Індивідуальні запити:

• Чоловік мені закидає, що я з ним поводжуся, як з колегами на роботі. Хочу розібратися у собі – наскільки залишатися жінкою у православних канонах і водночас брати на себе відповідальність. Керування накладає чоловічі риси характеру, зменшує терпимість. Може, це – утопія? Якщо натягнув «штани», то вже таким і стаєш? Чи змінюють тебе обставини? Чи можливо бути андрогенним?
• Зараз прийшли до думки, що відповідальність «50х50», то коли я відкриваю двері, що це є – повага до її статті чи що це?
• Тоді у відповідь: «Коли я наливаю чоловікові суп у тарілку, це – що? Він сам не здатен?».

Проміжні інсайти:

• Коли керуєш процесом, то береш не тільки право, а і відповідальність.
• Я завжди думала, що особистість важлива, а не те, чоловік чи жінка.
• Проблема жіночності передається від матері до дочки. Я щаслива, що дочка виросла, спостерігаючи мої стосунки з чоловіком.
• Стосунки у родині на 95% залежать від жінки. Треба уміти робити вибір на користь партнерства, з повагою до територій один одного.
• Щось змінюється, коли жінка самодостатня.
• Описи самців і самиць найбільш ємні. Ці рівні поведінки зрозуміліші. Опис поведінки жінки вже поступається за деталізованістю та ємністю. Опис поведінки чоловіка – найменш деталізований та усвідомлений.
• Не гнобити у сині чоловіка – дозволяти приймати рішення, жорстко запитувати.
• Гендерна самореалізація – основа для реалізації у парних стосунках та у батьківстві, але не описується через ці напрямки реалізації себе.
• Батьківство – сприяти розвитку особистостей дітей.
• Парні стосунки – сприяти взаємній задоволеності і радості.
• Бути чоловіком – це дотримувати свого слова. Мати та реалізовувати свої життєві принципи.
• Дідусь та бабуся дають любов, а батьки – виховання та освіту.
• Чоловік – тур, бо під сузір’ям Тільця.
• Кооперація, шлюб як бізнес від злиття двох корпорацій, з утворенням третьої.
• Поки діє установка, що жінка на 95% відповідає за родинні стосунки, доти виникають матері-героїні.
• Якщо між розумними чоловіками та жінками стосунки зупинятимуться лише на флірті, а відтворюватись будуть лише не розумні, то відбуватиметься деградація популяції, бо відтворюються особистості, не готові до того, щоб стати подружжям та батьками.
• Гендерна самореалізація повинна перетікати у кращу якість подружжя та батьківства.

Підсумки:

• Ніколи не проводив паралелі між реалізацією в родині і на роботі, а тепер розумію цілісність самореалізації. Люди не розуміють, чому не йде кар’єра, а треба пошукати, що покращити у родинній взаємодії.
• Варто продовжувати працювати над розумінням природи негараздів, їх нюансів – де кліше, а де правдивість.
• Підтвердила своє переконання, що жінкам та чоловікам не треба воювати одні з одними.
• Цікаво продовжити досліджувати, як саме формується та проявляється гендер.

Індивідуальні запити:

• Як визначення свого гендеру впливає на весь комплекс самореалізації?
• Що робить чоловіка чоловіком?

Проміжні інсайти:

• Базові ролі дають енергію від соціалізації в них, а похідні (сублімовані) витрачають енергію.
• Благополучна соціалізація в своєму гендері (без інверсії біологічного та соціального, а у випадку трапляння інверсії – прийняття себе як варіанту норми, а не відхилення, тобто відсутність самознищення) наповнює нас енергією впевненості.
• Благополучна соціалізація в ролі дитини (коли усвідомлення своїх прав діє у балансі з усвідомленням своєї відповідальності, обов’язковості норм взаємодії з дорослими – і не породжує інфантилізм та/або пасивно-агресивну поведінку, маніпуляції) наповнює нас енергією довіри.
• Благополучна соціалізація у ролі учня (радість від пізнання, сміливість зустрічатись з новим, невідомим, інакшим – і напрацьовувати мудрість) наповнює нас енергією настійності та стійкості.
• Благополучна соціалізація у ролі партнера/подружжя (здатність утворювати стійкі парні стосунки, усвідомлено керувати їх розвитком)наповнює нас енергією захищеності та спокою.
• Благополучна соціалізація у батьківській ролі (здатність усвідомлено брати на себе відповідальність за сприяння благополучній соціалізації дитини, яка відкриє перед нею щасливе життя і забезпечить подальшу безперервність роду) наповнює нас енергією повновладдя (і саме тому спокушає зловживати нею).
• Благополучна соціалізація у ролі громадянина (здатність діями своїми вболівати за покращення якості співжиття та захищеності спільних досягнень, стабільний розвиток) наповнює нас енергією змістовності життя (і саме тому спокушає до самопожертви).
• Від поєднання уявлень про свій та інший гендер у парі складаються або стосунки залежності/спів залежності/контр залежності, або стосунки свободи особистості і взаємозалежності.

АНАЛІЗ ГЕНДЕРНИХ СИМВОЛІВ РІЗНИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ:

• Тур як символ чоловічого початку. Сила, витривалість, стадність, здатність постояти за себе. Жінка як мікрокосм та нескінченність роду.
• Жінка як заземлення чоловіка, а чоловік як світ ідей.
• Жінка як легкість, гра, віднайдення можливостей. Чоловік як стабільність, відповідальність, захист.
• Жінка як весна – краса і натхнення. Чоловік як засівач поля.
• Жінка як калина – тендітна, чарівна, плодовита. Чоловік як дуб – кремезний, витривалий, життєздатний, плодовитий.

Підсумки:

• «Гендер – стрижень соціалізації», – утвердився в цій думці.
• Не усвідомлював, що настільки глибинним є вплив, що впевненість (а тому і результативність) залежить від прийняття себе в своєму гендері.
• Від прийняття себе чоловіком залежить, що станеш чоловіком та батьком.
• Коли бракує впевненості, виникає питання щодо доцільності свого існування та буття в тих чи інших соціальних рамках.
• Чим ясніше усвідомлюєш зв’язки у соціалізації, тим яснішим стає шлях соціалізації.

Індивідуальні запити:

• Чи дійсно є так, що люди поділені на гуманітаріїв та технарів?
• Звідки я знаю, що легше, якщо нічого не вчу?
• Що означає «легше»?
• Вчитися цікаво. Чим більше вчимося, тим більше переконуємось, що нічого не знаємо, і це загострює комплекси. Де – потреба у знанні, а де – задоволення комплексів?
• Найбільше зацікавила репліка про необхідність середовища підтримки для генія.
• Хочу легше поратися з повсякденними викликами. Є спроби передбачити, але не завжди розумію, який виклик виникне завтра.

Проміжні інсайти:

• Навчання розширює коло моїх можливостей.
• Бажаю стати кращим – і тому навчаюсь. Результатом стане діяльність в обраній сфері.
• Життя зранку до вечора – долання якоїсь проблематики. Залежно від підготовленості вирішуємо проблематику.
• В умовах невизначеності рішення приймаємо навмання – і варто зрозуміти, як у нашій свідомості взаємодіють потреби та кліше.
• Вибір між «легше» та «все» вирішує вибір на користь того, що подобається, і є реальною його монетизація. Вчиш те, що дає задоволення і водночас приносить кошти.
• Продовжуємо сприймати навчання через кліше отримання диплому (тільки як формальну освіту), і недооцінюємо неформальне та інформальне навчання.
• Той, хто виглядає пихатим, може бути самоздійсненим, бо ми не завжди спокійно сприймаємо інакшість і свободу самовиразу.
• З двох кліше – про рівність та нерівність – продовжуємо міряти світ через кліше нерівності.
• Навчання може діяти через авторитет, лідерство думки.
• Якщо навчання діє через кліше про рівність, то внутрішній діалог підказує: «якщо хтось може, то і я можу». І людина прагне діяти, є мотивація, запал.
• Якщо хтось думає про себе погано через місце народження, то він перебуває під впливом кліше про нерівність, і сам обрізує власні можливості і перспективи.
• Коли ти бачиш не рівного тобі за потенціалом і сприймаєш його не рівним, то не нервуєшся.
• Схильності діють як сильні сторони за умови, що ми контролюємо свою схильність – знаємо про неї, розвиваємо, застосовуємо на користь, отримуємо задоволення, авторитет, гроші, певне коло спілкування, позитивні емоції.
• Схильності діють як вразливі місця, коли схильність перестає бути контрольованою, і перетворюється на залежність. Коли схильність є неусвідомлюваною – і приховано веде мене, контролює мої дії. Зацикленість на звичній дії, невміння враховувати ситуацію також перетворює схильність на вразливе місце. Протиріччя схильності нормам співжиття також характеризує її як вразливе місце.

Підсумки:

• Переконався, що «гуманітарії» та «технарі» – кліше, не більше. Важлива і досяжна синхронізація роботи обох півкуль мозку.
• Легше означає лінощі. І лінощі є наслідком того, що нічого не робив з напругою, а не першопричиною. Тому варто вчитися «напружуватися».
• Замість казати собі, що «це не моє» треба хоча б спробувати – і тоді можливо перейти від самореалізації до самоздійснення (а воно цікавіше).
• Подумаю над тим, що, можливо, люди дійсно рівні поміж собою.
• Рівність поза соціальної стратифікації та фізичних особливостей існує – і все залежить від того, скільки людина докладе зусиль.

Індивідуальні запити:

• Чи діють однаково закони стосовно вимогливості до себе та до інших. Якщо вимагаєш від інших, то вимагати від себе, і навпаки.

Проміжні інсайти:

• Трапляється, коли людина не зважає на інші думки, на зауваження, бо упевнена у єдино правильній думці, і тоді йдеться про пиху. В інших моментах наполягання на думці може бути виправданим – коли людина знає, що говорить, і для чого – і саме так досягне 100% результату. Знаєш, що підлога має бути чистою, що 2+2=4 – і це є аксіомою, не теоремою.
• Корінь проблеми вимогливості – коли вона звернена назовні. Звідси – упередженість і пиха. Якби вимогливість була двобічною (до інших та до себе), то не йшлося б про пиху.
• Упередженість як синонім зверхності.
• Упередженість – коли діє шаблон мислення.
• Упередженими можуть стати вимогливі, коли після декількох удач поспіль людина перестала удосконалювати себе.
• Упередженість – наявність відповіді раніше, ніж запитання. Може діяти на добре, якщо наперед знаємо, що підлеглий здатен, і тоді вимагаєш. Може шкодити, коли задача вимагає твого втручання, а ти так не вважаєш.
• Упередженість існує завжди, бо вже є свій досвід і точка зору.
• Неупередженість – можливість/ здатність швидко змінити свою думку.
• Вимоглива людина не завжди є упередженою.
• Вимогливість позитивна. Упередженість негативна, бо підключається емоційний чинник.
• Якщо не вимагаєш нічого від себе, пливеш за течією.
• Краще узгоджувати взаємодію замість вимагати.
• Вимоги, наполягання на власних бажаннях без пропозиції чогось натомість, руйнують стосунки.
• Коли вимагаєш, має бути контроль.
• Якщо у вимогливості присутня довіра, це добре. Без довіри виникає тотальний контроль над іншим, бо перестаєш довіряти сам собі.
• Вимогливість може відійти на 2й план, коли упевнений у партнері, що людина сама себе проконтролює.
• Коли людина не бачить довіри собі, а вдається до контролю, то знищує продуктивність, ускладнює взаємодію замість рухатись до мети.
• Вимагати довіри неможливо.
• Вимогливість може виродитись у конфліктність, якщо одностороння, тобто вимагає, нічого не даючи натомість, не винагороджуючи.
• Вимогливість може виродитись у недовіру, упередженість, коли неаргументована.
• Відповіддю на упередженість є діалог.
• Вимогливість може переродитись на сліпу довіру так само, як на тотальний контроль. На сліпу довіру вимогливість перероджується, якщо маєш більший потенціал та вищі цінності, ніж інші, а думаєш, що потенціали та цінності однакові (думаєш, що вони вимагають від себе того ж, що і ти). На тотальний контроль – коли твої цінності низькі, і ти підозрюєш у тому ж інших, бо сам собі не довіряєш.
• Щоб вимогливість залишалась позитивною рушійною силою, вона має діяти спільно з довірою та контролем, поясненням (чому саме вимагають того чи іншого), проголошення своєї віри у спроможність людини.
• Наказ без інтересу до засобів виконання дає тимчасовий результат, короткотривалий, і не завжди максимальний.
• Відсутній сенс вимагати за наявності дійсних обмежень, а краще – замінити виконавця.
• Не вимагаєш нічого лише від того, від кого нічого не потребуєш. Коли чогось потребуєш від когось, то він стає цікавим поза будь-якого свого статусу, і ти вимагаєш.
• Вимагати того, що не може бути виконаним в силу об’єктивних причин – породжувати взаємну незадоволеність.
• Працювати з обмеженою людиною дорого за власним ресурсом. Тому варто зважати на рівень розбіжності між поточним потенціалом людини і вимогою.

Зовнішні ознаки вимогливості до інших (без розуміння та врахування їх інтересів, без намагання вибудувати взаєморозуміння): напружена обстановка, нервовий стан, необґрунтованість (завищення) вимог (до дитини як до дорослого), незадоволеність іншої сторони, маніпулювання, позування (демонстративна поведінка), погрози і покарання, зверхність, пиха, злість, зціплені зуби, натиск у жестах.

Зовнішні ознаки вимогливості до себе: прагнення знань, пізнання, бездоганний зовнішній вигляд, спокій, задоволеність.

Зовнішні ознаки балансу вимогливості (до себе та до інших): погляд виражає готовність слухати, спокійна обстановка, живий інтерес до спільної дії, власний приклад слідування вимогам, залученість, розуміння задачі як умова її виконання, незворушність, впевненість, підтримка один одного, надихання прикладом іншого, спокій, задоволеність.

З ОБГОВОРЕННЯ ТЕКСТУ:

Для чого лицар це розказує? Чи йому хотілось поговорити (пожалітись), чи шукав виходу? – Більше подібно, що хотів поговорити, бо відмітає усі запропоновані можливості. Тоді це – прояв пихи, бо він опинився переможеним чужинцем після того, як переміг усіх місцевих. І після того замість далі вчитися і перемогти пізніше, здався.

Нескінчена вимогливість до себе і пиха – різне, бо позиція «ви мені винні» є вимогливістю до інших, а аргументом є «тому що я кращий» (і це – зверхність). Він себе не бачить ніким, крім лицаря, тобто не існує поза лицарства.

Підсумки:

• Постійно застосовувати принцип обґрунтованості та дозованості вимог, бо ніхто не здатен зробити все одразу.
• Розділяти вимоги – включатися в процес, пропонувати допомогу, домовлятися про співпрацю, чітко проговорюючи вимоги.
• Розуміти, хто перед тобою, – і обирати форму, яка відповідає виконавцю. Дитина у грі здатна привчитись до корисної дії (складати іграшки).
• Балансувати довіру та контроль.

Індивідуальні запити:

• Середній син у свої 7 років не визнає правил. Усе повинно бути, як він сказав. Я хочу, щоб і воля його збереглася, і правила навчився поважати.
• У сина в 15 років багато ідей. Боюсь його задавити. Хочу зберегти його волю.
• Зараз синам по 30 та 24 роки, і є онук. Хочу проаналізувати, що було, коли брала участь у їх виборі.
• Хочу просто послухати, про що йтиметься.

Проміжні інсайти:

• Розвиваючи особистість, генеруємо її здатність бути щасливою, бо навчаємо самостійно обирати цілі, тобто відсутній примус.
• Людина щасливіша, коли людина виконує власні бажання, а не чужі.
• Важливий баланс між егоїзмом та увагою до думки інших.
• Генієм називаємо того, хто у ранньому дитинстві випереджає своїх однолітків.
• Щоб виростити щасливу людину, не робити дитину старою.
• Не перескакувати вік – не вимагати у 5 років рекордів для 15 років.
• Загальний розвиток важливий. Не знаю жодного музиканта, який не знає математики.
• Живемо у певній системі координат – і її варто знати, аби орієнтуватись та враховувати.
• Зрозуміла, як пережита травма змінила мої дії. Схильна повторювати помилки.
• Щоб розуміти щастя з т.з. дитини, розмовляємо, слухаємо, що розказує, спостерігаємо за станом у різні моменти.
• Ключове питання – ким хочеш бути. Сам господар свого вибору. Навіть, не рівноправний учасник свого майбутнього, а сам усе робить.
• Вектор на щастя закріплюємо: у яких словах на яку з тем більше позитиву (і як закріпити), у яких словах на яку тему проривається негатив (і як його трансформувати в позитив).
• Важливо не плутати поведінку «як дорослий» (повторення моделей поведінки батьків) з моделлю «самовизначення та самоствердження» – щоб обирати відповідну технологію діалогу, підтримувати розвиток особистості згідно віку.

Підсумки:

• Бесіда – найкращий спосіб пересвідчитися, чию з картин щастя будуєш. Тому – продовжувати розмовляти.
• Дослухатись все ж поради писати – знаходити слова для опису проблеми, щоб почати її вирішувати.
• Теми спілкування урізноманітнити, не ділити на «дорослі» і «дитячі».
• Прагнути бачити потреби, цікавитись ними.
• Відрізняти потреби від забаганок – послуговуватись квадратом Декарта.
• Знайти теми, на які раніше не спілкувались. І надолужити.
• Пам’ятати, що розвиток триває протягом життя, а не зупиняється після 18 років, коли «вилетів з гнізда».