ПОЧАТКОВЕ СПРИЙНЯТТЯ:

• Ніяк не можу зрозуміти, чи це лінощі, а чи відпочинок, коли максимально відтягую задачу, щоб не робити, а потім швидко роблю. Я усе ж лінивий чи мислитель? – шпиняти себе чи ні?
• Для себе – без versus, бо себе вже кваліфікувала, дозволяю собі і зволікати. Відрізняю зволікання та відпочинок. Хочу більше відпочивати і хочу навчити своїх хлопців відпочмвати.
• Гарна навичка – вміти вчасно відпочити і не відчувати провину за паузу.

СУТЬ ТА СПОРІДНЕНІСТЬ ПОНЯТЬ – АНАЛІЗ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ:

• Демотивація – стан, коли не розумієш, навіщо діяти, відсутність мотиву, цілі, бажання.
• Саботування – супротив примусу, тиску. Картинка з пакетами на голові – приховування справжніх емоцій, ставлення.
• Втома – чоловік, що вже впав і лежить. Фізичне та/або психологічне виснаження, вже не можеш працювати.
• Зволікання – брак швидкості, розмірковування, відсутнє бажання встати і зробити.
• Відпочинок – стан, коли організм відновлює свій ресурс.
• Дауншифтинг – рухаєшся вниз соціальною драбиною.
• Відпочивати не дауншифтувати.
• Всі поняття – про відсутність енергії, за виключенням саботажу, в якому вона є, але негативна.
• Втома – чоловік в краватці вже лежить без сил.
• Пара на дивані втомилася від стосунків – не дивляться одне на одного, схрещені руки у кожного, але торкаються стегнами одне одного, тобто прагнуть близкості.
• Демотивація – хлопець з питаннями довкола голови, схилившись над ноутом. Коли відсутні мета та бажання, то виникає багато питань, і на них витрачається вся енергія.
• Саботаж – пакети на головах та «soon» на годиннику. Коли людина не бажає щось робити, то говорить: «так-так-так – вже незабаром». Пакети як символ знеособлення, тихого саботування.
• Зволікання – хлопець грає в комп’ютерну гру, лежати поверх купи справ.
• Відпочинок – хлопець над каньйоном сидить, пара у шезлонгах відпочиває, гамак на Мальдівах.
• Сильно втомився кіт після полювання на мишей – морда без задоволення.
• Демотивація – з пакетами на голові, бо замість обличчя – маска.
• Втома – впав на ноутбук.
• Грає, ігноруючи купу справ, – саботує. Він знає про всю цю купу, а йому цікавіше – у віртуальній реальності.
• Дауншифтер забагато відпочивав, і це потягнуло його донизу. Людина має сама себе підштовхувати до руху. Тому той, хто вже лежить, в краватці, та грюкає кулаком – дауншифтер, вже долетів.
• Відпочинок – з пальмами, валізами, видом на річку, каньйон.
• Зволікання – коли лежить на гілці дерева над водою і дивиться кудись в нікуди. Так лежати не дуже зручно, і тому це не відпочинок, хоча і пауза. Складно уявити, що для відпочинку обрала не гамак, а гілку дерева, і над водою – ризиковано. Людина більше вмовляє себе на паузу, хоча і в незручних умовах.

СЕМАНТИЧНО-ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ НАСЛІДКІВ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Поняття всі абстрактні, філософія в суспільстві – працювати напружено.
• Для кожного своя демотивація. Складно зобразити, що тебе дратує в роботі.
• Найчастіше демотивація, саботаж, втома завершаються вигоранням. Ланцюг є такий: втома – саботаж – демотивація – вигорання.
• Роздуми, обмірковування можуть скидатися на зволікання, але не є ним.
• Розмірковую над ідеєю, що наявність енергії – базис того, чи діємо, чи бездіяльні.
• Час збирати каміння та час їх розкидати – це про потребу в паузах, уповільненні задля відпочинку.
• Прокрастинація віднімає результат і менше впливає на відносини.
• Аналітик може працювати на знос через невміння казати «ні».
• Варто розрізняти психологічну і фізичну втому. Клітини мозку мають відпочивати, омиватися. Фізіологічно – маєш відпочивати, а інакше робитимеш помилки, і вони м.б. непоправними.
• Психологічна втома може призвести до прокрастинації замість відпочинку. Фізична – просто до млявості в тілі (сигнал про потребу в відпочинку).
• Нехтування норм відпочинку призводить до ххвороб.
• Відпочинок та зволікання пов’язані між собою – коли втомився, то схильність золікати зростає.
• Для відпочинку мало вчасно піти з роботи, а ще потрібно роботу залишити на робочому місці, виключити цю історію з голови. Японці собі у допомогу цьому мають завісу над дверима, яка торкається маківки голови зранку, коли йдеш з дому, і ввечері, коли приходиш додому. Пішов – полишив домашні клопоти вдома. Прийшов – залишив робочі клопоти поза дому. Не змішуєш ці два поля. Скандинави, з цією ж метою, сидять в машині після дороги, щоб відновити спокій, і тільки після того йдуть додому відпочивати.

ПІДСУМКИ:

1. Міхаель Лайтман популяризує Кабалу і каже, що щиро любить ледарів, бо вони не миготять, не створюють зайвих рухів у Всесвіті. Ми не замислюємося над тим, наскільки багато можна і не робити, бо воно ні до чого гарного не призведе. Сьогоднішній верзус склався продовженням цих роздумів – навчитися не миготіти.
2. Замислилася, що прокрастинація не завжди однакова зсередини та ззовні. Можливо, в конкретному випадку справа не у зволіканні, який це може мати вигляд, а у потребі людини відновити свій ресурс.
3. Багато крутилися довкола енергії – як її відновити і що з нею робити.
4. Є знайомий, що емігрував до Німеччини і сів там на соціальну допомогу, і каже, що в нього все гаразд, бо не треба кудись бігти. Мені було важко осягнути цей зоопарк.
5. Сподобалася думка про біг по колу від прокрастинації до почуття провини, і далі. Варто поспостерігати за собою – яке замкнене коло виявлю в своїй поведінці.

ПОЧАТКОВЕ СПРИЙНЯТТЯ:

• Відсутня така історія зіткнення, протиставлення інтернаціоналізму та багатокультурності. Можливо, зрозумію наявність цієї історії в підсумку діалогу сьогодні.
• Багатокультурність – те, як людина ставиться до людей з різних культур.
• Інтернаціоналізм – радянський спадок, а багатокультурність – нова європейська течія у відповідь на великий потік мігрантів. Versus – в тому, що інтернаціоналізм виключає конфлікт, а багатокультурність містить його, бо культури живуть та не змішуються. Інтернаціоналізм бере від кожної культури щось та переплавляє.
• Інтернаціоналізм відсилає до СРСР, і його не існує, він є міфом, бо СРСР ніколи не прагнув насправді до інтернаціоналізму. Багатокультурність – прагнення поважати інші культури. Пострадянське суспільство досі є ксенофобським. Щоб сприймати ідею багатокультурності,  треба ще багато працювати.
• Культури не розчиняються в багатокультурних просторах. Люди намагаються зберегти свою культуру.
• Інтернаціоналізація проявляється через міжнародні слова – коли ми вже не звертаємо увагу на те, що вони запозичені. Багатокультурність характеризується тим, що знаю багато культур і з повагою ставлюся до кожної, без переваг однієї над іншою. Якщо беру щось з кожної, і я стаю кращим від цього, то це класно.

АНАЛІЗ СЕМАНТИКИ, МОРФОЛОГІЇ, ІСТОРІЇ:

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Завжди є тонка межа між поняттями – коли для тебе це захист, а для того, хто тисне на тебе, твій захист є спротивом.
• Якщо аналізувати природу негативного сприйняття українського націоналізму, то варто усвідомити, що воно створено окупантом за часи залежності України від нього, нас привчили засуджувати власний націоналізм.
• Якщо щось не можеш подолати, то очоль це. Так виникла багатокультурність замість інтернаціоналізму.
• Коли багато мігрантів, то це означає, що багато людей, які потребують особливої уваги та піклування для своєї інтеграції в суспільство, – і державі важко потурбуватися персонально про кожного. Тому кращим рішенням є турбота самих діаспор – нехай в їх межах тримаються один одного, допомагають один одному, і задля цього варто заохочувати їх життєдіяльність та багатокультурність. США є найбільш багатонаціональною країною, і ніхто не переймається тим, що в дитсадку няня виявилася іспаномовною.
• В нашому глобалізованому світі відсутні нації, які б не зазнали культурного впливу інших націй – в цьому і інтернаціоналізм, і і багатокультурність водночас.
• Коли студенти вчаться за кордоном, то вчаться і іншим культурам, в тому числі.
• Досі багато неадекватних людей – і тому виникають конфлікти між представниками різних націй.
• Моє сприйняття – я намагаюся зрозуміти іншу культуру, приймаю з повагою, хоча і не перетворююся на їх послідовника, носія.

ПІДСУМКИ:

1. Певно, зіткнення відсутнє, а натомість різні часи породжують різні поняття. Перед тим був інтернаціоналізм, більш інтегративний вектор. Мультикультурність не є синонімічною інтернаціоналізму.
2. Після турецько-грецького конфлікту 1923 року греки повернулися до Греції, а село заселили турки. При цьому зберегли грецьку спадщину. Вважаю це проявом інтернаціоналізму.
3. Бачу поняття полярними. Варто замислюватися, звідки пішла ідея. Гарну ідею завжди можна викривити.
4. Поняття «націоналізм/патріотизм» залежать від того, по який бік ти перебуваєш.
5. Інтернаціоналізм – войовнича історія, а багатокультурність – спокійніша історія.
6. Тільки справа часу, щоб люди звиклися одне з одним. Варто берегти історію багатокультурності, навчати інтеграції.

ПОЧАТКОВЕ СПРИЙНЯТТЯ:

• Навіть гадки не маю, про що може бути цей верзус.
• Мій внутрішній голос каже: «розділяй та владарюй». Обміркувати може бути корисним на фоні всіх подій, які відбуваються.
• Чим більше приводів знайшли для об’єднання, чим більше груп підтримки собі створили, тим складніше комусь іншому буде нас покорити. Це історія про те, щоб не роз’єднувати заради персонального блага, а про об’єднання.

КЛЮЧОВІ АСОЦІАЦІЇ:

• Єдина Європа – Черчилль. Фактично це підкорення Європи Англією, а потім переважили позиції Німеччини.
• Англія ніби відпустила колонії, а всередині історія нікуди не поділася. Однаково ми на чолі більшого.
• Брекзіт з’явився через багато років. Як тільки стало зрозуміло, що Англії не по силах виконувати умови Німеччини.
• Брекзіт – спроба протесного настрою, щоб не покоритися. Ототожнили об’єднання і підкорення.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Реально має значення, для чого об’єднувати. Проти ворога – добре. Об’єднану Європу просував Черчилль, а першими увійшли у договір Франція та Німеччина.
• Всі наші інсайти – від нашого відчуття того, що відбувається, – нюанси будуть лише на рівні соціальної інтеграції.
• Варто повчитися об’єднувати когось з кимось заради чогось.
• Продуктивніше, коли на основі взаєморозуміння, переконання, без насилля над особистістю.
• Коли покора усвідомлена, бо, наприклад, вчителька є такою як є, її не змінити, а потреба отримувати знання не залежить від того, якою вона є. У такій ситуації покоритися – питання сприйняття, навчання іншому способу комунікації.
• Баланс між тим, чи більше покори з нашого боку, а чи більше покори на нашу адресу, залежить від віку та рівня енергії людини. Упокорення інших мною притаманне молодим. Випробовуєш свої сили, підкорюєш. Потім набуваєш досвіду, втрачаєш енергію – і шукаєш інші шляхи, домовляєшся замість домінувати.
•  Упокорення мене іншими – про втому, спад.
• Людство звикло до того, що хтось завжди зайнятий роз’єднанням. Це історична звичка, а не єдино можлива реальність.
• Ми звикли, що нас роз’єднують та владарюють над нами. Єврейський народ пам’ятає історію «погром», український народ пам’ятає історію «голодомор». Історія об’єднання незвична. Навіть в рамках одного колективу завжди знайдеться «миша», що доносить.
• Об’єднання – на основі доброї волі, всупереч своєму егоїзмові. Зерно об’єднання варто вирощувати.
• Завжди цей верзус – покорити/об’єднати – існуватиме, бо життя різнокольорове. Цей злам дає енергію для розвитку. Поза цього верзусу або всі згодні, або всі повбивали одне одного.
• Сучасне політичне життя дріб’язкове, заради тактичних перемог. Халіф на годину – не замислюються, що далі буде, – живуть сьогоденням.
• Нас закликають жити в сьогодні, без насилля, а люди продовжують шукати перемоги.
• Сьогодні я є частиною країни, яку роз’єднали, продовжують розгойдувати. На жаль, керівники не розуміють, що можна втратити все. Відчуваю жах стосовно того, що матимемо на виході. Я сумую за особистостями такого масштабу, як Черчилль. Вважаю його людиною-скелею. Боротьба – це нормально.

ПІДСУМКИ:

• Синонімів та антонімів у упокорення є більше, ніж у об’єднання, тобто історія переважання домінації над співпрацею не сьогоднішня, а тривала проблема.
• Варто популяризувати історію об’єднання, бо прихильників цієї концепції менше. Нехай ти борець з вітряками, але якщо полишиш це, то у молодших шансів на те, щоб жити в атмосфері об’єднання, ще поменшає.
• «Якщо не я, то хто», – моя фабула життя. Той, хто вважає за потрібне, той діє.
• Популяризувати ідею об’єднання, бо навіть в школі зараз кожен сам за себе. Об’єднання не на рівні пива разом попити. Роз’єднувати звичніше.
• Роз’єднають і без мене. Об’єднання – шанс для людства, народу вижити.

ПОЧАТКОВІ РОЗДУМИ:

• Тема ілюструє зіткнення дорослих з дітьми. Діти більше фантазують, а потім мріють, а потім перестають і мріяти.
• Все, що у мене є, було колись моєю мрією. Деякі мрії досі так і залишаються ще не зреалізованими.
• Цікаво, як розрізняти мрії і фантазії, і як отримувати результат.
• Перша думка стосовно теми, що все це не про мене. Я не мрію і не фантазую. Я земна. У мене проекти.
• Фантазії – це легке, казкове. Джоан Роллінг нафантазувала окремий світ і такі цікаві історії.
• Мрія, заземлена на дію, – проект.
• У мене і купа мрій, і купа фантазій. Мрія потрібна, бо їжак – пташка пихата, не надаси прискорення, не полетить. Роблю аудит мрій – котра здатна бути перетворена на проект, а котра – ні. Ті мрії, що не здатні бути перетворені на проекти, є фантазіями. Їх складаю у «портфель» – і можу переглядати, тасувати, зберігати для краси, не для реалізації. Тому для мене відсутнє протиріччя між мріями та фантазіями.

АНАЛІЗ СВІТУ ПОХІДНИХ СЛІВ ТА СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ:

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СИНОНІМІВ ТА АНТОНІМІВ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Винаходу передує фантазія, яка виходить за межі (відомого – від модераторки) фізики. І потім стала зреалізованою.
• Спільне між мріями та фантазіями є те, що вони – про щось бажане, якого (ще) не існує в реальності (на сьогодні).
• Відмінність мрій і фантазій полягає в тому, що мріємо ми про щось, чого можна прагнути і колись (нехай не за одне покоління) досягнути, а фантазія переносить нас у паралельний світ, без жодних прагнень перетворень в цьому, реальному, світі.
• Мрія – про те, що відсутнє сьогодні, але хотілось би, щоб воно було в завтра.
• Обидві – мрія та фантазія – про майбутнє. Фантазія більше емоцією живиться. Фантазуємо, щоб пережити певні емоції.
• Обидві – мрія та фантазія – про нестачу чогось. Можу пофантазувати про себе у гвинтокрилі, але це не є мрією, бо відсутні передумови до реалізації цієї думки (хоча б відсутність посадкової площадки на даху хрущівки, в якій маю квартиру). Прагну зараз швидше потрапити додому – і тому виникає фантазія про гвинтокрил.
• У фантазії люди поринають, коли реальність не влаштовує, а змінити її бракує можливостей.
• Подібні мрії та фантазії тим, що виникають із запуском мислення, паралельно одна одній, з тією відмінністю, що фантазія ніколи не стане реальністю, а мрія є картинкою майбутнього, тобто може стати реальністю за певних зусиль.
• В обох випадках – це escape, тобто людина обирає інший світ.
• Для Ціолковського та Корольова полети до космосу були мрією, а для інших – фантазією.
• Мрія народжується після фантазій.
• Діти багато фантазують, бо чогось прагнуть, але не розуміють, звідки воно береться та як працює.
• Фантазія гарна грою з якимось предметом, і цей досвід стає пізніше підґрунтям мрії про реальну взаємодію – бачиш себе за кермом авто, а не возиш іграшкову машинку по підлозі.
• Коли реалізуєш мрію, ставиш собі чергову галочку ЯОК+
• Спочатку фантазія, далі мрія, далі мета та результат, і задоволення.
• Коли ти отримав те, про що фантазував та мріяв, відчуваєш щастя, а коли отримав те, про що навіть не фантазував, то сприймаєш належним, не усвідомлюєш його цінності, не відчуваєш задоволення та вдячності.
• Щоб оцінити те, що маєш, бути вдячним за нього, це щось має бути вимріяним.
• Фантазія дозволяє відволіктися від побуту та буденності. І дитинстві уявляла собі, що ми не просто вздовж Дніпра їдемо, а – вздовж Амазонки. Це давало більше емоцій по завершенню прогулянки. Отже, фантазія здатна робити життя цікавішим, ресурснішим.
• У мрії вже склалися всі пазлики – уявляєш, як це можливо реалізувати. У фантазії ще не все розумієш, як що стає досяжним, – і саме тому потребуєш дофантазувати.
• Фантазії дітей та дорослих відрізняються. Дітям чогось бракує в реальності, якоїсь гостроти, – і вони фантазують. Дорослі фантазують про способи досягнення бажаного.
• Якщо доросла людина чітко розуміє, куди прямує та чого бажає, то живе мріями.
• Коли людина, навіть доросла, зростає, то заходить на нову територію, на якій бракує інформації, і виникає потреба дофантазувати. Потім, з отриманням досвіду, інформації, розуміє, де була мрія, а де – фантазія.
• Мрія – це коли не приймаєш негативний результат зусиль безальтернативним підсумком, нехай поки і не знаєш, котре саме із зусиль призведе до омріяного результату.
• Фантазія – коли відкидає зусилля через котрісь з їх характеристик, негативно сприйнятих.
• Тривале перебування у фантазіях, переважання їх в житті – інфантилізм.
• На котромусь з етапів для Корольова ракета теж була фантазією. Вже далі, методом проб та помилок вона набула рис мрії, а пізніше – і мети, і це призвело до результату.
• Усі творці знаменитих брендів були на початку свого шляху фантазерами.
• Коли з життя цілковито зникають фантазії та мрії, то його фініш вже близько. Не фантазує і не мріє живий труп.
• Обидві – мрія та фантазія – тонка життєва потреба. У кожної живої людини є частка мрії та частка фантазії.
• Мрія споріднена з раціональним мисленням, бо має, хоч далеке, але заземлення, а фантазія є відривом від реальності.
• Коли відмовляємося фантазувати, стаємо ближчими до реальності, наповнюємо себе енергією, бо не витрачаємо її на ілюзії.
• Мрії допомагають активізуватися, надихають. Без них – повна зупинка діяльності, апатія.
• Фантазія – спосіб розслабитися, відпочити. Мрія спонукає до дії.
• Без фантазії життя стає нудним, а без мрії настає фініш життя.
• Наслідки відмови від мрії залежать від масштабу мрії (і того, чи про мрію йшлося – від модераторки) – купівля швейцарського годинника за масштабом наслідків дії та відмови від неї заперечує її як мрію, бо мрія є глобальною, і тому відмова від неї є фатальною.
• Не всі люди здатні фантазувати.
• Коли став на рейки фантазії-мрії, то те, куди приїдеш, залежить від наполегливості та енергії. Є люди, не ладні задовольнитися передбачуваним результатом, і тому фантазують, щоб розсунути межі реальності, та експериментують, щоб дослідити ці нові межі.
• Важливим є присутність прагматизму у фантазера – тоді здатен і фантазійне перетворити на мету.
• Не означає, що всі мають бути фантазерами, а от мрійниками варто бути всім. Не уявляю собі щасливу діяльнісну людину, яка не є мрійником.
• Жалібника вивести з цього стану можна саме через запуск фантазії та перетворення її на мрію. Саме тому людина в поганому ресурсному стані приходить на арт терапію – щоб викликати фантазійний стан, який і відновить ресурсність. Вийшов з кабінету – і вийшов зі світу фантазії.
• Залишається питанням, що робити, коли людина застрягла у фантазіях, і прагнення добре жити є мрією чи фантазією.
• Мрії – про майбутнє. Фантазії – про що завгодно.
• Коли фантазії – про минуле, то це вже загрозливо.
• Фантазія як наркотик – викликає залежність.
• Серед тих, хто переймається лише реалізацією цілей, теж є клінічні випадки.
• У мене є фантазії про майбутнє фарм галузі, а у мого працедавця є мрії про її майбутнє. Його мрії + моя фантазія = ефективність та задоволення від роботи. Тобто наявність фантазії при виконанні навіть не своєї мрії забезпечує краще виконання роботи.
• Добре адоптована людина ще і мріє про суспільне благо, включаючи свою фантазію на виконання роботи, – і отримуємо ще кращий результат.
• Коли в бізнесі застосовують брейншторм, то прибирають будь-які обмеження, і це саме про занурення у фантазію, бо це у фантазії відсутні обмеження. У мрії наявні обмеження, вона обмежена виконанням.
• Коли ти в фантазії, то відсутні обмеження, і, пофантазувавши, отримуєш «поштовх» до кращого – мріяти.
• Щоб знайти самого себе, варто зняти з себе усе, що навісило на нас життя, звільнитися від наносного, залишити лише власні відчуття себе. Тоді людина перестає оглядатися на чужі думки, мрії – і здатна спокійно мріяти власні мрії, а не відтворювати чужі ярлики.
• Мрія – вже про дію. Допоки ти ще не усвідомлюєш себе, то не можеш потрапити до мрії.
• Коли людина ще ефімерна, «прозора», то ще потребує набути кольорів, щоб отримати мрію.
• Нудьга виникає в кризу 11 років, коли вже немає фантазій, але ще не навчився мріяти.
• Саме тому, що фантазія – відрив від реальності, у фантазіях можеш бути ким завгодно і де завгодно, і саме так виникає переживання, що «можеш все».
• Леонардо да Вінчі створював свої моделі – це були фантазії, які пізніше надихнули винахідників на мрії.
• Ідеям Н.Тесли нічого не передувало, тобто були витвором фантазії, пошуком себе, застосування своєї уяви.
• Церков колись взяла під себе науку, зібравши та спрямовуючи людей з уявою.
• Буває, що виконавці реалізують чиїсь, а не власні фантазії.
• Прогрес не може бути на замовлення. Менделєєв шукав відповідь на одне питання, а витворив таблицю – відповідь на інше.
• Не було б мрії Ціолковського – не відбувся б винахідник Корольов.
• З усіх придумок да Вінчі на сьогодні реалізовано лише 30%.
• Світ інновацій, винаходів усе ж чарівний. Залежно від того, як використати винаходи, вони будуть – на добро чи на зло.
• На прогрес найбільше впливають фантазія та фантасти.
• Прогрес рухається завдяки людям, які мислять ширше – як Леонардо та його фантазії.
• Індія – суспільство, яке залишилося в рамках фантазії, і почувається люди досить щасливими, хоча зараз випередили за індексом щастя північні країни, Швеція та Данія, зокрема.
• Мрії та фантазії – про моделювання свого життя. Цим вони подібні між собою. Моделювання дає можливість щось змінити.
• Відмінність між мріями та фантазіями передам через метафору. Мрії (мрійливість) – процес оздоровлення. Фантазії (фантазійність) – одноразове знеболення.
• Спочатку включається фантазія, допомагає зняти обмеження, сформулювати мрію. Вже сформульована мрія утворює систему прагнень та дій, і фантазія тоді стає підпорядкованою мріям, пошуку способів їх втілення.
• Якщо плани – ніщо, а планування – все, то планування йде з мрій, а план – з фантазій про спосіб їх втілення.
• Якість життя – реалізована за допомоги фантазії мрія.
• Круто, якщо можеш мріяти про щось, і після сформульованої мрії можеш відкрити підсвідомість і фантазувати в заданому напрямку.

ПІДСУМКИ:

1. Варто працювати над реалізацією мрій.
2. Мрійте, чудіть, фантазуйте, а інакше це робитимуть за вас інші.
3. Мій здобуток сесії – усвідомлення ролі фантазії як моделювання, конструктивний синонім замість ілюзії як синоніму до фантазії.
4. Алгоритм випрацювано, і він працює до ладу.
5. Верзус показав, що правильно ставити різні цілі різним людям. Є люди, здатні мріяти, а є люди, від яких не варто очікувати творення в процесі праці додаткової цінності.