ПОЧАТКОВЕ ТЛУМАЧЕННЯ. МАРКЕРИ

ФОРМУЛА «ДО ЛЮДЕЙ М’ЯКО, ДО ПРЕДМЕТУ – ПРИНЦИПОВО»:

• Не казати «хто так робить?»
• Люди – до людей, а предмет – до предмету.
• Щось у цій логиці шкутильгає, бо у людей є принципові відносини.
• Не треба докладати негативні зусилля, не агресувати, не засуджувати – це м’якість до людей. Принциповим бути у цілях, додержуватись своєї шкали.
• Застосовувати м’яку силу – культуру спілкування.
• Принципи у всіх свої – не засуджувати людей за їх принципи. Тобто м’якість до людей – це толерантність.

ПРИНЦИПОВИЙ

ВЛАСНІ ПРИНЦИПИ ТА ВИГОДИ З НИХ:

• Виконувати роботу вчасно та якісно. Дає повагу, довіру, похвалу і водночас з цим «хто везе, того і поганяють».
• Поступатися немічним місцем в транспорті. Дає задоволеність собою.
• Не краду і не привласнюю чужого. Сама собі не докоряю, маю спокій.
• Не даю милостиню жебракам з дітьми, щоб не провокувати на таку поведінку. Отримую надію, що діти матимуть краще майбутнє.
• Не заводжу стосунки з чужими чоловіками. Маю душевний спокій.
• Не зв’язуватися з «негарними» людьми. Убезпечую себе від їх некоректних дій.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ПЕРЕДУМОВИ ЗНАХОДЖЕННЯ СПІЛЬНОГО ЗА РІЗНИМИ ПРИНЦИПАМИ:

1. Визначити власні принципи та вигоди від них, їх сенс.
2. Якщо не знайшла сенс, то це не принцип, а догма. Позбавитись догм.
3. Оголошувати принципи (люди не телепати).
4. Узгоджувати рішення/дії на рівні сенсу, не принципів.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Принцип дає грунт під ногами.
• Дотримуватись принципів без примусу, у власне задоволення.
• Коли знаєш свої принципи і дотримуєшся їх, то маєш свій комфорт.
• Головне – мотивація, розуміння «навіщо мені». Від значущості вигоди включається гнучкість, обмін поступками.
• Повага до вибору та принципів іншого.
• М’якість – коли бачиш, що у людини інші принципи (гомосексуальність, наприклад), і продовжуєш поважати.
• Поменше принципів.
• Перевіряти, чи не перетворився принцип на догму, а ти – на фанатика.

ПІДСУМКИ:

1. Треба розуміти свої принципи та вигоди від них. Якщо не знаходиш вигоду, то навіщо нести таке в життя?
2. Принципи можуть змінюватися – і важливо вчасно помічати, що принцип перестав працювати, прийшов час змінити його.
3. Оголошувати принципи, домовлятися «на березі».
4. Компроміс – найгірша із стратегій.
5. Думала, що консенсус і є компроміс.
6. Варто не боятися змінювати принципи – це не робить тебе безпринципною.
7. Обговорювати принципи.
8. У кожного є свої догми. Варто їх виявити та позбутися них, не бути фанатиком.
9. Принципи-це тактика. А сенси – це до стратегії відноситься. Якщо людині відомі її сенси та мотиви, то вона під них вибирає і принципи. Може їх переглянути, якщо вони не працюють, а людина не категорично (без фанатизму) до них ставиться. Як до своїх так і до чужих. А коли людині не відомі її мотиви, то вона і є безпринципною, сама не знає чого хоче, і хитає її від одного до іншого (і це не про м’якість чи гнучкість). У самовпевненої людини принципи – для укріплення її зверхності.

ЯК СТАЄТЬСЯ, ЩО 75% ЛЮДЕЙ ПРАЦЮЮТЬ НЕ ЗА ХИСТОМ І НЕ ЛЮБЛЯТЬ СВОЮ РОБОТУ?

• Найнялися за знайомством.
• Не було пріоритету, щоб робота подобалась.
• Пішло по «накатаній» – те саме, і ближче додому.

ЗАРОБЛЯЄМО НА ЖИТТЯ/ ГЕНЕРУЄМО ДОБРОБУТ:

• Добробут – добре буття. Домашній комфорт.
• Поточна реальність – заробляємо на життя. Правильний вибір – генеруємо добробут.
• Варто прийняти, що робота – теж буття. Для цього знайти приклади людей, які люблять свою роботу серед знайомих та серед винахідників. Знайшовши приклади, розпитати, щоб пересвідчитись, що можливий комфорт в роботі.
• Ознаки того, що генерують добробут, а не просто заробляють на життя – ділиться успіхом, процесом та результатом.
• Нерозуміння прагнень, бажань, своїх, чужих унеможливлює добробут.
• Варто зрозуміти своє істинне прагнення, щоб генерувати добробут.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Праця – одна з потреб, але виникають обмеження через роботу, у часі, територіально, дрес-код, комерційна таємниця.
• Варто обирати працю зі своїх сильних сторін, щоб вона відгукувалась в мені цінностями, але обирав не так.
• Якщо зняти потребу у грошах, то робив би зарядку, розминку, вчився б на барабанах через день, читав би уважно, роблячи записи в зошиті (того ж Берна), тренувався на лижах, у басейні, на скалодромі, подорожував по унікальним місцям, навчався б медичній допомозі, ходив би до кіно, замовляв би фотосесії.
• Роботу сприймають як небуття.
• Гроші платить клієнт за продукт. Продукт – результат праці. Продукт – частина буття. Чи виникає буття з небуття?
• Якщо до буття ставитися як до небуття, то що відбудеться з буттям?
• Небуття – мертва порожнеча, нічого не народжує.
• Як не вмерти на роботі, якщо сприймаєш її небуттям? – тільки перестати сприймати небуттям.
• Коли йдеться про здійснення бажань, то ніби вибір є, а ніби і немає, бо «повинен» йти від бажання до бажання.

ІДЕНТИЧНІСТЬ В ПРАЦІ:

БЕРУ-ЗАСТОСУЮ-ЗМІНИТЬСЯ:

1. Прийняти, що робота – форма буття. Працювати з тим, що маєш, щоб потім масштабувати.
2. Поки сприймаю роботу небуттям, то втрачаю ресурсність – і ще більше зневірююсь в своїй особистості.
3. Варто розмовляти з тими, з ким працюю, про те, що турбує, – і вибудовувати нові правила взаємодії.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАПИТИ:

• Розрізнити процеси думання та мислення.
• Послухати інші думки – чим відрізняються від моєї.

ВИХІДНІ ДУМКИ:

• Спочатку сприймала обидва процеси синонімами, а потім усвідомила, що думання – про об’єкт, а мислення вибудовує ієрархію дій. Мислення пов’язане з дією.
• Обидва процеси – думання і мислення – один в одного перетікають.
• Один процес є включенням в інший, тобто процес думання включено всередині мислення. Своєю думкою можемо створити образ і дати йому життя. Наприклад, хочу покращити взаємостосунки між молодшими і старшими членами родини. Ця точкова думка дає старт – і вибудовуємо кроки, якусь спільну діяльність (відвідати зоопарк, висадити квіти тощо). З думки потрапляємо в думання, аби воно вилилося в діяння.
• Дурень думкою багатіє, бо дії не починаються внаслідок думання.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ЗАЦИКЛЕНІСТЬ, ЗАЗЕМЛЕНІСТЬ, ВИХІД З «КОРОБОЧКИ» – МИСЛЕННЯ ЧИ ДУМАННЯ?

СТАНИ «ПЕРЕПОВНЕНОСТІ» ТА «ПУСТОТИ»:

• Голова «забита» («повна») – це зациклене думання. Поки не вибудовано струнку систему, думки кружляють по колу, – і людина не завжди в змозі зупинити карусель думання, потребує зовнішніх технік. Тут – ризик зупинитися не в тому моменті, і тоді у потрібному порядку думки так і не вибудуються.
• Нормально, коли справу зроблено – і думання зупинилося. Якщо думання триває, хоча дії припинено, то не спрацьовує гальмування, і відбувається лише збудження.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Думка – первинний елемент. Від її спрямованості та рівня залежить те, про який процес йтиметься далі – думання, мислення, діяння. Наприклад, думка «потрібен сніданок» призведе до дії.
• Процес думання заважає потрапити в зону комфорту. Думання на теми «що буде, коли буде» та «що сталося б, якби раніше відбулося б» заважає людині визначити свою зону комфорту, зосередитися на ній.
• Людина самостійно визначає для себе, що таке «зона комфорту» – і це є мисленням, бо оперує діями (та ідеями – від модератора).
• Думка первинна. Може привести спочатку до абстракції (запустити мислення), і лише потім – до конкретики (думання).
• Східна концепція – знаходити радість у не найдосконалішому, а в тому, в що вкладено усе можливе. Замість критикувати оцінити того, хто зробив.
• Важкими думками – думанням – діляться, аби полегшало, але не легшає.
• Якщо «коробочка» переповнена негативним думанням, то виникає зацикленість.
• Коли питання-відповіді абстрактні, ще не заземлені на дії, то йдеться про мислення.
• Прагнення свободи, легкості, надихання простором – усе це абстрактне, і усе це є мисленням.
• Те, у що переростає думка – у мислення чи думання, – залежить від освіти, досвіду, мотивації.
• Думка може щось змінити в «коробці» (способі мислення і дії), активувати людину мрією (абстрактною думкою) – і тоді отримаємо майбутнє.
• Мислення – коли думки про свої внутрішні процеси та взаємодію з оточенням на абстрактному рівні.
• Самоаналіз та аналіз міжособистісної взаємодії – мислення.
• Криза середнього віку – коли думання бере гору над мисленням, і не відбувається вихід з «коробочки».
• Думки довкола безвиході – думання. Вербалізація цих думок – для полегшення «на душі».
• Те, який з процесів задіємо під час читання, залежить від звичок, але застосовувати мислення – ефективніше.
• Коли слухаю музику, включається мислення та задоволення, – мрію, отримую наснагу.
• Коли вслухаюся в слова, включається оцінювання «подобається/ні» та деколи виникають спонукання до дії.
• Слухання музики несе розкутість, розслаблення, думки про щось хороше, приємне.
• Якщо моя мета – розслабитися, то слухаю орган. Якщо налаштуватись на роботу, зібратись – саксофон.
• Включається предметний аналіз – що грає, як звучить – думання.
• Філософія Вабі сабі (Японія) – стримана простота, не гнатися за розкішшю, цінувати не обтяженість життям. Справжня краса не в погоні, а в прийнятті. Для цього потрібно розвивати мислення на противагу думанню.
• Мислення забезпечує ефективність – вибір правильних речей.
• Мислення допомагає прибрати наслідки думання – допомагає позбавитися неспокою і породжує ідеї, вихід з «коробочки».
• Якщо кожен в групі має по яблуку – і усі обміняються ними, то кожен залишиться з одним яблуком. Якщо кожен має по ідеї, і усі обміняються ними, то у кожного стане, мінімум, стільки ідей, скільки людей в групі. Так відбувається примат ідеального над матеріальним.

БЕРУ-ЗАСТОСУЮ-ЗМІНИТЬ:

1. Абстрактне мислення прибирає неспокій, перезбудження. Тема важлива, думала над нею, але не могла сформулювати.
2. Зайнята розумовою працею. Це складніше, ніж фізична праця, бо складніше переключити думки, звільнити голову – відмовляє гальмування.
3. У японців, аби допомогти собі переключатися з однієї сфери життя на іншу, вішають завісу на рівні голови. Дотик завіси – сигнал переключення з того, що за дверима, на те, що тут (робота/дім; дім/робота).
4. Мислення – для бачення, є сферою духу, мрій, ідеального кінцевого результату. Прислуховуючись до духу, віднаходимо сенси.
5. Стало відкриттям, що емоції пов’язані з думанням.
6. Щоб переключити думання, позбутися зацикленості, треба за допомогою мислення або включити систему гальмування, або розпочати нове діяння (роблення).

СТАРТОВЕ СПРИЙНЯТТЯ:

ЧИ РОБЛЯТЬ ПОТРЕБИ НАС ВРАЗЛИВИМИ?

• Якщо потреби протизаконні або деструктивні, то так, роблять нас вразливими.
• Якщо про якусь «не таку» потребу стало відомо, то це робить нас вразливими.
• Наша сила чи слабкість залежить не від потреби, а від способу її задоволення. Якщо спосіб побудовано на знаннях, волі, духу, то задоволення потреби дає силу.
• Слабкість виникає внаслідок незаконності шляху задоволення потреби. І саме такою людиною можна маніпулювати.
• Задоволення потреби обдаровує силою.
• Вразливість – від незадоволеності собою, а незадоволеність собою – від незадоволеності потреб.

УРОКИ ІЗ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЗМІНИЛИ СВІТ:

ВПЛИВ УСВІДОМЛЮВАНОСТІ СЕБЕ НА ПОТРЕБИ, СИЛУ, ВРАЗЛИВІСТЬ (СЛАБКІСТЬ):

• Усвідомленість додає способів реалізації потреби.
• Якщо я себе (свій стан та реакції) усвідомлюю, то знаю поточну потребу (виходячи зі свого стану) і оптимальний спосіб її задоволення (виходячи зі знання своїх реакцій).
• Вразливі, бо неусвідомлені – і цим користуються агресори та маніпулятори.
• Вразливість – наслідок поєднання браку усвідомлення та незадоволених потреб.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Уся тема – в площині енергетики.
• Будь-яке відчуття – потреба.
• Спочатку не відчуваємо потребу. Потім наростає «вакуум» – і починаємо відчувати. Якщо маємо силу, то задовольняємо потребу – і відчуваємо задоволеність собою, поповнення сил. Якщо не можу задовольнити потребу, то «вакуум» і надалі наростає – і затягує у незадоволеність собою.
• Незадоволення потреби не знищує саму потребу.
• Потребу можна задовольнити, а залежність – ніколи. Залежність лише зростає і продовжує затягувати, як чорна діра.
• Людей без потреб не існує, але ж не всі люди вразливі, і не всі вони сильні. Тобто питання не у потребах.
• Сильна людина мобілізується в критичній ситуації, довіряє своїй потребі, вірить в свою здатність її задовольнити, для неї і неможливе можливе в такий момент.
• Слабка людина включає сумнів в момент, коли треба мобілізувати усі сили для задоволення потреби, – і тому програє.
• Наскільки сильно не бажав би сексу, а не підеш насилувати через це. На насилля йдуть з іншої потреби – девіантної – з потреби познущатися, зневажити, аби відчути свою зверхність, «могутність». Тобто має значення характер потреби, а не ступінь її вираженості, аби людина вчинила злочин і тому стала вразливою перед правосуддям.
• Усі потреби можна оцінити за силою вираженості.

ПІДСУМКИ:

1. Я завжди намагаюсь задовольняти свої потреби, не відмовляти собі. Отримала підтвердження правильності своєї тактики.
2. Вразило, що ігнорування потреби знищує життєвий ресурс.
3. Хочу розібратися з усвідомленістю. Допоможе подальше накопичення знань, в т.ч. збору та обміркування точок зору референтних осіб.
4. Знала давно, і зараз повторю, що, коли людині чогось треба, то варто докласти зусиль, мобілізуватися, і весь світ тоді посприяє.
5. Неповноцінно ставилась до власних потреб, обділяючи себе. Вважала, що комусь важливіше, ніж мені. Так я шкоджу сама собі, тому не треба так. Варто дослухатися до своїх потреб та шанувати їх. Допоможе мені в цьому подальша участь в верзусах – розвиток усвідомленості.
6. Виникло питання на продовження опрацювання теми потреб – як визначити, чи твоя потреба, а чи навіяна якимось маніпулятором. В житті є люди, які навіюють нам не властиві для нас потреби.
7. У критичній ситуації потреба сягає свого максимуму, піку – і відкриваються додаткові ресурси людини, «надздібності».
8. Коли живемо чужими потребами, то не усвідомлюємо і не задовольняємо власні потреби – і залишаємось нещасними.
9. Потреби – дзвіночок, що життєвому ресурсу щось потрібно. Розумом це розумію, а приміряю це на себе – і не можу повірити.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Мистецтво переводить тягар серйозності, зрілості, великої відповідальності у легкість.
• Мистецтво спрощує невирішувані речі, сприйняття трагічності моментів.
• Мистецтво є вже опрацьованим матеріалом життя. Митець пережив усю серйозність.
• Мистецтво може занурити в проживання трагічності, а може надихнути.
• Якщо сприймаємо дитячість як свободу від комплексів, то серйозній людині корисно бувати в такому стані.
• Аби співчувати, треба не зачерствіти – і це теє є дитячість.
• Коли людина розчаровується, то втрачено надію і це призводить до розпуки та нудьги. Коли нудьгуєш, не радієш, зникає веселість.
• Весела людина має надію, оптимістична. Позитивне сприйняття дійсності дозволяє уникнути розчарування, нудьги – зберігає надію, внутрішню веселість.
• Людина на піку щастя дійсно схожа на блаженного.
• Бувають люди, з якими завжди весело.
• Тільки той, хто вірить в досяжність кінцевої мети, є ініціативним та рухається до ефективності.
• Якщо людина жартує над кимось, то це не жарт.
• Жарт – коли разом смішно, усім.

ЧИ ВЗАЄМОВИКЛЮЧНІ СЕРЙОЗНІСТЬ ТА ВЕСЕЛІСТЬ?

• Ні, коли серйозність тлумачимо як компетентність, а вона може бути виражена і через гумор, іронію. Тоді виходить легко про серйозне.
• Блазень як серйозний дурник – це мистецтво доносити серйозну критику у доступній та необразливій формі.

ЯКІ СЕНСИ КОМУНІКУЮТЬ ПОПУЛЯРНІ ВИСЛОВИ?

БЕРУ-ЗАСТОСУЮ-ЗМІНИТЬ:

1. Оптимізм не може бути без серйозності. Це вирощений, продуманий, зрілий, обґрунтований оптимізм. Поєднання веселості та серйозності дають оптимізм, «вистражданий через серйозність».
2. Варто дозволяти дітям нестримний сміх. Припинити зупиняти.
3. Зрозуміла, чому, коли слухаю серйозну тему, то добрий оратор застосовує гумор, а поганий оратор завжди сухий та нудний.
4. Якщо у будь-якій ситуації застосовувати, що серйозність у поєднанні з веселістю дають оптимізм, і саме це зумовлює ефективність, то це допоможе вирішувати найскладніші задачі. Перенос інформації, постановка задач підлеглим стануть ефективнішими.

ЩО ЗА НИЗИНА – У КОРЕНІ СЛОВА «ПРИНИЖЕННЯ»?

• Ницість
• Тваринний стан
• Самооцінка
• Значущість
• Самоповага
• Пиха

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Знижується думка про себе – даємо негативний зворотний зв’язок.
• Відчуваємо «приниження» як тиск в грудях, перехоплений подих.
• Після пережитого «приниження» відчуваємо знесилення, злість, несправедливість, обурення («як вони могли?»), бажання помститися. Усе це – деструктивні почуття.
• Зараз при згадці про деякі з ситуацій «приниження» пишаюся тим, як вийшла з них.

ОЗНАКИ ПРИНИЖЕННЯ:

• Коли переходять на особистість.
• На критику ти здатен відповісти, щось пояснити, прийняти її, а на приниження відповідаєш приниженням, і цим принижуєш себе ще більше.
• Просять зробити щось, що суперечить моїм моральним устоям, а я не можу відмовитись, бо залежу тим чи іншим чином.
• Демонструють силу на тому, хто слабший і залежить.
• Використовують інших, їх наївність, довіру, штовхаючи їх на порушення норм моралі та/чи своїх інтересів.
• Б’ють по дошкульному місцю.

ПІСЛЯ ПЕРШОГО ДОСВІДУ «ПРИНИЖЕННЯ»:

• прозріла, що думала про людей краще, ніж повелися,
• відчув силу світу і висоту кущиків,
• не зрозумів, що відбулося, поки вдома не назвали приниженням,
• навчилася захищатись,
• пам’ятаю ту незручність, ніби досі в брудному воротничку.

ПРОЦЕС ПРИНИЖЕННЯ

ПРОЦЕС РОЗВИТКУ

БЕРУ-ЗАСТОСУЮ-ЗМІНИТЬСЯ:

1. Принижуємо самі себе. Варто розуміти іншого, його мотиви дій, які зараз ранить, зачіпає.
2. Припинити хворобливо реагувати – більше любити себе.
3. Виключити із життя злість, образу, бажання мститися.
4. Як себе транслюєш, так і діє.
5. Людина, якій дуже довіряла, принизила – і це дійсно «пробило». Тому варто міняти себе, свої погляди – знаходити свої вразливі місця.
6. Принижуючи інших, принижуєш себе.
7. Нас принижують з нашої згоди – свідомої/ несвідомої.
8. Поставити собі Я ОК+ в ході перетворень – зберігати самоповагу в кожній ситуації.

РОЗПІЗНАННЯ ПРОЯВІВ В РІЗНИХ СФЕРАХ ЖИТТЯ:

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Криза професіоналізму – один з наслідків примітивізму в інфополі. Бар’єри на вхід в професію (професійні стандарти, честь, усвідомлення етапності професіоналізації тощо) потрібні, а зараз вони зникли.
• Шкіряна курточка була для байкерів, а стала предметом моди.
• Копія з копії надалі погіршує витвір та почуття смаку.
• Людина, коли робить кітч, копіює, знецінюючи роботу майстра, майстерності. Тому кітч має руйнівну силу.
• Примітивізм може бути енергією, поштовхом до відкриттів, а кітч викривлює мислення мас, утверджує любов до підробок, не натурального. Тому внаслідок кітчу зникає унікальність та автентичність ідентичності.
• Є багато речей з особливим призначенням, а в момент імітування перетворювалася на кітч, пізніше перетворюючись на іновацію, новий напрямок, категорію речей.
• Розбираючись у витоках міфу, пізнаємо себе.
• У кожного є власне сприйняття. Якщо постійно все аналізувати, можна збожеволіти. Тому полегшуємо завдання сприйняття вихованням. Якщо твій вибір не порушує права та свободи інших людей, то все добре.
• У примітивізмі бачу більше загроз, ніж в кітчі, бо він обмежує твій вибір дій тим, що умієш, а кітч розширює твої можливості завдяки запозиченням.

БЕРУ-ЗАСТОСУЮ-ЗМІНИТЬ:

1. Варто усвідомлювати та розрізняти кітч та примітивізм, щоб не продукувати їх самому, та аби контролювати його вплив на себе та на інших.
2. Люди вдаються до кітчу, коли не здатні до власної творчості.

ЗАДОВОЛЕНІСТЬ ВЛАСНИМИ ВОЛОДІННЯМИ:

ІСТОРІЇ ЗАВОЛОДІННЯ:

• Уперше захотілося заволодіти, бо було «прикольно», були передочікування від користування, а тепер сприймаю це володіння суто функційно.
• Одяг завжди був в розпорядженні. Спочатку – лише через функції, і тому важило лише те, що не холодно, не голий, не брудний. Якийсь час назад захотілося чогось особливого, якось виразити себе – і виникло бажання володіти одягом.
• Ще підлітком хотіла володіти квартирою – особистим простором, щоб ніхто не вказував, як жити. Хотілося незалежності.
• Мрія про смузі призвела до поїздки за блендером, і після його поломки купили новий.
• Було два етапи сприйняття володіння. Вперше купив щось вартісне – квартиру. І тоді усвідомив, що це – відповідальність. Пізніше розумієш, що з цим (відповідальністю) можна жити.

НАСКІЛЬКИ ПОТОЧНІ ВОЛОДІННЯ АКТИВУЮТЬ НА НАСТУПНІ ВОЛОДІННЯ?

• На 10, бо наступний велік буде краще котитися.
• На 8, бо не всім, чим володію, задоволена на 10, і щось втратило свою значущість з часом. 8 означає, що активуюсь володінням не завжди, але часто.
• Практика показує, що коли виникає бажання щось придбати, то варто запитати себе, чи дійсно воно потрібно, – і оточуючі підкажуть. Тому рухливий в процесі оволодіння на 0, а результати такої рухливості – на 9-10 балів.
• Хотіла різку для лапші – і замовила її собі на 8 березня, але подарунок вже був купленим на той момент, і дорожчий, тому купівля агрегату відсунулася в часі. Рухлива на 5 і результати на 5.
• Рухлива на 9-10 і результат – на 10. Через бажання володіти хорошим здоров’ям буду скоро не вдома займатися.

ВТІЛЕНІ МРІЇ:

ІСТОРІЇ ВТІЛЕННЯ МРІЙ:

• Довго був не виїзним, і це було прикро, що сиджу, поки друзі їздять. Треба було потерпіти. Якби почав раніше, то не було б того, що є зараз. Був незамінним – і маю репутацію тепер, вплив на працедавців. Два роки ремонт робили. До речі це теж мрія була – ремонт в 2х квартирах одночасно – і втілили. Відмовляв собі у зустрічах з друзями, у нормальному відпочинку. Усі гроші йшли на ремонт. Спочатку втрачаєш задоволення поза ремонту, а потім отримуєш задоволення в ремонті.
• На мрію про польоти пішли гроші та час, і жодних жертв. На похід пішли гроші та підготовка, і жодних жертв. Опанування музикування – ще у процесі, і теж без жертв, лише вкладення часу та грошей.
• Вкладаю у втілення мрій зусилля, завзятість, терпіння, час, гроші (знайду з різних статей, аби витратити на мрію, переглядаю вкладення грошей).
• Відпочинок влітку триває 10 днів. Обмірковую його – вкладаю час, нервові клітини, гроші. Плачу за ці 10 днів двома тижнями авралу до від’їзду та двома тижнями авралу після повернення.

СТАН МРІЇ – КОЛИ І ЯК?

• Вночі, коли сон тікає. Відчуття легкості, простору, задоволення, свободи, насичення враженнями.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Те, чим заволоділи завдяки випадку, сприятливим обставинам, мало задовольняє.
• Чим свідоміше бажання володіти, тим складніше дається.
• Якщо чимось не користуюсь, то не вважаю, що володію.
• Жаба давить купляти.
• У мене сумок та рюкзаків 7 шт.
• Бажання володіти виникає, коли ти вже щось інше спробував.
• Здолання приносить задоволеність собою.
• Коли хочеш визнання на роботі, менше приділяєш уваги родині.
• Мрію позбавитися самоїдства. Перший крок – ходжу на верзуси, переключаю увагу на щось інше.
• Мрії втілюються за посередництва бажань. Мрія «я кулінар високого щабля». Бажання – хочеться солодке готувати. Мрії первинні, а бажання підтягуються.
• Мрії стають дійсністю через дії, а дії виникають з бажань. Дійсні потреби зумовлені діями згідно бажань.
• Якщо активуємось володінням, то йдеться про бажання.
• Бажання відповідають на питання «що», «де», «коли», «що робити», тобто охоплюють логічні рівні «оточення» та «дії». Складніші бажання можуть відповідати на питання «як робити», тобто охоплювати рівень здібностей і навичок. Тобто бажання більш тілесні, і частково душевні, а мрії йдуть від духа.

БЕРУ-ЗАСТОСУЮ-ЗМІНИТЬ:

1. Треба мріяти і зупиняти тих, хто це забороняє.
2. Далі рівня бажань не мислив – для чого мені реалізація цього бажання і хто стоїть за ним, звідки воно взялося. Основний критерій вибору був – подобається/ не подобається.
3. Мрії визначені вище – ми їх лише вловлюємо. Коли ігнорую мрії, то ігнорую Дух. Тому варто подумати про свої «хочу» по вертикалі – запитати себе «задля чого».
4. Думав, що мріями керуються лише дурники. Тепер розумію, що є працююча структура, система логічних рівнів, і у мріях є сенс. Вони не безтілесні, а є спонукальними даними для тіла, підказують, що треба щось з чимось робити.
5. Бажання рухають вперед, а мрії – вгору.
6. Активуючись бажанням володіти, реалізуємо чиюсь волю продати нам щось. Активуючись мрією – реалізуємо власну волю.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАПИТИ:

• Не зовсім зрозумілою є межа між лестощами, оцінкою дійсності, компліментом.
• Вихованість у спілкуванні сприймають за залицяння, а потім ображаються, що це не так, – і звинувачують у домаганнях.

СТАРТОВЕ СПРИЙНЯТТЯ КОМПЛІМЕНТІВ:

КОМПЛІМЕНТ ВІД ШЕФА В РЕСТОРАНІ – ЦЕ:

• Щоб не чекали
• Щоб фантазія та апетит розігралися
• Підняти настрій
• Підкреслити, що готують саме зараз, під замовлення – і тоді не образливо чекати
• Велика націнка на блюда
• Повідомлення: «ми піклуємося про вас»

НЕЗРУЧНО

ЯК РОЗУМІЄМО, ЩО ЙДЕТЬСЯ ПРО КОМПЛІМЕНТ?

СИТУАЦІЙНА ДОРЕЧНІСТЬ КОМПЛІМЕНТУ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Комплімент – це прояв поваги, турбота про душевний комфорт іншого.
• Висловив факт емоційно, то це – комплімент.
• Якщо симпатизую, буде комплімент, бо емоційно забарвлене позитивне судження. Якщо просто констатую факт, то це є визнанням.
• Асертивна людина у будь-якому стані сприймає комплімент як підтвердження її самості, а тому асертивним можна робити компліменти завжди.
• Щоб отримувати максимальне задоволення від компліментів, які тобі роблять, треба бути задоволеним та асертивним.
• Якість життя погіршується через відмову робити компліменти.
• Необхідно дякувати за комплімент.
• Варто провокувати на комплімент, коли його потребуєш для посилення гарного настрою, бо люди можуть бути в своїх думках, – і тому варто підказати, дуже конкретизуючи запит.
• Обмін компліментами – це обмін енергіями.

ВПЛИВ СВІДОМОЇ/ НЕСВІДОМОЇ ОРІЄНТАЦІЇ, ТА ЇХ ПОЄДНАННЯ (ЕКСТРА-/ІНТРА- / АМБІВЕРСІЇ):

ДОРЕЧНІСТЬ РІЗНИХ «ФОРМУЛ» КОМПЛІМЕНТУ ДЛЯ РІЗНИХ ЛЮДЕЙ:

ВІДМОВЛЯЮЧИСЬ РОБИТИ КОМПЛІМЕНТИ, ПЕРЕТВОРЮЄМО

РОЛЬ КОМПЛІМЕНТУ:

• Підтримати настрій.
• Налагоджувати зв’язок.
• Розкривають харизму.
• Створюють рух – утворюють зв’язок.
• Варто робити один одному компліменти в парі, аби тривав зв’язок.

ЧИ ЗАВЖДИ ДОЦІЛЬНІ КОМПЛІМЕНТИ?

• Марний на адресу інтроверта в пригніченому стані.
• Варто враховувати стан людини, аби комплімент був доцільним.
• Компліментів не може бути багато. Вони – як київський торт, смакують краще до особливого приводу, хоча здатні самостійно створити такий.

БЕРУ-ЗАСТОСУЮ-ЗМІНИТЬ:

1. Варто розвивати компетентність у компліментах, бо компліменти існують і мають певну роль.
2. Сподобалось співвідношення стану людини та сприйняття компліменту. Вважала, що завжди варто казати, коли є, що сказати.
3. Думала, як правильно реагувати на компліменти. Переконалась, що варто дякувати.
4. Зрозумів, що умію робити компліменти – і все добре тому.

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАПИТИ:

• Подовжити молодість. +1
• Відкорегувати свої дії в передчутті старості. Коли починати «відкладати»?
• Зрозуміти, що можна прихопити з собою з молодості в старість у незіпсутому стані.

КАРТИНКИ-СПРИЙНЯТТЯ

НАВІЩО ВІДСУВАЮТЬ ВІКОВІ МЕЖІ МОЛОДОСТІ?

• Змова, аби не платити пенсію.
• Економічні блага отримати.
• Чим триваліший час людина відчуває себе молодою, тим більше може зробити для себе та суспільства.
• Уперше маємо ситуацію повної працездатності трьох поколінь – батьків, дітей, батьків батьків – і треба дати світові час, щоб адаптуватися до цього, створити стиль життя, що забезпечує високу якість життя в тому віці, який раніше вважали неповноцінним («доживанням»).
• Простіше продовжувати межі віку, стиль життя в якому зрозумілий, ніж розвивати стиль життя довголіття.

ПРИВАБЛИВІСТЬ МОЛОДОСТІ?

• Інтерес до життя.
• Легкість.
• Фізична рухливість, спроможність, витривалість.
• Відчуття, що «все попереду».
• Політ фантазії, свобода від стереотипних дій.
• Відчуття вибору.
• Відчуття безтурботного руху за стандартним сценарієм «школа-вищ-робота».
• Оптимізм.

ЧИМ ЛЯКАЄ СТАРІСТЬ?

• Розмір пенсії.
• Незахищеність.
• Самотність.
• Непотрібність, невитребуваність.
• Забуття.
• Бідність.
• Залежність від пігулок.
• Наближення смерті, якій передує біль та страждання.
• Несподіваність смерті.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Пігулки компенсують брак якості життя.
• Маркер бажаної якості життя – рух.
• Люди виглядають комфортно у своєму віці, і тому важко назвати старими.
• Вік накопичується об’єктивно.
• І привабливість молодості, і страх старості – міфи, бо йдеться лише про якість життя і стиль життя, який її визначає.
• Діє страх старості, бо відсутня традиція повноцінного життя, продуктивної зайнятості – відсутня картинка того, чим ти зайнятий в майбутньому, не розумієш компетенцій майбутнього.

ЩО ТАКЕ «СКИС» У ВИСЛОВІ «СТАРИЙ НЕ ТОЙ, ХТО ВКРИВСЯ ЗМОРШКАМИ У 80, А ТОЙ, ХТО СКИС У 30»?

• Втратив інтерес до життя.
• Перестав долати труднощі.
• Втратив активну позицію, віддалився від життя (чи-то як виклику, чи-то як подарунку/ задоволення/ пригоди тощо).
• Засумував, зневірився.
• Дорікає собі, що не встигає той самий обсяг справ зробити в той самий час, що раніше.
• Зникло бажання жити.

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ БАЖАНУ ЯКІСТЬ ЖИТТЯ?

• За допомогою оточення, кола спілкування. Чим воно більше, тим краще. Вимога до якості кола спілкування – взаємна зацікавленість у взаємодії, і брати, і давати.
• Спілкування з дітьми, онуками та молодшими – переймати новинки, вчитися у них.
• Спілкування з тваринами та інші дрібні задоволення.
• Відвідувати верзуси J – розвиватися.
• Творчість, хобі.
• Замість обмежувати себе шукати ресурси для здійснення бажаного.
• Дружити з багатьма, різного віку.
• Ставити собі цілі – і маленькі, і великі.
• Я – головна людина в своєму житті, буду з собою до кінця – і важливо вибудовувати правильні очікування, давати собі налаштування зранку.

ЩАСЛИВЕ ДОВГОЛІТТЯ – ЦЕ:

• Спорт.
• Онуки.
• Смачна їжа.
• Гарне вбрання.
• Можливість подорожувати.
• Наявність кола однодумців, що спільно діють.
• Золоте, діамантове весілля тощо.
• Світлий розум та гарна пам’ять.
• Довголіття чоловіка (дружини) зі збереженням сексуальної активності.

ШЛЯХ ДО ЩАСЛИВОГО ДОВГОЛІТТЯ:

• Вірші учити.
• Книги читати.
• Горіхи їсти.
• Достатні ненадмірні фізичні навантаження: 3 км пішки в день, прес качати, дошка Євмінова.
• Регулярно відвідувати стоматолога.
• Зайнятися танцями.
• Регулярно подорожувати країною.
• Продумати свій проект додаткового доходу.
• Дати зрозуміти дітям, що у тебе є особисте життя, і буде завжди.

БЕРУ-ЗАСТОСУЮ-ЗМІНИТЬ:

1. Потрібно обновити хобі та визначитися зі спортом або танцями.
2. Вивезти батьків у подорож.
3. Налаштовувати себе на активність навіть у непогоду.
4. Думати позитивно про те, яким будеш у віці 90+ – і піклуватися про це.
5. Перестати називати вік старістю.