Результативність VS Ефективність. 12.08.2019

БАЛАНС МЕНЕДЖЕР/ЛІДЕР:

  • Керівник – гарний менеджер, який добре налагодив роботу.
  • Головне питання лідера – чим цікавляться члени команди. Головне питання менеджера – наскільки працівники забезпечені ресурсами.
  • Ключовий водорозділ ефективності керівника – чи ви більше піклуєтесь про свою репутацію лідера, а чи переймаєтесь проблемами людей.
  • Як лідер надихаєш, а як адміністратор плануєш роботу.
  • Адміністратор планує очікуваний результат. Лідер може спричинити неочікуваний результат.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

 СПІЛЬНЕВІДРІЗНЯЄТЬСЯ
ЕФЕКТНІСТЬВ обох випадках йдеться про ефект.Ефект лежить в емоційній сфері та має мало користі для справи, її кінцевого результату, відсутня продуктивність діяльності.
ЕФЕКТИВНІСТЬЕфект є корисним, тобто результативність конструктивна, позитивна, а тому продуктивність висока.

 

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ, ЛОЯЛЬНОСТІ, РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ, ЕФЕКТНОСТІ, ЕФЕКТИВНОСТІ:

Висока якість мала кількість зусиль. Середня лояльність. Результативність дій вище очікувань. Наповнювати такими команду не ефективно, хоча і ефектно, бо коштують дорого, а діють зрідка, хоча і точно, безпомилково. Щоб попередити регрес, необхідно відродити цікавість до праці та підвищити лояльність.Висока якість середня кількість зусиль. Середня лояльність (тому економить сили).Висока якість висока кількість зусиль. Максимальна лояльність (тому стільки зусиль). Результативність дій вище очікувань. Наповнювати такими команду ефективно – тоді не вигорають, а працюють в синергії, зсуваючи нижню лінію ефективності догори. Якщо є виключенням в колективі і позбавлений підтримки керівника, може вигоріти, бо його персональна ефективність знищується не ефективністю колег – і виникає враження марноти часу.
Середня якість мала кількість зусиль. Виникає внаслідок професійного регресу з квадрату вище. Лояльність вже низька, бо демотивація та збайдужіння посилились.Середня якість середня кількість зусиль. Середня лояльність. Середня результативність та продуктивність. Висока ефективність завдяки передбачуваності та стабільності – можна випрацювати алгоритм, структурувати задачі, якщо вони з викликом, або залишати неструктурованими, якщо вони без виклику.Середня якість висока кількість зусиль. Максимальна лояльність. Результативність є продуктивною, в межах очікувань. Особиста ефективність присутня, хоча і не максимальна (за рахунок переважання кількості над якістю зусиль – може перевтомлюватись).
Низька якість мала кількість зусиль. Низька лояльність. Низька результативність та продуктивність. Найм таких може бути виправдано лише різницею вартості  автоматизації та розміру ФОП, хоча автоматизація стає все дешевшою.Низька якість середня кількість зусиль. Низька лояльність. Низька результативність та продуктивність. Наповнювати такими команду може бути ефективно лише за умови виконання простої рутинної праці, лише структуровані задачі без виклику.Низька якість висока кількість зусиль. Низька лояльність – тому не працює над якістю зусиль. Висока результативність, бо багато дій. Низька продуктивність, бо дії не всі якісно вчинено, і низька ефективність, бо не всі дії стосуються справи. Наповнювати команду такими ефектно – бо створюють ілюзію бурної діяльності, але насправді перевитрачають кошти (хоча б на виправлення помилок, переробку зробленого).

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КАТЕГОРІЙ ЗАДАЧ ТА СИТУАТИВНИХ СТИЛІВ ЛІДЕРТВА:

  • Директивний стиль перетворює усі задачі на структуровані без виклику, що добре для того, хто «не хоче не може» виконувати задачі, але демотивує інших.
  • Тлумачення (натаскування) дозволяє додати виклику структурованим задачам – є проявом підтримки, віри в сили того, хто вже «хоче не може».
  • Розкіш ставити неструктуровані задачі з викликом є, коли підлеглий «хоче може» і варто його далі залучати.
  • Будь-які неструктуровані задачі втрачають виклик при їх повторені – і тому виникає стан «не хоче може», і лише тоді йдеться про делегування (аби повернути «хоче» завдяки довірі самостійним рішенням стосовно способу виконання, досягнення цілей).

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

  • Правильні речі – результат пріоритезації, відсутність непродуктивних втрат часу та сил.
  • Неправильні речі спричиняють непродуктивні втрати часу та сил.
  • Правильне виконання правильних речей потребує компетентності, кваліфікованості, майстерності.
  • Серед чотирьох ролей-функцій-компетенцій в моделі Адізеса ближчими до лідерської моделі є підприємництво (Е) та інтеграція (І), а до менеджерської – виробництво (Р) та адміністрування (А).
  • Ефективність може досягатися або завдяки максимізації результату (тобто максимізації результативності), або – мінімізації витрат (виключення непродуктивних витрат та втрат).
  • Потрібен контроль, коли підключати ефективність, а коли результативність – дивитись, куди біжиш, чергувати.
  • Націленість на високу результативність – поведінка лідера. Він бачить, які речі є правильними, але не завжди здатен забезпечити їх правильне виконання, що підвищує ризик непродуктивних втрат. Неправильно зроблені правильні речі треба переробляти – і падає ефективність.
  • Націленість на високу ефективність – поведінка менеджера. Він бачить найкращий шлях виконання, але не завжди здатен оцінити, чи взагалі треба виконувати саме цю дію, що також підвищує ризик непродуктивних втрат і перетворює ефективність на ефектність. Правильно зроблені неправильні речі можуть призвести до дуже небажаних результатів – і тоді виникне ефектність, бо результат є, витрати малі, результат стійкий, а негативні наслідки тих результатів вже не є справою такого менеджера (без лідерських якостей).
  • Варіант неправильно зроблені неправильні речі теж може бути ефектним і навіть парадоксально ефективним – призводити згодом до винаходів, коли хтось усе ж застосує до їх наслідків правильну дію (пошукає застосування побічному ефекту від неправильного використання ресурсів).
  • Ефектність – непродуктивна результативність. (Результат лежить не в площині планового продукту, під який було виділено ресурси).
  • Оцінювання – зіставляємо результат з очікуванням (плановим значенням, стандартом, нормою).
  • Аналіз – розгляд та зіставлення того, що робили, яким чином, з яким результатом та ефектом. Підсумком аналізу є оціночне судження про правильність/ не правильність виконання дій та правильність/не правильність пріоритетів. Результатом аналізу має бути синтез – відповідь на питання «що і як робити далі».
  • В ефективності присутня висока продуктивність, базована на позитивній (конструктивній) результативності.
  • В ефектності результат (продукт) або відсутній, або є деструктивним (складена ілюзія продукту або ілюзія ворогів, що понищили продукт, який був, тільки зі слів ефектного діяча).

 

ПІДСУМКИ:

  1. Зрозумів, в яких категоріях продуктивності був сам, і яких колег зустрічав. Стало зрозуміло, що з різними людьми треба по-різному співпрацювати, не міряти всіх однаковими мірилами, а щоразу дивитись, що за людина (які її мотиви, задоволеність, лояльність, підготовленість).
  2. Стали зрозумілими категорії задач та їх вплив на бажання працювати різних категорій працівників.
  3. Йшла без цікавості до теми, але переконалась, що не делегую через недовіру. Якщо керівник не зацікавлений в розвитку та мотивації, то працівники демотивовані та регресують.
  4. Хвороба пост-радянського управлінського середовища – побоювання високо компетентних та оточення себе нездарами. Досі цікавляться не ефективністю, а ефектністю.
  5. Вибір стилю взаємодії можна алгоритмізувати: 1) визначити тип задачі, 2) визначити стадію готовності до задачі, 3) обрати стиль взаємодії відповідно до типу задачі та стадії готовності колеги до неї.