ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:
- Свобода – відсутність обмежень, зовнішніх та внутрішніх. Правові декларації та реальність.
- Свобода – стан людини, особистий, природній, разом з народженням, коли ще не можемо його пояснити, а вже відчуваємо це. Пізніше обростаємо соціальними моментами і виникають моменти несвободи.
- Свобода має ступені розвитку, і поки наростає, то накладаються комунікативні та міжособистісні аспекти.
- Свобода – відсутність залежностей (фізичних, хімічних, міжособистісних). Іноді збігаються правова та фактична, а іноді окремо існують.
СВОБОДА ЯК САМОЦІННІСТЬ І ПРИЧИНА САМА СОБІ:
- Причин для свободи дійсно не потрібно шукати, бо вона дана при народженні, а в результаті соціалізації або навчаються користуватися, або впадають в несвободу.
- Свобода як причина сама собі відгукується позитивно, але не можу пояснити, чому. Можливо, зі свободою – так, як з алкоголем. Одні знають, як вживати, і він їм не шкодить, а інші стають його жертвою.
- Свобода існує поза того, прагнемо ми її чи ні, а скористатися її може не кожен. Вже має бути Людиною з великої літери.
ПРИРОДНЯ ПОТРЕБА ЧИ КОНСТРУКТ?
- Людина шукає свободу, коли не відчуває себе свобідною. Якщо вона вже є, то навіщо її шукати?
- Людина дійсно шукає свободу в усьому – про це свідчить індивідуальний транспорт, квартири. Називає це власним простором. Здобуває так свободу від інших. Вчить іноземну мову – і завдяки цьому може долучитися до іншої культури, розширити можливості вибору.
- Людина не завжди шукає свободу. Залежить від того, що вкладено в неї про свободу. Одна і та ж людина, коли знайшла роботу до душі, може її поміняти, бо ніхто не взяв у рабство, і водночас з цим вдома перетворюватися на підкаблучника, бо так «зручно». Сьогодні підкорився – та пішов в театр, а завтра тебе відпустили на рибалку. Суто, як домовилися – економити власні нерви.
- Шукати можна лише те, що усвідомлюєш, але не відчуваєш. А хтось живе, як живе, і не усвідомлює, що може бути інакше.
ГАСЛО «СВОБОДА. РІВНІСТЬ. БРАТЕРСТВО» В СУЧАСНОМУ ПАРИЖІ – ЦЕ:
- Данина традиції.
- Невпевненість в гаслі – ось і нагадують його собі, щоб не забувати.
- Щоб не забувати, що може прийти тиран та все порушити.
- Рівність – у можливостях, а люди її сприймають як «відібрати та поділити», а це робить гасло шкідливим.
- Завжди є ще і міжособистісна та комунікативна свобода, яка творить собою народ. СРСР так і не створив один народ, хоча і був суттєвий пресинг з цією метою. Тобто пресинг не працює в інтересах братерства.
- Ці три поняття є взаємовиключними.
- Коли гасло потрапляє постійно на вічі, то спонукає до рефлексії знову і знову. Для мене, братерство виникає на основі громадянства однієї країни (на відміну від підданства), відчуття себе синами та дочками однієї батьківщини, прийняття солідарної відповідальності за її добробут (тобто спільний та персональний). Рівність у несенні цієї відповідальності та сприйнятті один одного таким же громадянином, як сам, поза того, якими статками та іншими важелями впливу хто з нас володіє. Моя свобода самовираження підкріплюється сприйняттям себе рівним серед інших рівних у своєму громадянстві (братерстві та взаємодопомозі).
НЕСВОБОДА:
| РІВНІ ВІДЧУТТЯ НЕСВОБОДИ | ВАРІАНТИ ВІДПОВІДЕЙ |
| На рівні тіла | · На рівні тіла можу собі дозволити прикрашати себе, як заманеться. Не факт, що це буде суто, як прийнято, але завжди згідно мого розуміння ситуації та відповідності їй. · На рівні тіла несвобода спричинена каліцтвом, ушкодженням – це пряма несвобода. Переносно – відчуваю задуху, прискорюється серцебиття, ступор. · Фізичні вади або невідповідність підготовки виклику – це об’єктивні обмеження. Суб’єктивні обмеження – не усвідомлення того, що тренуванням досягнеш бажаного. · Відчуваю в тілі, що щось душить, чимось зв’язаний. · Пониклі плечі, згорбленість, відсутність усмішки, почастішання серцебиття. · Погляд додолу. |
| На рівні переживань | · На рівні переживань завжди залишається свобода – ніхто мене не обмежить в тому, чи плакати, чи сміятися. Навіть кліше «чоловіки не плачуть» – питання культури, соціального договору. Плакати від болю – чесно стосовно себе, свого тіла. · Переживання несвободи – через штучні обмеження, невпевненість, соціальні стереотипи, упередження. · Хвилювання, агресія, злість, сум, зневіра – від ступеню несвободи. · Поганий настрій, світ у понурих тонах, відчуття меншовартості, меншої цінності. |
| На рівні думок | · Коли Google відслідкував твої останні перегляди і завалює тебе рекламою, нав’язуючи думки про купівлю. · Або конструктивні – як позбавитися цього стану, причин пригніченості; або деструктивні – «горіла хата – гори сарай». |
| На рівні рішень | · Коли розумієш, як правильно, а натомість є керівник/господар, який силою своєї влади перекреслює це рішення. · Які думки – такі і рішення. · Деструкція. |
| На рівні дій | · Несвобода у зв’язку з чим? Несвобода піти на футбол? Несвобода обрати, що їсти – рибу чи м’ясо? Карантин як несвобода. Це все прояви несвободи на рівні дій. · Які рішення – такі і дії. Думки спричинили собою дії через рішення. · Деструкція. |
ЧИМ ПРИВАБЛЮЄ НЕСВОБОДА?
- Перегукується з позицією жертви: «мені всі винні», «все залежить не від мене». Відмова від відповідальності. Дуже зручно нічого не робити і всіх звинувачувати.
- Зняття з себе відповідальності: «Ви придумали, що я маю так поводитися, – то я так і поводжуся. Які тепер до мене питання?»
- Зняття з себе відповідальності за своє життя, за дії. Не потрібно нічого робити. Нічого не починав – не програєш. Ілюзія своєї перемоги, виграшу. «Если ты не жил, тебе и не умирать».
- Є любителі БДСМ, і вони довіряють свою свободу іншому. Несвобода може приваблювати, коли є довіра до того, кому її віддаєш.
ЧИМ НЕСВОБОДА НЕ ВЛАШТОВУЄ?
- Не факт, що зручно передати частину задачі. Можливо, заради хитрощів. Тоді головне – себе не перехитрувати. «Я тобі не заважав, а ти накосячив».
- Якщо людина вихована самій нести відповідальність за себе, то не віддасть рішення іншому.
- Можна збирати крихти з чужого столу – правильно обрати стіл.
- Якщо не співпадають погляди на шлях, результат, на всесвіт, то бути несвободним зовсім не влаштовує.
- Якщо ти проактивна людина, то знаєш, як туди йти, а тебе повертають в інший бік – тебе не влаштовує несвобода.
- Коли несвобода не влаштовує, це – ознака дорослості. Відчуваєш дискомфорт від обмежень і силу це змінити, береш відповідальність за розширення своїх меж.
- Людина егоїстична, завжди бажає більшого, в т.ч. більшої свободи. Довіряти комусь свої потаємні мрії не готовий. Неприйняття несвободи – природнє для людини.
ПРОМІЖНІ ІНСТАЙТИ:
- Можливо, люди називають свободою не її, а уникнення зобов’язень та відповідальності.
- Для когось свобода обмежується тим, що обирає костюм та краватку, йдучи на роботу, а для когось свобода – в іншому.
- Свобода від чого? Від норм суспільства? Від правил взаємодії? Від виробничих відносин? В якій сфері та від чого свобода? І для чого конкретній особі потрібна свобода?
- Поняття свободи трішки розтиражовали – скрізь кажуть, що «маєш бути свобідною людиною», а реально не кожна людина потребує свободи і вміє нею користуватися. Часто просто залишається красивим поняттям.
- Знайти свободу не означає нею скористатися.
- Багато хто обирає несвободу, бо отримує вторинні вигоди.
- На перетині наук, при поєднанні погано поєднуваних речей і трапляються відкриття. Це і є внутрішня свобода – може собі дозволити вільний експеримент поза усталених уявлень.
- Можна дивитися на свободу глобально, а можна на конкретних заземлених прикладах. Наприклад, мама вранці на кухні готує сніданок і обрала для цього творчу манну кашу – це теж свобода вибору корисного сніданку. Масштаб свободи та її застосування може бути різним.
- Обожнюю тему обмеження свободи і випадки «я у себе вдома», «я маю право», коли ними виправдовують власну неввічливість. Така необмежена фактична свобода – велике випробовування для оточуючих. Користуються спотвореним уявленням про свободу.
- Згідна з Гегелем, що людина без ідеї про свободу інших не є свобідною, а є хамовитим домінантом.
- Я потребую правого регулювання свободи як страхування від свавілля та руйнування.
- Правова культура є виховуваною. Коли йдеться про певну територію на пляжі, то йдеться про особисті межі. Ми в 21 ст, а соціальний договір відсутній.
- Уміння поводження зі свободою виховується, як і інші уміння.
- Ми повертаємося до дорослості – коли помічаємо іншу людину, з її свободою, то це – про дорослість. Дитина бачить оточення об’єктним, таким, що ним можна користуватися на будь-який лад.
- У людини є потреба бути зайнятою – чи-то пошуком інопланетян, чи-то пошуком свободи.
- Якщо людина шкодить суспільству, то сидить в тюрмі. Це справедливе обмеження свободи одного заради забезпечення свободи багатьох інших.
- Свобода не дія, а стан. Деякі раби не усвідомлюють того, що раби. Тоді навіщо їх звільняти?
- Усвідомлення свободи у кожного своє.
- Кожен науковець віднаходить лише те, що шукає.
- Рівності немає. володіння чимось завжди призводитиме до домінування. Ієрархія є природньою (на прикладі щурів) – тому потрібні правові домовленості.
- Братерство – за цінностями, у цьому воно. Коли цінності різні, то ігноруємо, не стаємо побратимами.
- Буває, що потрібно домовлятися поза єдності цінностей, бо поганий мир краще за добру війну.
- Несвобода – наявність обмежень, об’єктивних чи суб’єктивних.
- Відчуття несвободи деструктивне.
- Ти не вибираєш набір хромосом та гормональний баланс.
- Цензура – це правова несвобода, зовнішня та внутрішня на рівні відчуття та розуміння.
- Тюрма – правова зовнішня несвобода на рівні відчуття та розуміння.
- Чернецтво – внутрішня несвобода розуміння та відчуття.
- Кайданки – правова та фактична несвобода.
- Домашнє насилля – фактична зовнішня та внутрішня несвобода розуміння та відчуття.
- Примус до материнства – правова зовнішня несвобода розуміння, фактична внутрішня несвобода відчуття.
- Відсутня потреба помічати та обговорювати дійсність – теж ознака дії цензури як правової несвободи. Зовнішня цензура породжує внутрішню, тобто самоцензуру, яка блокує розуміння.
- Гормональний баланс – фактична несвобода на рівні відчуття та розуміння, якщо хочеш бути іншої статті, ніж від народження.
- Алгоритм – якщо він працює, то краще не чіпати.
- Мислення «в коробці» – фактична внутрішня несвобода на рівні відчуття та розуміння.
- Ченці в Греції мають велику пошану, бо цей вибір знімає прокльони з сьоми поколінь роду.
- Ті, хто не хочуть права, прагнуть свавілля.
- Людина випробовується фразою «дію, бо є навіщо», коли діє під примусом. Хоча більше на примус вказує фраза «бо потрібно».
- Характер аргументації «бо є навіщо» залежить від того, хто її кому наводить. Якщо ти – сам собі, то є ознакою ентузіазму («я йду працювати заради самовираження», «я їм, щоб рости»). Якщо хтось – тобі, то є примусом («я йду працювати, бо маю заробляти попри те, що не люблю те, чим зайнятий», «їж! Тобі треба рости»).
- Точка зору залежить від куту, під яким дивишся. Тільки ти вирішуєш, йдеться про свободу чи самотність.
- Я один та не самітній.
- В тілі є конституція, а є декорація.
- Несвобода, як дамба – обмежили воду (свободу), щоб використати її енергію з певною метою. Якщо вода прорве дамбу, то зруйнує все на своєму шляху.
- Цікаво, як гарні речі псуємо та перетворюємо на погані.
ПІДСУМКИ:
- Свобода і несвобода неможливі одна без одної.
- Абсолютизація свободи – шлях до хаосу та свавілля.
- Несвобода – система над елементами.
- Обираю для себе несвободу, бо вона зрозуміліша, структурована. Щоб прагнути свободи, треба знати, для чого вона тобі, і мати сміливість та сили користатися свободою заради реалізації своїх інтересів.
- Мій вибір – свобода, бо це цікаво.
- Не скрізь і не всі люди шукають свободу. Якщо людина свобідна без самообмежень, це призведе до анархії, і тому ми приймаємо соціальні правила гри, обмежуємо себе з власної волі.
- Ще присутня жадоба – коли завжди хочеться більше і більше. Свобода тоді перетворюється на таку ж категорію, як великий автомобіль, якого прагнуть, але не розуміють, для чого.
- Свобідний сам по собі лише кіт, а людина живе в соціумі, і тому обмежена рамками.
- Що означає «сама по собі»? свобода – динамічний стан, перехідний. Людина десь обирає свободу, а десь – несвободу.
- Софістика заворожує, і цим лякає.
- Коли ми обираємо несвободу, то передаємо свою свободу тому, кому довіряємо. Можна віддати свою свободу лише на певний час, зберігаючи при цьому контроль над ситуацією при собі.