.
На шляху від запитів до підсумків знайшли два порушення “дзеркальності” поведінки двох основних гендерів:
- перше – на рівні опису біологічного рівня (самок та самців): чоловіки визнають, що самцям людського виду фізичні відчуття важливіші, а жінки просто обійшли увагою момент чуттєвості при аналізі поведінки самок людського виду. Тобто при всій сексуальній свободі жінки все одно відмовляють собі в чуттєвості як базовій рисі реалізованості у гендері;
- друге – на рівні опису соціального рівня (жінок та чоловіків). Жінки підкреслили можливість вижити самотужки на фоні того, що чоловіки підкреслили піклування про самку (!) та дітей водночас з наголосом на важливість якості стосунків, відповідальності, поваги. Тобто чоловіки на шляху до андрогінності готові більше давати, ніж раніше, а жінки не готові брати запропоноване. Коли відбуваються подібні збої у взаємодії, тобто інша сторона не приймає те, що ми пропонуємо та даємо, то причина – у тому, що або відсутній запит на те, що даємо, або не тому/ не тоді/ не в тій формі пропонуємо. Судячи з того, що чоловік (соціальний бік гендеру) піклується про самку (біологічний бік гендеру), то все ж збій відбувається саме на рівні вибору адресата. Самка не потребує турботи. Вона потребує фізичного контакту, згідно інстинкту, та домінантної поведінки самця як ознаки того, що ії діти виживуть. Ще раз цей же збій було проілюстровано при підведені підсумків – коли спочатку зазначили, що чоловік від природи слабкіший за жінку, а при уточненні того, що мали на увазі, з’ясували, що йдеться про чуттєву залежність самця від самки, яка провокує на застосування сили для самоствердження.
Аналіз змін під впливом цивілізаційного процесу через дві призми – відхід від природи та відхід від догм – виявив настільки цікаві аспекти видозмін у пошуку взаєморозуміння, посиленні конкуренції, самореалізації та ризику самознищення виду, що заслуговує на окрему публікацію.
Обіцяний огляд напрацювань цивілізаційних змін у гендерній самореалізації.
Виходили з того, що біологічний бік гендеру (стать тобто) якнайкраще описано біблійським “плодіться та розмножуйтесь”, і соціальний бік гендеру (власне те, що і зазнавало цивілізаційних змін) вказує на ступінь пріоритетності та спосіб реалізації цього вектору.
Сам цивілізаційний процес я запропонувала роздивлятися як дві лінії змін – відхід від природи (людина виживає, створюючи штучний світ, та покращує якість життя, примножуючи штучність свого середовища життя) та відхід від догм (людина прагне начитись користуватися з подарованої можливості вибору).
Соціальний вираз біологічної суті поділу на статті запропонувала роздивлятись через чотири вектори: пошук взаєморозуміння, посилення конкуренції, самореалізація, самознищення виду.
Наклавши обидві рамки, отримали матрицю, наведену на малюнку. Виявилося, що відхід від природи, свідоме творення середовища життя позитивно позначався на гендерній самореалізації увесь час, тобто переважання соціального над біологічним – ключ до вдалої гендерної самореалізації.
Догми людство створювало для того, аби відхід від природи не виявився згубним, але не завжди розуміло те, що з кожним новим кроком вбік від природи (інстинктивної, неусвідомленої поведінки та природніх умов життя), догми застарівали, тому відхід від них відбувався завжди драматичніше, ніж від природи, і саме це ускладнювало гендерну самореалізацію як взаємодію, а натомість затверджувало конкуренцію всередині гендеру та між ними, що протидіяло соціалізації, бо співпадає з біологічною поведінкою.
Тим важливішим є осмислення проявів мужності та жіночності поза біології, але запобігання перетворенню їх на догми.