Традиційно рухались в дослідженні теми від мотивів участі, якими цього разу були прагнення зрозуміти власні мисленеві процеси, поточнити тлумачення нігілізму, навчитись чітко відмежовувати критичне мислення від нігілізму.
Прагнення уникнути впливу нігілізму зумовлене спостереженнями учасників за тим, наскільки він блокує розвиток, заважає мислити, розкритися. Розвитку сприяє критичне мислення, і саме тому воно викликає зацікавленість.
Цікаві інсайти під час діалогу:
- зверхність живить нігілізм, а критичне мислення потребує асертивності;
- якщо навчитися відрізняти безсторонність (неупередженість) від байдужості, навчимось обходити пстки нігілізму;
- безсторонність – вміння брати емоції під контроль. У сленгу відсутні синоніми безсторонності, неупередженності, але є безліч синонімів байдужості (пофігізм, фіолетово, не морочитися), бо байдужість є наслідком центрації на собі і не потребує праці над собою, у той час, як безсторонність (неупередженість) – результат праці над собою;
- нігілістом бути просто, бо тоді у тебе є одна відповідь на всі питання – все погано та буде ще гірше, все нічого не варте, окрім знищення. Критичне мислення вимагає зусиль – і тому потребує наявності бажання;
- фіксація на минулому та розчарування/роздратування через те, що вже не змінити, підживлюють нігілізм;
- критично мисляча людина обгрунтовує, порівнює з критеріями, шукає усвідомлення, зважує та оцінює;
- аби свідомо обрати варіант вирішення, варто зупинитись,зробити паузу, задати собі запитання (що це і звідки, навіщо) – побачити альтернативи вирішення, бо завжди є 2-3 та більше варіантів;
- критичне мислення активізується через звичку ставити запитання до кожної ситуації, розмовляти з самим собою (чи самостійно, чи за чиєїсь допомоги);
- корисно пам’ятати, що пошук винного заперечує контекстність та постмодернізм, які є ключовими принципами критичного мислення. Тобто як тільки шукаєш винного (однаково – чи-то в комусь, чи в собі), зупинись та передивись власні можливості впливу на аналогічну ситуацію надалі