Саморозвиток VS Самознищення. 25.05.2020

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

  • Десь в останньому часі зустрічала відео «Припиніть себе змінювати», але воно мене не зачепило. Тому цікаво, а у чому ж верзус.

ПОШУК ОСОБИСТИХ ВЕРЗУСІВ:

САМОРОЗВИТОКСАМОЗНИЩЕННЯ
ПодібніОбидва – процес і мають якусь мету. Обидва – вибір, процес, який творимо власноруч. В обох випадках відбувається трансформація. Обидва – рух (несвідомий), трансформація, експансія. Верхівку айсбергу можемо раціоналізувати, але це не все. Далі – темна незрозуміла матерія.
ВідрізняютьсяСвідомий процес, конструктивний. Свідомий прогрес.Несвідомий і дещо деструктивний процес. Регрес, можливо, несвідомий, хоча і свідомий, можливо.
Характеризує мене зараз на 0-10, аргументиНа 3 з 10, бо якісь функції навчання, опановування чогось присутні в житті.

на 8 з 10, бо багато чого роблю, але не закріплюю.

На 5 з 10, бо змінила професію.

На 3-4 з 10, бо є певні деструктивні звички.

На 0 з 10, бо не притаманно мені.

На 3 з 10, бо потрібно звільняти місце для нового. Щоб щось побудувати, треба щось зруйнувати.

Ідеальна «рецептура», аргументиСаморозвиток задіяти на 10 з 10, а самознищення звести до 0, тобто припинити культивувати деструктивні звички, вивільнити енергію, яка зараз на це йде, і перенаправити на корисні звички. Тоді деструктивні самі відімруть, без підживлення.

Розподіл часу, закріплення навичок у практиці та поширення їх. Щоб не відбувався регрес, змінити оточення на таке, в якому будуть кращі приклади.

Намагатися зняти з себе захист, аби доходили імпульси.

ВПЛИВ УСТАНОВОК НА ВИБІР ШЛЯХУ – «САМОРОЗВИТОК ЧИ САМОЗНИЩЕННЯ»:

Майбутнє невизначене і тому – поза мого впливу та лякає.·   Про адекватність, бо людина визнає свої обмеження.

·   Те, що невизначене, – факт, а чому лякає? Може, там буде все клас? Якщо на невизначеність реагувати самообмеженням, то це – вибір на користь самознищення.

·   Більше про самознищення, бо «лякає». Якби там було не «лякає», а «загроза», то було б адекватним. (а схильність бачити лише загрози і ігнорувати можливості не призводить до самознищення? – від модератора).

Майбутнє невизначене наперед, і саме я творю його своїм сьогоденням – воно таке, як я забажаю, і яким творю його саме я.·   Зверхність, бо не все належить нам. Скромність – ти робиш все, на що здатен, а на решту не впливаєш.

·   Точно знаю, що у власне майбутнє веду себе сама. І я ж веду мову про своє майбутнє, а не про всезагальне. Тому не бачу в цій установці зверхності. Тільки від того, яким я бачу своє майбутнє – світлим чи безрадісним – залежить те, яким я його вибудую. Тому це – шлях саморозвитку.

Я можу все, чого забажаю. Варто просто захотіти і зробити.·   Людина вважає себе творцем. Це – тупик та самознищення, бо особистість законсервувалася на рівні 3х років, і тому втрачає свої конкурентні переваги.

·   Звісно, саморозвиток, бо «я можу», «захотіти і зробити». Ці слова означають, що людина звертається до себе, до своїх сил, і розуміє, що усе це – наслідок праці («зробити»). Є нюанс – можу все, в межах своїх %ків впливу. «Варто захотіти» – мало, а треба ще «і зробити» – «шари не буде».

·   Про саморозвиток. Конфлікт відсутній. Вірю в те, що людина може досягнути того, чого бажає, нехай не за один раз. Найдовший шлях починається з першого кроку. Треба хотіти і робити – тоді щось буде.

Я не можу отримати будь-що, я обмежений здібностями, навичками тощо.·   Це про саморозвиток, бо розуміння своїх обмежень – його початок, веде до добробуту. Багато людей не помічають своїх обмежень.

·   Самознищення, бо «я не можу», «я обмежений» – статичне сприйняття себе, відмова собі у динаміці. Це в певний момент часу тобі бракує спроможностей, а через певну кількість часу їх може вистачити. Якщо віриш, що з часом та докладенням зусиль будь-яке «не можу» перетворюється на «можу», то констатація поточної неспроможності стає початком саморозвитку. Додаємо до цієї констатації мрію (стратегічно далекий об’єкт), бажання, мету (трохи за межами можливостей, не вводить в дистрес) – і маємо початок саморозвитку. Додати виклик на майбутнє до констатації сьогоднішньої неспроможності – і буде початок саморозвитку.

·   Якщо поставити крапку, то – про самознищення. Якщо з особистість не згідна з таким фіналом, і шукає вихід, як Нік Вуйчіч, наприклад, то відбудеться саморозвиток.

Я не нормальна/ий.·   Саморуйнування. Суспільство нав’язує норми. Якщо «я ненормальний», то буду свідомо/несвідомо закривати шляхи реалізації себе в суспільстві.

·   Веде до самознищення. Присутня пихатість: «я такий офігенний, красавчик, зовсім не нормальний». Особистість щось хоче на обмін за це.

·   Самознищення – через ненормальність відсутнє місце під сонцем.

Тут для мене немає місця.·   Зменшення себе, самознищення.

·   Порушена самооцінка, біда, самознищення.

·   Самознищення. Місця немає, поки ти його не створиш.

·   Якщо «немає місця» – це «некорисний», то можна подумати, а чим можеш бути корисним, – і з цього питання почнеться саморозвиток.

Це я винна/ий.·   Перманентне почуття провини – про самознищення, бо «винний заслуговує покарання», а це є магнітом для «кари», усіляких неприємностей. Ще жорсткіша установка на самознищення, ніж «мені немає місця».

·   Самознищення, бо є культом вини.

Любов не для мене.·   Кришталева труна фрустрації. Людина може бути навіть соціалізованою – мати роботу, родину – але жити з внутрішньою забороною на любов, і це її знищує зсередини. Тобто «любов десь є, але не для мене». З іншого боку, люди з такою установкою є сильними в раціоналізації, а тому успішні в інтелектуальній праці. Не завжди, але досить часто.

·   Контексту не вистачає. За умови, що любов є цінністю для особистості, яка вважає себе не гідною любові, то – самознищення. Та хто тобі щось обіцяв? Зроби щось корисне, щоб тебе любили. (інша іпостась цієї ж установки – від модератора).

·   Не вистачає контексту. Якщо читати як «я не гідний любові», то самознищення. Якщо читати «мені це не цікаво» – тоді про саморозвиток, бо вказує на наявність іншої мети.

·   Як щодо Нерону як «любов не для мене»? Прагнув саморозвитку, наближав філософів, але прийшов до жертвоприношень і самознищення. Саме через заборонену любов до сестри, інцест.

ВПЛИВ НА ОСОБИСТІСТЬ УСТАЛЕНИХ ВИСЛОВІВ В РАЗІ ЗУСТРІЧІ З ВИКЛИКОМ/НАПРУЖЕННЯМ:

Мій терпець урвався.Самознищення, аутоагресія та агресія. Знято усі обмеження, висловлення погрози.

Саморозвиток, бо в такому разі зроблю щось сама, вирулю ситуацію.

Дві різні стадії володіння емоцією, в різному віці. Якщо бракує самоконтролю, то застрягаємо в гніві (виражаємо/приховуємо, але відчуваємо саме його), а це – агресія та саморуйнування. Якщо достатньо розвинений самоконтроль, то спрямовуємо енергію емоції в інше русло – і буде саморозвиток.

Зламав голову.Деструктивний вислів. Даємо собі посил на злам – що вже щось в собі зламав і даємо дозвіл на подальші проблеми.

Ламає один з центрів життя. Самознищення.

Для мене є етапом, коли усвідомлюєш, що є обмеження, і виникає запит на допомогу, щоб заново відлагодити голову. Тому вважаю виходом на саморозвиток.

Проблеми гризуть.У мене немає проблем, а лише задачі. я дуже раціональна людина.

Коли собака біжить за нами, то ми пришвидчуємося. Коли вже гризуть… Не можеш розібратися з проблемами, це тебе гальмує. Самознищення.

Деструктивний вислів.

Нести хрест.Вербально віктимізує того, хто говорить так про себе.

Деструкція, самознищення.

Всі сили з мене вижили.Самозниження, бо дала себе вижати.
Багато крові попсували.Самознищення, якщо на тому крапка. Буває, що кажу так і далі продовжую: «але …». Це мені допомагає випустити емоції, відновити самоконтроль – включається самозбереження.
Ножем по серцю.Деструкція, підставився.

Суто вираження емоцій, нічого більше.

Мені б твої проблеми.Дещо зверхньо, хоча має спонукати того, на чию адресу висловилися, на саморозвиток. Людина має зрозуміти, що є інший шлях, і поцікавитися ним.
Мене вже трусить.Звинувачення когось в чомусь. Деструкція.
Заганяли до смерті.Емоційний вислів для «красного» слівця, крайній рівень втоми, незадоволення – самознищення.
Нічого не вийде (мені не таланить).Самознищення, безапеляційний вирок собі, цементування своєї непридатності.
Я не гідний (хто я такий).Самознищення, хибна скромність.
Не хочу, не буду, а треба (повинен).Можливо, не настільки трагічно, коли колективне превалює над індивідуальним? Виховує підлеглість. Чим частіше повторюємо, тим більшає підлеглості в нашій поведінці.
Неможливо (мріяти не шкідливо / вибирати не доводиться/ спробую).Тримаю себе в тонусі цими фразами.

Обмеження, самознищення, тому що відмова шукати можливості, наперед розписується у своїй неповноцінності, без жодних спроб, зусиль у відповідь на виклик.

АЛЬТЕРНАТИВНІ ВИСЛОВИ:

ДЕСТРУКТИВНІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИКОНСТРУКТИВНІ АЛЬТЕРНАТИВИ ВИСЛОВІВ
Неможливо, але мріяти не шкідливо.І що ж нам заважає мріяти та діяти?
Мені б твої проблеми.Бачу тут задачі, не проблеми.

Хочеш знайти альтернативи, вихід? (від модератора)

Всі сили з мене вижили.Я не в ресурсі.

Це були важкі перемовини.

Це було важко і нам це вдалося. (від модератора_

ЧИ МОЖЕ САМОРОЗВИТОК БУТИ ДЕСТРУКЦІЄЮ?

  • Якщо саморозвиток будується на знеціненні власних характеристик, і ти прагнеш бути кращим, не спираючись на свої переваги, свою гідність, самоцінність, то відбувається самознищення замість саморозвитку.
  • Якщо ти обираєш серединний шлях дао – руйнуєш себе водночас з розбудовою себе.
  • Людині може здаватися, що ілюзії, які виникають під адиктивними речовинами (наркотиками, зокрема) – це якісь нові знання. Насправді ж це саморуйнування, а не саморозвиток.
  • В сектах згодовують якусь ідею – і виникає ілюзія саморозвитку, хоча насправді йдеться про деструкцію, адикцію.
  • «Дихати вагіною» – ще одна ілюзія. Чим більше ілюзій, тим вірогідніше падіння.
  • Людина вчиться чомусь, щось уміє, а по факту не отримує нічого застосувати, тільки витратила час. Тоді цей саморозвиток виявляється самознищенням.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

  • Вибір завжди свідомий. Ми ж усвідомлюємо, між чим і що вибираємо.
  • По Фрейду, є лише два базових імпульси – Ерос та Танатос. Ті, хто обирає один якийсь імпульс, шукають середовище, в якому він переважає, яскраво виражений (п’яниці шукають собі компанію інших п’яниць).
  • Вибір між саморозвитком та самознищенням, їх розрізнення, залежить від ступеню самоконтролю, тобто відсунення одного імпульсу на користь іншого, щоб посилити його вплив на своє життя.
  • В сучасному житті ми вже не можемо розслабитися, отримавши одну професію. Доведеться опановувати нові і нові протягом життя. Тому всі ми приречені до саморозвитку зараз.
  • Самоізоляція – відсутність глибинних зв’язків з оточенням.
  • Трудоголізм як різновид самоізоляції, втечі від родинного кола.
  • Шопоголізм як ненаситність, подібний до переїдання.
  • І трудоголізм, і шопоголізм – адиктивна (залежна) поведінка.
  • Сексуальна сфера уособлює вразливість. Якщо йдеться не про свідомий вибір БДСМ, то необдумані ризики в цій сфері завдають найбільших травм. Тому ризиковані сексуальні стосунки – різновид саморуйнівної поведінки.
  • Буває, що людина живе нудним життям, і тоді екстремальний спорт для неї – спосіб підвищити самооцінку та зробити життя яскравішим. З ними все нормально, якщо людина адекватно оцінює ризики та власні ресурси.
  • Якщо сенситивний поріг знижено (наприклад, через брак сексу), то виникає потреба в компенсації – і можуть зацікавити екстремальні види спорту.
  • Коли вже іншого життя, поза екстремального спорту, не існує, то може бути різновидом саморуйнівної поведінки, бо вже йдеться про залежність.
  • Має значення вік людини. Те, що оцінюєш токсичним, коли вже став зрілим, у підлітків може бути ще тренуванням себе чи тестуванням світу. Треба враховувати вік та мету провокативної поведінки. Якщо мета – визначити свою майбутню модель поведінки, то про саморуйнування не йдеться в такому випадку.
  • З віком зникає сенс спілкування з токсичними людьми, а в молодому віці притаманні розмови по 5 год по телефону, і, можливо, тут відсутнє саморуйнування.
  • Повертаємося до трикутника Карпмана, коли мова заходить про саморуйнування.
  • Граблі з сокирою – про баланс саморозвитку та самознищення.
  • Граблі з сокирою підказують, що один удар сокирою смертельний (алегорія самознищення), а ударів граблів можна витримати декілька, і зберегти своє життя (алегорія саморозвитку).
  • Тату – сіра зона, бо для тих, хто поза цієї субкультури, воно – ознака аутоагресії, а для тих, хто в цій субкультурі, воно – ознака сили.
  • Допоки адиктивна особистість – в своєму середовищі (у секті, наприклад), то все гаразд. Негаразди починаються при спробі інтеграції такої особистості в ширший соціум.
  • Коли людина проявляє хибну скромність, то «перекриває краники», і її зверхність не одразу спричинить до агресії у відповідь. Відкритий вияв зверхності – ризикованіший з т.з. отримання агресивної відповіді. При цьому обидві вони – шлях самознищення, а відрізняються лише швидкістю. Хибна скромність – повільне самознищення. Відкрита зверхність – швидке самознищення.
  • І хибна скромність, і відверта зверхність – вихід за межі. Перша – зменшення себе (своєї території), друга – захоплення території іншого. Зрештою обидва шляхи призведуть до самознищення.
  • Поєднання асертивності та балансу «бути/мати вигляд» – шлях саморозвитку. Асертивність передбачає емпатію та певний розвиток особистості, щоб бути здатною поважати чужі межі, зберігаючи повагу до себе.
  • І асертивність, і баланс «бути/мати вигляд» залежать від рівня самооцінки, самозадоволення.
  • Підміна понять – упевненості та зверхності. Акцент в мові на «Я» – ознака егоцентризму, і заводить людину в тупик.
  • А якщо йдеться не про вже наявну установку, а про афірмацію, яка має витіснити собою іншу установку, то хіба її мова не побудована на постійному «Я»-канні?
  • Сформована установка подібна до віри, а передує їй або навіювання, або абсолютизація своєї ситуативної реакції, яка в конкретній ситуації (токсичній) могла слугувати самозбереженню, а при застосуванні до інших ситуацій лише шкодить.
  • Адиктивна поведінка та фрустрація – іпостасі саморуйнування.
  • Дотримуватися дистанції, не прагнути стати ближчим, ніж є.
  • «Всі сили з мене вижили» – про енергію. Не використовую з близькими, а у ділових ситуаціях можу це відчути, але кажу інакше – «я не в ресурсі», «це були складні перемовини».
  • Знецінення – тупікова стратегія. Згадалася Проня Прокопівна, яка знецінює свою тітку за те, що та торгує на базарі, але ж це – той самий фах підприємця-продавця, що і у батьків Проні, які мають магазин.
  • Знецінення – захист для того, кому бракує саморозвитку, ілюзія вивершення над тим, кого знищив, а насправді блокуєш свій розвиток.
  • Досі заповіді зі скрижалів не втратили значення. Релігійні вчення першими означили напрямки саморозвитку, в частині ідеалів.
  • Ми давно живемо в світському суспільстві і не користуємося релігією як вказівником (забуваючи, що філософи виросли з протиставлення містеріям, тобто поштовхом були саме релігійні вчення; і психологи виросли з протиставлення філософам – продовжили рух «від», та усе ж імпульс отримали той самий – від модератора).
  • Тема саморозвитку важка, її опанування тягнеться з давніх часів. Одного погляду немає.
  • Всі прагнуть саморозвитку, хоча одні – суто заради себе, егоцентрично, а інші – заради громади, альтруїстично.
  • Втратили розуміння, що саморозвиток – величезна відповідальність.
  • Надмір тренінгів (тренерів), які успадковують софістів, не Сократа.
  • У балансі «індивідуальне/колективне» мають значення і вік, і рівень розвитку особистості. Діє шаблон, що індивідуальне має бути підпорядковане колективному, а якщо це не так? До недавньої пори саморозвиток був забитий школою та комуністичною партією. Залишилися стигмати з тих часів. «Ви прагнете більше впливати? Ми вам цього не дамо». Страх зазнати остракизму чинить перепони саморозвитку. Зараз інша крайність – забагато лушпиння серед наявної пропозиції засобів саморозвитку.
  • В адикції особистість вже розпалася, і це вже не життя, а існування – танатос переміг, самознищення відбулося.

ПІДСУМКИ:

  1. Не очікував, що в роботі над фразеологізмами зможу трансформувати їх, ще і позитивно.
  2. Нарешті зрозумів, чому саме важливо «ставити не крапку, а кому». Уточнюєш щось і трансофрмуєш це щось.
  3. Коли ми не творимо, відсутня любов до процесу, то впадаємо у песимізм. Варто включити творчий канал як антидепресант.
  4. Цікаво, що випливає далі з теми – переплетення саморозвитку та самознищення. Ти повинен щось зруйнувати, щоб відбулося щось нове. (суперечить тезам прагматизму про еволюціонування як шлях розвитку – від модератора).
  5. Якщо людина відкидає саморуйнування в своєму житті, то діє згідно Сократівському «хто пізнав добро для себе, не чинитиме собі зло» – імпульс проти «не доброго» для себе.
  6. Як одне переходить в інше – коли із саморуйнування починається саморозвиток.
  7. Виявила в собі ознаки саморуйнування – зневажання своїх потреб на догоду родині чи роботі, наприклад.