Відчувати інших (емпатувати) vs Відчувати себе. 13.05.2019

ВИТОКИ ТЕМИ ТА ЗАПИТ АВТОРА:

  • Коли емпатуєш, то багато витрачаєш енергії. Тому виникає питання стосовно того, в який момент варто зупинитися, аби зберегти здоров’я. І що відбудеться, якщо навчишся вчасно зупинятися.
  • Мета (очікування від теми): зберігати свою енергію, залишаючись емпатом.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

  • Є певний зв’язок між відповідати чиїмось очікуванням та емпатуванням інших.
  • Якщо обираємо бути собою, то зникає ризик розчинитися в іншому внаслідок емпатії.
  • Ідентичність амбівалентна – і виокремлює, і гуртує. Емпатія теж амбівалентна – дозволяє краще відчути свої межі завдяки спільним переживанням з іншим та його ідентифікації.
  • Якщо ідентифікуємо заради керування взаємодією, а метою взаємодії ставимо збереження енергії, то варто ідентифікувати:
    1. Свій стан енергії.
    2. Витрати енергії, які можу собі дозволити.
    3. Чи надійде віддача на вкладену мною енергію (і у якій формі та обсязі).
    4. Потреби іншої людини та їх енерговитратність для мене.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПРОЦЕСІВ:

  ЕМПАТІЯ ОЦІНЮВАННЯ
СПРИЙНЯТТЯ Є проникнення в чийсь світ – емпатія. Залишається дистанціювання, відстороненість – сприйняття. Міряєш своїм досвідом, можливостями – сприйняття. Міряєш спільною формалізованою шкалою – оцінювання.

Усі три процеси – емпатія, сприйняття, оцінювання – мають за мету розвивати розуміння себе, світу, взаємозв’язку себе зі світом. Відрізняє ці процеси лише проникнення/дистанціювання та вимірювання власним лекалом (догматизованим досвідом) чи спільною формалізованою шкалою.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

  • Коли ми відкриті, є ризик того, що за посередництва емпатії в нас «влиють» зайве, непотрібне, брудне. Варто навчитись не втрачати енергію через деструкторів – не вважати себе здатною перетворити деструктора на конструктора.
  • Відчуваючи себе, ідентифікуєш себе, заглиблюєш розуміння себе – наближаєшся до буття собою.
  • Відчуваючи себе, навчаєшся правильно відчувати інших (емпатувати) – і твоя емпатія стає корисною і тобі, і іншому.
  • Починаючи з ідентифікування себе, визначення та визнання своїх інтересів, меж, підпорядковуємо емпатію та усі подальші кроки саме розвитку та зміцненню своєї самості.
  • Починаючи зі спрямованості на іншого, емпатування, яке передує самовизначенню, підпорядковуємо своє буття інтересам іншого (навіть поза запиту на те з боку цього іншого).
  • Емпатія можлива за взаємної відкритості одне до одного, прийняття, допущення в своє поле-коло.
  • Оцінювання – там, де пристрої якісь, критерії, шкали, способи вимірювання згідно з еталоном.
  • Вплив одного мозку на інший – це проекція свого світу на інший, перцепція замість емпатії.
  • Нова ідея на основі зіставлення ідей – дія сприйняття, інтерпретації.
  • Різноманіття світу – наслідок сприйняття та визнання цінності різності.
  • Де є проникнення у світ іншого, йдеться про відчуття, емпатію.
  • Важливим є те, чим керуєшся, будуючи судження, – своїм чуттєвим досвідом чи об’єктивними вимірюваннями.
  • Щоб подолати заміщення інтересу до себе емпатією до інших, шукати інші способи підвищення самооцінки, крім емпатії як відповідності канонам гідної поведінки.
  • Розібратися, наскільки важливо відповідати нормам – чи можна просто бути собою.
  • Щоб підвищити самооцінку, виробити власну шкалу оцінювання – зрозуміти свої цінності та пріоритети серед них.
  • Варто мати власну шкалу, а не стандартну.
  • Варто розвивати самодостатність – мати час для себе, тобто для того, від чого отримуєш задоволення, навчатись стану «я собі подобаюсь», «я від себе у захваті».
  • Коли ми в гарному настрої, ми радіємо, що можемо допомогти і ми вільні від примусу, при цьому.
  • Прикольно, що емпатія, сприйняття, оцінювання – різні процеси. Не розрізняв раніше – все гамузом відбувалося в мені.

ЯК ПЕРЕСТАТИ «РОЗЧИНЯТИСЯ»?

Варіант 1.

  1. Відчути себе, щоб ідентифікувати свої межі, поле.
  2. Усвідомити своє сприйняття власних меж, обраної ідентичності.
  3. Прийти за схвального сприйняття своїх меж (або межі змінити, або сприйняття) – діяти далі лише зі стану «я собі подобаюсь».
  4. Збереження своїх меж від власних зазіхань – позбавлення від звички заселяти своє поле пожильцями.
    1. Оцінити свій стан (мати шкалу для цього).
    2. Оцінити межі можливостей інвестувати енергію (заселяти поле).
    3. Оцінити можливі ROI.
    4. Робити лише вигідні інвестиції – взаємообмін якісними енергіями, спільне ширше поле тощо.
  5. Захист поля від зазіхань з боку інших (вторгнень, нагляду, підселень тощо):
    1. Емпатувати намір «відвідувача».
    2. Оцінити сили «відвідувача».
    3. Проаналізувати своє сприйняття загроз та можливостей з врахуванням співвідношення намірів та сили «відвідувача» (слабкий з добрими намірами; сильний з добрими намірами; слабкий з лихими намірами; сильний з лихими намірами).
    4. Оцінити можливі варіанти дій з т.з. їх впливу на власне поле, межі та енергію.

Варіант 2.

  1. Запитати себе про образ ідеального себе – і виробити власну шкалу, згідно якої рухатимешся, тобто побачити та побудувати своє поле.
  2. Емпатувати наміри оточення та їх сприйняття мого рішення розбудовувати власне поле.
  3. Оцінити своє сприйняття динаміки ситуації та виявити тих, чиє ставлення негативно впливає на цю динаміку – і прибрати зі свого поля.

ЯК ПОЗБАВИТИСЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВІДПОВІДНОСТІ?

  1. Відчути себе в стані «Я ОК +, Вони ОК +» – і саме з цього стану визначати цінності, якими живлю цей стан.
  2. Базуючись на цінностях, побудувати власну шкалу оцінювання себе та методи вимірювання.
  3. Обирати життєві цілі та пріоритети, виходячи отриманих шкал – та оцінювати своє просування до цих цілей для підтримання стану «Я ОК +, Вони ОК +».

ПЕРЦЕПЦІЯ та ОЦІНЮВАННЯ ЗАРАДИ БУТТЯ СОБОЮ (БЕЗ ЗВИЧКИ «РОЗЧИНЯТИСЬ»):

  • Навчитись сприймати свою недосконалість приводом для розвитку, задоволення від життя, базою відкриттів та пізнання через досвід (замість дошкуляти собі за неї).
  • Змінити сприйняття людей слабкими чи сильними – усвідомити, що всі люди рівні в тому, що кожен має і сильні, і слабкі сторони, і в якийсь момент має більше сил, а в якийсь – менше.
  • Перестати оцінювати інших за власними мірками, бо твої мірки можуть не відповідати їх розмірам.

ПІДСУМКИ:

  1. Варто починати з ідентифікації себе – і йти до буття собою, розуміти свої цінності та потреби (що саме МЕНІ потрібно).
  2. Контролювати своє «Я» та «Ми» – не перебирати усю відповідальність, коли вона спільна (не прагнути відповідати картинці героїні – хорошої дівчинки), і не знецінювати себе, коли є привід акцентувати увагу саме на собі. Балансувати приналежність та самодостатність.
  3. Немає сенсу емпатувати деструктору та мріяти про конструктивну взаємодію з ним – варто обривати контакт.
  4. Розуміти свій стан і діяти в три кроки (мій стан – мої можливості інвестувати – вірогідні повернення на мої інвестиції), обираючи лише вигідні інвестиції енергії та часу.
  5. Підвищувати свою самооцінку завдяки часу, інвестованому в хобі як джерело стану «Я ОК+, Вони ОК +».
  6. Коли не емпатуєш мету діяльності, страждає залученість в неї.