Грані “живимо”: гра як спонтанність та пізнання – ознака того, що живеш. Любов до несподіванок подібна до проточної води на противагу стоячій. Проточна вода залишається чистою, а стояча цвіте. Призма “щоденного вмирання” може викликати розчарування, а може наголосити на цінності кожного моменту, звільнювати від звички сприймати будь-що як належне, та повернути собі нескінченний перелік приводів до радості (сонячне світло, посмішки друзів тощо). Розчарування породжене звичкою бути незадоволеним, а усвідомлення щоденного вмирання наголошує на точці вибору на користь щастя. Живемо – рухаємось повз час за допомогою мислення, духовно еволюціонуємо. У цій площині наш вибір відчутніший, ніж в тому, як розвивається наше тіло. Розвиток, порівняння себе із собою, своїми внутрішніми стандартами, а потім ця система може вирости у щось складніше. Примус себе до чогось є не найкращим вибором. Важливо помічати, куди ти рухаєшся, бо життя – це рух.
Грані високої якості життя: Пріоритети. Коли вони є, є відчуття якості життя. Прагнемо бути хорошими в соціумі, а ресурс розтрачуємо. Важливе дорослішання, яке дозволяє обійти інфантильне. Зрозуміти своє призначення. Ми живемо, аби віддавати, не лише споживати. Коли помічаємо, що віддаємо свідомо, розуміючи, що це саме так, а не з опалу, не обмірковано. Коли обов’язок не обтяжує – і це реально, але до цього треба прийти. Багато літніх людей, а мало дорослих. Щоб досягнути високої якості життя, треба пройти стадії приборкання вогню через заміну страху на повагу: вивчити, зрозуміти, навчитись безпечно співіснувати.
Грані життєстійкості: дерево продовжує рости, куди б його не спрямували. Паросток, що пробиває граніт, а далі – плющ по граніту. Все живе сильніше за не живе. Плющ слабкий, але долає міцний граніт. Відсутність пригніченості в агресивному середовищі – збережність здатності мислити та планувати майбуття. Все своє ношу з собою – життєстійкість як життєзабезпечення, логістика. Родинність, продовження роду як життєстійкість. Рух як життєстійкість. Перебування на власній хвилі як життєстійкість. Професійність у поєднанні із спонтанністю зміцнюють життєстійкість.
Грані перемоги: гладіаторські бої як задобрювання страху поразки та сублімація радості перемоги. Фанати асоціюють себе з командою. Усе, що відбувається на стадіонах – нащадок гладіаторських боїв. Перемога – результат. Він вимірний. Лисичка з’їла курочку. Курочки не стало. Перемога чогось над чимось. Перемога – внутрішній стан. У власному домі хочу залишитись сама. Не хочу комунальних умов. Спочатку залишитись одному, окреслити свою самість, насититися цим – потім рухатися далі. “Прийми те, що не можеш змінити” – основа перемоги в тилу. “Зміни те, що можеш” – перемога на передовій. Перемога – це життя. Чотири арки-кришталеві павільони з чотирма елементами життя – вода як водоспад, земля як скелі, вогонь, повітря, що живить рослини. У центрі цих арок – скульптура матері з дитям на руках та вкопана в землю зброя. Спонтанність живить плинність життя, а тому і перемогу. Професійність реалізує спонтанність так, що виключає недоречність, непродуктивність.
Ознаки професіоналізму: молодь бере приклад, а старші поважають. Ознаки спонтанності: своєчасне, відповідне моменту, переключення з образу на образ, з дії на дію, реагування на можливості як об’єднюючий фактор.
Як розрізняти тил та передову? Обидва поняття живляться конфронтацією, навіть, коли йдеться про маркетинг. Можуть мінятися місцями. Свідомо переводиш передову в тил, аби зміцнити його, знизити вразливість. Переносячи на особистість, то свідома частина є передовою, а несвідома тилом. При цьому за допомогою вікон Джохарі можеш перемістити передову у глуху пляму, аби з’ясувати догми та колективну травматизацію (менталитет) – та змінити, перевівши їх в приховану зону, а потім білу. Чим меншою є глуха зона, тим свідомішою є поведінка, стійкішою та спокійнішою, самокерованішою.
ПЕРСОНАЛЬНІ ВИСНОВКИ:
Іноді забуваємо про тил – забуваємо давати підтримку собі. Якщо тил вмер, то заради чого була борня? Варто тримати все в цілому.
Тема близька. Заземлюю на свою індивідуальність. Перемога – момент. Потрібна навичка перемагати. Потрібен постійний взаємозв’язок “тил-передова” – спільна мета, розуміння засобів і можливостей один одного.