ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ЗАПИТ:
- Невідповідність моя власна сучасному світу. Коли інші нічого такого не побачили в листах, як я побачила. Коли казали про право на віру в казку – залишити його людям. В моїй голові прописана інша реальність.
- Подрузі не сподобалось саме слово «невинність» в темі верзусу, бо сьогодні забагато інфантильних людей.
БАЗОВІ УСТАНОВКИ НА «ВХОДІ»:
- В 9 класі підлітки вже повинні розуміти, що вудочка є кращою за рибку, уміти зіставляти дію та ефект від неї.
- Висновок про свою несучасність – перенесення моделі поведінки власного старшого покоління на себе.
- Досі є питанням, що просити у «ангелів».
- 9 клас – достатньо дорослі люди, які розуміють, що дива як «дармівщини» не буде. Хоча сам я не був аж дуже свідомим та дорослим у 9 класі.
МІСЦЕ КАЗКИ В ЖИТТІ:
- Вік, коли припиняємо грати в казки, існує. Наприклад, в 10 років вже дивно, якщо кладуть листа Діду Морозу в морозильну камеру.
- Немає віку для відмови гри в казку. Просто змінюється казка, її персонажі та сценарії. Колись боролися з Чахликом Невмирущим, а потім боряться з корупціонерами.
- В казці присутні незвичайні обставини. До звичайної людини звернутися з проханням складніше, ніж до казкового персонажу. При зверненні до казкового персонажу зникають обмеження – і отримуємо те, що отримуємо.
ПОШУК ПОЗИТИВНИХ НАМІРІВ В ЛИСТАХ:
- Дитина має намір вірити в диво, добро.
- Надія на те, що бажання можуть здійснюватися.
- Прагнення вірити в диво є сильнішим за страх відмови.
- Присутній намір докладати зусиль, відповідати очікуванням «ангела».
- Розуміє, що здатен розчарувати, бажає бути кращим.
- Бачить можливим змінити свою поведінку.
- Готовність до обміну вигодами, до співпраці, до відповідності очікуванням – про спробу подорослішати, взяти відповідальність за свої вчинки та їх наслідки на себе.
- Присутні прояви здорового прагматизму в листі з 7 класу – розказує про себе, свої інтереси.
ПРИРОДА НЕВИННОСТІ:
- Відсутність провини.
- Спонтанне волевиявлення, не обумовлене провиною.
- Моральна чистота.
- Відсутність суспільних ярликів, здатність бути собою.
- Нешкідливість поведінки.
- Простодушність – здатність бути безхитрісним, довірливим, чистосердним.
- Наївні організатори вважають, так швидше та простіше – запропонувати купити речі з переліку, навіть не оригінальні, якщо бюджет не дозволяє.
- Діти не уявляли, в якому світлі будуть виглядати їх листи.
- Простодушність є синонімом необізнаності.
ПРИРОДА ПРОХАННЯ:
- Запит на допомогу, сприяння, на чужий ресурс.
- Попросити може бути важко, бо а) потребує визнання власних обмежень, неспроможності на щось самостійно, б) в твоєму соціумі накладено заборону на прохання (маєш поратися з усім самостійно), в) складність мовного контакту, г) розумієш, що це – чуже, і ти не маєш, що дати на обмін, д) переживання довкола відволікання часу людини, який міг би бути вкладений в щось інше (завжди запитую, чи готові приділити мені час).
- Важко просити через власну зарозумілість, бо не хочу довіряти, а підписую контракт, і в разі чого йду до суду. Заміняю довіру контрактом – так простіше.
- Легко просити, коли вважаєш прохання звичною справою, переконаний, що тобі «усі винні», або коли вже звертався раніше і отримував, тобто склалася звичка.
- Циніки легко просять, бо знецінюють чужу плату за отримання ресурсу.
- Легко просити у тих, з ким достатньо близько взаємодієш і тому знаєш їх можливості (часу, фізичні, моральні). Щоб попросити у незнайомця, довго зважуюсь.
- Якби попросив – тобі дали та забули, то просити було б легше. Не хочу бути зобов’язаним.
- Прохання – це усвідомлений вербалізований запит на певну дію/ ресурс.
ЧИ БУВАЮТЬ НЕВИННИМИ ПРОХАННЯ?
- Невинність прохання присутня, коли суб’єкт не обтяжений соціальним досвідом, умовностями. Тобто прохання малої дитини може бути невинним.
- Людина може вкладати інший сенс в свої дії, ніж ми, тобто бути простодушною, невинною лише через розходження позицій та досвіду, зокрема відсутності досвіду самостійного напрацювання того, про що просять.
- Людина може просто не зважити, не обміркувати наслідки прохання – попросити зайве, надмір, без злого наміру.
- Не буває невинних прохань, бо навіть «циця» матері – відчуження ресурсу матері, що вже не безневинно. Навіть в утробі вже витрачає чужий ресурс. Тобто людина може і не усвідомлювати, що робить запит, але це не відміняє наявності запиту.
- Коли прирівнюємо прохання та біологічну потребу, то підмінюємо поняття, маніпулюємо. Тим більше, що материнство є згодою на «відчуження» ресурсів матері на користь потреб дитини.
- Людина в своєму розвитку швидко переходить від суто біологічних стадій до соціальних, отримує досвід, і чим більше віддаляється від молодшого дитинства, тим менш безневинними стають прохання, бо відчутнішою стає боротьба за ресурс.
- Невинність прохання – коли людина не усвідомлює дійсну природу свого розуму, а тому прохання є надмірними, бо відсутнє розуміння себе в цьому місці, в цей момент. Задача людини – швидко розібратися з собою, і з цього моменту прохання перестають бути невинними, бо свідомо прагнемо відібрати ресурс.
- Невинне прохання – таке, виконання якого не завдає шкоди жодній зі сторін. Може бути проханням до того, хто сильніший, ресурсніший.
- Невинне прохання – коли його автор не обтяжений знаннями або звернене до того, від кого залежить твоє подальше існування.
- Коли просишся до бункеру, то розумієш, що набідокурив та шукаєш порятунку.
- Невинність пов’язана з дитинством або розбіжностями чуттєвого досвіду.
ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:
- Невідповідність між правилами гри в листи «ангелам», запропонованими її організаторами, та суспільно прийнятною поведінкою відсутня. Наше суспільство транслює ті самі установки на суто матеріальні бажання та на позицію прохача замість діяча.
- Людина вправі просити, і людина вправі відмовити.
- Суспільні норми низькі, і тому благодійникам варто було б обирати «вудочки» як методи вирішення задач, а не «рибку» – впливати на підвищення суспільних норм. Це було б професійнішою позицією.
- У нас погано працює підготовка соціальних працівників. І тому є спокуса аматорства.
- В ситуації з листами «ангелам» присутня невідповідність звернення до нематеріального світу з відверто матеріальними проханнями. У цьому – помилковість правил гри.
- Ідея гри має бути про результат на її виході. У гри має бути чітка мета та чіткі правила її досягнення.
- Правила гри мають бути орієнтовані на досягнення позитивного результату кожною із сторін гри, особливо для дітей. (Без підміни понять і трансляції шкідливих установок – як це стається внаслідок «підказки» про можливість купівлі не брендових речей, а підробок. – від модератора).
- Щоб остаточно позбутися травми, варто придумати власну гру, з власними правилами. Зіграти в нову казку.
- Зі мною в мої ігри давно не грають, моєму колу спілкування мої ігри не цікаві. Тому поки що не готова ініціювати власну гру.
- Я радикально проти думки, що прохання можуть бути безхитрісними, бо теж вірив в «дармівщину» в 9 класі.
- Шукаємо позитивні наміри там, де автоматично вбачаємо злі, щоб досягнути безоціночного сприйняття ситуації.
- Усім людям, і дітям як малим людям, зокрема, варто давати шанс на зміни. Діти про це написали.
- Лише зовсім поламані особистості обирають сценарій «вбив-пограбував-відсидів».
- Мені легше пропонувати, коли вже маю розуміння, чим допомогти в конкретному випадку.
- Мені легше пропонувати, ніж просити, бо відсутня звичка просити. Я в більшому ресурсі, ніж оточення.
- Мені простіше пропонувати, ніж просити, але варто враховувати ієрархію та вагу своєї пропозиції, бо хочеться і подальшої взаємодії із суб’єктом.
- Щоб мінятися, потрібно приймати дари. От сиджу і обмірковую, про що ж попросити.
- Для мене був один із найскладніших моментів життя, коли принесла мамі їжу, а вона кинула пачку масла мені в голову.
- В роботі знаю, чого потребую і простіше прошу. В житті відчуваю себе ресурснішою і не прошу.
ПІДСУМКИ:
- Якщо дуже довго про щось думати, то вийдеш з нерозуміння себе до вирішення питання, ситуації.
- До всього обговорення і призвела підміна понять, бо просто трапилася невідповідність чуттєвих досвідів, а не погане виховання чи злий намір.
- Вдячна авторам гри в листи «ангелам», що зараз маємо привід для глибокого та корисного спілкування замість обговорення пустих новин.
- Будь-що можна розкладати на елементи, розглядати під різними кутами зору – ділити «слона». І таким чином простіше вкласти нову концепцію в голову.
- Це був цікавий досвід, що одна ситуація породила вервечку тем, і що занурилися в філософію речей замість застрягати в засудженні поведінки/рівня виховання підлітків.
- Коли стикаєшся з підміною понять, і одразу не можеш її назвати, то складно опанувати свої емоції.
- Занадто серйозно ставлюся до прохань людей. Їм потрібна увага. Варто навчитися надавати інший статус речам.
- Ігри, в які я граю, не роблять мене ні хорошою, ні поганою. Тому не варто дозволяти виникати оціночним судженням на свою адресу, мати сумніви в своїй нормальності.