ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

• Під новий рік мріємо, що наступний рік буде повним щастя. І щось з тих мрій збувається, а щось – ні, та попри це історію про новий рік несемо крізь усе життя.
• Віра в диво – повернення в дитинство, і це – кайф. (ПОЗИТИВНІ ПЕРЕЖИВАННЯ – критерій 1 віри в диво. Від модератора).
• Віра в диво може зливатися в один потік з прагматизмом – наприклад, дитячі сподівання на те, що «поталанить» не бути викликаним вчителем, коли не виконано домашнє завдання.
• Є дива практичні, на основі матеріальних очікувань. Постійно протягом дня наздоганяла думка про букет квітів – і надвечір ти отримуєш букет, щоправда ромашок, а не орхідей, як хотілося, але сам букет – диво. (ВІДБУВАЄТЬСЯ БЕЗ ПРЯМОГО ПРОХАННЯ – критерій 1 дива. Від модератора).
• Лист янголу – приклад віри в диво. Тобто сама ідея – приклад віри в диво. Виконання ідеї – що пишуть підлітки в 15-16 років і переліковують запити на речі, з посиланням на інтернет-магазин – приклад прагматизму. Диво не можна виміряти артикулом костюму чи посиланням на інтернет-магазин. Диво – це те, чого не можеш сам зробити через відсутність складових. (ПОДІЯ, ЯКА ПЕРЕВЕРШУЄ ВЛАСНІ СИЛИ ЛЮДИНИ – критерій 2 дива. Від модератора).
• Приклад бажання як прояву дива – «щоб усі були здорові», бо таке побажання є мало здійсненне, не імовірне. (МАЛА ІМОВІРНІСТЬ ПОДІЇ – критерій 3 дива. Від модератора).
• Приклад бажання як прояву прагматизму – «хочу автомобіль», бо індивідуальне та деталізоване. (ІНДИВІДУАЛІЗМ – критерій 1 прагматизму. Від модератора).
• Посилання на інтернет-магазин відбувається з розуміння того, що адресати листів, «ангели» – заклопотані люди, і варто економити їх час. (Прояв емпатії – від модератора).
• Приклад віри в диво в балансі з прагматизмом – очікування одужування внаслідок придбання якихось двох шматків металу, образно кажучи. Піклування про своє здоров’я – прагматизм. Віра в користь від поза наукового методу – віра в диво.
• В листі ознакою прагматизму є момент торгу «я буду добре поводитися, а ви мені подаруйте…».
• Віра в дива включається у безвиході.
• Диво – щось за межами пізнання. Щось, що трапляється не завдяки, а всупереч. (НЕПІЗНАНІСТЬ – критерій 4 дива (знецінення, при цьому). АЛОГІЧНІСТЬ – критерій 5 дива. Від модератора).
• Дізнаємося про дива від інших людей, з їх оповідей, з повідомлень ЗМІ, з народної творчості (Діву Марію побачили, дощ пішов та пожежу загасив).
• Диво – коли відбувається щось непояснюване. (АЛОГІЧНІСТЬ – критерій 5 дива. Від модератора).
• Ми прагматично купуємо ліки, а дія плацебо – приклад дива, якоїсь неусвідомленої біохімії. (НЕПІЗНАНІСТЬ – критерій 4 дива (знецінення, при цьому)).
• Віра в дива в часи мамонтів – те, що навіяно появою релігійних вірувань, від язичництва і далі. Те, що неможливо було пояснити, бо котрісь з чинників були поза увагою спостерігача. Наприклад, лежав паралізований чоловік, щось подумки обмірковував, робив якісь мікро зусилля, потім більші якісь зусилля, а під час грому піднявся та пішов, а свідки цієї події назвали її дивом. (СПРОБА ПОЯСНИТИ СВІТ, АДАПТУВАТИСЯ ДО НЕСПОДІВАНОК – критерій 2 віри в дива. Від модератора).
• Віра в диво – пам’ять народу про те, як море розійшлося, і народ його перейшов. Переконання в тому, що є щось, що може тобі допомогти, підбодрити тебе, щось, що не залежить від рукотворної історії окремої людини. (ПІКЛУВАННЯ ТА ЗАХИСТ – критерій 6 дива. Від модератора).
• Диво – тема для розмови з самим собою. Щось, що оберігає нас, і є непояснюваним – диво. (ПІКЛУВАННЯ ТА ЗАХИСТ – критерій 6 дива. АЛОГІЧНІСТЬ – критерій 5 дива. Від модератора).
• Віра в диво формується всередині людини на її досвіді життя – на накопиченні прикладів позитивних завершень критичних ситуацій без явних причин, які можна пояснити. (ВІРА В ПОЗИТИВНІСТЬ ВИХОДУ З КРИТИЧНИХ СИТУАЦІЙ – критерій 2 віри в дива. Від модератора).
• Віра в диво – передача локусу контролю. Формується під впливом середовища. Тому трактування дива залежитиме від того, ідеалістичним чи матеріалістичним є середовище.
• Диво – неочікувана позитивна подія. (НЕСПОДІВАНКА – критерій 7 дива. ПОЗИТИВНИЙ РЕЗУЛЬТАТ – критерій 8 дива. Від модератора).
• Усі ми – родом з дитинства. Татові все до снаги. Мама розмовляє зі звірятками і отримує горішки від білочки.
• Диво – те, що не можемо пояснити та не залежить від нас. (АЛОГІЧНІСТЬ – критерій 5 дива. ПОДІЯ, ЯКА ПЕРЕВЕРШУЄ ВЛАСНІ СИЛИ ЛЮДИНИ – критерій 2 дива. Від модератора).
• Віра в диво проявляється як сподівання на краще. (ВІРА В ПОЗИТИВНІСТЬ ВИХОДУ З КРИТИЧНИХ СИТУАЦІЙ – критерій 2 віри в дива. Від модератора). Формується віра в диво через казки та міфи.
• Вигода та контекст – ознаки прагматизму.
• Ознаками прагматизму є чітке розуміння причинно-наслідкових зв’язків – що, навіщо робимо, що буде за те, що це робимо. Формується шляхом виховання на тему законів буття.
• Взаємодія та зв’язок між діями та результатами – це ознаки прагматизму. Проявляється під час прогнозування. Формується на основі життєвого досвіду, повторюваних ситуацій та їх аналізу. Усвідомлений вольовий відповідальний процес.
• Прагматизм враховує твої теперішні можливості. Проявляється в оцінюванні «можу зробити це, а це не можу зробити». Формується через приклад, коли тобі дають установки та ролі.
• Очікування певного результату – прояв прагматизму. Чіткість схеми «що, якщо». Формується на основі досвіду, в т.ч. чужого.
• Прагматизм – продовження інстинктів виживання та розмноження. Знайомить людину з конфліктом інтересів та з особистими межами. Формується разом з формуванням поняття про власність та обмін (починаючи з іграшок).
• Виставляючи умову «якщо будеш добре поводитися, отримаєш іграшку», виховують прагматизм, пошук вигоди.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

АНАЛІЗ ХАРАКТЕРУ ЛИСТІВ «АНГЕЛАМ»:

• Водночас і прояв цинізму (бо не зважають на можливості адресата? – від модератора), і прояв віри в дива. Цинізм підкріплюють посилом, що Ангел тобі допоможе в твоїх матеріальних потребах. Віра в диво – бо має статися радикальна зміна речей, щось – з нічого. Даючи сигнал дитині, що її «хочу» важливе, ти перетворюємо її на циніка. Дитині треба з певного віку пояснювати, що її “хочу” не завжди можуть бути реалізовані. І не всі її “хочу” можуть бути корисні для неї самої. І що дитина скоро буде сама відповідати за втілення її бажань, а не вимагати цього від когось. Що з бажаннями треба працювати, тобто думати де і коли їх можна реалізувати, якими способами. А не все і зараз. Я не кажу, що від них відмовлятись. Бо коли батьки бігають за вже підлітком і бережуть кожну його волосинку- вони вирощують егоцентрика, а потім і циніка. Він не докладав зусиль і тому ціну того не знає.  Він не одержував певної дози помірного стресу і тому не знає як долати труднощі. (Відповідальність за наслідки реалізації бажань та за саму їх реалізованість не заперечує “хочу і буду”, а шліфує напрямок “хочу”. Набагато шкідливіше для особистості, коли вона позбавлена “хочу” взагалі, бо тоді не живе, а скніє. – від модератора).
• Прагматизм за змістом та цинізм за формою. Тобто відсутнє диво, бо вік виходить за рамки очікування дива. Це – інфантилізм. Неприхована прямолінійність, без врахування вартості речей (можливостей «ангелів») – цинізм. Бажаю бачити конструктивний прагматизм, віру в диво (але не від 9ти-класника), або ж тоді диво має відповідати віку. Якби мене попросили про інструмент – «я хочу отримати можливість підзаробити» чи «хочу, щоб у нас в дитбудинку організували…», – то це відповідало б віку.
• У мене, хоча я вже старший за 9ти-класника, є цілий перелік того, чого мені хотілося б. Не уявляю, де такі «ангели» є, з такими можливостями, але якби мене запитали, що хочу попросити, то дав би чіткий перелік. Навіть щось отримав з цього переліку, за останній час.
• Саме організатори гри в листи «ангелам» поводяться цинічно, бо піаряться на цьому як благодійники – експлуатують бажання дітей отримати подарунки та бажання дорослих творити добро. Що хотіла б побачити в таких листах? Діти мають залишатися дітьми – це варто пестувати. Зберігати момент дива заради того, аби бути кращим, м’якшим, щоб світ повнився не цинізмом, а прагматизмом або ще чимось, в чому якнайменше зла. Ті, хто дав писати підліткам саме такі листи «ангелам», – вони є циніками.
• Я усе ж вірю в дива. Хотів би вірити, що такі листи – прояв віри в диво, як і записки в стіні плачу. Я би хотів знайти в таких листах відповідність бажаного та моїх можливостей.
• Ці листи – запит про допомогу. «Допоможи мені самоствердитися в своїй соціальній групі». Тому маємо перелік статусних атрибутів. Ми, дорослі, теж прагнемо відповідності. Підлітки лише вчяться розумінню того, чого потребують для самореалізації. Я би не хотіла знаходити прохання про можливість підзаробити, бо це не про звернення до «ангела», не про диво і не про свято. Хотіла б знайти те, що було б мені до снаги.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Установка «варто захотіти – і бажання матеріалізується» є ознакою втрати контакту з реальністю, бо для втілення своїх бажань необхідно докладати зусиль.
• У віці від 1 до 3 років батьки формують в дитині або впевненість в собі, або психічний розлад. Боротьба до кінця може бути проявом нарцисизму, егоцентризму, бо ігнорує потреби інших людей. До речі, такого багато в бізнес-культурі.
• Віра в диво вмикає інший цикл лимбічної системи, а тому і іншу імунну відповідь. Людині вигідно бути в піднесеному стані, оптимізмі. Тому важливо розглядати і те, що відбувається на гормональному рівні, не лише як соціальне явище. (Тоді пращури, які придумали та запровадили багато свят в зимовий час, були мудрішими, ніж ми могли б собі уявити – попіклувалися про підтримку роботи імунітету завдяки вірі в дива, піднесеному настрою внаслідок тривалих святкувань. – від модератора).
• У підлітків забагато вторгнень в їх соціальну сферу.
• Шок від своєї реакції на пряме прохання «дай» – відчула свій дефект, що завжди покладаюся лише на власні ресурси та дії.
• Ми взагалі дуже погано розуміємо вихованців дитячих будинків – внаслідок чого вони приходять в дорослий світ з установкою «мені всі винні, бо я нещасний».
• Вважаю, що завжди діє нормальний статистичний розподіл – є загальна маса випадків, є норма, а є поодинокі випадки, маргінес. Ілон Маск – просто такий статистичний випадок. Крім нього є і інші, кого вчили вірити в диво, дозволяли їм бути не такими, як усі. У цих інших немає таких результатів, як у нього.
• Ілон – сама впевненість в собі, результат правильного виховання. Це – від мами, з дитинства. Ним керує справжній прагматизм – якщо спробую, то може вийти. (Віра в відсутність неможливого, сподівання на найменшу імовірність результату попри те, що раніше нікому не вдавалося – це прояв віри в диво, не прагматизму. – від модератора. Прагматизмом в даному випадку був би мотив – заради власного душевного спокою, що спробував, бо мав таку ідею).
• Ілон Маск – приклад прагматизму, бо володіє 5ма компаніями. Заробляє на чомусь одному, а вкладає в інше, і постійно робить, що хоче.
• Ілон – поєднання обох матриць, і віри в диво, і прагматизму.
• В процесі руху понять від філософів до побутового рівня втрачаємо та викривлюємо сенси, закладені в них. Тому важливо повертатися, час від часу, до витоків понять.
• Здається, що оригінальне рішення можна знайти через помилку, а вона несе дискомфорт. Насправді ж помилка – це нормально.
• Цинізм – прагматизм без врахування інших, не загнаний в соціальні рамки.
• Циніки поводяться нахабно, безсоромно, зі зневагою, і до того ж намагаються збити тебе зі шляху.
• Популісти-політики експлуатують віру в дива для отримання влади, зміни еліт. Можна було б вважати такий механізм прагматичним, якби мотивом було б спільне благо, а не цинічне прагнення влади.
• Щоб змінити систему, потрібно повірити в диво.
• Грати на вірі в будь-що – цинізм, як і будь-яка інша маніпуляція.
• Коли політик обіцяє принести людям неймовірне благо, але за умови допомоги в боротьбі з ворогами, і стверджує, що довкола – саме вороги, то це є цинічними заявами. Тобто прагматизм стосовно власних інтересів може обертатися цинізмом стосовно інших, коли методом реалізації своїх прагматичних індивідуалістичних намірів обирають маніпуляції.
• Цинізм – квінт-есенція розуміння найкращої кон’юнктури та уміння її використовувати, танцюючи на трупах опонентів.
• Діти не завжди знають і розуміють, що їм потрібно. Нам поталанило, що поруч були батьки, і вони корегували наші бажання.
• Кожен, хто приміряє роль «ангела», згадує про корупцію – і не довіряє усьому ланцюжку від себе до автора листа.
• І віру в диво, і впевненість, і інфантильність, і прагматизм, і цинізм формують дорослі. І ця робота – питання ресурсів, внеску. Дорослі мають бути готові вкладати і розвивати (чітко розуміючи що саме яким саме своїм вчинком формують – від модератора).
• Я отримала травму від зіткнення з невідомим світом. Запитувала друзів про подібний досвід. Ніхто не бував «ангелом» для виконання бажань, хоча багато хто допомагали діями.
• «Раптом, ці предмети мають прикладне значення» – не побачила цього в тих листах, бо не було «я люблю створювати музику – і тому прошу…». Усі запити були суто статусними – і я не дала права цим дітям володіти суто заради статусу, а не розвитку.
• Якось не складається з дивом у мене. Є багато інших прекрасних слів – любов, дружба. Вони проявляються з праці, а не з дива.
• Звичайні підлітки ріжуть вени через погані оцінки.
• Іноді соціальне грає в нас більше, ніж індивідуальне.

МОЖЛИВА ЗМІНА СЦЕНАРІЮ:

• Можливий предмет зворотного зв’язку авторам-організаторам гри в листи «ангелам» – необхідність чітких тлумачень дітям того, які мрії «ангели» здатні виконувати. (І для цього наперед обговорити ці можливості з кандидатами в «ангелів» – перед тим, як залучати дітей до гри. – від модератора).
• Отримувач такого зворотного зв’язку (ЗЗ) – організатори цих листів (волонтерська організація, вочевидь). Предмет ЗЗ – коли піклуєтеся про благо дітей, то маєте розуміти (та популяризувати це розуміння – від модератора), що на сьогодні не всі можуть фінансувати великі матеріальні запити. Тому варто встановити правилами гри обмеження або на кількість пунктів, або на загальну сум подарунків. Розумію, що ці організатори одразу не кинуться змінювати стиль своєї роботи, проте із здивуванням з’ясують для себе, що є над чим поміркувати. Тобто ми маємо бути готові до того, що одразу нічого не зміниться, якщо ці люди не були налаштовані на те, щоб діти дійсно отримали диво – все, що побажали.
• Дивно, що знаючи про середній рівень заробітної плати в Україні, адресують подібні листи до звичайних людей. Ця відповідальність у західних суспільствах лежить на плечах надбагатих людей та на благодійних фондах. Предмет ЗЗ – пояснити, що цільова аудиторія для пошуку «ангелів» повинна бути іншою. І тоді не виникатиме цілковито зрозумілий шок у відповідь на прохання віддати значну частину того, чого не готовий. Очікувати реакцію на наш ЗЗ немає сенсу. Хоча тут є місце вірі в диво в парі з прагматизмом – вкладаємося в еволюціонування соціальних процесів, і віримо, що крапля камінь точить, а порух крил метелика спричиняє цунамі. Вирішуючи, чи варто звертатися з таким ЗЗ, слід виявити здоровий персональний прагматизм – діяти, виходячи зі своєї ресурсності. Якщо є ресурси (ментальні, фізичні, фінансові, часу), то варто робити. Якщо ресурсів бракую, то не беріться.
• Давати ЗЗ – волонтерській організації та безпосередньо дитячому будинку. Предмет ЗЗ для волонтерської організації – пошук правильної ЦА та коректний запит «ангелам». Предмет ЗЗ дитячому будинку – пояснити про коректність запиту. Очікую агресію у відповідь на мою ЗЗ, бо вже була від них відповідь раніше «не хочеш – не бери участь». Також вони мене «заспокоювали» повідомленням: «достатньо копій цих речей» та «візьми щось одне з переліку, не все». Пізніше повідомили: «не переймайся – уже всі побажання виконано».

ПІДСУМКИ:

1. Дуже добре, що живемо в великій країні з різними можливостями – і у нас є вибір, в чому взяти участь. Якщо бажаєш щось зробити, то зроби те, що хочеш (вважаєш правильним) та можеш.
2. Для мене ключовим є питання довіри. І на цей момент його стало ще менше, коли йдеться про інфраструктуру. Хлопець 15-16 років написав листа – і ми не знаємо, навіщо йому те, про що він просить. Організатори гри викликають питання до себе. Кожен має займатися своєю справою, бути професіоналом в своїй справі.
3. Прагматизм – це прикольно, але має бути інструментом досягнення мети, а на горизонті має бути мрія. Тоді ставитимуться дива власними руками:
   • придумати диво-мрію;
   • записати, щоб не забути про мрію;
   • рухатися маленькими кроками.
4. Я продовжую вірити в дива. В благодійності регулярно беру участь, бо довіряю організації, з якою співпрацюю – знаю, куди йти. Бажаю, щоб в світі було якомога менше циніків. Цинізм – один з аспектів виховання. Тому буду і надалі блокувати його в межах родини.
5. Я обираю, що я можу робити, враховуючи прагматичний бар’єр «можу давати, коли у мене вже є достатньо, з надлишком». Шкода трапляється, коли люди беруться за те, чого не можуть виконати, і це їх виснажує – і люди відчувають пригнічення та розчарування на адресу альтруїзму.
6. Обговорення поглибило мою кризу, бо побачила додаткові аспекти, про які не думала самостійно; аналіз благодійності в країні не залишив надій; досі вважаю, що сидіти в мріях мало, а потрібно докладати зусилля; прожила великий відрізок часу і тепер виникає питання: «а що так можна було»? (як на мене, то саме брак віри в диво позбавляє надії на зміни внаслідок обміну ЗЗ, пропозицій змін в механіці гри на майбутнє, а не аналіз стану благодійності в країні; віра в диво живить собою віру в те, що можемо вплинути на важливе для нас, блокує знецінення своїх зусиль, їх ефектів; дивно, коли протиставляють віру в диво та відповідальність, докладання зусиль, бо витримати велику розтяжку, беручися за великі виклики, можна лише беручи ресурс з віри в диво. Таке моє переконання. Модератор).

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

• Коли йдеться про використання поняття «кураж» в назві ярмарки, то це – прояв іронії. Коли – в назві групи, то – зухвальство. В назві села – можливо, ще з іншої якоїсь мови.
• У назвах – від нерозуміння значення слова або є різні значення, або сподобався стан – і увічнили в назві села.
• У назві групи – епатаж.
• Дуркувати, бахвалитися, хизуватися – це куражитися. Тому в назві групи – намір дуркувати на сцені. Ярмарка як театралізоване дійство, і тому – кураж. Можливо, у слова «кураж» є інші значення, і тому така назва села.
• В селі та на ярмарку дуркують і привертають до себе увагу, показують себе не такими, як є.
• Стан близький до шаленства. Людина входить в граничний стан, мало контрольований, подібний до азарту, ражу, трансу.
• Стан натхнення, яке не має практичного обґрунтування. Зловив кураж – відпустив гальма, вже не обдумуєш.
• Куражитися – насміхатися, подавати себе в якійсь перезбудженій формі, переоцінки своїх можливостей.
• Розкута, смілива поведінка.

КОЛИ ВИНИКАЄ КУРАЖ?

• Від вдалого початку справи.
• У зухвалій компанії, яка індукує його.
• Підтримка колективу, який визначає тебе лідером і всіляко підштовхує.
• При фізичних навантаженнях, змаганнях. Винагороди не було – тому це не азарт. В процесі не відчував подряпин, розтягнень, бо був кураж. Оточення включає кураж. Азарт включається, коли відчуваю вигоду, матеріальну чи медаль.
• Кураж – коли робиш щось по-новому, щось, що раніше не робив.
• Алкоголь додає необґрунтованої сміливості, куражу.
• Гра в карти, інші азартні ігри. Коли людина раз виграла, то хочеться ще – це азарт.
• Алкоголь спонукає дуркувати.
• Коли робила іграшку – не дивилася ні на час, ні на те, що перед тим не виспалася – був кураж.
• Коли працюєш і не помічаєш, що вже п’ятниця, а вчора ще був пн, і спати не хотілося, перевтома відсутня, все – «на одному подиху».
• Коли є завдання, необхідність, задум. Спочатку реакція: «неможливо», але жевріє надія і розглядаю варіанти, від чого виростає віра, що зможеш, кураж.

ЧОМУ КУРАЖ ПРОТИСТАВЛЕНО ПРАВИЛАМ ГРИ?

• Кураж – емоція, а правила гри – узгоджені умови, в яких діємо. Є правила, а є сподівання – і це породжує конфлікт.
• Кураж як стан піднесення, активації сміливості, за рахунок якого можемо змінити правила, щоб досягнути успіху, подивитися на правила під іншим кутом, застосувати їх інакше.
• Правила – про те, як слід поводитися для досягнення успіху. В куражі правила відсутні.
• Входячи в стан куражу, можна виграти попри дію правил.
• Наперед визначені правила, алгоритм наближають гарантований результат, успіх, а кураж має справу з ризиком.
• Кураж – як пластилін, лише нагрій – та твори форму, а правила – тверда форма.

ВЗАЄМИНИ ГРИ, ПРАВИЛ, КУРАЖУ.

• Гра – процес, що діє за правилами для передбачуваного результату.
• Правила передбачають гру, регулюють її та відносини всередині протягом процесу.
• Кураж посилює гру, впливає на правила, може порушувати правила, видозмінювати.
• Кураж – встановлюємо нові правила.
• В ході гри виникає кураж, і далі він додає легкості та грайливості.
• Правила діють як обмеження, визначають поле гри, обмежують кураж, запобігають перетворенню його на раж.
• Правила впливають на гру, а гра – на правила.
• Якщо граєш по правилам, то одна гра, а ні – інша. Яка гра, такі і правила.
• Якщо відсутні правила, то кураж переходить в раж. Правила законності дій, легітимності, правило «ти керуєш емоціями, а не вони – тобою», правило «якщо не віриш в успіх, то не розпочинай справу, а якщо маєш намір розпочати, то знайди, як повірити в нього».
• Гра впливає на кураж, запускає його. І зворотний зв’язок теж діє – кураж запускає гру.
• Коли змінюються правила, то змінюється гра.
• Правила впливають на кураж – він вмикається, коли варто змінити правила.
• Дорослі встановлюють правила, повинні утворити умовність.
• Якби було вікове обмеження для листів-прохань в форматі «я весь рік поводився добре», то ситуація була б коректнішою.
• На цей вік хотілося б читати про оцінку своїх здібностей та прагнень.
• Правила гри повинні бути цікавими для всіх – і для «ангелів», зокрема. Наприклад, можна було б встановити наступні три правила: 1) обмеження кількості пунктів в проханні; 2) просити не для себе, а для колективу/ дитбудинку/ друга; 3) ангел зможе допомогти, якщо з Вашого прохання буде помітно, що у Вас є мрія і Ви готові докласти зусиль до її здійснення.
• Правила повинні бути оголошені та цікаві для кожної із сторін, одночасно витлумачено.
• Якщо є якесь завдання, то для його виконання є правила. І ці правила викликають оцінку нереальності результату. Якщо відкинеш стереотип, що можна лише так, включаєш кураж, то знаходиш альтернативний спосіб дій, стає новим правилом. Сприяє віра в себе, постійний пошук шляху, вирішення невирішуваного.
• Кураж протидіє правилам, коли вони застаріли, є догмами, шаблонами.
• Позитивні результати протидії правилам – за умови екологічного мотиву куражу, як наприклад, зробити гру цікавішою, а не просто руйнувати правила.

ПРОМІЖНІ ІНСТАЙТИ:

• Кураж – робиш щось, що хочеться, не зважаючи на обставини, і отримуєш від цього задоволення.
• Азарт – це «пан або пропав», «все або нічого», «зробити» когось».
• Плутають з куражем – бо є ризик в обох ситуаціях.
• В куражі програш відсутній, бо відсутні негативні емоції, є якісь здобутки, можеш сказати собі, що хоча б спробував.
• Ознаки куражу: бажання отримати нереальне, нездійсненне, віра в цю можливість.
• Коли проговорюєш своє бажання, то маєш сміливість його наблизити.
• Сміливість – риса характеру, а кураж – стан.
• Азарт – а раптом вдасться.
• Отримати щось «на шару» – азарт.
• Бажання похизуватися в разі, коли щось отримають.
• Коли сідає цілий клас писати листи, то може виникати кураж – один одного підживлюють, а я ще оце і оце додам, і конкретизую вимоги.
• Азарт – бо довгі переліки, це і це, і це. Написати багато, щоб отримати хоч щось.
• Кураж – повторюєш дії однолітків.
• Кураж – стан, мінливий.
• Азарт – махлюємо, обманюємо, обходимо правила.
• Ми не знаємо, які отримали настанови підлітки в ситуації «листів ангелам», і тому важко сказати, чи доцільним був кураж в тій ситуації.
• Людина, яка підживлювала кураж підлітків в ситуації «листів ангелам», не розуміла негативних наслідків: 1) розчарування, зневіра, озлобленість, коли не отримують замовлене «ангелам»; 2) закріплення інфантильності, переконання «усі довкола винні».
• Дорослі звикли просити, щоб заклад вижив, і вони це передають дітям.
• Приклад творчої групи – зібралися митці і створили на куражі щось новітнє, шедевральне. Умова – усі професіонали і дотримуються правил.

ПІДСУМКИ:

1. Кураж як передочікування успіху. Радію, що кураж є у моєму житті, і це позитивно. Хотілося б більше куражу – в науковій роботі його додати варто.
2. Віра в успіх – ключовий механізм включення куражу. В цьому стані пішов всупереч догмам – і раптом все підтягувалось, все сприяє, і потім сам дивуєшся тому, як все зробив.
3. Хотілося б більше такого прекрасного стану. Не розуміла, що теж бувала с такому стані. Кураж не є дуркуванням, як думала раніше, а є передочікуванням успіху.
4. Люди знецінюють кураж до «дуркування», аби прибрати нас як конкурента.
5. Помітив за собою, що або зашкалює кураж, або не включається, тобто не умію керувати своїм куражем.
6. Змінилося моє ставлення до гри. Раніше відкидав її, а тепер розумію, що це не поганий стан, але треба бути обережним.
7. В моєму житті стало більше рев’юінгу успіхів, і саме від нього отримаю натхнення, а не з передочікування успіху. Достатньо успіхів в минулому.
8. Якщо не знала правил написання листів «ангелам», то і отримала фрустрацію, бо керувалась своїми очікуваннями. Тобто треба знати правила гри, щоб не розчаровуватися.

СТАРТОВЕ РОЗУМІННЯ:

• Дізналася про ябедництво в садочку. Викликає у мене огиду, бо є донесенням, руйнує плани.
• Вперше зіткнулася в років 6-7. Ябедництво – це зрада. Була старша дівчинка, яка пояснила, звідки беруться діти, і я переповіла далі подружці, яка перше пояснення не зрозуміла, – і вона розказала вдома батькам. Вважаю, що це було ябедництво, бо був дитячий простір, секрети, розмови, які не планувались для дорослих. Коли хтось розказував батькам, то нам всипали – і тому це ябедництво.
• Коли порушували заборону, то карали, і «закладали» ті, що були такі самі, як я. Якщо розповідали ті, що не були задіяні, то це не ображало. Ображало, коли ябедничав той, хто був так само задіяний.
• Молодша сестра сповідала маму про мої заборонені дії – це ябедництво. Я відкупалася від сестри.
• Ябеда – донощик. З самого дитинства в дитсадку усіляке «вона не доїла», «в шафці не склала речі». В інституті читали «Собаче серце» в самвидаві – і нас викликали проробку. В підсумку звільнили з роботи маму друга, які і принесла книгу.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Спільне в усіх спогадах: всі ображені на ябедника; ябеда – з близького кола; завжди владна особа карала у відповідь на інформування.
• Відрізняється в спогадах: ябедами можуть бути або свідки, або співучасники; ябедництво може бути важелем для шантажу. Джерело зиску – той, на кого є компромат.
• Ябеда понижує твою позицію – і з цією метою повідомляє комусь владному те, що дізналася через твою довіру, дружнє ставлення. Внаслідок цього настає покарання.
• В родині чоловіка батько покарав усіх трьох – і порушників, і ябеду.
• Ябедою не буває найсильніший, бо прагне виявитись зверху внаслідок чужого падіння.
• Ябедництво є таким, коли джерелом зиску є хтось владний, хто може придбати конкурента.
• У програмистів може не йти програма – і хтось може звернутися за горизонталлю, щоб відлагодити, а інформування за вертикаллю, через голову, є недоцільним.
• Мета повідомлення може перетворювати його на недоцільне, на донесення, зокрема.
• Якщо мета – отримати результат в продуктивному полі, то це зворотний зв’язок.
• Грає свою роль реакція отримувача зворотного зв’язку – чи карає, чи досліджує ситуацію, чи заохочує повідомлення співучасника, який протиставляє себе іншим співучасникам.
• Коли спочатку підтримують,. Піддакують, а потім повідомляють, то це – донесення.
• Ябеда перекладає відповідальність, щоб позбутися почуття провини, відбілити себе.
• Зворотний зв’язок – зняття з себе відповідальності, убезпечення себе.
• Сам факт подачі інформації ябедою може бути явним – аби боялися – або прихованим.
• Ябедництво апелює до владної особи.
• Ябедництво виникає через фокус на собі, егоцентричну мету. Зворотний зв’язок живиться метою для всіх, загальною, вищою метою.
• Зворотний зв’язок має відкриті цілі і тому є доречним.
• Раніше все замовчувала і глибоко переживала, а тепер одразу пишу службову – і стали поважати.
• Спостерігаю, що ефективні топ-менеджери одразу реагують на те, що вважають неподобством. Різке окреслення території знімає подальшу агресію.
• Вважаю, що завжди треба говорити, але від цього нічого не змінюється. До того ж того, хто приносить погану звістку, вбивають. Тому просто ігнорую.
• Потрібно дуже індивідуально підходити до повідомлення зворотного зв’язку, бо є люди, яким не варто її давати (не сприймає будь-яку критику, а потрібен в робочому процесі).
• Керівник може мислити стратегічно, не замислюватись над тактикою.
• Керівник потребує помічника, який буде емпатувати.
• Цікаво надалі розібратися, чому люди мають SARA-ефект на зворотний зв’язок.
• Не знаючи цих слів, робив ці дії.

ПІДСУМКИ:

1. Дуже багато зав’язано на міжособистісних зв’язках.
2. Повідомлення керівнику – конструктив, коли фокус на справі.
3. Йду з бажанням дізнатися, як впливати на конструктивний зворотній зв’язок, як спротив перетворити на рефлексію.
4. Велика відповідальність за справу і себе – в правильності читання зворотного зв’язку.
5. Як ростити в собі керівника, які правильно чує та розуміє?
6. Повідомлення давати треба, це – конструктив.
7. Ябедництво відрізняється від звіту метою – усунення конкурентів, маскування власної слабкості, замість фокусу на справі та вищих цінностях.
8. Треба вчитися подавати повідомлення.
9. Керівник має уміти отримувати повідомлення та відповідати на них.
10. Треба вірити в позитивні наміри.
11. Дай, Боже, розуміти, коли давати інформацію, а коли замовчувати її, і дай, Боже, сили давати інформацію та розуміння відмінностей моментів, коли варто інформувати і коли варто притримати повідомлення.

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

• Важливо чуже акторство сприймати саме таким, не реагувати щирістю. Припинити сприймати все за чисту монету, припинити захищатись та виправдовуватись.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ПАРАЛЕЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ПРИЧИНИ ПЛУТАНИНИ МІЖ АКТОРСТВОМ ТА ЩИРІСТЮ?

• Інколи той, хто грає, вірить в свою щирість, не визнає того, що грає.
• Якщо базово віриш в людей, то може бути важко відрізнити – переносиш свій погляд на світ, довіряєш і можеш помилитися. Про це – історії про шахраїв.
• Віра в халяву заважає побачити гру в грі, побачити мету людини.

ЯК РОЗРІЗНИТИ АКТОРСТВО ТА ЩИРІСТЬ?

• Спостерігати та аналізувати, чи співпадають, а чи розходяться слова та дії.
• Присутність знецінення, лестощів, звинувачень – ознаки гри.
• Виявити приховану мету. Бути уважним, якщо людина заходить здалеку.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Ми щирі, коли ми в ресурсі і готові віддавати.
• Коли щезає напруга, тоді зростає щирість.
• Вододілом між щирістю та грою – у мотиві взаємодії, коли щось від тебе потрібно і коли нічого від тебе не потрібно.
• Ми носимо рожеві окуляри та віру в халяву (надію, що дійсно поталанить щось отримати без зусиль).
• Коли вибили маніпулятора зі сценарію, і що далі? – одне з двох, або поставити щире питання, або попросити про допомогу (змінити вектор стосунків).
• Я не вірю в щирість або неправильно її розумію – мені не вистачає емпатії.
• Чому я допомагаю людям? – це моя базове налаштування «людям потрібно допомагати, потрібно ділитися». Цьому вчили в родині.
• Щирість має за джерело віру в людей.
• Зиск – це те, що ти отримав від людини, яка тобі це дала.
• Життя – це обмін. Щось даєш, щось отримуєш. Те, що ти отримуєш, є вигодою, зиском, надбанням. Вона може бути не очікуваною.
• Вигода від щирості – прикрашаю світ. Краса світу – моя вигода (надбання). Буття серед розвинених людей – моя вигода (надбання).
• Альтруїзм – потреба робити щось, що умієш робити класно, без оплати.
• Щирість як цінність поширюється тоді, коли знаємо, до кого її застосувати (не кидай перли перед свинями).
• Підводний камінь – спроба «спіймати» мене на злому намірі.
• Коли тобі дошкуляють, то сильнішими не стають, а ти слабшаєш.

ПІДСУМКИ:

1. Коли людина звертається з докором, знизити її емоційний стан тим, що спокійно слухаєш.
2. Не задоволений своєю фінансовою винагородою, бо відсутня нематеріальна винагорода.
3. Моя щирість – в тому, що не розповсюджую компромат, персональну інформацію.
4. Варто менш упереджено ставитись до акторства, гри. Якщо хтось грає, то ти теж можеш грати.
5. Гра може бути щирою. Наприклад, коли люди обмінюються грою, щоб підвищити значущість один одного.
6. Варто бути 2в1 – і щирим, і актором. Розуміти, що люди можуть грати і грають спокійно, а іноді ще і не розуміють, що грають. Твоє акторство береже твою вразливість від нападів, закриває доступ до твоїх вразливих місць.
7. Коли вибив зі сценарію, тримай ініціативу – став щирі питання.
8. Варто доводити до абсурду, щоб відвести напад на власну вразливість, цінність.
9. Перестати відповідати на акторство маніпулятора щирістю.
10. Додати до свого життя акторство, аби не втратити свою ресурсність.

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

РУХ МІЖ КАТЕГОРІЯМИ:

• Запит перетворюється на скаргу, коли у відповідь на нього не отримуєш очікуваної реакції або від його реалізації відсутній очікуваний результат. Виникає відчуття безсилля – і воно перетворює запит на скаргу.
• Скарга може перейти в запит, коли люди з’ясували, що можна зробити.
• Скарга перетворюється на докір, коли не здійснились сподівання від реакції на скаргу, – і відчуваєш, що перекреслили твою працю, відбувається крах надій, образа.
• Внаслідок неправильного оформлення чи спрямування скарги вона теж може переродитися на докір.
• Невідпрацьований запит перетворюється на докір.
• Запит перетворюється на докір, коли запит був неусвідомлений, мав приховану мету, що полягала в пошуку винного, цапа відбувайла.
• Коли людина радикально налаштована і одразу переходить до звинувачень, бо щось не відповідає її очікуванням (наприклад, інші працюють не так, як ти), то запит поступається докорам.
• Докір перетворюється на запит, коли людина усвідомлює, що докори не працюють, результати відсутні або неякісні, тобто докоряти – пуста справа. Має бути усвідомлений та вербалізований запит.
• Коли той, хто докоряє, вИзнає, що відповідальність за котресь неподобство лежить і на ньому, визнає свою спроможність долучитися до виправлення ситуації, то докір поступається місцем запиту.
• Скарга перетворюється на запит, коли вже частково задоволена, почався діалог, оскаржена персона перепросила.
• Скарга перетворюється на запит, коли є чітка постановка питання.
• Моя щирість при зіткненні з чиїмось акторством здатна перетворити запит на скаргу як захист моєї реальності.
• Коли на їх акторство (не щирий запит, провокацію) ми відповідаємо щирістю, ризикуємо отримати докір замість запиту.

ВЛАСНІ ТИПОВІ РЕАКЦІЇ:

РЕАКЦІЇ НА НАШІ РЕАКЦІЇ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Не усвідомлений запит перетворюється на провокаційну поведінку, і втрачає здатність бути безконфліктно задоволеним.
• Докір – про справедливість. Скарга – про порядок.
• Запит відрізняється від докору, бо має на увазі, що буде відповідь. Докір не розраховує на відповідь, не зацікавлений її чути.
• Якщо зумієш сформулювати запит, то отримаєш відповідь.
• Якщо мета є лише відкрита, без прихованої, то це – щирість.
• Коли діють приховані цілі, то це – маніпуляції, акторство, під впливом яких запити поступаються докорам.
• Акторство не брехня, а буття в персонажі. В персонаж потрапляють як з власної волі, так і примусово.
• Коли скаргу адресують не тому (грають), треба відповідати теж акторством.
• Найкращий результат запиту – отримання консультації.
• Сприймаю скаргу як запит на дію – не розрізняю їх між собою.
• Докір від нарцисів – пастка для мене.
• Шляхом докорів маніпулятори отримують сатисфакцію, бо послаблюють мене шляхом знецінення та своєї проекції негативних намірів та дій.

МОЖЛИВІ АЛЬТЕРНАТИВНІ РЕАКЦІЇ:

ПІДСУМКИ:

1. Коли на акторство реагуєш щирістю, то виказуєш свою вразливість – і з цього користуються.
2. Щоб тебе не вражали докори, переходь на гру, аби «вибити» актора зі звичного сценарію, і вже далі, за необхідності, виводь на запит, користуючись розгубленістю іншої сторони.
3. Завдання – вциліти, зберегти свою ресурсність, припинити себе недооцінювати.
4. Прийшла до усвідомлення своїх реакцій та подальший реакцій – ланцюжок ескалації незадоволення.
5. Варто перестати бути іграшкою в чиїхось руках, іграх.
6. Перестати перетворювати щирість у вразливість.
7. Я звик, що поки людина не сказала, я не реагую, а варто звертати увагу на невербальні прояви запитів.
8. Реагувати на запит як на виклик – і задіяти прямі, а не перехресні трансакції.

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

• Лідерство як явище знайоме зі школи, з 5-6 класу, а як поняття – на роботі. Лідер піклується про інших.
• Про домінування дізналася в середній школі, з уроків історії. Лідерство завжди було, але не називали «лідером». В старших класах почали говорити про нього, пролунало в тесті «хто лідер в родині».
• Як явище лідерство було в школі, але так ніхто не називав, а домінування – ще з дворового дитинства. Як поняття лідерство – з тренінгів з лідерства в 2000х.
• Раніше лідер – він же вожак. В школі – той, за ким йдуть, з уроків, зокрема.
• Домінування – влада сили. Лідерство – сила розуму, харизми.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ЛЮДИ-СИМВОЛИ:

ПРОМІЖНІ ІНСТАЙТИ:

• Лідерство та домінування можуть мати різне звучання в політичному та бізнес середовищі.
• В лідерстві розвиток є метою, а боротьба може бути інструментом. В домінуванні відсутні як розвиток, так і боротьба (коли відсутній спротив, то це не боротьба, а панування).
• Результат боротьби – перемога одного над іншим, над усіма. В кінці залишиться один – сенс боротьби.
• Боротьба – зіткнення, конфлікт, руйнування. Розвиток – зміна, трансформація. Тоді метою лідерства є розвиток, а боротьба є інструментом. В домінуванні метою є боротьба, а розвиток є інструментом. Тут розвиток як трансформація особистостей, підпорядкування їх певній моделі, зручній для домінанта, перетворення їх на свою зброю. КОМЕНТАР МОДЕРАТОРА: відбувається підміна поняття – маніпуляцію називаємо розвитком, тобто не кожна трансформація заслуговує називатися розвитком.
• Регрес як зворотній розвиток, негативна трансформація.
• Розвиток – мета лідерства. Боротьба – інструмент.
• Розвиток як заміна попередньої форми досконалішою версією.
• Зло теж вдосконалюється – і тоді йдеться про деструкцію.
• Інверсія як метод маніпуляції. Зло – добро. Добро – зло. Правда – брехня. Брехня – правда. Розвиток – занепад. Занепад – розвиток.
• Якщо якась спільнота висуває когось лідером, то він може відбутися і без домінантності (без боротьби).
• Лідер – той, хто поведе. Вони усе ж дещо домінантні, бо схиляють до своєї точки зору, хоча надають вибір і для твого особистого простору.
• Коли низи готові підкорятися, то лідер може бути дещо домінантним.
• Лідер без домінантності як особистої риси відбутися не може, бо лідер цілковито підпорядкований своїй ідеї і має переконати в ній інших. Ступінь домінантності лідерів залежить від рівня розвитку суспільства.
• Сила переконань та харизма настільки сильні, що людина стає лідером.
• Домінантність є необхідною передумовою для харизми, хоча і недостатньою. Якщо не опанував свою домінантність, не підпорядкував її розвиткові, то не відбувся як лідер.
• В бізнесі на етапі старт-апу домінування – обов’язкова риса.
• Мета лідерства – розвиток, і завжди є до чого прагнути.
• Домінування – нижча форма керування, простіша функція, і тому стосовно його опису думки сходяться.
• Лідерство багатогранне, і тому його концепцій є багато.
• Лідерство – це команда, спільний мотив.
• Колективізм – ти шестерня в механізмі. Командний дух – визнання унікальності ролі та компетенцій кожного, залежність результату від їх поєднання. «11 друзів Оушена» – приклад команди. «Трактористи» – колетивізм.
• Традиційне лідерство – монархи, вожді племен. Лідерство успадковується.
• Харизматичне лідерство – виникає внаслідок яскравості особистості.
• Формальне/ не формальне лідерство – ярлик з радянських часів. Якщо послуговуватимемося ним надалі, то вбиватимемо суть лідерства, яке не може бути формальним за визначенням, бо вимагає залученості і не виникає внаслідок повноважень.
• Амбіційний незадоволений харизматик, що шукає способу компенсувати свою незадоволеність, є деструктором, а не лідером.
• Трансформаційне лідерство – справа першої особи, бо воно про стратегію.
• Ситуаційне лідерство – про тактику.
• У мене стадія готовності до задачі «можу, не хочу».

ПІДСУМКИ:

1. Цікаво, що справжнім лідер не може бути без частки домінантності серед рис.
2. У лідера завжди повинен бути результат.
3. Лідер – той, хто породжує інших лідерів.
4. Варто визначитися з концепцією лідерства, яка мені є ближчою, і попрактикуватися в родині.
5. Лідерство неможливе без домінантності серед рис (але не має перероджуватися на домінування – коментар модератора). Баланс залежить від задач (та аудиторії – коментар модератора).
6. Я керівник – тактик, не стратег. Важливо використовувати своє знання для вирішення задач. Застосовувати ситуаційне лідерство.

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ УЧАСНИКІВ ДІАЛОГУ:

СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ. АНТОНІМИ:

• Знецінення, приниження, ігнорування.
• Знецінення, байдужість, розчинення.
• Хамелеон, переступлю через принципи – потім забудуть, пристосуванець. Зламана людина, знеособлена.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

• Соціальна потреба стоїть вище за необхідність. Необхідність – про виживання.
• Соціальна потреба – вимога суспільства для функціонування суспільства, але без цього можна існувати. Необхідність – те, без чого не можна існувати.
• Соціальна потреба – запит більшості на існування більшості. Необхідність – відповідь на виклики, змін реальності, непереборні обставини.
• Навички набув, але не обов’язково використовуєш, а звички діють поза нашої волі, постійно.
• Навички – результат зусиль на їх здобуття. Звички часто виникають без зусиль.
• Не кожна навичка переходить у звичку. Не кожна звичка є навичкою.
• Позитивні звички потребують зусиль для свого вироблення та закріплення. Негативні – виникають самі.
• Навички – усвідомлювані повторювані зусилля. Звички – не усвідомлювані зусилля.
• Звичка – робота, яка не сприймається зусиллям, спрацьовує автоматично.
• Мета та користь є спільними ознаками для роботи та самоповаги, тобто самоповага є роботою.

АНАЛІЗ ХАРАКТЕРУ ВПЛИВУ ЗВИЧОК ТА НАВИЧОК НА САМОПОВАГУ:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Самоповага – це самостійність.
• Самоповага залежить від самооцінки.
• Самоповага – результат життя, а самовпевненість – на його початку, у витоках.
• Коли є самовпевненість, то присутня зверхність.
• Коли людина ставить планку вище за суспільство, то це – вимогливість (якщо планка – до себе та інших людей), вибагливість (якщо планка – до умов).
• Впевненість – про силу.
• Дві різні докрини стосовно ролі індивідууму в суспільстві – нуль чи одиниця. Якщо нуль, то скільки їх не додавай, а залишається нуль. Зовсім інший результат – від додавання одиниць. Відсутність самоповаги перетворює людину на такий нуль.
• Самоповага потрібна, коли немає ока суспільства.
• Як не прикро це визнати, а знецінення не потрібне, шкодить розвитку особистості.
• Самоповага – гальмо на шляху руйнівних, стосовно своєї самооцінки, дій (стосовно негідних, на нашу думку, вчинків, якщо маємо гідність – від модератора).
• Зневажання себе проявляється, щоб відповідати канонам суспільства – щоб вижити.
• Людина сама вирішує для себе, чи може собі вибачити щось, що суперечить її цінностям. Залежить від зовнішнього фактору – наскільки сильно на тебе впливає – і самоповага відступає перед виживанням (ситуація катувань, наприклад). Місце самоповазі є у звичайних обставинах.
• Оскільки самоповага – почуття, що формується під впливом соціуму, то і зовнішні вияви самоповаги відрізняються, залежно від норм конкретного соціуму. І кожен обирає свій соціум.
• Самоповага – механізм обмеження особистості, щоб була зручною соціуму.
• Соціальна потреба – це зусилля з боку індивіда для розвитку соціуму. Соціум щось вимагає від індивіду для свого блага.
• Ознаки роботи – користь, витрата енергії, винагорода, мета, алгоритм виконання, дія, зміна вихідного стану.
• Робота над змінами себе, потреба в індивідуальності, навички відстоювати свої рамки є проявами самоповаги і є необхідними для життя, бо відсутність самоповаги призведе до знищення (чи то фізично, чи то морально).
• «Знати своє місце» – гальмо, страх.
• Є люди, яку ніхто не поважає, а вона всіх зневажає та знецінює.
• Звичка – страшна штука, бо її носиш з собою і не помічаєш, не усвідомлюєш її впливу на власне життя та особистість.

ПІДСУМКИ:

1. Високий рівень самоповаги – коли людина має свій всесвіт самооцінки, який ніхто не порушить. Зовнішньо збити бачення цієї людини майже неможливо.
2. Перебування в такій самоповазі – велика робота по збереженню себе, віри в себе, не зневажаючи себе, усвідомленню своїх цінностей, життю в них. Тоді твої цінності помітні іншим, заражають їх теж. Робота – протистояти нападкам.
3. Людина без самоповаги прагне позбавити її іншу людину.
4. Самоповага – це боротьба за свої цінності та проти знецінення.
5. Самоповага – обумовлений середою результат, система цінностей може жити всередині, але формується ззовні. Ти зі своєю системою цінностей, сформованих життям в одному середовищі, може перетворити тебе на бридке каченя в іншому соціумі.
6. Самоповага – сукупний результат роботи над собою, над своїм саморозвитком.
7. Самоповага не дається з народженням, вимагає зусиль, тобто є роботою. Треба плекати свою самоповагу.
8. Найважче працювати над тим, чого не бачиш, а власних звичок не бачиш. (Вікна Джохарі у допомогу – від модератора).

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ індивідуальних переліків. СПІЛЬНЕ У ПРОЯВАХ СВЯТА, ЛЮБОВІ, ТУРБОТИ:

• Веселий настрій є спільним для свята та любові.
• Обійми є спільними для любові та свята.
• Сміх є спільним для любові та свята.
• Подарунки, сюрпризи є спільними для любові та свята.
• Робити приємності є спільним для свята та любові.
• Бажання допомогти є спільним для любові та турботи.
• Радість є спільною рисою любові та свята.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• У двох з трьох учасників діалогу співпали за своїми ознаками любов та свято, а у однієї людини співпали за своїми ознаками любов та турбота. Варто повернутися до трактування любові давніми греками – зрозуміти свої патерни поведінки та їх наслідки.
• Зведення свята до «добре поїсти» може бути відголоском часів, коли щодня відмовляли собі у різносолах (через дефіцит продуктів у вільному продажі або через брак коштів на деякі види продуктів), а на свято «тішили» себе.
• Ритуальні переліки страв на свята мали на меті регламентувати процес їжі, перехід від посту до звичайного режиму харчування, і аж ніяк не вести до переїдання.
• У стані свята розслаблена, забуваю про зобов’язання.
• Якщо виконання котрогось ритуалу важливіше за радість зустрічі, то свято помирає.
• Коли клопоти відбуваються з любов’ю, то це і є свято. Коли клопоти – через почуття обов’язку, то відсутня любов, а без неї немає і свята.
• Для мене турбота – частина любові.
• Середовище життя допомагає вижити – це про турботливе мислення.
• І любов, і турбота можуть перетворитися на деспотію, якщо бракує свята в душі.
• Свято – відкриття для тебе, радість, зростання, стаєш святим.
• Любов як святість. Коли говорять про святість, то присутня любов.
• Любов знецінюється до жадання, коли бракує свята в душі та турботи в думках.
• Свято – апофеоз життя, піднесений настрій та лексика, епітети.
• Любов виводить тебе з твого внутрішнього світу, розсуває межі.
• Турбота – ключ до розширення свідомості. Без турботливого мислення не буде захвату життям.
• Свято – початок чогось, передсмакування.
• Любов – поєднання людей, наповнення ніжністю.

АНАЛІЗ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ:

• Свято протиставляють щоденній рутині. Рутина – це чіткий алгоритм. Якщо абсолютизуєш свій звичний алгоритм, то свято перетворюється на додаткові клопоти, додаткові та зайві, і це напружує. Можливо, така реакція, бо свято зведене до «добре поїсти». Особливо не люблю святкування нового року. Свято вносить хаос до впорядкованого турботливого життя.
• Коли постійно перебуваєш в неспокої, то відтерміновуєш свято – не зараз, потім, потім. Свято необхідно забажати – і тоді його сконструюєш та отримаєш. Коли не хочеш свята всередині, а певна дата наближається, а воно не вміщується в тебе, ти щось комусь «повинна», то зникає відчуття свята.
• Коли здійснюєш клопоти без бажання, без любові, а через обов’язок, то свято не отримуєш.
• Протиріччя між турботою та святом меншає, коли твоя ресурсність більшає. Важлива в цьому і внутрішня, і зовнішня ресурсність (достатність простору та обладнання). Посудомийка сприяє тому, аби свято було в радість. Наявність ресурсу активізує, спонукає.
• Життя у великому місті стирає межу між буденністю та святом – вони стають переплетеними. Традиційно на свята ходили до театру чи цирку, а тепер вони доступні щодня.
• Ритуал заради ритуалу – перемога щоденності над святом.
• Коли щодня достатньо хліба та видовищ, то це стирає межі між щоденністю та святом.
• Коли дозволяю собі поза плану, то свято бере гору над буденністю.
• Прикрашу своє робоче місце чимось – і свято бере гору над буденністю.
• Клопоти, певний алгоритм дій, почуття обов’язку, страх, що свято виб’є тебе з колії (робочого ритму) убивають свято в душі.

ПЕРСОНАЛЬНІ ЗАПИТИ ТА ГІПОТЕЗИ:

1. Як любов трансформується зі свята у турботу і вже не перетворюється знову на свято?
   • Для мене важливе тим, що подарує веселу старість, теплу, зігріту, цікаве життя, не архаїчне.
   • Варто підтримувати в собі спонтанність, внутрішню дитину, радісну, відкриту, в чомусь легковажну, яка шукає нове та зміни, – шукати, звідки наповнювати в собі дитину, розширювати свої межі, запрошувати до свого світу, поділяти мої захоплення.
2. Чому є люди, які не просуваються далі «букетно-цукеркового» періоду – щоразу починають нові стосунки, не розвиваючи наявні?
3. Як поєднати турботу та свято – досягнути балансу (коли турбота не вбиває свято, коли не відбувається «закінчилися квіти – закінчилася любов») та гармонії (отримати новий вектор стосунків з чоловіком, бо діти, як гуртуючий чинник, скоро відділяться в окрему систему)?

• Частіше проводити час разом в отриманні нових вражень, пізнанні нового, невідомого, мати спільну справу.
• Не боятися, що лише ти виявляєш ініціативу, бо вона теж вимагає ресурсу. Робить той, кому краще вдається, а решта підтримують.

ПІДСУМКИ:

1. Аби не перетворювати будь-що на рутину, не варто абсолютизувати турботу, ставити її вище за все.
2. Спонтанність як ключ – робити сюрпризи, підтримувати готовність обох відмовитися від рутини, робити позапланові приємні речі удвох, підтримувати такі ініціативи, бути легким на підйом.
3. Турботу варто правильно виявляти, і, зокрема, піклуватися про себе, щоб не вигоріти, – позбутися жертовності, припинити включатися на будь-який запит, а спочатку розібратися в собі та цих запитах ззовні – чи ти цього хочеш, чи зможеш зберегти енергію, попіклувавшися у відповідь на той запит. Перестати боятися, що образяться, зберігати гідність. Перестати думати, що легше погодитися, ніж пояснити свою відмову.
4. Турбота має бути з любов’ю та бажанням, в радість, і тому, хто піклується, і тому, про кого піклуються.

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ:

• Університет третього віку більше розвиває, ніж батьківство.
• Обидва варіанти розвивають. Просто цілі відрізняються, напрямки розвитку.
• Безперервна освіта – цікаво. Обожнюю навчатися, отримую задоволення. Це – моє хобі.
• Якщо ти зайнятий, працюєш, навчаєшся, то менше непотрібних (неекологічних) думок крутиться в голові.
• Безперервна освіта – щоб орієнтуватися в житті, соціальних питаннях, підтримувати себе, свій інтелектуальний рівень, упевненість; знати, про що розмовляти з дітьми, не впадати в депресію, зайняти мозок, аби не лізли дурні думки.
• Я вічний студент. Це мені цікаво. Ще у 1му класі робила «зошит знань», а пізніше – «щоденник читача». Це зараз актуально, бо змінюється ставлення до знань, підхід до їх отримання. Якщо не прагнути чогось, то опиняєшся поза грою. Завдяки безперервності освіти підтримуєш свою значимість. З віком маєш досвід, і при отриманні нових знань робиш їх синтез, накладаєш одне на одне – можеш цим ділитися з молодшими, бути корисним суспільству.

ЧИННИКИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ПАРАДИГМИ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ:

• Тривалість життя збільшується і рівень активності людей передпенсійного та пенсійного віку. Виникає питання, чим зайняти цих людей?
• Зараз настільки покращено рівень життя, настільки техніка заполонила побут, що можеш «відстати від життя».
• Бажання розібратися в своїй життєвій ролі спонукає навчатися, розбиратися в нових речах, включно з суспільними течіями, політичним станом, юридичних аспектах.
• Людина розуміє, що займалась не тим, а тепер навчається новому.
• Під час навчання зрозумів, що не подобається, і змінив спеціальність, за якою навчатися.
• Ускладняються знання.
• Суспільство повертається обличчям до старших людей, бо шукає професіоналів через кризу професіоналізму.
• Стали легше жити і почали шукати сенс життя – і вдарились в науку.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ:

ЖИТТЯ СУЧАСНИКІВ ПОЗА ПАРАДИГМИ БЕЗПЕРЕРВНОСТІ ОСВІТИ:

• В нашому суспільстві маса людей, які зупинилися на навичках читати-писати, послуговуються суто лимбічною системою, і досягають матеріального добробуту.
• Погані згадки про школу, вчителів блокують зацікавленість в безперервності освіти.
• Біологічний сценарій – базовий, і не всі здатні вийти за його межі.
• Люди, що залишаються в межах біологічного сценарію, не включаються в безперервність освіти, не припускають різноманіття, варіативність, міряють всіх по собі, засуджують всіх.
• Постійне протистояння молоді та старших людей, ейджизм, відсутність інклюзії, брак толерантності.

РУТИННІ ЗВИЧКИ НА ПІДКРІПЛЕННЯ БЕЗПЕРЕРВНОСТІ ОСВІТИ:

• Починаю день з прослуховування лекцій на ютуб за обраними темами.
• Ділюся з усіма новими знаннями, які розвінчують міфи, переглядають стандарти, в моєму фахові перш за все (наприклад, про роль холестерину та статинів).
• Пишу дисертацію. Регулярно шукаю інформацію за її темою.
• Беру участь у верзусах.
• Читаю та дивлюся те,. Що читає та дивиться дочка.
• Ходжу на фітнес.
• Спілкуюся з людьми.
• Свідомо змінюю звичний алгоритм дій.
• Дивлюся відео з альтернативною історією.
• Займаюсь музикою.
• Читаю книжки.
• Ходжу на курси, за потреби.

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Батьківство часто перетворюється на самовдоволеність через установки «спочатку народи своїх», «будеш в моєму віці – дізнаєшся».
• Програми університетів третього віку відрізняються в Україні та західних країнах, бо ми лише починаємо йти шляхом безперервності освіти, а вони давно йдуть.
• Питання прийняття себе – тоді настає час насолоджуватись життям.
• Різні пріоритети у різних суспільств: задоволення від життя vs корисність людини.
• Інші сприймають твоє відсторонення від свята на честь спільного досягнення як твою пиху.

ПІДСУМКИ:

• Батьківство є марним для безперервної освіти. Завершує батьківство – і йдеш далі вчитися.
• Цікаво, що в Україні теж є університети третього віку.
• Є люди, які все життя вчилися, і йдуть далі вчитися, в т.ч. до університетів третього віку.
• Коли знецінюємо себе, то втрачаємо віру.
• Знецінюється внаслідок браку відчуття причетності або надлишкової вимогливості.
• Самообмеження суперечить безперервності навчання.
• Варто визнавати, фіксувати, святкувати досягнення.
• Перестати топтати свої бажання. Дозволяти собі втілювати бажання.
• Можливостей для безперевної освіти в Україні є безліч.

ПОЧАТКОВЕ РОЗУМІННЯ РОЗПОВСЮДЖЕНОСТІ ТА ДІЇ МОТИВІВ CHILDFREE:

КОНТРАРГУМЕНТИ ДО МОТИВІВ CHILDFREE:

• Діти дійсно обмежують. Люди, які мають сумніви щодо народження дітей, мають право на це. Наприклад, час вчитися для батьків зменшується, але той, хто бажає мати дітей, вважає їх подарунком, той знайде час на все.
• Питання дискомфорту від народження дітей подібне до питання якоїсь іншої завади, наприклад розміщення чогось громіздкого на балконі, яке заважає вільно ним користуватись. Якщо стоїть велосипед, то він займає місце, заважає заходити-виходити, але я їм користуюся, і тому мирюся з незручностями. Коли стояв тренажер і теж заважав, а мама лише розказувала, що буде користуватися, і не користувалась, то я його прибрав з квартири. Іншими словами, треба розуміти, чого саме хочеш від свого батьківства, навіщо діти. Єдина відповідь для мене на цей момент – задля того, щоб щось передати дитині, свою спадщину, нематеріальну, перш за все.
• Навпаки саме завдяки дітям відчуваю комфорт, бо щось вкладала і бачу результати, і мені приємно від цих результатів та від факту продовження роду, пишаюсь за їх досягнення, хоча буває не все гладко. Зараз не мислю життя без дітей.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ МОДЕЛЕЙ МАЙБУТНЬОГО:

ПРОМІЖНІ ІНСАЙТИ:

• Одностатеві пари розуміють страхи та переживання дитини, здатні краще за різностатеві пари емпатувати, бо самі натерпілися з дитинства – і тому здатні бути хорошими батьками.
• Якщо вибір одностатевих стосунків є наслідком відрази до протилежної статі через сексуальне насилля в дитинстві, то питання набуття батьківства не виникає в одностатевих парах.
• Тиск на жінку в суспільстві проявляється в «прошивці» про сприйняття жінки через народження нею дітей.
• Діти – природній наслідок стосунків з чоловіком. Не думала про комфорт чи дискомфорт. Зараз не знаю, що було б зі мною без них. Діти – стимул в усьому.
• Багато речей виникають вперше в нашому житті – і ми заново формуємо своє ставлення. Варто цікавитися новими процесами, щоб бути готовими до діалогу з дітьми та іншими молодшими. Якщо у дитини вже сформувалася думка, а у нас ще ні, і ми просто стоїмо на стереотипах, то виникає жорстка дискусія.
• Дисонанс в поведінці сучасної молоді – коли водночас не дуже переймаються тим, чи триватиме далі життя на планеті, та переймаються екологією.
• Розмноження втрачає сенс, бо зникає біологічний стимул (діти виживають).
• Забули, що ми – частинка суспільства, колективні створіння.
• Вчасно для певного рішення – це про рівень енергії, а не про вік.
• Стиль мислення «або-або» призводить до диктату в полі соціалізації – або «я же мати», або «лупання скали» (кар’єра).
• Довго жили в системі, яка не припускала інакшості. Якщо ти інший, то ти вигнанець.
• Століттями домінував біологічний погляд та соціалізацію жінок – неродючу вишню викорчовують з саду.
• Страхи виникають з темного минулого, з інформаційного поля, спостереження за друзями.
• Бажано мати різноманіття сенсів, бути самому собі цікавим, а не лише повторювати «коли вже будуть онуки?» чи «я потрібна своїй сім’ї».
• Шукаючи, варто розширювати коло пошуку.

ПІДСУМКИ:

1. Усвідомлено підходити до народження дітей – не з т.з. грошей, а своєї моральної готовності.
2. Зустріч відбувається, коли наявна енергія, і є енергія по той бік, і енергії підходять одна одній – і тоді зникають думки про childfree.
3. Дитина – період твого життя, а не його кінець.