17.06.15 для усіх бажаючих з кола працівників НМІУ розпочався цикл мікро-тренінгів «Середа в музеї для душі!».
За задумом цей цикл підтримуватиме позитивну мотивацію колег у період праці зменшеною кількістю через чергові відпустки влітку.
Ступінь відповідності індивідуальним запитам (наводимо в таблиці) та схвальні відгуки учасників першого мікро-тренінгу на тему «Традиції. Стандарти. Кліше VS Новації. Прогрес» засвідчили, що формат та спрямування обрано надихаючі – тому чекаємо на продовження.
Запит | Висновок |
Що таке тренінг як такий? Для чого потрібен? | Тренінг потрібен для того, щоб навчитися розрізняти та розуміти середовище, в якому живеш. |
Про новації та прогрес. Як до них рухатись? | Чітко розрізняти стандарти, традиції, кліше. Удосконалювати стандарт – і саме так утворювати новації. Щоб новації вели до прогресу, позбуватися кліше. Поки ми обступлені кліше, не може бути прогресу. |
Як боротися з кліше та стандартами? Для чого боротися? | Кліше шкідливі, тому варто з ними боротися. Стандарти не погано. Думав, що кліше та стандарти – синоніми. Тепер вважаю, що кліше – це стандарт плюс ще щось. |
Зацікавлена у прогресі | Мій алгоритм руху до прогресу буде: 1) розумію свої кліше – 2) і не погоджуюсь з ними – 3) і тоді борюся за прогрес. Традиції є відправною точкою, опорою руху. Адаптуватися до змін допоможуть чіткі межі між традиціями, стандартами, кліше. |
Тему “Традиції. Стандарти. Кліше VS Новації. Прогрес” проводила тричі. Двічі – у Фрейд Хауз. Третій раз – для працівників одного з київських музеїв. Також ці категорії зачіпаємо, розглядаючи самодостатність (фрагменти колажів з якої і наводжу).
Коли мене попросили продублювати свої культурологічні діалоги в колі наукових працівників музею, було деяке хвилювання, наскільки новаторським виявиться пропонований мною кут зору для аналізу та зіставлення таких “звичайних” понять.
Виявилось, що ключовий резерв розуміння однаковий в обох середовищах – і небайдужих мислячих людей різних професій, і наукових працівників закладу культури. Без додаткового опрацювання не відокремлюємо кліше від стандартів.
Традиція все ж зрозуміліша працівникам культури, і це тішить.
У той час, коли в колі мислячих людей, які представляють інші сфери діяльності, і традиції, і стадарти тяжіють злитися з кліше.
Тим важливішою є опрацювання теми якомога ширшим колом. І буду рада, якщо так все ж складеться.