Мотиви сміху: радість vs сльози vs самозахист vs самовладдя. 29.07.2019

ПРИКЛАДИ РІЗНИХ ВИДІВ СМІХУ В ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРАХ:

Мотиви сміху/ вислови чи твори літераторівУайльдГогольБулгаков
РадістьБудь собою. Інші ролі зайняті.  
Агресія-заздрістьЖиття ніколи не буває справедливим, але більшості з нас це – на користь. (тобто негідники залишаються безкарними, а достойники – без винагороди; на чому грунтується судження – на якій такій статистиці?)Записки божевільного (жодного співчуття до головного героя; наділення його божевіллям на фоні краху власних амбіцій автора як посадовця) 
Самозахист (відчуває власну вразливість – і компенсує її)Діти починають з любові до батьків, а коли дорослішають, то засуджуть їх та інколи вибачають. (сам чогось не може вибачити батькам).  
Самовладдя (бажання отримати контроль, відчувати свою міць) Ніч перед Різдвом (особливо в описі чорта – прийом зробити страшне комічним, знецінити, щоб зробити підконтрольним, поставити собі на службу. Це алегоричне подолання страху смерті – і відчуття власної могутності; царицю зробив простачкою, теж знецінив, хоча менше, ніж чорта). 
Розрада від слізТому, що дійсно потрібно, ніхто не навчає. (плач над неефективністю  зусиль та витрат часу, над приреченістю померти дурнем).Ревізор. Йому болить дійсність – ставлення людей до людей та до праці, – але безсилий її змінити – і тому сміється для знеболення, зняття напруги.Собаче серце. Йому болить стан суспільства, втрата ідентичностей, зокрема, – сміється, щоб не плакати.

БОЛІСНІ СТЕРЕОТИПИ, ЩО АКТИВУЮТЬ ГУМОР:

боротьба поколінь; міра справедливості; чиясь роль може виявитися кращою, причиною заздрощів; потрібні/не потрібні знання; навчають непотрібним знанням; не важливо, хто ти є – важливо, як ти виглядаєш; зверхність; невдячність; усе ідеологізувати, посилаючись на К.Маркса; хибно тлумачити рівність – розмивати автентику ідентичності, знеособлювати людей; заміщувати один вид насилля іншим – фізичне психологічним.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

  1. Зверхність, зневага – різновид агресії, яка компенсує заздрість.
  2. Сарказм закріплює стереотипи на відміну від іронії, яка спонукає до їх зміни, бо роль судді, зверхність, категоричність (безапеляційність) суджень творить ілюзію, що твердження є незмінним фактом, і немає як чинити спротив. Натомість доброзичливість під час висвітлення комічності, сміхотворності поведінки, її недоречності, спонукає до зміни поведінки.
  3. Прийоми гумору, характерні для Уайльда: протиставлення, узагальнення, виключення, парадокс.
  4. Парадокси, що проступають у дотепах Уайльда: несправедливість – погано, але на краще; людина прагне бути кимось, не знаючи, ким вона сама є; при всій ученості, освіченості ми залишаємось невігласами.
  5. Будь собою, бо лише ти можеш бути собою, а інші можуть бути лише іншими, не тобою. Таке розуміння – гімн самоцінності та самоповазі, гідності, довірі собі, цілісності, асертивності.
  6. Прийоми гумору Гоголя: епітети, метафори, невідповідність ситуації та реакції на неї, недоречності (виглядати важливіше за бути, махлювання зовнішнім виглядом та статистикою, колеса замість окулярів), надмірності (латина як ознака «пристойності»), перебільшення, порівняння, перенесення рис (чорта на голову), знецінення, глум над вадами (короткозорістю, затонкими ногами).
  7. Людина боялася нечистої сили, владарів. Звертання до них – подолання страху смерті. Підпорядкування їх своїй волі – демонстрація своєї сили, підвищення впевненості.
  8. Намагання свої персональні проблеми вирішити тим, щоб страшне перетворити на комічне.
  9. Самовладдя в творі, бо в житті не міг цього зробити.
  10. Відсутність співчуття, відвертий глум – ознака сарказму. Застосовне до ворога, не до друга.
  11. Прийоми гумору Булгакова: доведення до абсурду, апеляція до здорового глузду, співчуття, висвітлення недоречностей – вираження сум’яття.
  12. Ключовий комізм у «Собачому серці» – один вид насилля замінюється іншим (фізичне психологічним).
  13. Ніби і в школу не ходив – не розумів тоді глибину творів і велич класичних письменників (чому їх шанують як класиків). Тепер почало доходити.

ТЕРАПЕВТИЧНІ ВИДИ СМІХУ:

  • Сміх радості – посилює власні позитивні емоції та заражає ними оточення.
  • Сміх розради від сліз – дарує надію на виправлення ситуації, знімає надмірну напругу, вирівнює ресурсний стан.
  • Сміх самовладдя – дозволяє подолати страх.

ПІДСУМКИ:

  1. Вважала, що Булгаков саркастичний автор, а виявився іронічним. Це для мене добре, бо його гумор мені близький, а від сарказму хотіла б позбавитися.
  2. Виявилось, що сміх радості, самовладдя та розради від сліз має терапевтичний ефект, і тому варто більше читати таких зразків літератури.
  3. «Ніч перед Різдвом» вразила подоланням страху смерті водночас з потягом до неї, вибором на користь жаги життя без страху смерті.
  4. Коли відсутні маркери іронії, то легко пускаємо сарказм до мозку. Мозок засмічується бур’янами (зверхності, зневаги, знецінення, зловтіхи, глуму – сміху агресії-заздрості та самозахисту), які пускають в ньому коріння.
  5. Іронія не знецінює і спрямована на ситуацію, а не на людину, зберігає повагу і доброзичливість до людини, навіть за сміховинності її поведінки. Сарказм дошкуляє людині, знищує її гідність, самоповагу, принижує, знецінює.
  6. Варто відмовитись для сарказму, для чого перечитати більше іронічних творів.
  7. Сарказм використовують травмовані люди – від них варто дистанціюватися, бо допомагати заживлювати травми мають спеціалісти, а не коло спілкування, яке вони намагаються перетворити на жертв свого глуму через заздрість або самозахист (неподолані страхи та докори собі).