Індивідуальні запити:
- Чи діють однаково закони стосовно вимогливості до себе та до інших. Якщо вимагаєш від інших, то вимагати від себе, і навпаки.
Проміжні інсайти:
- Трапляється, коли людина не зважає на інші думки, на зауваження, бо упевнена у єдино правильній думці, і тоді йдеться про пиху. В інших моментах наполягання на думці може бути виправданим – коли людина знає, що говорить, і для чого – і саме так досягне 100% результату. Знаєш, що підлога має бути чистою, що 2+2=4 – і це є аксіомою, не теоремою.
- Корінь проблеми вимогливості – коли вона звернена назовні. Звідси – упередженість і пиха. Якби вимогливість була двобічною (до інших та до себе), то не йшлося б про пиху.
- Упередженість як синонім зверхності.
- Упередженість – коли діє шаблон мислення.
- Упередженими можуть стати вимогливі, коли після декількох удач поспіль людина перестала удосконалювати себе.
- Упередженість – наявність відповіді раніше, ніж запитання. Може діяти на добре, якщо наперед знаємо, що підлеглий здатен, і тоді вимагаєш. Може шкодити, коли задача вимагає твого втручання, а ти так не вважаєш.
- Упередженість існує завжди, бо вже є свій досвід і точка зору.
- Неупередженість – можливість/ здатність швидко змінити свою думку.
- Вимоглива людина не завжди є упередженою.
- Вимогливість позитивна. Упередженість негативна, бо підключається емоційний чинник.
- Якщо не вимагаєш нічого від себе, пливеш за течією.
- Краще узгоджувати взаємодію замість вимагати.
- Вимоги, наполягання на власних бажаннях без пропозиції чогось натомість, руйнують стосунки.
- Коли вимагаєш, має бути контроль.
- Якщо у вимогливості присутня довіра, це добре. Без довіри виникає тотальний контроль над іншим, бо перестаєш довіряти сам собі.
- Вимогливість може відійти на 2й план, коли упевнений у партнері, що людина сама себе проконтролює.
- Коли людина не бачить довіри собі, а вдається до контролю, то знищує продуктивність, ускладнює взаємодію замість рухатись до мети.
- Вимагати довіри неможливо.
- Вимогливість може виродитись у конфліктність, якщо одностороння, тобто вимагає, нічого не даючи натомість, не винагороджуючи.
- Вимогливість може виродитись у недовіру, упередженість, коли неаргументована.
- Відповіддю на упередженість є діалог.
- Вимогливість може переродитись на сліпу довіру так само, як на тотальний контроль. На сліпу довіру вимогливість перероджується, якщо маєш більший потенціал та вищі цінності, ніж інші, а думаєш, що потенціали та цінності однакові (думаєш, що вони вимагають від себе того ж, що і ти). На тотальний контроль – коли твої цінності низькі, і ти підозрюєш у тому ж інших, бо сам собі не довіряєш.
- Щоб вимогливість залишалась позитивною рушійною силою, вона має діяти спільно з довірою та контролем, поясненням (чому саме вимагають того чи іншого), проголошення своєї віри у спроможність людини.
- Наказ без інтересу до засобів виконання дає тимчасовий результат, короткотривалий, і не завжди максимальний.
- Відсутній сенс вимагати за наявності дійсних обмежень, а краще – замінити виконавця.
- Не вимагаєш нічого лише від того, від кого нічого не потребуєш. Коли чогось потребуєш від когось, то він стає цікавим поза будь-якого свого статусу, і ти вимагаєш.
- Вимагати того, що не може бути виконаним в силу об’єктивних причин – породжувати взаємну незадоволеність.
- Працювати з обмеженою людиною дорого за власним ресурсом. Тому варто зважати на рівень розбіжності між поточним потенціалом людини і вимогою.
Зовнішні ознаки вимогливості до інших (без розуміння та врахування їх інтересів, без намагання вибудувати взаєморозуміння): напружена обстановка, нервовий стан, необґрунтованість (завищення) вимог (до дитини як до дорослого), незадоволеність іншої сторони, маніпулювання, позування (демонстративна поведінка), погрози і покарання, зверхність, пиха, злість, зціплені зуби, натиск у жестах.
Зовнішні ознаки вимогливості до себе: прагнення знань, пізнання, бездоганний зовнішній вигляд, спокій, задоволеність.
Зовнішні ознаки балансу вимогливості (до себе та до інших): погляд виражає готовність слухати, спокійна обстановка, живий інтерес до спільної дії, власний приклад слідування вимогам, залученість, розуміння задачі як умова її виконання, незворушність, впевненість, підтримка один одного, надихання прикладом іншого, спокій, задоволеність.
З ОБГОВОРЕННЯ ТЕКСТУ:
Для чого лицар це розказує? Чи йому хотілось поговорити (пожалітись), чи шукав виходу? – Більше подібно, що хотів поговорити, бо відмітає усі запропоновані можливості. Тоді це – прояв пихи, бо він опинився переможеним чужинцем після того, як переміг усіх місцевих. І після того замість далі вчитися і перемогти пізніше, здався.
Нескінчена вимогливість до себе і пиха – різне, бо позиція «ви мені винні» є вимогливістю до інших, а аргументом є «тому що я кращий» (і це – зверхність). Він себе не бачить ніким, крім лицаря, тобто не існує поза лицарства.
Підсумки:
- Постійно застосовувати принцип обґрунтованості та дозованості вимог, бо ніхто не здатен зробити все одразу.
- Розділяти вимоги – включатися в процес, пропонувати допомогу, домовлятися про співпрацю, чітко проговорюючи вимоги.
- Розуміти, хто перед тобою, – і обирати форму, яка відповідає виконавцю. Дитина у грі здатна привчитись до корисної дії (складати іграшки).
- Балансувати довіру та контроль.