Розпочали з розгубленості з приводу поточного розуміння суті понять. Так “Каяття” витлумачили через:
- Виникнення іншої думки
- Жалкування через вчинок
- Спосіб позбутися відповідальності
- Подивитись з іншого боку
- Суспільство – вчинки – результат – каяття
А асертивність – як:
- Варіант правильної поведінки
- Пофігізм, «нікому не винен» – відсутність почуття вини
- Пов’язана з агресією
То запитання щодо стосунку толерантності до теми вже розпочало рух до поглиблення розуміння:
- Зона нейтралітету між асертивністю та каяттям
- Чим толерантніше, тим блище до асертивності
- Відсутність агресії
- Спрямована на протилежну думку
- «не проти думки, і не за»
Багатокультурність:
- Виникає з толерантності
- Може спричиняти асертивність, а може робити вразливим
І вже пошук відповіді на запитання про взаємозвязок усіх п’яти тем Верзусів, що відбулись у цьому сезоні, видав дуже цікаві думки:
- Аналог біогеоценозу: асертивність як грунт, на якому ростуть та який підживлюють зі свого боку, різні породи дерев (прогрес у згоді з традиціями, критичне мислення вільне від нігілізму, креативність, вільна від оціночних суджень), і тому отримуємо демократичність як чисте повітря.
- Кліше подібне до каменя, який котить вгору Сізіф. Критичне мислення подібне до містка між «Я нині» та «Я завтра» – містка над прірвою, засадженою палями з оціночних суджень, а щоб йти цим містком, потрібна асертивність. Креативність як ракета, яка стартує у космос, хоча невідомо, чи воно чимось корисне людству. Нігілізм як намордник з розірваними ремінцями на морді у собаки, який привертає увагу до небезпеки з її боку і жодним чином не убезпечує. Вміння критично мислити як сила, що прибирає з твого інфопростору «стріли» з боку оточення.
Оскільки саме такий верзус – між каяттям та асертивністю – обирали задля реалізації амбіції про цивілізаційний прорив, то спробували з’ясувати, а що саме вважали б за такий.
Цивілізаційний прорив:
- Виявляється у кардинальній зміні системи взаємостосунків, вмінні слухати та розуміти, відчувати, ступені структурованості інфочасопростору. Цю зміну можуть стимулювати технічні винаходи.
- Зі зміною цивілізації змінюється суспільний уклад, система культу (спосіб матеріалізації духу), інфраструктура.
- Важливо розрізняти цивілізаційний прорив та боротьбу цивілізацій. Перший відбувається повільно, тривалий час, поступово – і стає очевидним лише коли завершиться. Друга відбувається насильницьки шляхом месіанства.
- Асертивність сприяє пришвидченню завершення чергового цивілізаційного прориву тим, що дозволяє використати енергію більшості, яка перестає потерпати від пригнічення свого потенціалу.
Аналіз текстів та діалог довкола них виявив, що усіх персонажів цих текстів поєднує стан жертви. З’ясували, що персонажі потрапили у цей стан через презирство до себе (зворотній бік зверхності, пихи), пошук винуватця замість пошуку шляху, пасивність, відсутність власної думки та волі, зневіру (також зворотній бік пихи), знецінення (також зворотній бік пихи). Тобто можливість перейти від агресії до асертивності, каючись, полягає в стійкості до пихи, відсутності її в поведінці.
Інвентаризація звичок учасників показала, що найпоширенішими серед них є:
- Звичка звинувачувати
- Звичка злитися
- Звичка ображатись
- Звичка ображати
- Звичка замовчувати, приховувати біль від звинувачень та образ на нашу адресу.
Тобто саме в цьому варто покаятись та пробачити собі та іншим, аби рухатись до асертивності.
Допомога собі в каятті, яке веде до асертивності замість перетворювати на жертву, – вміння вибачати собі та іншим, полишати минуле в минулому, тобто в памяті, але не в фіксованій увазі.
Допомога собі в здатності вибачити собі:
- Розуміння, що деякі планки можливо взяти не з першого підходу.
- Розуміння того, що як досконалість, так і недосконалість не має меж – і тому завжди є шанс зробити краще.
- Концентрувати увагу на тому, що змінити в поточному моменті замість на минулому, бо минуле не змінити.
Прикінцевими підсумками стали:
- люди рухаються трикутником Карпмана, і жертви не такі вже і жертви, а досить підступні в своїх мотивах. Варто слідкувати, які у кого позиції, а також відслідковувати свою позицію, пам’ятати, що є інші варіанти реакції. Все це корисно, аби не потрапляти на «гачки», на провокації.
- асертивність – прогресивна модель поведінки, застосована в достатньо цивілізованому середовищі. Тому буду застосовувати в комунікаціях з колегами задля кращого результату взаємодії.
- слід фіксувати свої емоції, щоб керувати ними, а тому наблизитись до асертивності та екологічності дій. Якщо відчуваю, що мене намагаються образити, зрозуміти, що саме викликало образу, та що з цим робити, тобто зрозуміти поведінку іншої людини, аби не перетворюватися на жертву, а бути асертивним.
- є бажання бути толерантною, не такою емоційною (не доходити до піку емоцій) в спілкуванні по роботі – і це дасть кращу якість життя, взаємодії, розуміння з друзями та в родині.
- зрозумів, що постійно бігаю між жертвою та агресором, і потребую чітких методів діагностики свого стану, щоб вийти з трикутника Карпмана. Це відкриє моє творення, бо перебування в трикутнику Карпмана блокує здатність створювати.
Вдячна усім учасникам за трансформацію. Бажаю продовжити опрацювання джерел своїх емоцій та опанувати їх остаточно, аби вдавалося використовувати енергію каяття на користь асертивності замість зміни позиції агресора на позицію жертви.
До наступної зустрічі та інсайтів!