Набуття VS Втрата VS Звуження VS Розширення свободи. 13.07.20

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

  • Відмову «підрівнювати» якесь «випирання» розцінюємо залежно від контексту. Якщо йдеться про протест, то він є проявом свободи від. Якщо йдеться про вихід з усередненого, перевершення його, то це – свобода задля.
  • Свобода задля має конотацію внутрішньої свободи. Свобода від – протест проти домінування, прагнення розширити зовнішню свободу, зменшити тиск на себе. Типовий приклад – підлітковий протест.
  • Для набуття свободи задля потрібен якийсь поклик, новий ступінь розвитку. Свободу задля прагнеш отримати, коли потребуєш чогось більшого, ніж просто вирізнитися, протиставити себе.
  • Не все, що «випирає» назовні – про добро і свободу. Коли не «підрівнюють» якесь «випирання», то задля чогось. Наприклад, щоб зрозуміти, чим цей прояв свободи самовираження може бути корисним або і не корисним. Тобто не «підрівнюють», щоб дати час для перевірки, як використати це «випирання».
  • Свобода дає творчість, за наявності внутрішнього спонукання, а зовнішні «випирання» не про свободу свідчать, а про деструкцію.

НАБУТТЯ СВОБОДИ:

  • Внутрішня свобода не питання вибору, а усвідомлення того, що можеш бути інакшим.
  • Якщо світогляд обмежений, то не можеш проявити себе. Наприклад, люди в глибині тайги навіть і не знали про революції та війни. Коли знаєш, що існує інакше, то або прагнеш того інакшого, або не прагнеш – маєш вибір.
  • Чайка на ім’я Джонатан. Коли ти внутрішньо вільний, то можеш виглядати диваком. Оцінити інакшість свободою, а не дивацтвом, може лише носій широкого світогляду. Тому твердження «ми не знали іншого життя» є частковою правдою, бо коли «завіса» привідкривалася, то хтось хотів знати, а хтось не хотів.
  • Якщо соціум цінує свободу, то навчає використовувати свободу.

РОЗШИРЕННЯ СВОБОДИ:

  • Самовдосконалення вічного студента відбувається не для розширення свободи, а через страх життя. Прагне не жити, а готуватися до життя.
  • Сучасний вічний студент розширив свою свободу завдяки інтернету, але не застосовує знання, а продовжує ховатися від життя.
  • «Дозволяй собі більше!» – спонукання розширювати межі прагнень, мріяти про більше, щоб досягнути більшого. Скільки запитаєш для себе, стільки докладеш зусиль, такий результат і отримаєш.
  • Можливість творчого розкриття себе. Комусь достатньо навчитися розмальовувати картинки за номерами кольорів, а хтось прагне малювати з власної уяви. Залежить від того, що собі дозволив, чи здолав стереотип. Упередження.
  • Розширення відбувається на рівні думок. З них все починається. Щось може бути тобі не знайомим. Дозволяй собі більше за знайоме тобі, за можливе до цього моменту, за обмеження.

ВТРАТА СВОБОДИ:

  • Наступ, тиск з боку оточення, суспільства та/або держави на людину. Людина у відповідь на тиск надягає маску покори, залишаючись внутрішньо свобідною.
  • Добровільна відмова від свободи, втрата її, вибір на користь несвободи – під дією хімічної залежності (тобі дали спробувати) або психологічної/фінансової залежності від іншої людини.
  • Соціум може навчати несвободі, мати таку систему цінностей, де свобода відсутня/трактується викривлено – тоталітаризм, контркультури.
  • Коли людина злякалася великого обсягу можливостей (для неї вибір виявився надто широким), бо невідомо, як оцінити альтернативи і обрати серед них, як потім використати.
  • Втрата свободи – або результат тиску, нав’язування рішення, або результат розгубленості через надмір вибору.
  • Втрачаємо свою свободу, виправдовуючи свою бездіяльність, знімаючи з себе відповідальність, обираючи життя без ризику.
  • Життя знищує страх, а не смерть, і свободу втрачаємо через страх.
  • Цензура – втрата свободи, бо людина виразила себе, а її «підлаштували» під версію, погляд іншого, – і ідея людини втрачена.

САМООБМЕЖЕННЯ – ЗВУЖЕННЯ ЧИ РОЗШИРЕННЯ СВОБОДИ?

  • Самообмеженння як зміна фокусу уваги – зосередження на важливому, а решту (не важливе) обмежуємо в своєму житті.
  • Самообмеження може бути дисципліною заради виконання великої задачі.
  • Людина вела розгульне життя і зустріла своє кохання – починає самообмежувати себе. Самообмеження внаслідок самомотивації побудувати нову реальність, обмеживши дії, які відтворюють стару реальність. Усвідомлене та замотивоване звуження свободи не відміняє свободу надалі. Після дії звуження знову користується необмеженою свободою, як і після карантину 😊.

ЛОГІЧНІ РІВНІ СВОБОДИ:

Набуттявід оточення. Соціум надає якість права, захист свободи.На колективному рівні – бачення суспільства.З рівня оточення, яке виховує дитину в свободі.
Розширенняна рівнях здібностей та цінностей.Уся динаміка свободи відбувається на індивідуальному рівніПо ходу дорослішання змінюються цінності, уміння, перехід в суспільство – відбувається або розширення, або звуження свободи, залежно від здоров’я суспільства.
Звуженняідентичність знову звужує, запускає самообмеження дій, концентрацію на меті, спрямування усіх сил туди.
Втратана рівні оточення, поведінки та переконань. Девіантна поведінка є субкультурою і виникає на основі девіантних переконань («за таку ЗП я ще і шкодити повинен»).Розширення, звуження, втрата – і на рівні культури (індивідуальний розвиток), і на рівні духу (колективний розвиток, велика система).

ПРОМІЖНІ ІНСТАЙТИ:

  • Друг повторює вислів Вольтера: «Я не погоджуюся з Вашою думкою, але я готовий померти заради того, щоб Ви мали змогу її висловити».
  • Біля будинку два МАФи, з яких гучно лунає музика. Вибір музики є несмаком. Гучність її програвання є вторгненням до моїх вух, зазіханням на мою свободу. Твоя свобода – до тої межі, де починається свобода іншого.
  • Якщо межі не встановлено або їх порушують, то відбувається зазіхання на свободу.
  • Люди мали трансатлантичний переліт, а 3-річна дитина вимагала інтернет і хотіла дивитися планшет, і тому 8 годин тривав дитячий лемент. Мамі варто було б якось втихомирити дитину, але в західному світі дуже викривлено уявлення про особисті межі. Чому мої права мають страждати, при свій моїй повазі до того, у кого щось «випирає»?
  • Внутрішньої свободи немає, поки не пізнаєш себе у «дзеркалі». Коли навколишні визнають свободу дитини, то вона усвідомлює свою свободу.
  • Перше обмеження свободи – привчають до горщика.
  • Привчання до горщика – момент культури, а не питання свободи. Свобода не є в суперечності з дією норм, правил, культури поведінки – вони не звужують і не відміняють свободу, а блокують дикість, забезпечують певний цивілізаційний рівень. При цьому в різних країнах – різна традиція щодо віку, в якому дитину привчають до горщика, відмовляючись від памперсів.
  • Заперечую, що «не знали іншого життя» дійсно блокувало саме уявлення про свободу вибору, призводило до автоматичності споживання. Кожен сам творив свій стиль життя, знаходячи спосіб обійти обмеження. Наприклад, Дніпропетровськ був закритим містом, куди, зокрема, не опускали іноземців, в т.ч. артистів, навіть болгар. Натомість не так далеко від нього є Запоріжжя та Донецьк, в яких і фільми раніше завозили, і концерти були, а в магазинах навіть імпортне взуття бувало. Якщо ж поїхати до Москви, то там очі розбігалися від вибору в магазинах. Ще в більшому шоці були, коли поїхали в Іркутськ, а там магазини були забиті японськими товарами. З подружкою їздили до Москви, щоб сходити на виставу з Гафтом. Все залежить від особистого бажання бути вільним в своєму виборі, а також від власного розуміння, що є свобода. Конфлікт присутній лише між твоїм та суспільним розумінням свободи. Якісь речі нав’язує держава та суспільство але велич людини – в тому, які радості може собі забезпечити, не виявляючи ознак протесту.
  • Можеш і до цього дня вважати, що Земля пласка. Це – про інше.
  • Питання «Що ти собі дозволяєш», залежно від інтонації, може бути докором, а може бути запитом про межі особистості.
  • Коли людина обігнала в своєму розвитку соціум, то задала йому нову планку розвитку.
  • Обираєш несвободу, коли не маєш ресурсу, щоб реалізувати свободу, і потребуєш зупинки. Якщо це – свідомий вибір, то свободу збережено, і просто застосовано іншу модель свободи.
  • Коли замість думати, що заробляєш комусь капітал, думаєш, що навчаєшся чомусь важливому, то це – тактичний хід на шляху подальшої реалізації себе як підприємця, тобто реалізація своєї свободи, а не втрата її.
  • Цензура і право не синоніми. Право обмежує від руйнування. Цензура – втручання держави, щось зручне для влади.
  • Цензура як фільтр повинна надавати форму, але не міняти суть. Ми відповідаємо за те, що кажемо.
  • Прислів’я про мрії раба висвітлює ситуацію. Вдячна за нього.

ПІДСУМКИ:

  1. Людина свобідна/не свобідна внаслідок своїх відчуттів та переконань.
  2. Не можна жити в суспільстві і бути вільним від нього, бути свобідним сам по собі – ілюзія, бо весь час взаємодієш, і ти вже не сам по собі.
  3. Людина втрачає свободу, коли починає боятися. Страх може потопити все – і свободу, і життя. Батько Юлі допоміг подолати страх, щоб показати, що його можна подолати.
  4. Людина втрачає свободу, коли стає залежною від непереборної сили.
  5. Людина втрачає свободу, коли переконала себе, що її втратила. Людина, яка підтримує всередині себе навіть ілюзію свободи, більш свобідна, ніж та, яка запевнила себе, що втратила свободу.
  6. Свобода не право вибору, а сила, якою можеш переключити фокус уваги, свої зусилля з чогось не корисного на щось корисне. Хоче це близько до волі. Тому свобідний = вільний.
  7. Я вільна в прояві себе людиною творчою, підпорядкованою державі, суспільству, ще комусь. Завжди є норми, правила, обмеження – і люди все рівно ростуть свобідними. Приймаючи зовнішні обмеження, зберігаєш свободу всередині.
  8. Свобода – відсутність обмежень, внутрішнє відчуття, дозвіл самому собі бути свобідним. Від того, як людина себе почуває – вільною/ не вільною – залежить поведінка. Внутрішнє Я ОК+ дає свободу.
  9. Деструктивні прояви треба обмежувати – вимагати цього від влади, уповноважених осіб, щоб обмежили порушника нашої свободи, повернули в рамки взаємоповаги.
  10. Процеси звуження/розширення свободи можна використовувати в різний час, коли тобі потрібно.
  11. Звуження свободи не табу і не назавжди, а подібне до джгута на рану.
  12. Варто все розглядати в динаміці, в стратегічній перспективі – розширяти горизонти мислення.