Індивідуальні запити:
- Спокій дарує здоров’я і тому бажаю зрозуміти, як бути спокійним.
- Знервована людина не викликає довіри, і тому бажаю зрозуміти, як бути спокійним.
- З деякими людьми не знаходжу спільної мови – і тому шукаю події, що стосуються комунікації.
- Аби мене слухали та слухались.
- Я психую деколи, і в моїх силах – змінити себе.
- Не розумію механізму відновлення ресурсу в стані спокою.
Проміжні інсайти:
- Контроль (коли кермую, зокрема) призводить до самозаспокоєння.
- Спокій як відсутність тривоги.
- Самозаспокоєння як наслідок самонавіювання.
- Позитивний бік самонавіювання – дозволяє опанувати стрес і заспокоїтись, і тоді ситуація розвивається саме так, як собі навіяв.
- Негативний бік самонавіювання – після закінчення впливу повертається попередній стан, і погіршення.
- Спокій – стан, в якому відсутні проблеми, усе легко вирішується.
- Спокій – частина щастя.
- Роздратування – ознака неспокою.
- Роздратування заважає проникнутись питанням іншого.
- У роздратуванні відмахуються, бо зациклені на собі.
- Одна фраза може мати безліч значень – і варто цікавитись контекстом, аби зберігалась та ширилась атмосфера спокою.
- Відмахнутись «залиш мене в спокої» здатні, коли просто вичерпались аргументи.
- Рівень проблем людини може бути настільки високим, що людина втрачає здатність вислухати ще щось від когось.
- Зважати на стан людини – він впливає на точність порозуміння, а тому впливає на збереження/ порушення нашого спокою.
- Маркери неспокою: роздратування, егоцентризм (розмова лише про себе), мова тіла (закриті жести, стиснені губи, інші затиски в тілі), метушня, страх, тривожність, відсутність мрії.
- Коли людина починає активно щось робити, аби щось робити, то компенсує відсутність спокою, але не наближується до нього.
- Стан спостереження за зовнішнім світом переключає увагу із себе, підтримує стан спокою.
- Блукання думками невідомо де – навпаки є проявом компенсації неспокою (само заспокоювання), але не відновлює спокій.
- Коли прагнеш розслабитися і не виходить, шукаєш засобів заснути – компенсуєш відсутність спокою.
- Стан тривожності промовляє через ненависть, образу, очікування «порятунку», інфантилізм.
- У стані тривожності людина не здатна мріяти.
- Якщо людина мріє, заглядає у віддалене майбутнє, вона перебуває у спокої (він живить здатність мріяти і довіряти мріям).
- Мрійливість (мрія вислизає від усвідомлення) – проміжний стан на шляху до постановки мети.
- Коли людина визнає гарним те, що має, і прагне надалі ще кращого, тривога відступає.
- Тривога бере верх, коли зосереджуємось на тому, чого бракує.
- Спокій зникає під дією стресу, гніву, тривоги, страху, знервованості, сумнівів, напруженості, самозвинувачення, ненависті, невпевненості, галасу, мстивості, конфліктів, ворожості, захисної позиції, нігілізму.
- Самозаспокоєння не вдається через гіперболізацію, накручування себе, панікування, поляризацію, самозвинувачення, само знецінення, надмірну емоційність, агресивність, гнів, допінг, провокацію.
- Визначити, що із приказок активує спокій виявилось складніше, ні ті, які активують тривожність чи збайдужіння.
- Не очікував, що лише один вислів про спокій присипляє тривожність у мені, а решта збуджує той чи інший стан.
- Активатори простіше визначити, ніж деактиватори.
- Важко розмежувати стани, прислухатися до себе.
- Сам кут зору, що приказки можуть активувати та дезактивувати, несподіваний.
- Духовна єдність зберігає простір свободи, а єдність стандартів обмежує його.
Підсумки:
- Спокій залежить від впевненості.
- Якщо вважаєш близьких поганими, подивись на себе.
- У негативних рис є ситуаційна користь.
- Спокій – нейтральний стан, з якого входиш у зосередженість.
- Спокій є нормою, і у нього варто повертатись з будь-якого стану, і це дозволить не «рубити з плеча».
- Стан спокою не настільки недосяжний та нестабільний. Можна досягнути, працюючи над собою.
- Перестати панікувати. Боротися зі страхами, аби позбавитись метушні.
- З’ясував, що сильно себе обмежую, коли дозволяю собі оціночні судження.
- Застосовуватиму пошук антонімів для уточнення суті поняття, глибшого розуміння.