Тема є продовженням роботи над самодостатністю та буттям собою як передумовами асертивної толерантної поведінки.
Цікавим для мене як тренера став момент, коли виявилось, що для учасників змішані два поняття – спокій та самозаспокоєність, що заважає визначити маркери задоволеності. Тому зупинилися на цьому аспекті.
Розібрали самозаспокоєність як перехід від НЕ СПОКОЮ до спокою. При цьому розрізняємо вплив ззовні та власну роботу з собою. Котра робота веде до спокою, а котра – до самозаспокоєності?
Спокій витлумачили як відсутність різких рухів, крику, невразливість, розуміння подій, переконаність в діях.
Визначили, що спокій є результатом обох векторів – націленості на задоволеність та націленості на успіх. При цьому перебуваємо у спокої, відчуваючи свою невразливість, яка є невіддільною від задоволеності. Тобто шукана робота над собою – підвищення задоволеності.
І тут повертаємося до питання про маркери задоволеності, відмінність від самозаспокоєння.
І тут учасники визначили наступний чуттєвий ланцюжок: завершеність, досягнення мети, спокійний сон, вільні думки, упевненість, посмішка, легкість, позитивність, розгубленість.
При цьому розгубленість краде задоволеність. Розпізнаємо розгубленість за запитанням у внутрішньому діалозі у момент досягнення мети: “а чи потрібно воно мені? А що далі?”.
Щоб перестати красти власну задоволеність та активність, варто ставити питання щодо дійсності своїх мотивів (“чи потрібно це мені?” “чи не є намір наслідком тиску суспільства?”).
ПЕРСОНАЛЬНІ ВИСНОВКИ:
- Беру з собою питання “а чи потрібно це мені?” – буду ставити його собі до того, як діяти – і така пауза та перевірка походження мотиву підвищить задоволеність від дії.
- Взяти під контроль демотиватори, які транслюють оточуючі.
- Візьму питання “а чи потрібно це мені?” як турботу про свій інтерес. Якщо раніше інтерес тлумачила лише як зиск, то тепер розумію його як те, що мені подобається, є джерелом радості та задоволення. Це допоможе відмовитися від того, що несе атрибути, але не складає інтерес. Саме так прийду до гармонії між задоволеністю та успіхом.
- Слід бути незалежним, аби піклуватися про свій інтерес.
- Зрозумів, що роблю багато речей успішно, але без задоволення, тому що “повинен”. Варто вишукувати в собі маркери, за якими буду задоволеним – виділяти, що для справи, а що для мене. Це додасть задоволеності.
- Ще раз переконалась, наскільки ми обумовлені, що боїмось змін. Варто набиратись сміловості, сил, надихаючих прикладів, щоб діяти. Прагну усвідомити, куди зникають сили, щоб їх стало вистачати. Це дозволить більше розганяти себе, не давати застрягати в спостереженні як прокрастинації.
- Забираю з собою статтю, щоб почитати, та мозковий штурм, який ще декілька днів прокручу, перемикач енергії. Замислився, як себе задовольняю, якого успіху досягаю, як обидва процеси скоординувати. Успіх як глобальна мета, яка спричиняє задоволеність, а починаємо рух саме із задоволеності.