Серйозність VS Веселість. 01.08.2015

Короткий опис напрацювань почну традиційно з індивідуальних запитів за темою:

  1. доречність серйозності та веселості в різних ситуаціях,
  2. актуальність для себе,
  3. чи доречно смішне при розгляді серйозних тем,
  4. транскрипція Variation Scenario – веселість не зажди усідомлена, за неї можуть ховатися від задач.

І одразу зазначу початкове розуміння групи, виявлене у першій вправі:

  1. у свідомості учасників веселість існує поза протиставленням серйозності, протидії їй, тобто є самодостатнім незалежним станом (серед антонімів не виникла серйозність), а серйозність у той же час учасникам було важко описати поза протиставлення різним проявам радості життя;
  2. єдина ознака серйозності, яка проявлена у сприйнятті групи поза протиставленням веселості, – відповідальність (у подальших вправах віднайшли ще орієнтацію на бажаний результат, керування метою).

Додатковий аналіз результатів виконання вправи показав, що від’єднання від радості, заборона собі бути веселим, аби виглядати серйозним, спричиняє або апатію, або відкриту, або приховану агресію.

Отже, гіпотеза щодо того, що природа серйозності не настільки вже і зрозуміла, підтвердилася, а тому перейшли до розгляду питання “ОБИРАЮЧИ СЕРЙОЗНІСТЬ, ОБИРАЄМО СПРИЙНЯТТЯ ЧИ СТАВЛЕННЯ?”.

Щоб відповісти на це запитання, стали аналізувати власне, як розпізнаємо серйозність сприйняття та серйозність ставлення. Отримали:

СПРИЙНЯТТЯ:
Починається з вибору об’єкту сприйняття, вокремлення з-поміж інших. Цей вибір може бути випадковим (відсутність серйозності) або цілеспрямованим (діє серйозність). Далі наша увага зосереджується на об’єкті сприйняття – поверхнево (поза серйозності) або з увагою до деталей (діє серйозність). Подальші два кроки наявні лише за серйозного сприйняття – дослідження та оцінювання, аби реакція на взаємодію з об’єктом була обгрунтованою. За відсутності серйозного сприйняття відсутні дослідження та оцінювання, а тому і реакція є неусвідомленою та ризикує бути недоречною. Серйозне сприйняття дає інформацію, на яку можуть покластися і інші.

СТАВЛЕННЯ:
Серйозне ставлення починається з орієнтації на бажаний результат, прагне підтвердження власної статусності, поваги, довготривалості, оптимального вирішення, відмови від формалізму, чесності з собою, ініціативності, рівності пріоритетності сторін взаємодії одна для одної, вкладення ресурсів, готовність до компромісів.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

  1. такі ознаки серйозного ставлення, як довготривалість, оптимальне вирішення, чесність, ініціативність, компроміс, вимагають віри в те, що майбутнє існує та воно є привабливим, а також віри в те, що реальність настільки різноманітна, що завжди пропонує безліч альтернатив, серед яких завжди є та, що пасує тобі найбільше. Ці переконання є проявом оптимізму, який є дорослою формою веселості. Отже, серйозне ставлення потребує веселого сприйняття у згоді з серйозним сприйняттям.
  2. серйозне ставлення варто поєднувати із веселим сприйняттям, бо інакше накручуєш себе надміру.
  3. адекватна поведінка поєднює сприйняття та ставлення.
  4. веселість може бути в союзі з серйозним ставленням, але сприйняття варто зберігати серйозним.
  5. не оцінювати, аби не розчаровуватися та не позбавляти себе радості, не нудьгувати.
  6. чим є розчарування? Ми отримали не очікуване або не отримали очікуваного. Розчарування – всередині, поза об’єкта уваги. Без серйозного сприйняття веселе ставлення може спричинити негативну реакцію. Серйозне сприйняття показує варіанти можливого та неможливого.
  7. песимізм породжує безрезультативність або і бездіяльність, бо руйнує довіру та енергію, а подолати його допомагає іронія.
  8. оптимізм та ефективність взаємопов’язані, зумовлюють одне одного, та обидва починаються з ініціативності.
  9. веселість у поєднанні з відповідальністю породжують серйозність.
  10. веселість є одним із зовнішніх проявів асертивності.”

“СУТНІСНІ ПРОЯВИ ВЕСЕЛОСТІ (ЯК ЇЇ РОЗПІЗНАЄМО В СОБІ)
відчуття повної захищенності, звільнення, натхнення, повнота сил

ЗОВНІШНІ ПРОЯВИ (ЗА ЯКИМИ РОЗПІЗНАЄМО В ІНШИХ)
смішливість (а сміхом знімаємо зажими, не обов’язково веселимося, а також знімаємо зніяковіння), жартівливість (з жартами можуть намагатись відволікти увагу, приховати власну невпевненість, особистість вивести поза уваги), грайвивість (може бути ретельно обміркованою та відрепетированою задля бажаного результату), гумор (можна взяти з книжок з тією ж метою, що і грайливість або жарти)”

ПІДСУМКИ ЗА ЗАПИТАМИ ПРО ДОРЕЧНІСТЬ ТА ПРО ЗАХИСНУ РЕАКЦІЮ
Завжди доречні обидві риси – і варто навчитися переключатися, аби приймати відповідальність.
Серйозність – завжди та всюди. Ставитися серйозно до усього. Серйозне ставлення стоїть на серйозному сприйнятті. Коли відчуваєш слабкість, увімкни веселість – і випливеш.

Серйозність не обов’язково сувора. Серйозність існує у єдності з веселістю. Бути серйозним та виглядати ним – різне. Якщо вирішую щось весело, не означає, що не серйозно. В умовах серйозності доречна веселість. В умовах веселості доречна серйозність.
Звичка ховатися за веселість дає сигнал та час на усвідомлення того, що зараз відбувається щось важливе для нас – та прийняти рішення з усією відповідальністю (серйозністю).

Веселість як захист може бути усвідомленою – іронія, або неусвідомленою – смішливість.

Для мене ж, як тренера, були найцікавішими роздуми довкола відомих висловів та приказок:

  1. “Усе промине” та “Життя – це гра” живлять союз веселості та серйозності, бо водночас: “Погане не є найгіршим, і може бути обернене на жарт. Усвідомлюючи плинність і доброго, і поганого, готується до змін, розвивається, не костяніє”, “питання вимогловості до себе, а тому – серйозність”, “гра як спосіб творення світу, як можливість зміни ролей, сценаріїв – тому про сою веселості та серйозності”, “гра – це наявність правил, а правила тримають у тонусі – тому про серйозність”.
  2. “Смех без причины – признак дурачины”.
    ОЗНАКИ МАНІПУЛЯЦІЇ (А ТОМУ СУМНІВИ У ПОХОДЖЕННІ ТА МЕХАНІЗМІ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ) – перенесення із вузької площини застосування (медичної) у широку (світську), яке підживлює зверхність та аж ніяк не серйозність (а зверхність живить нігілізм, а нігілістами простіше маніпулювати далі).
  3. “Палец покажи – рассмеется”.
    ОЗНАКИ МАНІПУЛЯЦІЇ (А ТОМУ СУМНІВИ У ПОХОДЖЕННІ ТА МЕХАНІЗМІ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ) – підміна поняття веселості поняттям примітивності потреб у розвагах (низького рівня культури). Мета маніпуляції – позбавити веселості як ресурсного стану людей з високим рівнем культури, аби не конкурували за владу, бо не мали б достатньо енергії життя.

А ще у нас оптимізм виявився у трьох чуттєвостях – класичній (Георгій вражає змія), модерні (змій при цьому читає книгу про способи приготування Георгія), пост-модерні (лікар перевіряє пульс змія – чи поборено зло, а чи триватиме битва і далі).

Ось такою веселою виявилась серйозність та серйозною веселість

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*