Суспільство VS Держава. 10.04.2017

Індивідуальні запити:

  • Просто цікаво, що нового може спати на думку.

Проміжні інсайти:

  • Життя у ворожому середовищі все рівно стає рідним – і це суттєво змінює поведінку, перетворює на нігілістів через програш «війни» як з режимом на загал, так і з ЖЕК з побутових питань.
  • Сучасний стан суспільства демонструє значний зріст відчуття свободи, яке при цьому не змінює взаємодію, в т.ч. споживання адміністративних, соціальних, публічних послуг.
  • Найпростіше виявилось подолати пост-радянськість торгівлі. Достатньо було відкрити ринок – і купівля стала демократичною (без фарцовки чи «березок»).
  • У сфері освіти важлива конкуренція та нарощування частки недержавних закладів, але постає питання відповідності (спів ставності) стандартів. І важлива зміна системи менеджменту.
  • У сфері медицини важливо повернути честь професії, зробити ре-брендінг, змінивши наратив (акцентувати увагу на кращих, а не на гірших, на здобутках, а не на вадах), і окремо управляти послугою та її сервісною оболонкою.
  • Допоки політика вважатиметься справою державною, а не справою взаємодії суспільства з державою, поєднання їх зусиль заради щастя людей, існуватимуть політикани замість політиків.

Підсумковий алгоритм поєднання зусиль суспільства, держави, окремих активістів:

  • Якщо бажаємо жити в оточенні щасливих людей, то починаємо мислити з народу як відправної точки
  • У процесі гуртування народу та вироблення ним спільної ідентичності, народжується культура і механізми взаємодії, тобто суспільство.
  • Позитивний розвиток культури та суспільства актуалізує потребу в розвитку економіки.
  • Як тільки економіка розвивається настільки, що провокує зазіхання на неї з боку сусідів, а кількість народу збільшується настільки, що потребує ще більшого розвитку економіки, то виникає потреба зайняти та боронити територію, і для цього вибудовувати певну ієрархію, інфраструктуру, яка призводить до утворення держави.
  • Як тільки на противагу суспільству утворюється держава (точніше, її прототип), між ними починається конкуренція – і тому виникає потреба у політиці.
  • З появою усіх семи перелічених вище елементів можемо стверджувати про завершення утворення країни, цілісність та незалежність якої тепер має бути ключовим вектором політики (взаємодії суспільства та держави).
  • Щоб політика працювала на творення щасливих людей, її якість хтось має контролювати – і саме у цьому полягає роль активістів. Іншими словами, активісти відповідають за якісне лобіювання щастя людей як ключового вектора політики.