ЗАПИТИ:
- Хотілось би змінити ставлення дітей до мене, бо не можу змінити ставлення батьків до мене (постійно навіюють мені сором та вину).
ЯКІ СЕНСИ ТРАНСЛЮЄ?
| МОВЧАННЯ | ЗАПРОШЕННЯ ДО ДИСКУСІЇ |
| · Згода, роздуми, небажання зв’язуватися.
· «не буди лихо, поки воно тихо», менше шуму, «мовчи – зійдеш за розумного». · Згода, відсутність відповіді, небажання образити. · Демонстрація образи, привернення уваги, підкреслення своєї значущості. · Не знаходиш, що відповісти, від шоку – ступор. |
· Бажання домовитися, порозумітися, відстояти свою позицію, домінувати, знайти істину, заморочити (щоб забули, з чого почали).
· Залучення до чогось, вгамувати комунікативний голод, ввічливість під час обслуговування. · Бажання спілкуватись, повага до співбесідника, пошук істини. · Бажання дістатися про мотиви, думку іншого, розібратися в ситуації, вирішити конфлікт, довести свою думку, поглянути на ситуацію з іншого боку, дізнатися інформацію (щоб маніпулювати потім). · Пошук компромісу, самопрезентація – усе залежить від мети обговорення. |
| ПОВАГА | ПОВАГА ДО БАТЬКІВ |
| · Визнання авторитету, заслуг, прийняття статус кво, стосунків, заведених в групі.
· Зумовлює здатність до вдячності. Коли перестаємо поважати, то втрачаємо здатність відчувати вдячність. · Убезпечує від провокування гірших сторін в іншому, бо не спонукає відстоювати себе за будь-яку ціну. |
· Бажання бути прикладом для дітей.
· Вказує на здорову взаємодію в родині, традиції. · Транслює вдячність за виховання. · Є поведінковим стереотипом. · Говорить про розуміння потреб батьків. |
ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:
- В ході обговорення має виникнути певна узгодженість, і воно далі працює на нас.
- Обговорення і мовчання можуть бути як конструктивними, так і награними.
- Мовчання має більше відтінків.
- Повага є засторогою від привласнення.
- Повага – запобіжник невдячності.
- Людина заслуговує на повагу від свого народження.
- Самодостатня людина поважає інших.
- Невдячна людина подібна до «ями без дна» – ніколи не наповниться, не втамує голод по щастю.
- Перший досвід поваги набуваємо в родині, вузьким колом (мама-тато, бабуся-дідусь), і далі коло поваги розширюється, з появою зятів та невісток частиною родини стають і їх батьки – твориться родовід.
- В атмосфері поваги в родині отримуємо визнання та вдячність за дії, вчинені з любові та поваги, хоча робили їх не задля визнання, а за покликом душі.
- Повага до батьків є безумовною – просто тому, що вони твої батьки.
- Якщо усвідомили проблему, потрібно щось змінювати.
- «Не поважаєш» означає, що не чуєш потреби, бажання, обмежуєш можливості.
- Маркером поваги в родині є традиція слухати одне одного, враховувати кордони, особистий простір.
- Однобічність поваги – ознака її хибного тлумачення, підміни (плазуванням, покорою, залежністю тощо).
- Напружує думка, що можу не передати щось добре дітям.
- Усі потерпаємо від проявів неповаги до нас з боку батьків – і наша задача змінити щось для власних онуків, бо для дітей вже не встигли, мабуть.
- Виявилось, що не можу вибачити батькові те, що перестав бути авторитетом для мене.
ПІДСУМКИ:
- Щоб вибудувати повагу між собою та дітьми, треба розібратися в стосунках з батьками. Для цього викликати на дискусію, запитувати та слухати, віч-на-віч, без емоцій.
- Поважати дітей, якщо хочеш, щоб вони поважали тебе.
- Діти – наше дзеркало, свідки нашого життя, відбиток нашої праці над собою.
- Вислів «Діти – наше майбутнє» отримав нове значення – що вони на нас теж впливають і теж нас виховують, тобто, відкидаючи дітей (обираючи шлях child free), ми відкидаємо свою якусь нову якість у майбутньому.
- Розрізняти повагу та самоствердження, виключити силові методи, а говорити, вислуховувати, запитувати, чути.
- Не говорити «ти мене не любиш», «ти мене не поважаєш», а конкретно зазначати, що саме не подобається.
- Повага може бути лише двобічною, обопільною.
- Повага залежить від емпатії – якщо відключена емпатія, то відключена повага.
- Повага – шлях до вдячності, тобто відсутність вдячності та визнання є маркером браку поваги.
- Коли люди звикли десятиліттями обманювати себе, то віднайдення дійсних потреб вимагає тривалої праці, і лише це уможливить зміни.
- Змінити сценарій – навчитися відповідати грою на гру.
- Варто розібратися зі стосунками з батьками, бо вони відсутні поза побутових питань, не було ніколи душевної розмови.
- Якщо піклуємось про власне майбутнє (дітей, онуків), потрібно налагодити стосунки з власним минулим (батьками). Ми самі в цьому ланцюжку – власне сьогодення.
- Діти дзеркалять нас і дають можливість далі розвиватися – побачити своє відображення в дітях та змінити в собі щось.
- Онуків любиш більше, ніж дітей, бо вже зрозумів помилки власного батьківства, але з дітьми вже їх не виправиш, а попередити з онуками можна спробувати. При цьому напряму не можеш діяти, а можеш змінити свою модель з батьками та дітьми, щоб наші діти інакше віддзеркалились в своїх дітях (наших онуках).