Отже, підсумки другого дублю верзусу на тему самодостатності.
Одразу попереджу, що бачу три виміри підсумків, тому будуть три самоцінні публікації.
Також зазначу, що цього разу зібралися люди, які брали участь у верзусах взагалі вперше або вперше у сезоні. Лише один учасник був з кола постійних учасників.
Почну з загального огляду інсайтів. У наступних постах будуть огляди колажів у співставленні між собою та з напрацюваннями групи, яка проходила послідовно різні теми верзусів до “самодостатності”, та окремо по обраній візуалізації.
Почали ми з обговорення того, чи віримо самі у досяжність самодостатності, та чому нею опікуємось. Отримали ось такі переліки думок.
САМОДОСТАТНІСТЬ – МІФ, бо:
- народжуємось від двох – вже породжені спільнотою
- потребуємо другої половини
- можу щось робити гірше – потребую іншого, хто робить це краще
- у людини є потреби не лише отримувати, а й віддавати, та задовольняти їх у взаємодії
- соціальність нашого єства – лише з іншими може розвиватися
- зрілість, що призводить до автономності, не міф, а самодостатність як “сам собі сільпо та центр.комітет” – міф
САМОДОСТАТНІСТЬ – РЕАЛЬНІСТЬ ЛІДЕРА, бо:
- Прийняття відповідальності ріднить реальності самодостатньої людини та лідера. Самодостатність змінює якість зв’язку із світом
Самодостатність – це відсутність розриву із суспільством, не самотність, не ізоляція. Вільний вибір, чи вийти із залежності, чи залишитися в ній.
Три ознаки самодостатності:
- незалежність (фінансова, психологічна, фізична, господарська) як здатність обирати, наскільки та задля чого взаємодіяти зі світом;
- упевненість в тому, що покладаючись лише на себе, можеш досягнути мети (за приклад слугує Ганді);
- прийняття відповідальності.
Далі ми рухались через чотири “станції-пересадки”, і перші дві подолали подібно до постійних учасників верзусів сезону 2015 року:
Асертивність замість зверхності на шляху до самодостатності важлива тим, що:
реалізує мотив захисту (своєї честі, гідності, приватності тощо) – мотив самодостатньої людини. Асертивний спосіб захисту – через повагу. Зверхність діє через неповагу. Внаслідок неповаги виникає або пасивна стратегія – відгородитись, замкнутись. Пасивно-агресивна – демонтрувати незацікавленість нищим. Агресивна – нав’язування своєї позиції (рятівництво, месіанство).
Критичне мислення замість нігілізму на шляху до самодостатності важливе тим, що:
самодостатня людина має власну думку, власні логічні судження. Нігілізм судить з позиції жертви, ховаючись за зверхність, близьку до анархії, пошук винного, відкидання усіх та всього, заперечення та знецінення. Діє так, побоючись крайньої фрустрації через власну зневіру та нездатність до аналітичного мислення (ставить усе під сумнів замість шукати альтернативи). Критично мисляча людина виходить з бажання щось змінити, з пошуку істини, розгляду альтернатив та прийняття відповідальності, спирається у пошуках істини на аргументи та факти.
І вже на “станції” про вміння розрізняти та використовувати сутність традицій та стандартів, оберігаючи їх від перетворення на кліше на шляху до самодостатності виникли суттєві розбіжності, що зумовлені різним чуттєвим досвідом поза верзусів, та відсутністю достатньої уваги розрізненню цих трьох сутностей у щоденному житті.
Зрештою зійшлися на тому, що, якщо традиції та стандарти виникають в процесі розвитку, закріплюють кращі практики, діють в інтересах збереження порядку та ідентичності, передбачають вибір та трансформування на їх основі, то кліше є застиглою формою, спробою усе спростити, характеризуються безваріативністю, обеженнями (табу, догма). Саме тому для самодостатності важливо зберігати традиції та стандарти живими, убезпечувати їх від пертворення на кліше. Хоча залишилися сумніви щодо того, чи живлять традиції та стандарти самодостатність, а чи навпаки – залежність, не самодостатність.
Саме тому корисною є тема про співставлення цих трьох сутностей з новаціями та прогресом, хоча мало хто (що з явки, що з оцінок зацікавленості в анкеті) замислюється над тим, що саме з цього починається і самодостатність, і буття собою без конфлікту з буттям спільноти, і задоволеність собою, і успіх, і багато інших результатів, в яких ми зацікавлені.
Також цікавими виявились ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:
- Не самодостатність потребує кліше для спрощення розуміння самодостатності. Уникання відповідальності та виправдання своєї не самодостатності.
- Залежність живиться страхами (страхом невизначенності та відповідальності, перш за все). Незалежність (перша з передумов самодостатності) живиться здатністю прийняти відповідальність, довірою тому, що все можна змінити, готовністю до наслідків дій, прагнення дій замість бездієвості.
- Одинацтво (здатність продовжувати свій шлях без підтримки, бути мандрівником, коли не вдається бути воїном) виникає у самодостатньої людини в момент, коли оточення та внутрішній стан різко відрізняються. Покинув одну спільноту, а іншу ще не віднайшов/ не створив. Сам змінився, а інших ще знайшов, не створив.
- Асертивність може бути поза взаємодією з іншим, бо починається з поваги до себе. Толернатність виявляється лише від зіткнення з іншим, інакшим, таким, що суттєво відрізняється.
- Нудьга як своєрідний фільтр, перемикач уваги та станів – між самодостатністю та одинацтвом, і навпаки”
ПЕРСОНАЛЬНІ СКАРБНИЧКИ поповнилися наступними надбаннями:
- визначення характеристик станів самодостатності, не самодостатності;
- самодостатність – функція, яка дозволяє переключатись між онинацтвом та лідерством, і в кожній ролі/стані відчувати комфорт;
- були відокремлені один від одного елементи – та поєднались;
- ніколи раніше не сприймала нігілізм захисною реакцією;
взаємозв’язки між речами, які раніше були розрізнені; - хочеш бути самодостатнім, викорени власний нігілізм.
Застосування ці надбання знайдуть собі наступне:
- на базі усвідомлення розпізнавати ситуації, які трапляються, і для себе формулювати вихід із ситуації;
нормально бути і на самоті, і в спільноті, прибрати “крайності”, протиставлення, протиборство; - допоможе дописати програму тренінгу з емоційного інтелекту;
- зможу змінити свої почуття у відповідь до його проявів;
- змінює ставлення, бо раніше вбачав інші причини, не бачив таких причинно-наслідкових зв’язків”.
І все це призведе до:
- досягнення цілей – формування нових цілей – досягнення цілей;
- досі думав, що комфортно лише в одному стані, а якщо запрацює нове розуміння, то стане вдвічі більше комфорту;
- розширить самореалізацію;
- додасть асертивності;
- інші способи подолання перепон до взаємодії, не просто “гарний тон”, а змінить тебе, посилить самодостатність”.