Хибна скромність VS Асертивність. 18.05.2020

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

• Тема проявляється в житті та в роботі – тому цікаво.
• Наші діалоги не терапія – не говоримо про особисте. Зрідка – про тригери розповідаємо, обставини. Оля обробляє запити – і виводить більш загальну тему.
• Головне – те, з чим зайшов і з чим вийшов. Завжди виходимо трохи мудріші. Тренуємося формулювати свої думки.

СПРИЙНЯТТЯ СЕБЕ ТА МОДЕРАТОРА В РОЗРІЗІ ТЕМИ:

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОЯВІВ СКРОМНОСТІ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Більше асоціюю скромність з сором’язливістю.
• Асертивність асоціюється з впевненістю. В початковій школі була впевнена, в серденій – з нею було гірше. В старших класах і надалі – знову краще.
• Те ж саме християнство як популяризатор скромності на рівні цінностей ототожнює її з покорою. Індивідуальність не вітається. Висловлювання своїх думок не вітається. Поки ти – в межах стереотипу, то ти скромний. Як тільки вийшов за рамки, то не скромний. Більший добробут – теж вихід за рамки, і мусиш ділитися, щоб повернутися в рамки.
• Якщо кажемо про скромність, то протиставляємо нахабам, стигматизуємо не скромність. А судді хто? Хто диктує параметри скромності? Є невідповідність між настановами та життям попів. «Не повчайте своїх дітей – вони все рівно будуть подібні до вас».
• Хиби – через протиріччя між настановами і прикладами поведінки.
• Коли вимагають покори, то виникає хибна скромність.
• Вимоги бути комфортним для когось іншого заганяють в хибну скромність.
• Вважаю, що скромність – у звіренні своїх вчинків з іншими, а в певних колективах хочеться залишитися в тіні.
• Буває, що йдеться і не про скромність, і не про позерство, а про виставу – коли люди високого рангу показово схиляються перед упослідженими.
• Спочатку, вперше, було щире поривання. Ти прийшов до моєї оселі – і мі рівні. Ти був довго в дорозі – і я маю допомогти. Зараз – вистава.
• Хочеш розбагатіти – створи свою релігію.
• Жінки сходу мають коритися чоловіку безумовно. Це навіть не скромність, а пристосування до життя. Демонструєш упокорення та тримаєш по 4 дулі в кожному кармані.
• Хочеться чогось чистого, щоб це було проявом визнання рівності.
• Нехай щось є ритуалом, але якщо щось змінить у присутніх, то має місце бути.
• Промова-подяка при врученні Оскара – просто наслідування звичаю, виконання очікуваного.
• Подякувати тим, завдяки кому досяг успіху, – це нормально.
• Якби відмовлялися від нагороди, то це було б позерством.
• Не факт, що щиро дякують, а не просто дотримуються норм та правил.
• Прагнути бути чесним – про скромність, а позерство – завжди позерство.
• Скромність – про істинні почуття. Позерство – про злам, маскування комплексів.
• Завжди більше в фокусі уваги – людина, яка відрізняється. Те, що вибачать собі та подібним до себе, не вибачать людині, яка відрізняється.
• Прагнути бути чесним – найбільше стосується теми скромності.
• «Більше спитають» говорить, на мій погляд, про те, що людина з глибшим рівнем пізнання несе більшу відповідальність за вчинки та думки. Найменші відхилення призводять до більших наслідків, і тому вимоги до професіоналів є більшими.
• «Кожна людина однаково цінна» – про те саме, що і ритуал омивання ніг упослідженим.
• Давали навіть не батьки, а Всевишній, і запитувати буде Він. Тобі давали твою цінність в тому ж місці в той же момент – немає чому заздрити, якщо не до тієї «черги» став (за бюстом, а не за мозком, наприклад).
• Людина може бути тактовною, культурною, високо освіченою, поза того, чи розміщено на лацкані значки 4х вищих закладів освіти.
• Коли члени колективу знають про 4 освіти, то відсутня необхідність їх афішувати.
• Джобс в моменти успіху собі казав, який він молодець, що зібрав команду переможців, а в моменти невдач він казав собі, що не зміг привести до перемоги свою команду переможців.
• Навіщо афішувати свою цінність? Для кого? Це навіть не про антискромність, а про самоствердження. Як людина афішує? – в розмові, одязі, поведінці – це самоствердження.
• Можна залишатися в тіні, коли цього вимагає ситуація. Не виказувати свої відзнаки, щоб не ображати інших – не ускладнювати собі життя. Це – про самозбереження.
• Афішування залежить від ситуації. Наприклад, чуже свято, а ти демонструєш себе, то це – неввічливість.
• Поставити іншого вище себе можеш лише в історії з дитиною, коли свідомо підіграєш, щоб у нього була історія успіху, і не плакав про програш.
• Ступінь поваги не класифікація «-0+». Якщо ведемо діалог, то на рівних, без приниження когось. Якщо ведемо перемовини, то просто з повагою, а не лестощами та догоджаннями, бо так лише нашкодиш собі в очах тримателя мішку грошей. Відсутня необхідність ставити іншого вище за себе.
• Бути скромним не означає ставити іншого вище за себе. Хтось може переважати мене за досвідом, освітою – і мати вищу позицію, але поважати когось не означає ставити себе нижче за іншого.
• Питання поваги, оцінювання співбесідника – не питання ставити його вище за мене. Я не відчуваю себе нижче.
• Хибна скромність нищить власну цінність. Право на власний простір, відпочинок, час – не можемо відмовити, бо образимо, і тому жертвуємо часом, емоціями.
• Хибна скромність заважає жити. Людина взагалі не може себе проявити, бо в дитинстві біля дошки заважає відповідати, а потім будь-яким публічним виступам заважає.
• Виявляється, що багато поверхневих суджень прийнято в суспільстві. Навіть прості речі, якщо їх обмірковувати, а не бігти далі, набувають нового глибшого значення.
• Є помилкою дивитися поверхнево, не заглиблюватися. Внутрішні установки варто переглядати час від часу.
• Світ не чорно-білий, немає однозначного добре/погано.
• Може бути багато позитивного і там, де відсутня скромність.
• Власна подача себе і зовнішній вигляд не є ознакою скромності чи нескромності.
• Людина справи може здаватися балакуном. Потрібно дивитися глибше.
• Бути сірою мишею не означає бути скромним.
• Тесла був асертивним, судячи з того, що в його музеї – людина робила те, чим захоплювалася, не патентувала, робила дуже масштабно.

ПІДСУМКИ:

1. Можна якісь звичні оціночні судження та манеру поведінки переглянути з позиції сьогоднішнього дня, в т.ч. накопиченого досвіду – осучаснити свої точки зору.
2. Хочу повернутися до терміну «скромність», бо мене зацікавило, а що ж воно таке, і як взаємодіє з небайдужістю та гідністю. Яке ж її актуальне значення?
3. Класно, що дитині вже не нав’язують сором’язливість. Завищена самооцінка краща за занижена.
4. Є перегляд своїх поглядів, є багато того, що нав’язано, а є те, що вже і раніше змінилося. Мені складно ставити когось в незручне становище, говорити неприємні речі.
5. В ситуації з моїми дітьми звучить тема скромності та асертивності – застосую думки з верзусу.